Постанова № 73537053, 29.03.2018, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/8284/17

2-а/296/93/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2018 року м.Житомир

Корольовський районний суд м.Житомира в складі головуючого судді Сингаївського О.П., при секретарі Галіцькій А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Житомирської міської ради, тертя особа - Житомирська міська рада про визнання нечинним та скасування рішень виконавчого комітету Житомирської міської ради, -

в с т а н о в и в :

У жовтні 2017 року позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися з позовом до Виконавчого комітету Житомирської міської ради про визнання нечинним та скасування пункту 2 рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 13.10.2017 року №964 та пункт 3 рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 24.11.2017 року №1109, якими було встановлено в міських автобусних маршрутах загального користування міста Житомира час для перевезення пільгових категорій громадян, визначених чинним законодавством України, з 10.00 год. до 16.00 години.

В обґрунтування позову позивачі зазначили, що відповідач при прийнятті оскаржуваних рішень порушив як їх права, так і права інших мешканців м.Житомира, які мають право на безплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, відповідно до чинного законодавства.

Ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира від 25 жовтня 2017 р. відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Позивачі у судовому засіданні поданий позов підтримали у повному обсязі, надали пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та просили поданий позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала, вказувала на те, що прийняття оспорюваних рішень було обумовлено чисельними скаргами мешканців міста Житомира і перевізників на те, що через велику кількість пільговиків громадський транспорт є перевантаженим, при цьому перевізники не отримують доходу від своєї діяльності.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 13.10.2017 року виконавчим комітетом Житомирської міської ради було прийнято рішення №964 «Про внесення змін та доповнення до рішення виконавчого комітету міської ради від 16.05.2017 року №456». Пунктом 2 вказаного рішення зазначено - «Встановити в міських автобусних маршрутах загального користування міста Житомира час для перевезення пільгових категорій громадян, визначених чинним законодавством України, з 10.00 до 16.00 годин.».

24.11.2017 року відповідачем було прийнято рішення №1109 «Про встановлення вартості проїзду в міському пасажирському транспорті загального користування. Пунктом 3 вказаного рішення зазначено - «Встановити в міських автобусних маршрутах загального користування міста Житомира час для перевезення пільгових категорій громадян, визначених чинним законодавством України, з 10.00 до 16.00 годин.».

Відповідно до статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних міських рад належать власні (самоврядні) повноваження встановлення в порядку і межах, визначених законом, тарифів на побутові, комунальні, транспортні та інші послуги.

Стаття 19 Конституції України регламентує, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 7 Закону України "Про автомобільний транспорт» передбачено забезпечення організації пасажирських перевезень, зокрема, на міських автобусних маршрутах загального користування покладається на виконавчий орган сільської, селищної, міської ради відповідного населеного пункту.

Законами України від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", від 20 рудня 1991 року №2011 -XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", від 26 квітня 2001 року №2402-ІІІ, "Про охорону дитинства", від 16 грудня 1993 №1721-ХІІ, "Про основи соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні", від 28 лютого 1991 №796-ХП, "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи", від 23 березня 2000 № 1584-ІІІ, «Про жертви нацистських переслідувань», постановою Кабінету Міністрів України "Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування» від 17.05.1993 № 354 та деяким іншим категоріям громадян надано право безплатного проїзду усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також автобусами приміських та міжміських маршрутів.

Відповідно до статті 37 Закону України "Про автомобільний транспорт» пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загальною користування.

Автомобільний перевізник, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування забороняється відмовляти від пільгового перевезення, крім випадків передбачених законом.

Таким чином, законодавство не передбачає повноваження та права виконавчого комітету встановлювати обмеження у часі з перевезення пільгових категорій громадян (доказів протилежного суду не надано).

Крім цього, відповідно до частини 2 статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно статті 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Отже, рішення органу місцевого самоврядування є локальним законодавчим актом, дія якого розповсюджується на всіх громадян, що перебувають в межах територіальної юрисдикції відповідного органу самоврядування, а тому, на нього розповсюджуються обмеження встановлені частиною 2 статті 22 Конституції України щодо заборони звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод громадян.

Аналізуючи оскаржувані рішення, суд дійшов до висновку про те, що їх пункт 2 та 3 не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки прийняті не на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та звужують обсяг існуючих прав громадян, а тому підлягають визнанню незаконними та скасуванню.

Згідно ч. 1 ст.139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. В зв'язку з чим, суд стягує з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 понесені ним витрати по оплаті судового збору в сумі 640 гривень.

Керуючись ст.ст.19, 22, 144 Конституції України, ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 7 Закону України "Про автомобільний транспорт», Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", від 20 рудня 1991 року №2011 -XII; ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", від 26 квітня 2001 року №2402-ІІІ, ЗУ "Про охорону дитинства", від 16 грудня 1993 №1721-ХІІ, ЗУ "Про основи соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні", від 28 лютого 1991 №796-ХП, ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи", від 23 березня 2000 № 1584-ІІІ, ЗУ «Про жертви нацистських переслідувань», постановою Кабінету Міністрів України "Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування» від 17.05.1993 № 354 ст.ст. . 7-10, 73-79, 245 Кодексу Адміністративного Судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати пункт 2 рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 13.10.2017 року №964.

Визнати незаконним та скасувати пункт 3 рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 24.11.2017 року №1109.

Стягнути з Виконавчого комітету Житомирської міської ради на користь позивача ОСОБА_1 сплачений при подачі позову судовий збір в сумі 640 гривень.

Стягнути з Виконавчого комітету Житомирської міської ради в дохід державного бюджету України судовий збір в сумі 640 гривень.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду на протязі місяця з дня його проголошення.

Cуддя О. П. Сингаївський