Рішення № 73548830, 20.04.2018, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/6042/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2018 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Мартишева Т. О.

за участю секретаря Кюсєвої Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Костянтинівка цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 12 травня 2011 року в розмірі 86 938 грн. 71 коп., вказуючи, що відповідно до договору, укладеного 12 травня 2011 року року відповідач отримала від позивача кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку розмірі 4600 грн зі сплатою відсотків у розмірі 30.00% на рік за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом. ОСОБА_1 систематично порушувала свої договірні зобов'язання, що призвело до виникнення заборгованості, яка станом на 19 жовтня 2017 року складається із заборгваності за кредитом в розмірі 4448 гривень 46 копійок, заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 73 992 гривні 19 копійок, заборгованості по пені та комісії в розмірі 3881 гривня 93 копійки, штраф (фіксована частина) - 500 гривень, штраф (процентна складова) - 4116 гривень 13 копіок, а всього 86 938 гривень 71 копійка, яку просив стягнути на його користь з відповідача разом із сумовою судових витрат.

У судове засідання представник позивача не з*явився, звернувся з заявою про розгляд справи за його відсутності (а.с. 3 зворот), також надав письмові пояснення з додатками (а.с. 55-62, 79), згідно яких позов підтримав в повному обсязі, зазначив, що при підписанні договору відповідач погодилася з його умовами, з якими була ознайомлена, в т.ч. з розміром процентів за користування кредитом, неустойки, питання списання штрафних санкцій не ініціювала. Одночасне застосування пені та штрафу прямо не заборонене законом та передбачене кредитним договором, укладеним між сторонами, це окремі види неустойки та встановлені банком як самостійні види відповідальності. Строк позовної давності за даним кредитним договором був збільшений до 50 років, кредитка картка відповідача діє до останнього дня серпня 2017 року та позивач звернувся до суду до спливу строку позовної давності - 29 листопада 2017 року. Просив задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з*явилася, надавши заяву про розгляд справи у її відсутність, а також письмовий відзив (а.с. 47-50), згідно яких вважає, що позивач звернувся до суду із пропуском строку позовної давності стосовно вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту та щомісячних платежів, так як строк дії платіжної картки за кредитним договором на час пред*явлення позову закінчився, враховуючи, що останній платіж нею було здійснено 25 липня 2014 року. Вважає, що застосуванню у даному випадку підлягає загальний строк позовної давності у три роки, а також, що заборгованість по процентах за користування кредитом має бути розрахована за базовою процентною ставкою, просила такий розрахунок витребувати у позивача (а.с. 73). Крім того, не погодилася із нарахуванням банком пені та штрафів, оскільки постійно мешкає та зареєстрована у м. Костянтинівка Донецької області, тобто, у населеному пункті, на території якого здійснювалася антитерористична операція, будучи іноземцем, користується тими самими правами і свободами як і громадяни України. Вважає, що позивачем неправомірно застосовується до неї нарахування пені та штрафів одночасно. Просила відмовити у задоволенні позову.

З*ясувавши позицію сторін по справі, дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судовим розглядом встановлено, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_1був укладений кредитний договір, який складається з анкети-заяви від 12 травня 2011 року (а.с. 6), тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с. 7), та Умов і правил надання банківських послуг (а.с. 8-31), відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитну картку 4600 грн., зі сплатою відсотків у розмірі 30% на рік та сплатою інших платежів на умовах договору (а.с. 7, 63).

Відповідно до п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Витягу з умов та правил надання банківських послуг банк залишає за собою право у будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт; підписання договору є прямою та безумовною згодою клієнта відносно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.

Згідно п. 2.1.1.5.5 Витягу з умов та правил надання банківських послуг клієнт зобов*язаний погашати заборгованість за кредитом, процентам за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

Пунктом 2.1.1.5.6 Витягу з умов та правил надання банківських послуг передбачено, що у випадку невиконання зобов*язань за договором на вимогу банку клієнт зобов*язаний виконати зобов*язання з повернення кредиту (в тому числі, простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку.

В силу п. 2.1.1.7.6 Витягу з умов та правил надання банківських послуг, у випадку порушення клієнтом строків платежів по будь-якому з грошових зобов*язань, передбачених договором, більше, ніж на 30 днів клієнт зобов*язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 гривень +5% від суми заборгованості за кредитним лімітом з врахуванням нарахованих та прострочених процентів та комісій.

