Рішення № 73543672, 19.04.2018, Харківський районний суд Харківської області

19.04.2018

Справа № 635/6905/17

Провадження № 2/635/725/2018

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2018 року

смт. Покотилівка Харківського району Харківської області

Харківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді - Токарєвої Н.М.,

секретар - Антонян М.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - ТОВ «ФГ-ОЛІМП» в особі представника

ОСОБА_2,

діє на підставі нотаріально посвідченої

довіреності від 17.02.2017р., реєстр № 482,

відповідач - ПАТ «ОТП Банк»,

третя особа - ПАТ «Страхова компанія «УНІКА Життя»,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА Життя» про визнання недійсним кредитного договору, -

ВСТАНОВИВ:

21 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА Життя» про визнання недійсним кредитного договору.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 12.08.2013р. між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання споживчого кредиту № НОМЕР_1, згідно з яким позивач отримав в кредит грошові кошти на придбання товару у продавця у розмірі 5833,18грн., на придбання послуг зі страхування, які він зобов’язаний був повернути не пізніше 12.08.2014р. та сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 0,01% річних. Позивач вважає, що при укладенні зазначеного кредитного договору було порушено його права як споживача, що виразилось у ненаданні йому інформації у письмовій формі про умови кредитування. Позивач вважає, що договір споживчого кредиту є таким, що не відповідає чинному законодавству України, є несправедливим та повинен бути визнаний недійсним, що і є причиною виникнення спору.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 22 листопада 2017 року провадження по справі відкрито, призначено судове засідання на 27 грудня 2017 року о 14 год. 30 хв.

Представником позивача – ОСОБА_2 подано до суду заяву про слухання справи за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримали, просили суд їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з’явився, письмових пояснень суду не надав, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив, отже суд розглядає справу за його відсутності.

ПАТ «Страхова компанія «УНІКА Життя» подано до суду письмові заперечення на позовну заяву, в яких зазначено, що укладений сторонами договір добровільного страхування укладено добровільно, позивач був ознайомлений з Правилами та Програмою страхування, розумів їх зміст та погодився з ними, про що свідчить його підпис у заяві на страхування. Позивач самостійно призначив єдиним вигодонабувачем ПАТ «ОТП Банк». Договір страхування укладено у відповідності до чинного законодавства України, в договорі чітко визначені його істотні умови, він укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, позивач сплатив страховий платіж, чим фактично виконував умови Договору. На момент розгляду даної справи термін дії Договору страхування закінчився.

Суд, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та надані докази, встановив наступне.

12 серпня 2013 року між позивачем та Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» укладено договір про надання споживчого кредиту № НОМЕР_1, згідно з яким позивач отримав в кредит грошові кошти у розмірі 5833,18грн. строком на 12 місяців на придбання послуг зі страхування у ПАТ «Страхова компанія «УНІКА Життя», які він зобов’язаний повернути не пізніше 12.08.2013р. Позичальник зобов’язаний був повертати суму кредиту щомісяця в дату платежу та в розмірі, зазначених в Графіку платежів (п. 1.4.2 договору) та сплачувати проценти у розмірі 0,01% річних за користування кредитом (п. 1.1 договору).

Розділами 1.1, 1.2 та 1.3 договору про надання споживчого кредиту № НОМЕР_1 визначено предмет кредитного договору, строки його повернення та умови кредитування.

Графік платежів є додатком до договору про надання споживчого кредиту № НОМЕР_1 і є його невід’ємною частиною (п. 1.4.7 договору).

Розділом 1.4. Договору про надання споживчого кредиту № НОМЕР_1 передбачено право на дострокове повернення кредиту позичальником та порядок його погашення.

Розділ 2 Договору про надання споживчого кредиту № НОМЕР_1 містить порядок видачі та обслуговування кредитної картки позичальника.

Згідно ст.ст. 11-16 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. При здійсненні своїх прав особа зобов’язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Виконання цивільних обов’язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зі змісту ч. 1 ст. 527 ЦК України вбачається, що боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 638 ЦК України істотні умови договору визначаються виключно законами України і не можуть бути встановлені підзаконними актами, в той час як запровадження зазначеної норми фактично встановлює істотні умови кредитного договору, не передбачені законами України.

Статтями 1046, 1047, 1048, 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа,- незалежно від суми. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

За статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення ЦК України про позику, якщо інше не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до вимог ст.ст. 203, 215 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до положень ст.ст. 598-599 ЦК України зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що під час укладення 12 серпня 2013 року між позивачем та відповідачем договору про надання споживчого кредиту № НОМЕР_1, сторонами досягнено згоди щодо усіх істотних умов договору: мета, сума і строк кредиту; умови і порядок його видачі та погашення; види (способи) забезпечення зобов’язань позичальника; відсоткові ставки; порядок плати за кредит; порядок зміни та припинення дії договору; в договорі передбачено було сплату процентів на грошову суму, отриману в кредит; встановлена відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; сторони кредитного договору мали необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення сторін було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; кредитний договір укладено у письмовій формі.

Проценти, сплачувані позичальником за користування кредитом, за своїм характером є встановленою договором платою за користування грошовими коштами, а не неустойкою, яка є не тільки способом забезпечення виконання зобов’язань, а також й однією з форм цивільно-правової відповідальності.

Також судом встановлено, що між ПАТ «Страхова компанія «УНІКА Життя» та позивачем ОСОБА_1 12.08.2013р. було укладено договір добровільного страхування життя № 04/05/НОМЕР_1.

Отже позивач по цільовому призначенню витратив грошові кошти, отримані у кредит від відповідача за договором споживчого кредиту від 12.08.2013р.

ПАТ «Страхова компанія «УНІКА Життя» надавало відповідно до вимог закону України «Про страхування» можливість позивачу заповнити та подати заяву на страхування, за формою, встановленою страховиком, яка є невід’ємною частиною договору страхування. ОСОБА_1 добровільно підписав і заяву на страхування і сам договір, здійснював страхові платежі, чим підтвердив дійсний свій намір та обізнаність про юридичні наслідки укладення договору страхування.

Вказаний договір страхування сторонами був укладений добровільно, сторонами погоджені усі істотні умови договору, і на час розгляду даної справи зазначений договір страхування сторонами виконаний та терміном дії закінчений.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 15-рп/2011 від 10 листопада 2011 року, дія Закону України «Про захист прав споживачів» поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

У статті 1 цього Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб. У п. 23 ст. 1 цього ж Закону зазначено, що споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Проте слід мати на увазі, що відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов’язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов’язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, яка діяла на час укладення договору) перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов’язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов’язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов’язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); є) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

У цьому ж Законі чітко прописана процедура укладання договору, в якій йдеться й про питання щодо надання інформації кредитодавцеві та споживачеві один про одного та щодо умов кредитування: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений, форми його забезпечення, тип процентної ставки, сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту, строк, на який кредит може бути одержаний, та варіанти його повернення. При цьому в разі ненадання зазначеної інформації суб’єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону України «Про захист прав споживачів.

Договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один із оригіналів якого передається споживачеві. Споживач не зобов’язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені в договорі.

Постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007р. затверджено Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту (далі за текстом - Правила). Вказаний порядок зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 року за N 541/13808.

З пункту 3.2. розділу 3 цих Правил вбачається, що кредитний договір має містити графік платежів у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користуванням кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов’язань споживача за кожним платіжним періодом з урахуванням даних, передбачених у додатку до Правил. У графіку платежів також: має бути докладно розписана сукупна вартість кредиту за кожним платіжним періодом.

Пунктом 3.3 Правил встановлено, що Банки зобов’язані в кредитному договорі зазначати сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов’язань споживача, які пов’язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, а також зазначити її в процентному значенні та в грошовому виразі у валюті платежу за кредитним договором, у вигляді: а) реальної процентної ставки (у процентах річних), яка точно дисконтує всі майбутні грошові платежі споживача за кредитом до чистої суми виданого кредиту, б) абсолютного значення подорожчання кредиту (у грошовому виразі), розрахунок якого здійснюється шляхом підсумовування всіх платежів (проценти за користування кредитом, усі платежі за супутні послуги, пов’язані з наданням кредиту, його обслуговуванням і погашенням), здійснених споживачем як на користь банку, так і на користь третіх осіб під час отримання, обслуговування та погашення кредиту.

Згідно п. 3.4 розділу 3 Правил, Банки зобов’язані в кредитному договорі зазначити: вид і предмет кожної супутньої послуги, яка надається споживачу; обґрунтування вартості супутньої послуги (нормативно-правові акти щодо визначення розмірів зборів та обов’язкових платежів, тарифів нотаріусів, страхових компаній, суб’єктів оціночної діяльності, реєстраторів за надання витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про наявність чи відсутність обтяжень рухомого майна, інших реєстрів тощо); про відкриття банківського рахунку, відкритого з метою зарахування на нього суми наданого кредиту або надання кредиту за рахунком (овердрафт), умови відкриття, ведення та закриття такого рахунку, тарифи та всі суми коштів, які споживач має сплатити за договором банківського рахунку у зв’язку з отриманням кредиту, його обслуговуванням і погашенням; правило, за яким змінюється процентна ставка за кредитом, якщо договором про надання кредиту передбачається можливість зміни процентної ставки за кредитом залежно від зміни облікової ставки Національного банку або в інших випадках.

Статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов, який зазначений у статті 18 Закону не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

На підставі ст. ст. 76, 77, 78-79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення по справі. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до положень ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Суд, системно аналізуючи норми діючого цивільного законодавства у їх застосуванні до правовідносин, що склалися між сторонами вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки позивач не надав доказів на підтвердження того, що відповідачем не надано інформацію позивачу про умови кредитування, про сукупну вартість кредиту, інші послуги, які надаються позичальнику за плату, а також що права позивача порушено, як споживача банківських послуг. Позовні вимоги також не були обґрунтовані в частині того, що позивачем не був укладений договір кредиту добровільно, що він не був ознайомлений зі змістом та умовами надання йому споживчого кредиту ще до підписання оспорюваного кредитного договору, і фактично зводяться до намагання позивача шляхом судового втручання у договірні правовідносини змінити умови укладеного між сторонами кредитного договору та ухилитися від належного виконання своїх обов’язків за договором.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України, а саме – судовий збір суд залишає за рахунок Державного бюджету України з підстав звільнення позивача від оплати судового збору згідно ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 78, 80, 81, 141, 263-265, 280-282, 286-289 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА Життя» про визнання недійсним кредитного договору- відмовити.

Судовий збір залишити за рахунок Державного бюджету України.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст.ст. 284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Харківський районний суд Харківської області.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії ММ № 959761, виданий Комінтернівським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 04.04.2001р., зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, б. 11;

Відповідач – Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», код ЄДРПОУ 21685166, місцезнаходження: м. Київ, вул. Жилянська, б. 43;

Третя особа – Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА Життя», код ЄДРПОУ 34478248, місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксоганського, б. 70-А;

Повний текст рішення складений 23 квітня 2018 року.

Суддя Н.М. Токарєва