Ухвала суду № 73550355, 20.04.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

11-сс/775/129/2018(м)

263/4211/18

Суддя у 1 інстанції Киян Д.В.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Категорія ч. 5 ст. 191 КК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2018 року м. Маріуполь

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді Куракової В.В.

суддів Топчій Т.В., Свіягіної І.М.

при секретарі Болдовській К.В.

за участю: прокурора Лісодіда В.О.

підозрюваного ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 13.04.2018 року про відмову у задоволенні клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_2, -

ВСТАНОВИЛА:

За № 42015050000000501 кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України від 17.09.2015 року внесено до ЄРДР.

11.04.2018 р. ОСОБА_2 повідомлено про підозру за ст. 191 ч. 5 КК України.

Досудовим слідством ОСОБА_2 підозрюється у тому, що будучи службовою особою, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи в інтересах третіх осіб, незаконно, за попередньою змовою з невстановленими особами, розтратив майно ДП «Завод ім. В.О. Малишева», в особливо великих розмірах.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 13 квітня 2018 року у задоволенні клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_2 відмовлено. Обрано стосовно останнього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

На зазначену ухвалу прокурор подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що ухвала незаконна та підлягає скасуванню. Зазначає, що підозрюваний може впливати на інших невстановлених досудовим слідством співучасників, переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати, або спотворити речі та документи, які мають значення для кримінального провадження, незаконно вплинути на свідків у кримінальному провадженні та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Вказує на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Просить ухвалу слідчого судді скасувати та обрати стосовно підозрюваного ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, підозрюваного та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали по розгляду клопотання слідчим суддею, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Згідно з положеннями ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м’який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов’язки, передбачені частиною п’ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

При обранні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту слідчим суддею вірно враховано, що підозрюваний не переховується від органів досудового розслідування та/або суду.

З урахуванням даних про особу підозрюваного, який працює приватним підприємцем, має місце реєстрації та постійного проживання, має міцні соціальні зв’язки, має на утриманні дружину, раніше не судимий (а.с. 93), на обліках в лікувальних і профілактичних закладах не перебуває, слідчий суддя вірно застосував до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, поклавши на підозрюваного наступні обов’язки: 1) прибувати до слідчого або прокурора за першою вимогою; 2) не відлучатися із м. Харків без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; 4) не залишати місце проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, з 20 години 00 хвилин по 08 годину 00 хвилин, крім випадків виклику слідчого, прокурора, суду, чи необхідністю проведення слідчих дій; 5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорти для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України; 6) носити електронний засіб контролю.

Як під час розгляду слідчим суддею, так і під час апеляційного розгляду прокурором не було доведено наявності обставин, передбачених п. 2, 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, а саме наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Під час апеляційного розгляду прокурором було пояснено, що відомості, які підтверджують спроби підозрюваного будь-яким чином впливати на учасників кримінального провадження або чинити на них тиск в матеріалах провадження відсутні.

Відносно доводів апеляційної скарги прокурора щодо можливості підозрюваного ОСОБА_2 вплинути на співучасників кримінального провадження, які на даний час досудовим слідством не встановлені, колегія суддів відмічає наступне. Відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, внесені до Реєстру досудових розслідувань 17 вересня 2015 року. Посилання прокурора на те, що співучасники кримінального правопорушення ще не встановлені та підозрюваний може сприяти їх намірам уникнути кримінальної відповідальності, колегія суддів сприймає критично, оскільки з урахуванням тривалості досудового розслідування у цього невизначного кола осіб взагалі відсутній будь-який процесуальний статус.

Колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги стосовно того, що ризик втечі підозрюваного підтверджується тим, що йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі строком від семи до дванадцяти років.

Відповідно до ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 р. суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Виходячи з аналізу рішень ЄСПЛ можно зробити висновок, що ризик втечі підозрюваного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії), § 106). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв’язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови) § 58). Повинна бути сукупність обставин, які дають підстави пере¬конатися, що негативні підстави втечі будуть уявлятися затримано¬му меншим злом, аніж тримання під вартою («Stogmuller v. Austria», п. 44).

Колегія суддів також відмічає, що на даний час ОСОБА_2 не є посадовою особою ДП «Завод ім. В.О. Малишева», оскільки 29.07.2015 року був звільнений з підприємства за згодою сторін (а.с. 82), тому доводи апеляційної скарги щодо того, що перебуваючи під дією запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту ОСОБА_2 зможе знищити, сховати або спотворити речі та документи ДП «Завод ім. В.О. Малишева», які мають значення для кримінального провадження є необґрунтованими.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що слідчий суддя прийшов до правильного та обґрунтованого висновку про обрання щодо підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

За таких обставин колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги прокурора необґрунтовані, ухвала слідчого судді є законною і обґрунтованою і підстави для її скасування відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 182, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 13.04.2018 року про відмову у задоволенні клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_2 залишити без змін.

Судді: