Постанова № 73550339, 19.04.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/297/2018(м)

263/6603/17

Категорія 34 Головуючий у 1-й інстанції Музика О.М.

Суддя-доповідач Мальцева Є.Є.

П О С Т А Н О В А

І м е н е м У к р а ї н и

19 квітня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді - Мальцевої Є.Є.

суддів - Лопатіної М.Ю., Биліни Т.І.,

секретар - Брежнєв Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 29 січня 2018 року,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

На обґрунтування вимог позову ОСОБА_2 посилався, що 17 січня 2017 року звернувся до ПАТ «Маріупольгаз» з приводу ремонту газової колонки. 20 січня 2017 року позивачу повідомили, що підприємством виконані ремонтні роботи на суму 1 260 грн., які необхідно оплатити. У той же день позивач звернувся до начальника підрозділу ОСОБА_3 зі скаргою на те, що такий ремонт не може коштувати 1 260 грн., оскільки аналогічний попередній ремонт, здійснений майстрами підприємства, був проведений дешевше. Сплативши, на думку позивача, завищену ціну за проведені ремонтні роботи, 20 січня 2017 позивач висловив свої претензії ОСОБА_3 як посадовій особі підприємства ПАТ «Маріупольгаз». Не погоджуючись із доводами ОСОБА_2, ОСОБА_3 схопив позивача за руки, намагався вирвати з рук наряд на оплату. При цьому ОСОБА_3 погрожував позивачу у присутності свідків фізичною розправою. ОСОБА_2 є особою похилого віку, має інвалідність першої групи, він фізично не міг протистояти протиправним діям відповідача. Так обставини підтверджуються таксистом, який привіз його до приміщення «Маріупольгаз», а також відповіддю Центрального ВП ГУНП в Донецькій області. В результаті спричинених ОСОБА_3 тілесних ушкоджень у позивача загострилися хронічні хвороби, що потягнуло тривале лікування у домашніх умовах. ОСОБА_4 16 травня 2017 року подано до Національної поліції України заяву про злочин щодо спричинення умисного легкого тілесного ушкодження, побоїв та мордування. Посилаючись на указані обставини, положення ст. ст. 16, 22, 23, 1166, 1167 ЦК України, ОСОБА_2 остаточно просив стягнути з ОСОБА_3 на свою користь збитки в розмірі 1 446 грн. 98 коп., які складаються з вартості діагностики поломки газової колонки і витрат на її ремонт, у відшкодування моральної шкоди 5000 грн. та 20 000 грн. на лікування.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 29 січня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 100 грн. у відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 у дохід держави судовий збір у сумі 640 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції змінити, задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі, стягнути з відповідача судові витрати.

Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача ОСОБА_2, його представника - адвоката ОСОБА_5, які підтримали доводи апеляційної скарги, відповідача ОСОБА_3, який заперечував проти задоволення скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст.263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення, згідно зі ст.264 ЦПК України, суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими ґрунтувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розділити між сторонами судові витрати та інше.

Проте рішення суду першої інстанції таким вимогам в повній мірі не відповідає.

Відмовляючи позивачу у задоволенні вимог про стягнення збитків в розмірі 1446,98 грн, суд виходив з того, що позивачем не доведено факт спричинення таких збитків відповідачем. Із висновками суду в цій частині не погодитися не можна.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_4 є особою похилого віку, інвалідом першої групи (а. с. 15, 6, 100).

17.01.2017 року ОСОБА_4 звернувся до ПАТ «Маріупольгаз» для отримання послуг з ремонту газової колонки. 20 січня 2017 року підприємство повідомило, що колонка відремонтована, вартість робіт складає 1260 грн., які позивачу необхідно оплатити. У той же день позивач звернувся до начальника підрозділу ОСОБА_3 зі скаргою на те, що вартість ремонту необґрунтовано завищена. Позивач оплатив підприємству 1260 грн за ремонт колонки, і вартість діагностики поломки газової колонки 186,98 грн, а всього 1446,98 грн.

Згідно з актом ПАТ «Маріупольгаз» від 11 травня 2017 року вартість діагностики ГК становить 186 грн. 98 коп. (а. с. 12, 45).

Згідно з актом прийняття виконаних робіт, підрядчиком РММ ПАТ «Маріуполгаз», вартість робіт з ремонту газової колонки становить 1 261 грн. 94 коп (а. с. 13, 103).

До матеріалів справи ПАТ «Маріупольгаз» долучені накази від 25 листопада 2015 року № 266 та від 25 листопада 2016 року № 267 про затвердження та введення в дію прейскуранту цін на роботи за послуги, зокрема ремонту газового обладнання, а також прейскуранти цін (а. с. 31 - 37).

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Отже, висновок суду про те, що позивачем не надано суду будь-яких доказів того, що він поніс вказані витрати з вини ОСОБА_3, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми задоволенню не підлягають, є правильним, таким, що відповідає матеріалам справи, позивачем ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані в апеляційному суді не спростований.

Також судом з листа Центрального ВП ГУНП в Донецькій області від 22 травня 2017 року встановлено, що позивачу повідомлено, що його звернення від 16 травня 2017 року до Центрального ВП ГУНП в Донецькій області щодо дій ОСОБА_3, який 20 січня 2017 року шляхом застосування фізичної сили намагався відняти документ, було зареєстровано в канцелярії відділу поліції за та розглянуто. У ході проведеної перевірки встановлено, що до медичних закладів міста ОСОБА_2 не звертався, будь-яких документів, що підтверджують факт нанесення ОСОБА_3 тілесних ушкоджень йому надано не було. У діях останнього ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст. ст. 125, 126 КК України не виявлено. 19 травня 2017 року з ОСОБА_3 проведено профілактичну бесіду та винесено протокол офіційного попередження про недопущення антигромадської поведінки. Для вирішення питання перерахунку суми, сплаченої за ремонтні роботи ПАТ «Маріупольгаз», заявнику рекомендовано звернутися до суду із позовною заявою в порядку цивільно-правових відносин (а. с. 5 - 6, 44).

Згідно з висновком дільничного офіцера поліції Центрального ВП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_6 від 15 лютого 2017 року, 08 лютого 2017 року до Центрального ВП ГУНП в Донецькій області з Приморського відділення поліції надійшли матеріали за заявою ОСОБА_2, в якій він просить прийняти заходи до начальника дільниці по ремонту газового обладнання ПАТ «Маріупольгаз» ОСОБА_3 У ході проведення перевірки був опитаний ОСОБА_3, який пояснив, що 17 січня 2017 року до них звернувся ОСОБА_2, який передав до ремонтно-механічної майстерні газову колонку ВПГ-18. Після розборки колонки були виявлені дефекти та визначена вартість ремонту, яка склала згідно з прейскурантом цін - 1 261 грн. 96 коп. Про вартість ремонту повідомлено ОСОБА_2 та надана ним згода на ремонт колонки. 20 січня 2017 року колонка відремонтована та у присутності слюсаря дільниці і ОСОБА_2 перевірена на випробувальному стенді. Після перевірки колонки, ОСОБА_2 запропоновано здійснити оплату і підписати акт виконаних робіт, однак ОСОБА_2 оплату не здійснив і намагався занизити вартість ремонтних робіт. Заявнику ОСОБА_2 повідомили, що колонка не буде йому повернута, він здійснив оплату у сумі 1 260 грн., а акт виконаних робіт так і не підписав, забрав із собою. Допитаний дільничним ОСОБА_3, факти, викладені у заяві ОСОБА_2, вважає неправдивими і такими, що не відповідають дійсності. На підставі викладеного, дільничний інспектор дійшов висновків, що заяву за зверненням необхідно вважати розглянутою, матеріали перевірки списати у справи секретаріату, заявнику надати письмову відповідь, рекомендувати ОСОБА_2 звернутися у приватному порядку з позовною заявою до суду. А також дільничним офіцером поліції ОСОБА_6 винесено офіційне попередження, відповідно до якого останній попередив ОСОБА_3 про недопущення протиправних дій відносно ОСОБА_2 (а. с. 72 - 78).

Указані обставини учасниками справи не оспорювалися.

