Постанова № 7354507, 25.11.2009, Дружківський міський суд Донецької області

Справа №2а-1854 2009р.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2009 року Дружківський міський суд Донецької області у складі:

головуючого – судді Лебеженко В.О.

при секретарі Слободкіній Т.І.

за участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Дружківка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Дружківської міської ради про визнання дій незаконними і стягнення недоотриманої одноразової компенсації як інваліду 2 групи , -

В С Т А Н О В И В :

13 лютого 2008 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Дружківського управління праці та соціального захисту населення, в якій вказав, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Згідно висновку МСЕК йому було встановлено 3-тю групу інвалідності, пов’язану з наслідками Чорнобильської катастрофи. Згідно висновку МСЕК від 18 червня 2009 року йому було встановлено 2-гу групу інвалідності, пов’язану з наслідками Чорнобильської катастрофи. У зв’язку з встановленням йому вищої групи інвалідності він набув право на одержання різниці у одноразової компенсації на оздоровлення у розмірі п’ятнадцяти мінімальних заробітних плат. Незважаючи на вимоги Закону, відповідач виплатив йому різницю у компенсації в значно меншому розмірі у сумі 94 грн. 80 коп. Просить суд визнати дії відповідача щодо відмови в виплаті йому одноразової компенсації незаконними та стягнути на його користь недоотриману суму одноразової компенсації на оздоровлення як інваліду 2 групи у розмірі 9280 грн. 20 коп.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав зазначених в адміністративному позові, просить суд визнати дії відповідача щодо відмови в виплаті йому одноразової компенсації незаконними та стягнути на його користь недоотриману суму одноразової компенсації на оздоровлення як інваліду 2 групи у розмірі 9280 грн. 20 коп.

Представник відповідача ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав та пояснив, що виплата одноразової компенсації як інваліду 2 групи Дружківським управлінням праці та соціального захисту населення проводились в порядку передбаченому постановою Кабінету Міністрів України „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 26.07.1996 року № 836 у сумі 94,80 грн., що складає різницю між компенсацією за 2-гу та 3-тю групи інвалідності.. Просить суд у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 належить (віднесений) до першої категорії як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується відповідним посвідченням серії А № 090688 від 3.06.1998 року (а.с.10).

Згідно витягу із акту огляду МСЕК № 079634 від 18.06.2009 року ОСОБА_1 була встановлена друга група інвалідності, яка пов’язана в виконанням обов’язків військовослужбовця по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС безстроково. (а.с.33).

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціального захисту потерпілого населення, визначені Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, оскільки відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Абзацом 4 частини 1 статті 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами 3 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи виплачується одноразова компенсація у розмірі 30 мінімальних заробітних плат.

Абзацом 3 частини 1 статті 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами 2 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи виплачується одноразова компенсація у розмірі 45 мінімальних заробітних плат.

Згідно частини 3 статті 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у разі встановлення інвалідності вищої групи інвалідам виплачується різниця у компенсаціях. Виплата здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності.

Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не уповноважено Кабінет Міністрів України зменшувати конкретні суми виплат.

Встановлений у 1996 році постановою Кабінету Міністрів України №836 від 26.07.1996 року розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом тривалих років не змінювався і не відповідає розміру, встановленому іншими законами України.

Оскільки ні Верховна Рада України, ні кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме стаття 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та законодавство щодо розміру мінімальної заробітної плати на 2007 рік, а не постанова Кабінету Міністрів України „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 26.07.1996 року № 836.

Рішенням Конституційного суду України №6-рп від 09 липня 2007 року положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007рік» від 19.12.2006 р. N 489-V в частині призупинення дії ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнані неконституційними.

Відповідно до підпункту 11 пункту 28 Розділу ІІ Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” стаття 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» була викладена в новій редакції: "Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України".

Рішенням Конституційного суду України №10-рп від 22 травня 2008 року положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” в частині викладення статті 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в новій редакції визнані неконституційними.

Враховуючи викладене, суд вважає, що дії Управління праці та соціального захисту населення виконкому Дружківської міської ради щодо відмови позивачу у виплаті різниці у компенсації у зв’язку з встановленням позивачу вищої групи інвалідності з урахуванням положень ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи» є незаконними.

За таких обставин та з урахуванням вимог статті 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” Управління праці та соціального захисту населення Дружківської міської ради повинно виплатити позивачу різницю у компенсації за шкоду заподіяну здоров’ю у розмірі 15 мінімальних заробітних плат виходячи із суми мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення позивачу вищої групи інвалідності.

Статтею 55 Закону України ««Про державний бюджет України на 2009рік» №835-VI (зі змінами, внесеними згідно із Законом №1715-VI від 06.11.2009 року) встановлений розмір мінімальної заробітної плати: з 1 січня 2009 року 605 грн. на місяць, з 1 квітня 2009 року – 625 грн., з 1 липня 2009 року - 630 грн., з 01 жовтня 2009р. – 650 грн., з 1 листопада 2009 року – 744 грн.

Враховуючи, що на момент встановлення позивачу інвалідності 18.06.2009 року мінімальна заробітна плата складала 625 грн., сума різниці у компенсації з відрахуванням отриманої суми, складає: 625 х 15- 94,80 = 9280 грн. 20 коп.

Відповідно до ч. 5 ст. 94 КАС України судові витрати відносяться за рахунок держави, оскільки сторони звільнені від їх сплати.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 6-12, 71, 86 94, 158-163, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Дружківської міської ради про визнання дій незаконними і стягнення недоотриманої різниці у компенсації за шкоду заподіяну здоров’ю як інваліду 2 групи – задовольнити.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Дружківської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті недоплаченої різниці у компенсації за шкоду заподіяну здоров’ю як інваліду 2 групи – незаконними.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Дружківської міської ради за рахунок коштів Державного бюджету України (р/р 35210017001497 в УДК у Донецькій області МФО 834016 ОКПО 26010987) на користь ОСОБА_1 недоплачену суму різниці у компенсації за шкоду заподіяну здоров’ю як інваліду 2 групи відповідно до статті 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у сумі 9280 (дев’ять тисяч двісті вісімдесят) гривень 20 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошенні у судовому засіданні 25 листопада 2009 року. Постанова у повному обсязі складена 30 листопада 2009 року.

На постанову може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України – з дня складання у повному обсязі. Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Донецького апеляційного адміністративного суду через Дружківський міський суд Донецької області.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк встановлений статтею 186 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо вона не скасована, набирає законної сили після розгляду справи Донецьким апеляційним адміністративним судом.

Суддя