Пунктом 1.1.7.12 передбачено, що договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на такий же строк.

Відповідно до п. 1.1.7.31 Умов та правил надання банківських послуг термін позовної давності щодо вимог банку по поверненню кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів, витрат банку складає 50 років.

В силу ст.ст. 526, 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодовець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки.

У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Підписавши анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в Приватбанку, ОСОБА_1 погодилася з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також із тим, що дана заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає договір про надання банківських послуг (а.с. 6 зворот).

Факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів від банку та користування ними фактично відповідачкою не оспорюється, а також підтверджується випискою по картковому рахунку, довідкою про зміну кредитного ліміту (а.с. 63, 65-67, 82-88).

Відповідно до розрахунку позивача по справі (а.с. 4-5) станом на 19 жовтня 2017 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 12 травня 2011 року включає: заборгованість за кредитом - 4448 грн. 46 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом - 73992 грн. 19 коп., заборгованість за пенею та комісією в розмірі 3881 грн. 93 коп., штраф (фіксована частина) - 500 грн., штраф (процентна складова) - 4116 грн. 13 коп., а всього - 86 938 грн. 71 коп.

Як зазначено в правових позиціях Верховного Суду України, які викладені в постановах від 19.03.2014 р. у справі № 6-14цс14, від 18.06.2014 року у справі №6-61цс14, від 1.10.2014 року у справі № 134 цс14, за договором про надання банківських послуг (позичальник отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким встановлено щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту, тобто зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України).

Відповідно до частини 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Тобто, позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (стаття 258 цього Кодексу).

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Перевіряючи доводи банку щодо узгодження між сторонами умови про збільшення строку позовної давності до 50 років (п. 1.1.7.31 Умов та правил надання банківських послуг), і з*ясовуючи обґрунтованість заперечень з цього приводу відповідача, суд прийшов до такого.

Доданий позивачем до позовної заяви Витяг з «Умов та правил надання банківських послуг» (а.с. 8-31) підписаний головою правління ПАТ КБ «Приватбанк», однак не містять підпису позичальника, реквізитів, відсутня дата їх складання, а також не містять ідентифікуючих ознак на предмет їх невід*ємності від конкретної заяви позичальника.

Доказів того, що саме ці Умови в частині визначення строку позовної давності мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника, позивачем суду не надано.

За таких обставин, додані банком до позову Умови, зокрема в частині визначення збільшеного строку позовної давності до 50 років, не можна вважати відповідною письмовою угодою сторін за ст. 259 ЦК України, що узгоджується з Правовою позицією ВСУ у справі №6-16цс15 від 11 березня 2015 року.

Таким чином у даному випадку позивач мав право на звернення до суду за захистом порушеного права впродовж загального строку позовної давності тривалістю в три роки (стаття 257 ЦК України).

Згідно довідки ПАТ КБ «Приватбанк» (а.с. 89), строк дії кредитної картки клієнта ОСОБА_1 в рамках кредитного договору встановлено - серпень 2017 року.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором згідно поштового конверту 29 листопада 2017 року (а.с. 39), отже, в межах встановленого законом трирічного строку позовної давності щодо заборгованості за тілом кредиту, що відповідає вищевикладеним правовим позиціям Верховного Суду України.

Суд на підставі вищенаведеного дійшов висновку про неналежне виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору в частині погашення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4448 гривень 46 копійок, яка підлягає стягненню із відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1, 3 ст.1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Водночас, у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором (ч.4 ст.1056-1 ЦК України).

Не зважаючи на надання кредитору та позичальнику права самостійно визначати спосіб та порядок збільшення кредитором змінюваної процентної ставки у кредитному договорі, певні гарантії, передбачені ЦК України, повинні бути дотримані.

Відповідно до ст.1056-1 ЦК України кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка.

У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Індекс, що використовується у формулі визначення змінюваної процентної ставки, повинен відповідати вимогам, встановленим ч.5 ст.1056-1 ЦК України.

У разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі повинен визначатися максимальний розмір збільшення процентної ставки (ч.6 ст.1056-1 ЦК України).

