Рішення № 73538284, 23.04.2018, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 289/1088/16-ц

Провадження № 2/361/166/18

23.04.2018

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23 квітня 2018 року Броварський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого судді - Селезньової Т.В., при секретарі – Корніюк К.А., без участі сторін, розглянувши в місті Бровари цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа - Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту,

встановив:

Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №2615/1007/71-018 р., укладеним 19.10.2017 р. між АКБ «ТАС - Комерцбанк» і відповідачем, в загальній сумі 52269,34 доларів США, з якої 41581,99 доларів США – заборгованість за тілом кредиту, 10687,35 доларів США – заборгованість за відсотками за користування кредитом, мотивуючи тим, що банк видав відповідачу кредит, відповідач кредит отримав, але неналежним чином виконує зобов’язання за договором і допустив прострочення у платежах і заборгованість у вказаній сумі. Первісний кредитор АКБ «ТАС - Комерцбанк» відступив право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором ПАТ «Сведбанк», який свою чергу відступив право вимоги ПАТ «Дельта Банк», на підставі договору купівлі – продажу прав вимоги за кредитними договорами ПАТ «Дельта Банк» відступив право вимоги ПАТ «Альфа - Банк», в тому числі і за кредитним договором укладеним з ОСОБА_1, таким чином ПАТ «Альфа - Банк» набув статусу нового кредитора за вимогою до ОСОБА_1 і має право вимагати від неї виконання умов договору і сплати заборгованості.

Представник відповідача позов не визнав, у поясненнях, наданих у судовому засіданні, зазначав, що у жовтні 2014 року ПАТ «Альфа – Банк» вже звертався до суду з позовом про дострокове стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитом станом на 28.10.2014 р. у сумі 41581, 99 доларів США, еквівалент 538526,07 грн., відсотків за користування кредитом – 1851,19 доларів США, еквівалент 23974,66 грн., пені - 56,62 доларів США, еквівалент 733,29 грн. Ухвалою Радомишльського районного суду Житомирської області від 23.03.2015 р. позов Публічного акціонерного товариства «Альфа - Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості кредитним договором провадження у справі було закрито на підставі заяви позивача у зв'язку з примиренням з відповідачем, який в добровільному порядку виконав вимогу позивача. У даному позові позивач просить стягнути ту саму суму заборгованості за тілом кредитом 41581, 99 доларів США, тобто звертається із вимогою про дострокове повернення кредиту, яка згідно ухвали суду від 23.03.2015 р. ОСОБА_1 вже виконана, що свідчить про відсутність у відповідача будь-яких невиконаних грошових зобов’язань.

Також представником відповідача подано відзив на позов, у якому він зазначив, що позивачем не надано доказів того, що на момент видачі кредиту у іноземній валюті кредитор мав індивідуальну або генеральну ліцензію на використання іноземної валюти на території України станом на момент видачі кредиту, тому видача кредиту у іноземній валюті є незаконною; що позивачем не надано жодних первинних бухгалтерських документів, які б свідчили про факт видачі відповідачу кредиту у іноземній валюті, що позивач не надав суду належних доказів на підтвердження позовних вимог, на підтвердження наявності боргу у відповідача за вказаним договором кредиту, і тому вимоги позивача на думку відповідача є безпідставними, позов необґрунтованим , просив у задоволенні позову відмовити.

Позивачем відповіді на відзив, пояснень з приводу зазначених відповідачем у запереченнях та відзиві обставин не надано. Позивач неодноразово викликався до суду для надання пояснень, але уповноваженого представника позивачем до суду не направлено, натомість надана заява про розгляд справи без участі представника позивача, у якій представник позивача на задоволенні позову наполягав.

Представником відповідача подана заява про розгляд справи без її присутності.

У зв'язку з відсутністю перешкод для розгляду справи і відсутністю підстав для відкладення розгляду справи, судом ухвалено розглянути справу без участі сторін за наявними у справі документами.

Відповідач подав клопотання про закриття провадження у справі з тих підстав, що вже є ухвала про закриття провадження у справі між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. У подальшому відповідач просив не дане клопотання не розглядати, і розглянути справу по суті та відмовити у позові.

Разом з тим, суд вирішуючи питання про наявність чи відсутність підстав для закриття провадження у справі, виходив з наступного:

Згідно частини першої статті 205 ЦПК України (в редакції, чинній на день подання позивачем до суду позову, який є предметом розгляду в даній справі, і станом на день відкриття провадження в даній цивільній справі, - суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо п.2 – якщо є ухвала суду про закриття провадження у справі у зв’язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін , постановлена судом з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Ухвалою Радомишльського районного суду Житомирської області від 23.03.2015р. (на яку посилається відповідач) - позов ПАТ «Альфа - Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором залишено без розгляду, провадження у справі закрито.

Зі змісту даної ухвали, видно, що підставою для винесення даної ухвали була, як зазначено у мотивувальній частині ухвали - заява ПАТ «Альфа -Банк» у зв'язку з примиренням з відповідачем, який в добровільному порядку виконав вимогу позивача (справа № 289/2189/14-ц, провадження № 2/289/91/15). Ухвала набрала законної сили, і тому факти та висновки, викладені в ній, приймаються судом до уваги.

Виходячи зі змісту ухвали Радомишльського районного суду, слід встановити, що позивачем була подана заява суду, в якій – згідно тексту ухвали - позивач просив залишити позов без розгляду у зв'язку з примиренням з відповідачем, який в добровільному порядку виконав вимогу позивача. В ухвалі суд посилався на ст.207 ЦПК України (в чинній на той час редакції), яка передбачала залишення позову без розгляду, а не на ст.205 ЦПК України, яка передбачала закриття провадження у справі. Таким чином, у будь-якому випадку підставою для закриття провадження у названій цивільній праві було подання позивачем заяви про залишення позову без розгляду, а не відмова позивача від позову чи укладення мирової угоди. Принаймні іншої достовірної і безсумнівною та несуперечливої інформації суду не надано.

При таких обставинах, суд вважає, що відсутня підстава для закриття провадження в даній цивільній справі, і дана справа має бути розглянута по суті. Разом з тим, вказана ухвала як судове рішення, що набрало законної сили, враховується судом і слугує доказом певних фактів і обставин, встановлених даним судовим рішенням.

З наявних у справі письмових доказів судом встановлено:

08 жовтня 2007 р. ОСОБА_1 подала заяву –анкету на отримання кредиту у ТАС – Комерцбанк.

19 жовтня 2007 року між Акціонерним комерційним банком «ТАС - Комерцбанк» і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 2615/1007/71-018, відповідно до умов якого банк надав відповідачу (позичальнику) грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 62198,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом 12,5 % річних строком по 19.10.2032 р. включно.

Відповідно до п.5.1.1 договору позичальник зобов'язався забезпечити своєчасне повернення кредиту, сплату процентів за користування ним, у порядку та строки, встановлені цим договором, а також сплату неустойок та відшкодування банку збитків у випадку неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань, передбачених цим договором.

Відповідно до п.6.1.4 банк має право вимагати погашення заборгованості у повному обсязі (кредиту, нарахованих процентів, неустойок, збитків).

Відповідно до п. 10.5 банк має право повністю або частково перевести свої права та зобов'язання по цьому договору, а також по пов'язаним із забезпеченням повернення кредиту, третій особі без згоди позичальника.

З заяви на видачу готівки № 2615/1007/71-018 від 19.10.2007 р. вбачається, що банком АКБ «ТАС -Комерцбанк» отримувачу ОСОБА_1 видано кредит згідно договору № 2615/1007/71-018 від 19.10.2007 р. у сумі 62198,00 доларів США, еквівалент у гривнях 314099,90 грн., отримувачем пред'явлений паспорт ВМ № 994415, виданий Радомишльським РВ УМВС України у Житомирській області 11.05.2001 р., АДРЕСА_1, у заяві міститься підпис одержувача, виконавця, контролера, касира.

У подальшому Акціонерний комерційний банк «ТАС - Комерцбанк» відступив право вимоги за кредитними договорами ПАТ «Сведбанк».

З договору купівлі – продажу прав вимоги від 25.05.2012 р., додатку № 1 договору «Перелік договорів та купівельна ціна за права вимоги» встановлено, що ПАТ «Сведбанк» відступив ПАТ «Дельта Банк» право грошової, в тому числі, до ОСОБА_1 за кредитним договором № № 2615/1007/71-018 від 19.10.2007.

З договору купівлі – продажу прав вимоги від 15.06.2012 р., акту приймання – передачі кредитних файлів № 2 встановлено, що ПАТ «Дельта Банк» відступив ПАТ «Альфа - Банк» право грошової, в тому числі, до ОСОБА_1 за кредитним договором № № 2615/1007/71-018 від 19.10.2007 р.

Відповідно др. п.1 ч.1 ст.512, ч.1 ст.514 ЦК України кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи також встановлено, що 24.12.2012 р. між ПАТ «Альфа - Банк» і ОСОБА_1 був укладений договір про внесення змін і доповнень № 1 до кредитного договору № 2615/1007/71-018 від 19.10.2007 р., яким п.5.1 розділу 5 кредитного договору доповнено підпунктом 5.1.12, згідно якого позичальник зобов'язався надати банку оригінали документів, що підтверджують право власності та здійснення державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомості, протягом 2 днів з моменту отримання від банку вимоги про їх надання. Всі інші умови кредитного договору залишено без змін.

До матеріалів справи долучена вимога ПАТ «Альфа - Банк» про дострокове повернення ОСОБА_1 кредиту, у зв'язку з наявною заборгованістю станом на 01.07.2016 р. у розмірі 56986,10 доларів США, позичальнику роз'яснено, що випадку не задоволення вимоги у 30 – денний строк, банк може розпочати процедуру звернення стягнення на предмет застави.

Представник відповідача зазначив, що дана вимога позичальником не отримана, і позивачем не надано достовірного доказу на підтвердження відправлення вимоги позичальнику. До матеріалів справи долучено реєстр рекомендованих поштових відправлень і квитанцію УКРПОШТИ про оплату відправлення, але доказів вручення позичальнику вимоги не долучено.

Позивач надав суду розрахунок заборгованості, згідно якого станом на 01.07.2016 р. за відповідачем рахується заборгованість за кредитним договором 2615/1007/71-018 від 19.10.2007 р. у розмірі 52269,34 доларів США, з якої: 41581,99 доларів США – заборгованість за кредитом; 10687,35 доларів США – заборгованість за відсотками.

Ніяких певних облікових документів, з яких би вбачалась дана заборгованість , суду не надано, хоча за клопотанням відповідача дані докази витребовувались судом від позивача.

Представник відповідача наявність заборгованості і заборгованості у вказаному розмірі не визнав, посилаючись на відсутність заборгованості і на недоведеність заборгованості позивачем. При цьому відповідач послався як на доказ на ухвалу Радомишльського районного суду від 23.03.2015р., та на те, що стягнення з ОСОБА_1 вказаної заборгованості за кредитним договором 2615/1007/71-018 від 19.10.2007 р. у розмірі 41581,99 доларів США (тобто за той самий період і у вказаній сумі) вже було предметом судового розгляду і вказаною ухвалою суду Радомишльського районного суду Житомирської області від 23.03.2015 р. позов ПАТ «Альфа - Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором був залишений без розгляду, провадження у справі закрито, на підставі заяви ПАТ «Альфа -Банк» і з тих підстав, що відповідач в добровільному порядку виконав вимогу позивача (справа № 289/2189/14-ц), що є доказом відсутності заборгованості по кредиту станом на дату винесення даної ухвали, і відповідно відсутні заборгованість по кредиту і про процентам та відсутні підстави для подальшого нарахування процентів.

З приводу даної обставини, то суд погоджується з відповідачем у тому, що заборгованість відсутня, принаймні іншого позивач не довів, виходячи з наступного:

Зі змісту позовної заяви у даній справі, в якій позов було залишено без руху, провадження у справі закрито, - видно, що в позовній заяві, яка була предметом судового розгляду, позивач просив стягнути з відповідачки ОСОБА_1 ту саму заборгованість за кредитним договором 2615/1007/71-018 від 19.10.2007р. станом на 28.10.2014 р. у сумі 41581, 99 доларів США, еквівалент 538526,07 грн., (тобто за тим самим кредитним договором, за той самий період і у такій самій сумі) , а також відсотків за користування кредитом – 1851,19 доларів США, еквівалент 23974,66 грн., пені - 56,62 доларів США, еквівалент 733,29 грн. Крім того, як видно зі змісту позовної заяви - позивачем була заявлена вимога про дострокове стягнення всієї (як простроченої так і строкової) заборгованості по кредиту.

Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, існує доказ на підтвердження того, що у відповідача вказана заборгованість за тілом кредиту відсутня, оскільки позивач у вказаній іншій цивільній справі між тими самими сторонами, за таким самим позовом, подавав заяву про примирення з відповідачем, який в добровільному порядку виконав вимогу позивача, тобто тим чином підтвердив факт відсутності заборгованості позичальника у вказаній в позовній заяві сумі. Таким чином, станом на день винесення вказаної ухвали, була відсутня заборгованість відповідача перед позивачем за кредитом у вказаній сумі, тобто сума заборгованості сплачена і дана вимога позивача позичальником (відповідачем) була виконана добровільно.

Позивачу надавалось достатньо часу для подання суду доказів наявності такої заборгованості, судом з даного приводу виносилась ухвала про витребування доказів, крім того неодноразово оголошувались перерви з метою з'ясування даних обставин, чим позивач не скористався і ніяких доказів, які б спростовували вказані висновки і доводили б наявність у відповідачки вказаної ним заборгованості по кредиту - суду не надав.

При розгляді справи в порядку цивільного судочинства суд виходить з того, що обов’язок по доказуванню позовних вимог покладається саме на позивача, і неподання доказів та не доведення обставин, на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог , є підставою для відмови у позові. В даній ситуації відповідач не повинен доводити відсутність заборгованості, тим більше тої, яка вже була предметом розгляду в цивільній справі і в якій сам позивач визнав дану обставину (відсутність заборгованості).

Оскільки судом встановлено, в межах наданих доказів, що відсутня заборгованість за кредитом, як станом на 23.03.2015р., і відповідно станом на даний час, оскільки вказана сума заборгованості є всією заборгованістю по кредиту (як простроченою так і строковою, яку позивач просив стягнути достроково). Тому в цій частині у позові слід відмовити.

Таким чином, оскільки з 23.03.2015р. відповідач не має заборгованості по кредиту, як строкової так і простроченої, (принаймні позивач іншого не довів), а також враховуючи, що станом на 23.03.2015р. була відсутня і заборгованість по нарахованим процентам за користування кредитом (виходячи з наведеної вище ухвали суду, і з того, що іншого позивач не довів), то відсутні підстави для нарахування процентів за подальший час, тобто після 23.03.2015р. Тому відсутні підстави для задоволення позову в частині стягнення заборгованості по процентам. Зокрема, відсутні підстави для стягнення неіснуючої заборгованості, нарахованої станом на 23.03.2015р. (виходячи з ухвали суду і заяви позивача про відсутність боргу і про добровільне задоволення вимог позивача в цілому); і відсутні підстави для стягнення процентів, які були позивачем нараховані після того (виходячи з того, що за умовами договору і за змістом договору позики (кредиту) - проценти нараховуються лише за користування кредитом, тобто до його повернення кредитодавцю).

Таким чином у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 526, 549, 550, 611, 613,615, 627, 629, 631, 638,639, 1048, 1054 ЦК України, ст.ст. 12,13, 81, 82, 263-265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

У позові Публічного акціонерного товариства «Альфа - Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту – відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Суддя Т.В. Селезньова