Постанова № 73550343, 18.04.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/248/2018(м)

263/6067/17

Категорія 57

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„18" квітня 2018 року місто Маріуполь Донецької області

Єдиний унікальний номер 263/6067/17

Номер провадження 22-ц/775/248/2018(м)

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого: Зайцевої С.А.

суддів: Кочегарової Л.М., Пономарьової О.М.

за участю секретаря: Герасимової Г.Є.

учасники справи :

позивач - ОСОБА_1.

представник позивача - ОСОБА_2

відповідач - ПАТ КБ «Приват Банк»

представник відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі Донецької області апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 19 січня 2018 року головуючого судді Шевченко О.А. із складанням повного тексту рішення 24 січня 2018 року, по цивільній справі про захист прав споживачів, усунення перешкод в користуванні грошовими коштами, стягнення пені та судових витрат,-

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідача та просила визнати неправомірними дії відповідача у відмові в обслуговуванні карткового рахунку № НОМЕР_2 відкритого на ім'я позивача та зобов'язати відповідача усунути перешкоди щодо користування та розпорядження позивачем власними грошовими коштами, що знаходяться на картковому рахунку та обслуговується платіжною карткою в межах залишку в сумі 29928,79 грн. шляхом негайного розблокування рахунку, надання можливості зняти грошові кошти з карткового рахунку. Стягнути з відповідача на користь позивача відповідно ч.5 ст.10 Закону України « Про захист прав споживачів « пеню в сумі 162 512,66 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 1 500 грн. В обґрунтування позову зазначала,що ОСОБА_1 укладено договір з ПАТ КБ «Приват Банк» на відкриття карткового рахунку № НОМЕР_2 та обслуговування платіжної картки № НОМЕР_2. Рахунок вона використовувала для зберігання власних коштів та заощаджень. У вересні 2016 року ОСОБА_1 мала намір скористатися платіжною картою, але її було заблоковано. На той час на ній знаходилися грошові кошти в межах залишку в сумі 29 928,79 грн. Про блокування карткового рахунку ОСОБА_1 ніхто не повідомляв. Оператор ПАТ КБ «Приват Банк» повідомив, що карту заблоковано у зв*язку із підозрою у скоєнні шахрайських дій. 29 листопада 2016 року та 11 березня 2017 року їй надано відповіді на електронну адресу, в яких повідомлено, що карту заблоковано у зв'язку із підозрою її у скоєнні шахрайський дій, розблокувати картковий рахунок можливо в судовому порядку. Будь-яких обставин скоєння шахрайських дій не вказувалося. Вказувала, що банком протиправно утримуються кошти на рахунку, чим порушується право власності на користування власними коштами, що завдає суттєвих незручностей, як споживача фінансових послуг.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 19 січня 2018 року позов ОСОБА_1 - задоволено. Визнано неправомірними дії ПАТ КБ «Приват Банк» у відмові в обслуговуванні карткового рахунку № НОМЕР_2 відкритого на ім'я ОСОБА_1, зобов'язано ПАТ КБ «Приват Банк» усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні ОСОБА_1, власними грошовими коштами, що знаходяться на картковому рахунку № НОМЕР_2 та обслуговуються платіжною карткою НОМЕР_2 в межах залишку коштів в сумі 29 928,79 грн., шляхом негайного розблокування зазначеного вище рахунку, надання можливості зняти грошові кошти з карткового рахунку. Стягнуто з ПАТ КБ «Приват Банк» на користь ОСОБА_1 пеню у розмірі 162 512, 66 грн.,витрати на правову допомогу в сумі 1500 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі представник ПАТ КБ «Приват Банк» ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування доводів скарги зазначає, що у відповідача були правові підстави для тимчасового зупинення дії платіжних карт, якими користується позивач, оскільки картковий рахунок відкрито на ім'я фізичної особи, яка не здійснює підприємницької діяльності, а рух коштів за рахунком дозволив дійти висновку про нецільове використання грошових коштів та безпосередньо руху коштів. Відповідно до п. 7.7 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою правління НБУ від 12 листопада 2003 року № 492 забороняється використовувати поточні рахунки фізичних осіб для проведення операцій пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності. Відповідно до ст. 64 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банк в тому числі здійснює ідентифікацію, верифікацію клієнта (особи, представника клієнта) і вживає заходів відповідно до законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, до відкриття рахунка клієнту, укладення договорів чи здійснення фінансових операцій, зазначених у частині другій цієї статті. Банк має право відмовитися від встановлення (підтримання) договірних відносин (у тому числі шляхом розірвання договірних відносин) чи проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику. Зауважує, що банківські рахунки не є об'єктами права власності і ними не можна володіти, користуватись або розпоряджатись, а є засобами обліку розміщених або внесених грошових коштів. Судом першої інстанції не визначена правова природа грошових коштів, які надійшли на рахунок, а позивачем не доведено правове походження грошових коштів, які надходили на рахунок, чи грошові кошти отримані не від підприємницької діяльності. Відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг для призупинення або запобігання будь-яких незаконних або неузгоджених з банком дій з карткою, держатель доручає банку в будь-який час і без укладення будь-яких додаткових угод - призупинити або припинити дію картки. Отже, діючим законодавством, банкам дозволено зупиняти дію рахунку та обмежувати право клієнта, щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на рахунку у передбачених законом випадках та у випадках передбачених умовами угоди, укладеної між сторонами. Також, з приводу стягнення 3% річних за кожен день прострочення надання послуг, відповідно до з ч.5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», зазначає що висновки суду про стягнення з відповідача пені є помилковими, оскільки вказані положення вказаного закону на спірні правовідносини не поширюються, обов'язки сторін та відповідальність за їх невиконання повністю регулюються умовами договору банківського рахунку, укладеного між сторонами, та нормами Цивільного кодексу України , які регулюють дані правовідносини. Додатково дані правовідносини та відповідальність, в даному випадку, ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» не регулюються. До того ж, зауважує ,що матеріали справи свідчать про наявність підстав передбачених ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України щодо зменшення розміру пені, оскільки нарахований розмір пені 162 512,66 грн. значно перевищує розмір залишку на рахунку, який складає 29 928,79 грн.

Представник позивача адвокат ОСОБА_2 у відзиві на апеляційну скаргу погоджується з висновком суду першої інстанції ,просив залишити рішення суду без змін,оскільки норми матеріального права в ньому застосовані вірно. На думку представника позивача всі доводи апеляційної скарги скаржника є необґрунтованими та безпідставними.

У судовому засіданні апеляційного суду представник ПАТ КБ «Приват Банк» ОСОБА_3 підтримала доводи апеляційної скарги.

У судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_1 адвокат ОСОБА_2 заперечував проти задоволення апеляційної скарги. 10 квітня 2018 року надав заяву про можливість розгляду справи без його участі .

Відповідно до п.9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 № 2147-VIII, який набрав чинність 15 грудня 2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав .

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що правовідносини, які склались між сторонами, випливають із договору банківського рахунку.

Позивач ОСОБА_1 є власником банківської платіжної картки № НОМЕР_2 виданої ПАТ КБ «Приват Банк», залишок на картковому рахунку № НОМЕР_2 складає 29 928,79 грн.

У відповіді наданої відповідачем від 29 листопада 2016 № 20.1.0.0.0/7-20161115/1374 на звернення ОСОБА_1 зареєстрованого за №192 від 15 листопада 2016 року, зазначено, що ПАТ КБ «Приват Банк» змушений відмовити в обслуговуванні картки через одну з причин, відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг. Однак конкретної причини відмови в обслуговуванні картки не наведено, відомості зазначені загалом.

Згідно з довідкою Департаменту Інформаційних технологій Міністерства внутрішніх справ України, ОСОБА_1 на території України станом на 15 травня 2017 року до кримінальної відповідальності не притягувалась, не знятої чи не погашеної судимості не має та в розшуку не перебуває.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Відповідно до ч.ч. 1, 3ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день входження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Згідно зі ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Згідно з п. 1, 2, 6 ст. 17 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» суб'єкт первинного фінансового моніторингу має право зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), яка (які) містить (містять) ознаки, передбачені статями 15та/або 16 цього Закону, та/або фінансові операції із зарахування чи списання коштів, що відбувається в результаті, які містять ознаки вчинення злочину, визначеного Кримінальним кодексом України, та зобов'язаний зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), якщо її учасником або вигодоодержувачем за ними є особа, яку включено до переліку осіб, пов'язаних з провадженням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції (якщо види та умови застосування санкцій передбачають зупинення або заборону фінансових операцій), і в день зупинення повідомити спеціально уповноваженому органу в установленому законодавством порядку про таку (такі) фінансову (фінансові) операцію (операції), її (їх) учасників та про залишок коштів на рахунку (рахунках) клієнта, відкритому (відкритих) суб'єктом первинного фінансового моніторингу, який зупинив здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), та у разі зарахування коштів на транзитні рахунки суб'єкта первинного фінансового моніторингу - про залишок коштів на таких рахунках в межах зарахованих сум. Таке зупинення фінансових операцій здійснюється на два робочих дні з дня зупинення (включно).

Спеціально уповноважений орган може прийняти рішення про подальше зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій), здійснене відповідно до частини першої цієї статті, на строк до п'яти робочих днів, про що зобов'язаний негайно повідомити суб'єкту первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

Строки зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій) суб'єктами первинного фінансового моніторингу та спеціально уповноваженим органом, зазначені у частинах першій - п'ятій цієї статті, є остаточними та продовженню не підлягають.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку ,що дії відповідача щодо заблокування карткового рахунку позивача більш ніж на 5 днів є неправомірними та такими, що порушують права позивача,а тому слід зобов*язати ПАТ КБ «Приват Банк» усунути перешкоди для використання коштів на картковому рахунку НОМЕР_2, відкритому на ім'я ОСОБА_1

З вказаним висновком суду погоджується і суд апеляційної інстанції .У вказаній частині вимог ,суд першої інстанції правильно застосував норми права та встановив фактичні обставини справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно зі ст.1075 ЦК України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Позивач розраховувала безперешкодно користуватися своїм картковим рахунком для власних потреб, разом з тим позивач була позбавлена такої можливості.

Банк має право відмовитися від встановлення (підтримання) договірних відносин (у тому числі шляхом розірвання договірних відносин) чи проведення фінансової операції.

З досліджених матеріалів справи встановлено ,що в анкеті -заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ КБ « Приват Банк» ,позивач не зазначала яку саме картку вона бажає оформити. Також відсутня відмітка про те, що ОСОБА_1 пам'ятку клієнта, яка містить тарифи та основні умови обслуговування і кредитування отримала та ознайомилась з її змістом під підпис (а.с.64)

Відповідно до п. 10.1 глави 10 постанови Національного банку України №22 від 21 січня 2004 року «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку/рахунках, відповідно до ст.1074 ЦК України не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком/рахункамами за рішенням суду або в інших випадках, установлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом. Виконання банком арешту коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, здійснюється за постановою державного виконавця чи рішенням суду (у тому числі ухвалою, постановою, наказом, виконавчим листом суду) про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, установленому законом.

З аналізу наведених норм вбачається, що випадки обмеження прав клієнта щодо розпорядження коштами, які знаходяться на його рахунку, можуть бути передбачені в спеціальному законі.

Правовою гарантією на невтручання у право власності на кошти є рішення суду, що відповідає ст.41 Конституції України, згідно якою ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Обмеження права власності може бути засноване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом.

14 жовтня 2014 року був прийнятий у новій редакції Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.17 цього Закону суб'єкт первинного фінансового моніторингу має право зупинити проведення фінансової операції у разі, якщо така операція містить ознаки, передбачені ст.ст. 15 і 16 Закону, та зобов'язаний зупинити проведення фінансової операції, якщо її учасником або вигодоодержувачем за нею є особа, яку включено до переліку осіб, пов'язаних із здійсненням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції, і в той самий день повідомити про це спеціально уповноважений орган. Таке зупинення фінансових операцій здійснюється на строк до двох робочих днів.

Спеціально уповноважений орган може прийняти рішення про подальше зупинення такої фінансової операції відповідно до частини першої цієї статті на строк до п'яти робочих днів, про що зобов'язаний невідкладно повідомити суб'єкта первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронні органи, уповноважені приймати рішення відповідно до кримінально-процесуального законодавства.