У п. 28 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних відносин» передбачено, що при підвищенні процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

Оцінюючи порядок збільшення фіксованої процентної ставки, суд зазначає, що згідно абзацу 3 п.28 Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком чи іншою фінансовою установою процентної ставки суди також повинні розрізняти умови кредитного договору, які встановлюють односторонню зміну умов договору, від умов договору, що встановлюють погоджену сторонами процедуру зміни договору шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитора про зміну умов договору відповідно до вимог статей 641 - 642 ЦК України або в порядку, визначеному частиною шостою статті 1056-1 ЦК України. Наприклад, не є односторонньою зміною умов договору та не суперечить статті 1056-1 ЦК України зміна розміру фіксованої процентної ставки залежно від зміни обставин кредитного ризику (неукладення договору страхування, припинення договору застави/іпотеки тощо), якщо в кредитному договорі визначено обставини, за якими застосовується інша фіксована процентна ставка, та її розмір.

В укладеному між сторонами кредитному договорі не визначено обставини, за якими застосовується інша фіксована процентна ставка, та її розмір.

Таким чином, суд приходить до висновку, що збільшення базової процентної ставки з 01 вересня 2014 року здійснено кредитором в односторонньому порядку.

При розрахунку заборгованості за процентами за користування кредитом застосуванню підлягає передбачена договором базова процентна ставка згідно даних розрахунку (а.с. 4-5) в розмірі 2,5% на місяць (30% на рік), оскільки саме цей розмір процентної ставки узгоджено сторонами.

Згідно із ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідачем у ході судового розгляду заявлено клопотання про застосування позовної давності, про що подано письмову заяву.

Враховуючи, що відповідач мала здійснювати погашення кредитної заборгованості шляхом внесення щомісячних платежів, в межах трирічного строку позовної давності з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за процентами за користування кредитом за період з листопада 2014 року по жовтень 2017 року включно, що має обчислюватися за узгодженою сторонами в договорі ставкою 2,5% на місяць (30 % на рік, 0,083% в день) та становить 3876 гривень 83 копійки з наступного розрахунку: 1050 днів х (30% : 360 днів) х 4448 гривень 46 копійок.

Також, з огляду на положення ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» позивачем безпідставно нараховані відповідачу пеня та штрафи після 14 квітня 2014 року, як особі, яка має зареєстроване місце проживання у населеному пункті (м. Костянтинівка Донецької області, вул.. Абрамова, 97), де проводилась антитерористична операція та відповідно до положень ст. 26 Конституції України як іноземець, що перебуває в Україні на законних підставах, користується тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, тощо.

Крім того, як вбачається з позовної заяви та розрахунку позивач зазначає, що по кредитному договору відповідача утворилася заборгованість з пені та комісії в сумі 3881,93 грн. У розрахунку заборгованості (а.с. 4-5) позивачем вказану суму розміщено у колонці «сума пені та комісії», в т.ч. накопичувальним підсумком, однак серед матеріалів позову відсутній документ, який містить розрахунок даних сум із розмежуванням складових, а так само підтверджує підстави їх нарахування. Наведене унеможливлює перевірку судом правильності розрахунку заборгованості в цій частині, тому підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за пенею та комісією з відповідача у розмірі 3881,93 грн. у суду відсутні.

Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 19 жовтня 2017 року без врахування нарахованих штрафних санкцій складається із: - заборгованості за кредитом у розмірі 4448 грн. 46 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом за базовою процентною ставкою у розмірі 3876 грн. 83 коп., а всього 8325 грн. 29 коп., що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у справі.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати, пов'язані із сплатою судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 153 грн 28 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (адреса місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, ідентифікаційний код 14360570) до ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1), про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором № б/н від 12 травня 2011 року станом на 19 жовтня 2017 року, яка складається із: - заборгованості за кредитом у розмірі 4448 грн. 46 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 3876 грн. 83 коп., а всього 8325 (вісім тисяч триста двадцять п*ять) гривень 29 копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" витрати, пов*язані із сплатою судового збору, у розмірі 153 (сто п*ятдесят три) гривні 28 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законно сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, повністю або частково до Апеляційного суду Донецької області через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя