Ухвала суду № 73544643, 18.04.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/376/18 Справа № 694/1495/17 Категорія: ч. 1 ст. 190 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2018 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5з участю прокурораОСОБА_6

обвинуваченої ОСОБА_7 (відеоконференція)

захисника ОСОБА_8 (відеоконференція)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора Звенигородської місцевої прокуратури ОСОБА_9 та захисника обвинуваченої ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 на вирок Звенигородського районного суду Черкаської області від 30 січня 2018 року, яким

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку ІНФОРМАЦІЯ_2, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, українку, громадянку України, ІНФОРМАЦІЯ_4, розлучену, працює медичною сестрою в неврологічному відділенні КЗ Звенигородська ЦРЛ, на утриманні має неповнолітню дитину ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше не судиму,

визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, та призначено їй покарання у виді штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 510 грн. Вирішено долю речових доказів,

в с т а н о в и л а :

Згідно з вироком суду, ОСОБА_7, обвинувачується у тому, що вона отримуючи згідно рішення Управління праці та соціального захисту населення Звенигородської райдержадміністрації про призначення допомоги сім'ям з дітьми від 18.02.2014 року тимчасову державну допомогу дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_5, в порушення вимог пункту 10 Порядку призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2006 № 189, будучи повідомленою про обов`язок повідомляти про зміну обставин, які можуть вплинути на отримання нею вказаної допомоги, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, який виразився у замовчуванні відомостей щодо виплати їй у період часу з 08.04.2014 року ОСОБА_11 аліментів на утримання неповнолітньої доньки, не повідомила орган соціального захисту населення про вказаний факт, таким чином шахрайським шляхом за період часу з квітня 2014 року по липень 2014 року заволоділа бюджетними коштами у розмірі 1 415 грн. 38 коп.

В подальшому, продовжуючи свій злочинний намір та переслідуючи корисливий умисел, шляхом обману, зловживаючи довірою працівників Управління соціального захисту населення Звенигородської районної державної адміністрації, розташованого в м. Звенигородка Черкаської області, вулиця М. Грушевського, 135, в період часу з серпня 2014 року по лютий 2015 року, надала заяви про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсації, субсидій та пільг, форма якої затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України №96 від 22 лютого 2012 року та довідки з ВДВС Звенигородського РУЮ Черкаської області, які містили недостовірні відомості, що остання з квітня місяця 2014 року по лютий місяць 2015 року не отримувала аліменти від колишнього чоловіка ОСОБА_11 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_5, внаслідок чого ОСОБА_7 незаконно отримала тимчасову державну допомогу дітям, батьки які ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, на загальну суму 4 605 грн. 02 коп., а саме за періоди з серпня 2014 року по 31 грудня 2014 року в сумі 1 929 грн., з 01 січня 2015 року по 31 липня 2015 року в сумі 2 700 грн. 60 коп.

Таким чином, ОСОБА_7 переслідуючи корисливий умисел, шляхом обману, зловживаючи довірою працівників Управління соціального захисту населення Звенигородської районної державної адміністрації, розташованого в м. Звенигородка Черкаської області, вулиця Михайла Грушевського, 135, надавши неправдиві дані щодо неотримання аліментів від ОСОБА_11, в період часу з квітня 2014 року по липень 2015 року, незаконно отримала тимчасову державну допомогу дітям, батьки які ухиляються від сплати аліментів, на неповнолітню доньку ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_5 на загальну суму 6 044 грн. 98 коп.

Не погоджуючись з вироком суду прокурор Звенигородської місцевої прокуратури ОСОБА_12 та захисник обвинуваченої ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_8 подали апеляційні скарги.

В апеляційній скарзі захисник просить скасувати вирок Звенигородського районного суду Черкаської області від 30.01.2018 р. відносно ОСОБА_7, кримінальне провадження закрити за відсутності складу кримінального правопорушення.

Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що вирок суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим й підлягає скасуванню, у зв'язку з однобічністю, неповнотою, поверхневим розглядом справи, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та істотним порушенням вимог кримінально процесуального закону.

Вказує, що в порушення вимог ст. 368 КПК України судом не встановлено, чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, та чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.

Зазначає, що державний виконавець самоусунувся від своїх прямих обов'язків, не провів належних перевірок про заборгованість аліментів ОСОБА_13 і не навів доказів суду, що такі перевірки були проведені відповідно до вимог закону, що призвело до видачі довідки обвинуваченій за наявними матеріалами. Такі ж дії не були вчинені і працівниками Управління соцзахисту по відношенню до ОСОБА_7 щодо перевірки наданих нею довідок, що вказує про відсутність в діях обвинуваченої складу злочину передбаченого ст. 190 КК України.

В апеляційній скарзі та в поданих доповненнях прокурор, не заперечуючи доведеність вини обвинуваченої у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, просить скасувати вирок Звенигородського районного суду Черкаської області від 30 січня 2018 р. через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі обвинуваченого внаслідок м'якості, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. Просить призначити новий розгляд у суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.

Вказує, що суд виклав в мотивувальній частині вироку не формулювання обвинувачення, яке визнав доведеним, а зазначив лише обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_7 обвинувачується органом досудового розслідування згідно з обвинувальним актом, чим допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, зокрема ч. 3 ст. 374 КПК України, та позбавив суд апеляційної інстанції можливості перевірити правильність висновків про доведеність обвинувачення в ході апеляційного перегляду вироку.

У судовому засіданні прокурор, підтримавши апеляційну скаргу та доповнення до неї, просив скасувати вирок та призначити новий розгляд провадження у суді першої інстанції. Просив відхилити апеляційну скаргу захисника, вбачаючи її необґрунтованою та безпідставною.

Захисник ОСОБА_8 та обвинувачена ОСОБА_7 підтримали подану захисником апеляційну скаргу, просили її задовольнити, з наведених в ній мотивів, та заперечили проти апеляції прокурора.

Заслухавши суддю-доповідача, думки учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає наступне.

Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК України, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Згідно з вимогами п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України, у мотивувальній частині вироку зазначаються у разі визнання особи винуватою формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29.06.90 року, мотивувальна частина обвинувального вироку має містити насамперед формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з обов'язковим зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і його мотивів. Якщо підсудний визнається винним у замаху на вчинення злочину, необхідно зазначити причини, з яких злочин не доведено до кінця. В цій частині вироку потрібно викласти весь обсяг обвинувачення, визнаного доведеним, а також обставини, які визначають ступінь винності кожного з підсудних, їх роль у вчиненні злочину, а після цього - докази, покладені судом в обґрунтування своїх висновків.

Постановляючи вирок щодо ОСОБА_7, суд першої інстанції не дотримався зазначених вимог закону.

Так, місцевий суд, розглянувши матеріали кримінального провадження, визнав ОСОБА_7 винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК, та призначив їй покарання, передбачене санкцією цієї норми закону.

Але, як вбачається з мотивувальної частини вироку, місцевий суд виклав у ній не формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним, а зазначив лише обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_7 обвинувачується органом досудового розслідування відповідно до обвинувального акту, чим допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.

При цьому судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги правову позицію суду касаційної інстанції щодо дотримання в цій частині положень ст. 374 КПК України, викладену в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 листопада 2016 року у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_14, у якій вказано на істотне порушення судами першої та апеляційної інстанцій вимог ч. 3 ст. 374 КПК України, оскільки місцевий суд, ухвалюючи вирок, не навів формулювання обвинувачення, яке визнав доведеним, а лише зазначив про обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких особа обвинувачується органами досудового слідства, а апеляційним судом вказану обставину залишено без належного реагування, вказавши на формальність зазначених прокурором порушень вимог закону.

Колегія суддів вбачає, що суд першої інстанції допустив істотне порушення кримінального процесуального закону, яке перешкодило суду ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення, оскільки власних висновків щодо висунутого ОСОБА_7 обвинувачення суд не зробив, чим позбавив суд апеляційної інстанції можливості перевірити правильність висновків про доведеність обвинувачення в ході перегляду вироку апеляційним судом.

Щодо інших доводів апеляційних скарг, колегія суддів не вбачає доцільним давати їм оцінку з метою недопущення будь-якого впливу на позицію суду першої інстанції в ході нового розгляду кримінального провадження.

Під час нового розгляду суду першої інстанції необхідно усунути вказані недоліки і постановити законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення з дотриманням усіх вимог кримінального процесуального закону, й за умови належного підтвердження винуватості особи призначити покарання відповідно до положень ст. ст. 65-67 КК України.

Тому, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 408 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу прокурора Звенигородської місцевої прокуратури ОСОБА_9 з доповненнями задовольнити, а апеляційну скаргу захисника обвинуваченої ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 задовольнити частково.

Вирок Звенигородського районного суду Черкаської області від 30 січня 2018 року щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий :

Судді :