Загальний строк зупинення проведення фінансової операції у випадках, передбачених ст.17 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», не може перевищувати 30 робочих днів.

Банк поновлює проведення фінансових операцій на третій робочий день із дня зупинення фінансової операції в разі неотримання протягом строку, передбаченого частиною першою статті 17 Закону, рішення спеціально уповноваженого органу про подальше зупинення фінансової(их) операції(ій).

Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Отже блокування коштів позивача за всіх вищезазначених умов можливе максимум на 2 дні, а при блокуванні правоохоронними органами - максимум на 30 робочих днів. З моменту блокування банком коштів на поточному рахунку ОСОБА_1, який обслуговується карткою НОМЕР_2, пройшло вже півтора року . Даних про те, що уповноваженими органами приймались рішення про блокування платіжної картки відсутні або, що за даним фактом відкрито кримінальне провадження.

Крім того, будь-яка особа або банк до правоохоронних органів щодо шахрайських дій ОСОБА_1 не зверталися, уповноваженими органами не приймались рішення про блокування платіжної картки, обмеження права ОСОБА_1 розпорядження своїм рахунком, а тому дії відповідача, щодо обмеження права ОСОБА_1розпорядження коштами на її рахунку, а також права користування таким рахунком шляхом його блокування є безпідставними.

Отже, позивач був протиправно позбавлений відповідачем права доступу до власних коштів та вільного розпорядження ними в зв'язку із заблокуванням рахунку позивача у даному банку в період з 08 вересня 2016 року по час розгляду справи, чим порушив умови договору банківського рахунку та права позивача як споживача банківських послуг.

Посилання скаржника на Закон України « Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та обчислення пені відповідно до вказаних норм законодавства,не є слушними,оскільки норми вказаного закону можуть застосовуватися лише у разі порушення строків виконання доручення клієнта на переказ ,а не у разі блокування платіжної картки . На вказане також звертає увагу і представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі відповідач зазначив причину блокування платіжної картки ОСОБА_1, як аналіз руху грошових коштів,що свідчить про зайняття нею підприємницькою діяльністю. Вказані доводи апеляційної скарги не є слушними, оскільки згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 не є підприємцем (а.с.151-156), та вказане є підставою для відмови від обслуговування , а не блокування платіжної картки.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення пені, суд першої інстанції виходив з наявності у ПАТ КБ «Приват Банк» передбаченого ч. 5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» обов*язку сплатити позивачу як споживачу банківських послуг пеню в розмірі 3% загальної вартості за кожний день прострочення за період з 01 листопада 2016 року по 01 травня 2017 року (29 928,79 х 3% х 181 дні= 162 512 ,66 грн. ).

Апеляційний суд вважає, що судом вірно застосовані приписи ч. 5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів».

Так, відповідно до ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

За договором банківського рахунку банк надає клієнтам фінансові послуги.

За положеннями статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника; продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб; послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; виконавець - це суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги.

Відповідно до ч. 5 ст.10 Закону України "Про захист прав споживачів" у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі, коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої у разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.

З огляду на викладені вимоги законодавства, судом першої інстанції правильно встановлено, що володар банківського рахунку є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, передбачену ч. 5 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів", а саме : сплату пені у розмірі 3 % вартості послуги за кожний день прострочення.

Отже, з огляду на вищевикладене, апеляційний суд не може погодитись з доводами апеляційної скарги щодо помилковості висновків суду першої інстанції про застосування до правовідносин сторін при розрахунку неустойки положень ч. 5 ст.10 Законом України «Про захист прав споживачів».

Доводів щодо незгоди ПАТ КБ «Приват Банк» з визначеним позивачем періодом, за який нарахована пеня, апеляційна скарга не містить.

Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що скаржник не спростував висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову та не довів неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого судового рішення.

Разом із тим, згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Оскільки розмір пені значно перевищує розмір збитків, апеляційний суд вважає, що він підлягає зменшенню з 162 512 грн. 66 коп. до 29 928 грн.79 коп.

З урахуванням викладеного, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України судове рішення в частині суми стягнутої пені слід змінити,в іншій частині рішення суду залишити без змін.