Судом першої інстанції були допитані свідки, які підтвердили обставини відсутності заподіяння позивачу тілесних ушкоджень з боку відповідача, але наявність в діях ОСОБА_3 грубої поведінки щодо ОСОБА_2

Будь-яких інших належних та допустимих доказів на підтвердження спричинення йому тілесних ушкоджень, які б потягнули погіршення стану здоров'я позивача, або зв'язку вказаних подій із погіршенням станом здоров'я позивача, ОСОБА_2 суду не надано.

Тому, враховуючи положення статті 81 ЦПК України, також неможливо не погодитися із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вимог позивача про відшкодування йому ОСОБА_3 витрат на лікування в розмірі 20000 грн, необхідність яких він обґрунтовував погіршенням здоров'я після інциденту 20 січня 2017 року в приміщенні ПАТ «Маріупольгаз».

Разом з тим, частково задовольняючи вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 є обґрунтованими, і вина відповідача у спричиненні моральної шкоди позивачу поведінкою, що потягнула конфлікт із позивачем, який є людиною похилого віку, підтверджена належними доказами, наданими ними суду, тому стягнув з відповідача моральну шкоду в розмірі 100 грн.

Але погодитися з висновком суду в частині розміру відшкодування моральної шкоди не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

За змістом п. 2 ч. 2 ст. 23 цього Кодексу моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі у зв'язку із пошкодженням майна.

Суд правильно вважав, що конфлікт між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мав місце, під час якого останній проявив протиправну поведінку щодо ОСОБА_2, і тому є підстава для висновку про наявність вини ОСОБА_3 у заподіянні ОСОБА_2 моральної шкоди. Суд також всебічно врахував, що ОСОБА_3 займає певну посаду в ПАТ «Маріупольгаз», зобов'язаний діяти у відповідності до вимог своєї посадової інструкції та правил етичної поведінки, і у разі виниклого конфлікту, вирішувати його лише у правовому полі, на зауваження пенсіонера і інваліда першої групи реагувати стримано, а не шляхом створення конфлікту та суперечок. Однак, визначивши вік позивача, вказавши, що він є особою, що має інвалідність першої групи, у силу свого 81-го віку потребує окремої уваги та відповідного роз'яснення тих чи інших дій, суд дійшов до рішення про задоволення вимог позивача у розмірі, що не відповідає характеру правопорушення і глибини фізичних та душевних страждань.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Отже, вирішуючи таке питання, суд не в повній мірі врахував наведене, на думку колегії суддів дійшов до помилкового висновку про розмір відшкодування в сумі 100 грн, що явно не відповідає вимогам розумності та справедливості, оскільки така сума є зовсім незначною на даний час, не відповідає ступеню вини особи, що завдала шкоди, і глибині душевних страждань потерпілого.

У зв'язку з викладеним колегія погоджується із доводами апеляції щодо невідповідності висновків суду в цій частині встановленим судом обставинам, що впливають на визначення розміру відшкодування моральної шкоди.

За таких обставин, які судом першої інстанції не були враховані в повній мірі при визначені розміру моральної шкоди, колегія суддів вважає визначену судом суму у 100 грн. заниженою, тому рішення суду підлягає зміні з ухваленням в частині розміру моральної шкоди нового рішення про стягнення моральної шкоди на користь позивача.

Переглядаючи справу в межах апеляційного оскарження та заявлених позовних вимог, колегія суддів підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачає, але вважає за необхідне збільшити розмір відшкодування моральної шкоди до 700 грн., задовольнивши апеляційну скаргу позивача частково.

Отже, на підставі статті 376 ЦПК України, рішення Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 29 січня 2018 року підлягає зміні з ухваленням нового рішення про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 700 грн у відшкодування моральної шкоди, а в решті рішення скасуванню або зміні не підлягає.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-382 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 29 січня 2018 року змінити, стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 700 (сімсот) грн у відшкодування моральної шкоди.

В решті залишити рішення без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до суду касаційної інстанції з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 23 квітня 2018 року.

Судді : Є.Є. Мальцева

М.Ю. Лопатіна

Т.І. Биліна