Постанова № 73541465, 16.04.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 553/954/17 Номер провадження 22-ц/786/855/18Головуючий у 1-й інстанції Парахіна Є. В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2018 року м. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Лобов О.А.,

судді: Дорош А.І., Триголов В.М.

за участю секретаря Ачкасової О.Н.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Опторг – 15» на рішення Ленінського районного суду м.Полтави від 02 лютого 2018 року (час ухвалення рішення з 13:43 до 14:27; дата складання повного тексту рішення 07.02.2018 року) у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Опторг – 15» про встановлення факту перебування в трудових відносинах, зобов’язання внести записи до трудової книжки, стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати та упущеної вигоди, третя особа – Управління Держпраці у Полтавській області.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, суд

в с т а н о в и в :

У квітні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з вказаним позовом, після неодноразових уточнень остаточно просила ухвалити рішення яким:

встановити факт трудових відносин її з ТОВ "Оптторг-15" та перебування на посаді продавця у магазині "Делві" по вул. Небесної Сотні, 88, в м. Полтаві, який належить відповідачу, з 22 січня 2017 року до 22 лютого 2017 року включно;

зобов’язати директора ТОВ "Оптторг-15" протягом одного місяця з моменту набуття судовим рішенням чинності внести до трудової книжки у встановленому законом порядку записи про прийняття її на роботу на посаду продавця з 22.01.2017 року та про звільнення з посади продавця за власним бажанням з 22.02.2017 року;

стягнути з відповідача на її користь невиплачену заробітну плату за період з 23.01.2017 року по 22.02.2017 року, виходячи з середньої заробітної плати по регіону в сумі 6 255 грн. з урахуванням утримання належних податків та зборів у розмірі 5 035 грн. 27 коп., компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати за період з часу звільнення по день постановлення судового рішення, виходячи з розміру середньоденного заробітку 167 грн. 84 коп., упущену вигоду у виді неотриманої соціальної допомоги за період з квітня 2017 року, яка призначається на дорослих у 2017 році 336 грн. 00 коп. як 21 % прожиткового мінімуму для дорослих та у розмірі 1 435 грн. 65 коп. як 85 % прожиткового мінімуму на дитину від шести до вісімнадцяти років.

В обґрунтування зазначеного позову вказувала на те, що вона з кінця січня 2017 року перебувала в трудових відносинах з відповідачем, протягом двох місяців працювала на посаді продавця, проте трудовий договір не підписувала, на своє відповідне прохання отримувала відповідь про те, що він буде укладений пізніше, обумовлену заробітну плату не отримувала, частково заробітну плату отримала на картковий рахунок, відкритий на її ім'я після припинення трудових відносин.

Рішенням Ленінського районного суду м.Полтави від 02 лютого 2018 року позов задоволено частково.

Встановлено факт трудових відносин ОСОБА_2 з ТОВ "Оптторг-15" та роботи на посаді продавця у магазині "Делві" по вул. Небесної Сотні, 88, в м. Полтаві, в період з 23 січня 2017 року до 22 лютого 2017 року включно.

Зобов'язано директора ТОВ "Оптторг-15" внести до трудової книжки ОСОБА_2 запис про прийняття на роботу на посаду продавця з 23.01.2017 року та запис про звільнення з посади продавця за власним бажанням з 22.02.2017 року.

Стягнуто з ТОВ "Оптторг-15" на користь ОСОБА_2 невиплачену заробітну плату в сумі 3 964 грн. 30 коп., компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати в сумі 25 000 грн. 00 коп., а всього кошти в сумі 28 964 грн. 30 коп.

В іншій частині в задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання судового збору.

ОСОБА_2 в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення місцевого суду скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати і збитків у виді упущеної вигоди від неотримання державної соціальної допомоги, ухвалити у цій частині нове судове рішення про задоволення вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції при вирішенні питання про визначення розміру компенсації за затримку виплати заробітної плати безпідставно застосував принцип пропорційності, так як спір про стягнення заробітної плати задоволений у повному обсязі. Відмова у стягненні завданих збитків у сумі 19 846,58 грн., що є упущеною угодою позивачки від неотримання соціальної допомоги, також є неправомірною, оскільки внаслідок порушення відповідачем вимог трудового законодавства позивачка була позбавлена можливості отримати державну допомогу.

ТОВ «ОПТОРГ-15» в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення місцевого суду скасувати та постановити нове про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначав, що висновки суду першої інстанції не відповідають наявним у матеріалах справи доказам і є такими, що грунтуються на неповному з’ясуванні обставин, недоведеності обставин справи, що мають значення для справи.

Також вказував, що суд першої інстанції належним чином не вмотивував відхилення наданих відповідачем доказів.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначила, що в апеляційній скарзі відповідача не наведено переконливих доказів, які б спростовували висновки суду по суті спору.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ОПТОРГ-15» по суті повторно наведені доводи апеляційної скарги на рішення суду.

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційних скарг, приходить до висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення з таких підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду має право залишити судове рішення без змін, а скаргу – без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що згідно довідки Полтавського міського центру зайнятості ОСОБА_2 перебувала на обліку у Полтавському міському центрі зайнятості, отримувала допомогу по безробіттю до 12.12.2016 року, знята з обліку на підставі наказу від 27.01.2017 року на підставі п.13 ч.1 ст.31 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (т.1 а.с.5).

Судом першої інстанції встановлено, що 23 січня 2017 року між Замовником - ТОВ "Оптторг-15" та Виконавцем – ОСОБА_2 укладений договір про надання послуг № 48, відповідно до п. 1.1 - 1.2 якого Замовник доручає і оплачує, а Виконавець приймає на себе зобов’язання надати послуги визначені в п. 1.2. цього Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором та вимогами Цивільного законодавства України.

22.02.2017 року ОСОБА_2 звернулась до директора ТОВ "Оптторг-15" з повідомленням про розірвання Договору про надання послуг № 48 від 23.01.2017 року та в цей же день між нею і відповідачем укладено Угоду про розірвання Договору про надання послуг № 48 від 23.01.2017 року (т.1 а.с.57).

З індивідуальних відомостей Пенсійного фонду України про застраховану особу ОСОБА_2, які сформовано на підставі звітів, поданих ТОВ "Оптторг-15", вбачається, що в січні 2017 року вона має 9 днів стажу, а у лютому - 22 дні, поряд з цим, дані відомості свідчать про відсутність заробітку за вказаний період та відсутність даних про сплату єдиного внеску (т.1 а.с.9).

Протягом січня та лютого 2017 року ОСОБА_2 не отримувала доходів від ТОВ "Оптторг-15", що підтверджується звітністю відповідача про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів, а також відомістю про трудові відносини осіб за січень 2017 року та лютий 2017 року щодо ОСОБА_2 (т.1 а.с.59-62).

13.03.2017 року за вих. № 98 ТОВ "Оптторг-15" на адресу АБ "Південний" направлено лист, згідно з яким товариство відповідно до п. 2.4.6 договору обслуговування зарплатного проекту № 20/03-09 від 15.04.2016 року зверталось з проханням обслуговувати картки цих клієнтів згідно тарифів банку для приватних осіб, до списку під № 381 включено ОСОБА_2 ( т.1 а.с.159, 162 зворот).

Згідно заяви про відкриття поточних рахунків на користь фізичних осіб від 07.03.2017 року ТОВ "Оптторг-15" звернулось до АБ "Південний" з проханням відкрити рахунки фізичним особам за переліком, що додається, мета відкриття рахунків - згідно договору обслуговування зарплатного проекту № 20/03-09 від 15.04.2016 року. Відповідно до відмітки банку, на підставі вказаної заяви 07.03.2017 року на імя ОСОБА_2 відкрито рахунок № 26257001520119 (т.1 а.с.209).

Як вбачається із заперечень представника відповідача, подання звітності про працівника ОСОБА_2 до органу Пенсійного фонду України є помилкою бухгалтера ТОВ "Оптторг-15", а включення відомостей про позивача як працівника товариств до листа, адресованого банку на відкриття карткового рахунку в рамках зарплатного проекту ТОВ "Оптторг-15" є наслідком збою програмного забезпечення, за що відповідні службові особи були притягнуті до відповідальності, а відповідна звітність скорегована у встановленому законом порядку (т.1 а.с.81).

Як вбачається з наказу директора ТОВ "Оптторг-15" № 11/02 від 15.05.2017 року, у зв’язку з неналежним виконанням своїх трудових обов’язків, що призвело до допущення помилок, оголошено догану: ОСОБА_3, заступнику головного бухгалтера, за допущення помилок в Звіті про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування до органів доходів та зборів за 01.2017 року та 02.2017 року по ОСОБА_2 у зв’язку з відсутністю трудових відносин ОСОБА_2 з ТОВ "Оптторг-15", та ОСОБА_4, начальнику відділу кадрів, за помилкове включення у лист до банку на відкриття карткових рахунків ОСОБА_2, у якої були відсутні трудові відносини з ТОВ "Оптторг-15", та не повідомлення керівництва підприємства про виявлену помилку та подачу листа до банку 13.03.2017 року з проханням перевести картковий рахунок позивачка на обслуговування для приватної особи. Зобов’язано заступника головного бухгалтера ОСОБА_3 подати до Пенсійного фонду України до 15.05.2017 року скасовуючий звіт про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування до органів доходів та зборів за 01.2017 року та 02.2017 року по ОСОБА_2 (т.1 а.с.83)

У березні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до Відділення поліції №2 Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області із заявою про невиплату їй заробітної плати за січень-лютий 2017 року. Під час перевірки її заяви працівником поліції опитана працівник магазину «Делві» ОСОБА_5, яка підтвердила факт роботи ОСОБА_2 у цьому магазині.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин (трудові правовідносини), норми матеріального права, якими вони врегульовані (трудове законодавство). Дослідивши у відповідності до вимог процесуального закону надані сторонами докази, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність факту трудових відносин між сторонами, порушення відповідачем обов’язку з оплати праці.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_2, апеляційний суд виходить з такого.

Сталою судовою практикою суду касаційної інстанції визначені критерії (умови) застосування принципу співмірності при вирішенні спорів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (постанови ВСУ №6-113цс16 від 27 квітня 2016 року, №6-41цс15 від 01 квітня 2015 року, №6-837цс15 від 23 грудня 2015 року).

Право суду зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, залежить від таких чинників:

наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення;

виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв’язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем;

прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу.

Як вбачається із заяви про уточнення позовних вимог, ОСОБА_2 вимагала стягнути з відповідача на її користь заробітну плату за січень-лютий 2017 року, виходячи із заробітної плати 6 255 грн. на місяць, а з урахуванням утриманих податків – 5 035 грн. 27 коп. (т.2 а.с.2)

Вирішуючи цю позовну вимогу, суд першої інстанції правомірно використав дані Міністерства статистики України та виходив із розміру середньомісячної заробітної плати по Полтавській області у січні 2017 року – 5 466 грн. (з утриманням податків – 4 400 грн.13 коп.), у лютому 2017 року – 5 829 грн. (з утриманням податків – 4 469 грн. 35 коп.). Суд першої інстанції, врахувавши кількість відпрацьованих позивачем днів у кожному місяці, стягнув на її користь заборгованість із заробітної плати у сумі 3 964 грн. 30 коп., замість 5 035 грн. 27 коп., про стягнення яких вимагала позивач.

Отже, доводи апеляційної скарги про те, що вимоги про стягнення заборгованості із заробітної плати були задоволені у повному обсязі, а тому відсутні підстави для застосування принципу співмірності при визначенні розміру компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати суперечать фактичним обставинам.

В апеляційній скарзі не наведено інших обґрунтованих доводів щодо правомірності зменшення судом першої інстанції розміру компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати.

Відповідно до ст.12, ст.77, ст.78, ст.80, ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести належними, допустимими і достатніми доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Вирішуючи позовну вимогу про стягнення з відповідача збитків у виді невиплачених позивачу коштів державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям, суд першої інстанції обґрунтовано послався на відсутність доказів на підтвердження цієї вимоги.

Перевіркою матеріалів справи, проведеною апеляційним судом, підтверджується відсутність належних, допустимих і достатніх доказів того, що позивач у встановленому законом порядку зверталася до уповноваженого органу із заявою про призначення допомоги і їй було відмовлено у зв’язку з ненаданням певних документів.

Суд першої інстанції дав правильну оцінку листу Управління соціального захисту населення Подільської районної у м.Полтаві ради № М-05/447 від 04 жовтня 2017 року і зробив обгрунтований висновок про те, що цей лист містить лише роз’яснення порядку призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям і не є рішенням про відмову у призначенні такої допомоги позивачу.

В апеляційній скарзі позивач виклала своє суб’єктивне бачення та переконання стосовно цієї позовної вимоги без посилання на докази, які б спростовували висновок суду першої інстанції.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги ТОВ "Оптторг-15", апеляційний суд виходить з того, що вони (доводи), по суті, зводяться до незгоди з оцінкою судом доказів по справі.

Згідно правил оцінки доказів (ст.89 ЦПК України) суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У підтвердження доведеності факту трудових відносин судом першої інстанції допитані свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, а також досліджені письмові докази: оригінали супровідних відомостей до сумки з готівкою, надані ТОІ «Оптторг-15» і копії супровідних відомостей до сумки з готівкою по магазину «Делві», надані ПАТ Укрсоцбанк», висновок інспектора Відділення поліції №2 Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області від 13.03.2017 року, індивідуальні відомості Пенсійного фонду України про застраховану особу ОСОБА_2, звітність ТОВ «Оптторг-15» про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб…, листи і заяви ТОВ «Оптторг-15» до АБ «Південний» щодо відкриття і обслуговування зарплатних рахунків.

Перевіривши наведені докази, апеляційний суд визнає їх належними, допустимими і достатніми для підтвердження тієї обставини, що ОСОБА_2 у період з 23 січня 2017 року по 22 лютого 2017 року фактично без укладення трудового договору працювала в магазині «Делві» по вул.. Небесної Сотні,88 у м.Полтаві, виконувала обов’язки продавця, підпорядковувалася внутрішньому трудовому розпорядку.

Оцінюючи зазначені докази, суд першої інстанції виконав вимоги ст.89, ст.264, ст.265 ЦПК України, зробив правильний висновок по заявленій вимозі і у рішенні навів мотивовані оцінки аргументів кожної із сторін, а також мотиви прийняття і відхилення наданих у справу доказів.

В апеляційній скарзі відсутні посилання на порушення судом норм процесуального права, які призвели до помилкової (неправильної) оцінки доказів.

Таким чином, доводи апеляційних скарг не містять посилання на обставини та відповідні докази, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст. 367, п.1ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Опторг – 15» залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м.Полтави від 02 лютого 2018 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 17.04.2018 року.

Головуючий суддя О.А.Лобов

Судді А.І.Дорош

ОСОБА_10

З оригіналом згідно

Суддя О.А.Лобов