Статтею 133 ч.3 п.1 ЦПК України, до витрат, пов*язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Позивач надав суду належні докази на підтвердження понесення ним витрат на оплату правової допомоги, зокрема, в матеріалах справи міститься договір про надання юридичних послуг від 03 травня 2017 року, акт прийому-передачі виконаних робіт від 15 травня 2017 року , платіжне доручення від 03 травня 2017 року № 33369293 та від 27 липня 2017 року № 3152787 про отримання адвокатом гонорару (а.с.24-29) . Тому суд першої інстанції правильно вирішив, що є підстави для відшкодування витрат позивача на правову допомогу в сумі 1500 грн.

Крім того , представником позивача - ОСОБА_1 адвокатом ОСОБА_2 під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції надано заяву про стягнення з ПАТ КБ «Приват Банк» на користь позивача понесені останньою витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 4200 грн.(а.с.157). На підтвердження понесених витрат до заяви додано розрахунок оплати виконаних робіт від 02 квітня 2018 року , акт прийому-передачі виконаних робіт від 10 квітня 2018 року (а.с. 158-159 ), та платіжне доручення від 06 квітня 2018 року № 3700040 про отримання адвокатом грошових коштів у розмірі 4 200 грн. згідно договора від 03 травня 2017 року (а.с. 160-161). З акту прийому-передачі виконаних робіт від 10 квітня 2018 вбачається, що представником позивача адвокатом на надання правової допомоги витрачено 7 годин з яких : вивчення матеріалів справи - 1 година; підготовка відзиву на апеляційну скаргу на 6 арк. - 4 години; участь у розгляді апеляції - 2 години.

Згідно з п. 4 договору про надання правової допомоги у цивільній справі від 03 травня 2017 клієнт зобов'язаний оплатити правові послуги адвоката з розрахунку 600 грн. за 1 годину роботи.

Зі змісту ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Враховуючи вищевикладене ,перевіривши детальний опис робіт (наданих послуг),виконаних адвокатом та здійснених позивачем витрат,необхідних для надання правничої допомоги, враховуючи відсутність клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката та відсутність доведення неспівмірності витрат ,апеляційний суд вважає за доцільним задовольнити заяву представника позивача ,та стягнути з ПАТ КБ « Приват Банк » на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції у розмірі 4 200 грн.

При подачі апеляційної скарги ПАТ КБ « Приват Банк» сплачено судовий збір у розмірі 960 грн.(а.с.112,122). Враховуючи ,вимоги ст.141 ЦПК України ,у зв*язку із частковим задоволенням апеляційної скарги та зміни рішення суду в частині суми стягнутої пені ,з урахуванням вимог ч.3 ст.22 Закону України « Про захист прав споживачів» ,апеляційний суд вважає необхідним компенсувати ПАТ КБ « Приват Банк » судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду у розмірі 480 грн. за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 374,376,381,382 ЦПК України, апеляційний суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» задовольнити частково .

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 19 січня 2018 року змінити в частині суми стягнутої пені .

Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» (код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: 01001, м.Київ, вул. Грушевського, 1Д, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 50 м.Дніпро, 49094) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, пеню у розмірі 29 928 (двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять вісім ) грн. 79 коп. на картковий рахунок № 5168742320351624 відкритий у ПАТ КБ «Приват Банк», код ЄДРПОУ 14360570 , МФО 30529, призначення платежу: пеня за блокування платіжної картки.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з ПАТ КБ « Приват Банк » (код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: 01001, м.Київ, вул. Грушевського, 1Д, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 50 м.Дніпро, 49094) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, витрати на правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції у розмірі 4 200 (чотири тисячі двісті ) грн. , на картковий рахунок № 5168742320351624 відкритий у ПАТ КБ «Приват Банк » , код ЄДРПОУ 14360570, МФО 30529, призначення платежу: кошти за правничу допомогу.

Компенсувати ПАТ КБ « Приват Банк » (код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: 01001, м.Київ, вул. Грушевського, 1Д, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 50 м.Дніпро, 49094) судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду у розмірі 480 (чотириста вісімдесят ) грн. за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 23 квітня 2018 року

Судді: