Постанова № 73544137, 23.04.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

П О С Т А Н О В А

Іменем України

23 квітня 2018 року

м.Харків

справа № 639/9474/16-ц

провадження № 22-ц/790/2052/18

Апеляційний суд Харківської області у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Колтунової А.І., Пилипчук Н.П.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1,

відповідач – Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк»,

третя особа – ОСОБА_2

розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», третя особа – ОСОБА_2 про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м.Харкова від 20 грудня 2017 року, постановлене під головуванням судді Єрмоленко В.Б., в залі суду в місті Харкові (повний текст судового рішення складено 26 грудня 2017 року), -

в с т а н о в и в:

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «ОТП Банк», третя особа – ОСОБА_2 про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними.

Рішенням Жовтневого районного суду м.Харкова від 20 грудня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов у повному обсязі, суму судових витрат на сплату судового збору за подання апеляційної скарги покласти на ПАТ «ОТП Банк».

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; вказує, що суд не застосував положення Закону України «Про захист прав споживачів» щодо несправедливих умов договору, та, не витребувавши інформацію про плаваючу процентну ставку, порушив законне право позивача на підтвердження підстав позову.

Відзиву на апеляційну скаргу ПАТ «ОТП Банк» та третя особа – ОСОБА_2, - не надали.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що зі змісту кредитного договору не вбачається жодної з умов, які законом визнаються несправедливими, тому правових підстав для визнання договору недійсним немає.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Судом встановлено, що 19 жовтня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», і ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у сумі 141 960 швейцарських франків на придбання нерухомого майна, датою остаточного повернення кредиту 19.10.2030 року (а.с.9-13).

На забезпечення виконання позичальником кредитним договором зобов'язань, 19 жовтня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» і ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, предметом якого є нерухоме майно, що знаходиться АДРЕСА_1, на придбання якої позивачем отримано кредит. Договір іпотеки підписано сторонами та посвідчено приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_3 (а.с.21-26).

Як на підставу позовних вимог, ОСОБА_1 посилався на те, що кредитний договір та договір іпотеки від 19 жовтня 2007 року є недійсними, оскільки під час укладення договорів були порушені його права, як споживача, внаслідок включення несправедливих умов договору; встановлені дискримінаційні правила зміни відсоткової ставки, яку він не матиме можливості змінити або розірвати. Вказує, що Банком не надано детального розпису сукупності вартості кредиту, не зазначено порядку обчислення процентних доходів, перелік, розмір і база розрахунку всіх комісій банку, пов’язаних з наданням, обслуговуванням та погашенням кредиту; не приведено формули реальної процентної ставки по кредиту, платежі за надані супутні послуги, а саме послуги нотаріусів, реєстраторів, тощо вказано у загальній сумі, а не щомісячно, додаток 1 до договору надруковано кеглем шрифту, меншим за кегль, використаний у кредитному договорі, що ускладнювало розуміння положень додатку № 1, вимоги п. 1.8.2 та абз. с) п. 2.3.7 про обов’язок позивача сплатити додаткову комісію у разі дострокового виконання зобов’язань суперечить закону, п.п. 1.11.1 та 1.11.1.1 договору свідчить про нечесну підприємницьку практику щодо платежів у валюті кредиту, до кредитного договору включені положення, які спрямовані на обмеження цивільної дієздатності, а саме зобов’язання позичальника протягом дії кредитного договору без попередньої письмової згоди Банку не укладати інших правочинів по отриманню нових кредитів. Вважає, що недійсність кредитного договору спричиняє недійсність договору іпотеки, який забезпечує зобов’язання за основним договором.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 628 ЦК зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умова про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі інші умови, щодо яких за заявою хоча б однією із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЗУ "Про захист прав споживачів" договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Зі змісту ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 Цього Кодексу

Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Матеріали справи свідчать про те, що пунктом 3 кредитного договору від 19.10.2007 року зазначено про домовленість сторін щодо розрахунку процентів за користування кредитом з використовуванням плаваючої процентної ставки-фіксований відсоток ( 3,99 % річних) + FIDR. Повернення кредиту та сплата процентів здійснюється шляхом сплати позичальником ануїтетних платежів, а саме сума кредиту та нарахованих процентів щомісяця погашається рівними частинами протягом всього строку дії кредитного договору. Щомісячне погашення кредиту відбувається рівними частинами з нарахуванням процентів на залишок заборгованості по кредиту.

Детальний порядок і нарахування процентів за користування кредитом міститься у п. 1.4 договору. Додаток № 1 до кредитного договору» графік платежів» чітко і зрозуміло визначає дати видачі і дати погашення кредиту, суму щомісячного платежу, відсоткову ставку-8,49%, супутні витрати при оформленні кредиту та складові таких витрат із зазначенням суми або відсотків. Такі витрати сплачені позичальником одноразово при оформленні кредиту.

Додатковим договором до кредитного договору сторони внесли зміни та доповнення в кредитний договір в частині розміру платежу, який складається із суми нарахованих процентів на фактичну суму кредиту за фактичну кількість днів користування кредитом та частини суми кредиту, яка підлягає сплаті щомісячно-1183,60 швейцарських франків, що повністю відповідає графіку погашення кредиту, підписаного сторонами.

Кредитний договір містить визначені сторонами умови: мету надання кредиту, форми його забезпечення, розмір процентів за користування кредитом, суму кредиту, строк, на який надається кредит, детальний розпис загальної вартості платежів за договором, що включає в себе суми платежів із повернення кредиту, процентів, комісійних винагород, інших супутніх платежів, включаючи кількість платежів, їх частоту і обсяги та розрахунок сукупної вартості кредиту , реальної процентної ставки (додаток № 1 - загальна вартість кредиту та графік погашення кредиту), можливість дострокового повернення кредиту та його умови.

Відповідно до ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» та Постанови Правління НБУ № 168 від 10.05.2007 року «Про затвердження правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», банки зобов'язані перед укладенням кредитного договору надати споживачу в письмовій формі інформацію про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту, зазначивши таке: найменування та місцезнаходження банку - юридичної особи та його структурного підрозділу; умови кредитування, зокрема: можливу суму кредиту; строк, на який кредит може бути одержаний; мету, для якої кредит може бути використаний; форми та види його забезпечення; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, у тому числі між зобов'язаннями споживача; тип процентної ставки (фіксована, плаваюча тощо); переваги та недоліки пропонованих схем кредитування; орієнтовну сукупну вартість кредиту з урахуванням: процентної ставки за кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту (у тому числі на користь третіх осіб - страховиків, оцінювачів, реєстраторів, нотаріусів тощо); варіантів погашення кредиту, уключаючи кількість платежів, їх періодичність та обсяги; можливості та умов дострокового повернення кредиту; інші умови, передбачені законодавством.

Пунктом 3.2. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, що затверджені Постановою Правління НБУ № 168 від 10.05.2007 р. закріплено, що кредитний договір має містити графік платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача за кожним платіжним періодом з урахуванням даних, передбачених у додатку до цих Правил. У графіку платежів має бути докладно розписана сукупна вартість кредиту за кожним платіжним періодом.

Як убачається зі змісту оспорюваного Кредитного договору, в ньому було чітко закріплено сукупну вартість кредиту, яку повинен сплатити банку ОСОБА_1, а додатками до кредитного договору встановлювався графік погашення кредитної заборгованості.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 вказаного Закону України до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах.

Статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору.

Як визначено у рішенні Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року у справі № 15-рп/2011, держава сприяє забезпеченню споживання населенням якісних товарів (робіт, послуг), зростанню добробуту громадян та загального рівня довіри в суспільстві. Разом з тим, споживачу, як правило, об'єктивно бракує знань, необхідних для здійснення правильного вибору товарів (робіт, послуг) із запропонованих на ринку, а також для оцінки договорів щодо їх придбання, які нерідко мають вид формуляра або іншу стандартну форму (ч. 1 ст. 634 ЦК України). Отже, для споживача існує ризик помилково чи навіть унаслідок уведення його в оману придбати не потрібні йому кредитні послуги. Тому, держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб'єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору. Тим самим держава одночасно убезпечує добросовісного продавця товарів (робіт, послуг) від можливих зловживань з боку споживачів.

За змістом статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору.

Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Згідно ст. ст. 12, 80 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Посилання ОСОБА_1 на наявність несправедливих умов кредитного договору, не підтверджуються належними та допустимими доказами. Несправедливі умови договору мають наслідком істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків. Позивачем не надано доказів, на підтвердження того, що умови спірного договору порушують принцип добросовісності, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін та завдають шкоди йому, як споживачеві.

Крім того, матеріали справи не містять відомостей, що позивач з 2007 року звертався з пропозиціями про внесення змін до умов договору про надання споживчого кредиту, зокрема, щодо збільшення розміру відповідальності банку, можливості внесення змін та доповнень до даного договору, що свідчить про його згоду з умовами спірного договору.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що кредитний договір не містить несправедливих умов договору, відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Колегія суддів вважає, що відсутні підстави для визнання недійсними як кредитного договору, так і договору іпотеки.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 375, 379, 381, 382, 383, 384, п. 9 Перехідних Положень ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м.Харкова від 20 грудня 2017 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і, в силу п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: А.І. Колтунова

ОСОБА_4