Рішення № 73540483, 23.04.2018, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/11090/17

Провадження №2/428/164/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2018 року Сєвєродонецький міський суд

Луганської області у складі:

головуючого судді Юзефовича І.О.

при секретарі Продченко О.А.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сєвєродонецька цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Сєвєродонецького міського суду із позовною заявою до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, мотивуючи вимоги тим, що 20.04.2016р. приблизно о 15-00год. відповідач ОСОБА_3, знаходячись біля своєї дачної дільниці, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 в ході словесної перепалок, яка переросла у сварку, не передбачаючи можливості настання тілесних ушкоджень, хоча повинен був і міг передбачити їх спричинення, підійшов впритул до позивача ОСОБА_1, обхопив його двома руками та нахилив у бік, в наслідок чого позивач ОСОБА_1 впав на землю лівою стороною тулуба, а відповідач ОСОБА_3 впав зверху на позивача ОСОБА_1, в результаті чого позивачу ОСОБА_1, були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: синця лівої бокової стінки живота, яке згідно висновку Старобільського міжрайонного відділення судово-медичної експертизи №123/101 від 14.05.2016р. слід кваліфікувати як легке тілесне ушкодження та закритого перелому 7 ребра зліва (забою грудної клітини зліва) яке згідно того ж висновку слід кваліфікувати як тілесне ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я. Вироком Новоайдарського районного суду Луганської області від 12.12.2016р. відповідача ОСОБА_3 було визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.128 КК України. З причини нанесення позивачу ОСОБА_1, тілесних ушкоджень він проходив лікування у травматологічному відділенні Багатопрофільної лікарні м. Сєвєродонецька внаслідок чого ним було витрачено грошові кошти на придбання ліків у розмірі 759,21грн.. Крім того, позивач ОСОБА_1, мешкаючи за адресою: АДРЕСА_3, їздив на прийом до слідчого у с. Новоайдар Луганської області та у м. Старобільськ - до судового експерта, а також у поліклініку м. Сєвєродонецьк Луганської області, внаслідок чого ним було витрачено грошові кошти у розмірі 1143,44грн.. Таким чином, внаслідок дій відповідача ОСОБА_3, позивачу ОСОБА_1 було спричинено матеріальну шкоду у загальному розмірі 1902,65грн.. Крім того, з урахуванням глибини перенесених позивачем ОСОБА_1 фізичних та душевних страждань, йому було завдано моральну шкоду, яку він оцінює у розмірі 20000грн.. Тому, ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду і просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі 1902,65грн. та моральну шкоду у розмірі 20000грн., завдану кримінальним правопорушенням.

Позивач ОСОБА_1 у вступному слові підтримав доводи, викладені у позовній заяві, в обґрунтування позову. Додатково пояснив, що матеріальна шкода складається з 759,21грн. - витрати на лікування та 1143,44грн. - витрати на бензин на поїздки до лікарні, до слідчого та на судові засідання по кримінальній справі. До теперішнього часу у нього болить грудина, під ребрами. Усе зафіксовано у лікарняній картці, однак він не може прочитати записи лікарів. Діагнозу до теперішнього часу не встановлено. Моральну шкоду оцінює у розмірі 20000грн., вважає саме цю суму достатньою для відшкодування його фізичних та душевних страждань.

Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримала позовні вимоги.

Відповідач ОСОБА_3 у вступному слові заперечував проти задоволення позовної заяви, оскільки не вважає себе винним, з вироком Новойадарського районного суду Луганської області не згоден. Травм ОСОБА_1 не причиняв. Грошових коштів не давав ОСОБА_1.

Представник відповідача ОСОБА_4 у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку з безпідставністю.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи , суд прийшов до висновку , що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

15.12.2017р. набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017р., яким ЦПК України викладено в новій редакції.

Згідно пп.9 п.1 Розділу XIII Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичною особою, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995р., із змінами внесеними постановою №5 від 25.05.2001р., «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, порушення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди мають враховуватись вимоги розумності та справедливості, а також майнового стану цивільного відповідача.

Так, оскільки згідно вироку Новоайдарського районного суду Луганської області від 12.12.2016р. ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ст.128 КК України, який набрав законної сили на підставі ухвали апеляційного суду Луганської області від 01.03.2017р., то суд вважає доказаним факт заподіяння ОСОБА_3 позивачу ОСОБА_1 матеріальної та моральної шкоди.

Визначаючи розмір матеріальної шкоди у даному конкретному випадку, суд враховує, що позивачем ОСОБА_1 в обґрунтування заявленої суми збитків, які складаються з вартості лікування у розмірі 759,21грн. та вартості витраченого бензину у розмірі 1143,44грн., надано до суду копії товарних чеків та копії лікарняної карти хворого, довідки та видаткові накладні, стосовно яких суд зазначає наступне. 20.04.2016р. мали місце події скоєння кримінального правопорушення внаслідок якого позивач ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. Відповідно до копії виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, виданої 30.06.2016р. Комунальною установою «Сєвєродонецька міська багатопрофільна лікарня», ОСОБА_1, 20.04.2016р. звернувся до травмпункту м. Сєвєродонецьк Луганської області з побутовою травмою, проведені діагностичні дослідження. З товарного чеку б/н від 20.04.2016р. ФОП ОСОБА_5, вбачається , що ОСОБА_1 витратив грошові кошти у розмірі 166грн. на придбання рентгенплівки та матеріалів для рентгенівського дослідження, що також підтверджується копією фіскального чеку від 20.04.2016р. (а.с.11). З копії товарного чеку ТОВ «Сєрдолік» м. Сєвєродонецьк Луганської області №28632 від 20.04.2016р., вбачається, що ОСОБА_1 витрачено грошові кошти у розмірі 129,97грн. на придбання ліків. Відповідно до рецепту лікаря ОСОБА_6 від 30.05.2016р., ОСОБА_1 призначено Наклофен 3,0 №5; Мидокалм 1,0 №5; Фламидез №14; Кеторол-гель №1 та шприци. Зазначені ліки були придбані ОСОБА_1 на суму 463,24грн., що підтверджено товарним чеком ТОВ «Сєрдолік» м. Сєвєродонецьк Луганської області №16239 від 30.05.2016р.. Отже, суд приходить до висновку, що оскільки грошова сума у розмірі 759,21грн., витрачена позивачем ОСОБА_1 на лікування, документально підтверджується матеріалами справи, то заявлена позовна вимога підлягає задоволенню в цій частині.

Стосовно заявленої ОСОБА_1 до відшкодування вартості витраченого бензину у розмірі 1143,44грн., суд зазначає наступне. В обґрунтування зазначеної суми позивач ОСОБА_1 зазначає, що мешкаючи за адресою: АДРЕСА_3, він їздив на прийом до слідчого у с. Новоайдар Луганської області та у м. Старобільськ - до судового експерта, а також у поліклініку м. Сєвєродонецьк Луганської області, внаслідок чого ним було витрачено грошові кошти на придбання бензину. На підтвердження витрат позивач ОСОБА_1 надав до суду видаткові накладні ТОВ «Парус» м. Сєвєродонецьк Луганської області №1931 від 22.04.2016р., №1932 від 30.05.2016р., №1933 від 16.06.2016р.. Оцінюючи зібрані докази, суд зазначає, що з матеріалів справи (копії паспорта ОСОБА_1 а.с.3) судом встановлено, що зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 з 20.01.1998р. є АДРЕСА_1. На підтвердження свого мешкання за адресою: АДРЕСА_3 в період з 20.04.2016р. по 16.06.2016р. позивачем ОСОБА_1 не було надано жодного доказу, як і не було надано доказів на підтвердження виїздів ОСОБА_1 22.04.2016р., 30.05.2016р., 16.06.2016р. на прийом до слідчого у с. Новоайдар Луганської області, у м. Старобільськ Луганської області - до судового експерта, а також у поліклініку м. Сєвєродонецьк Луганської області. За таких обставин, суд приходить до висновку, що зазначена позовна вимога не підлягає задоволенню у зв'язку з необґрунтованістю.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди у даному конкретному випадку, суд враховує моральні страждання позивача ОСОБА_1, який внаслідок зазначеного кримінального правопорушення отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, ступень вини відповідача, обставини за яких вчинено кримінальне правопорушення, тому, суд вважає, що 20000грн., про стягнення яких просить позивач ОСОБА_1, є необґрунтованими, а тому суд вважає, що відшкодування моральної шкоди у розмірі 2000грн. є достатнім розміром для відшкодування заподіяної йому моральної шкоди, а тому зазначена позовна вимога підлягає частковому задоволенню.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що обставини викладені ОСОБА_1 в обґрунтування позовних вимог знайшли своє часткове підтвердження в матеріалах справи, а тому позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивача ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору по справі у відповідності до вимог чинного законодавства України, враховуючи частково задоволені позовні вимоги, то суд приходить до висновку, що сума судового збору у розмірі 80,64грн. (пропорційно до задоволеної частини позовних вимог) підлягає до стягнення з відповідача ОСОБА_3 на користь держави, а іншу суму судового збору у розмірі 559,36грн. відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому КМУ.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 15, 43-44, 47-49, 81, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 1902,65грн. та моральної шкоди у розмірі 20000грн., завданої кримінальним правопорушенням, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, і.н. НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1, паспорт серія НОМЕР_2, виданий Сєвєродонецьким МВУМВС України в Луганській області 01.08.2001р.) відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 759,21грн. та моральної шкоди у розмірі 2000грн., завданої кримінальним правопорушенням.

У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4) на користь держави судовий збір у розмірі 80,64грн..

Суму судового збору у розмірі 559,36грн. компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до апеляційного суду Луганської області шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя