Постанова № 73531580, 18.04.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/3690/17

Головуючий у 1-й інстанції: Блонський В.К.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

18 квітня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Ватаманюка Р.В. Мельник-Томенко Ж. М. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Аніщенко А.О.,

представник позивача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕН БРЕНЧ" на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 січня 2018 року (суддя Блонський В.К., повний текст рішення складено 26.01.2018 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕН БРЕНЧ" до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0011051404 від 15.12.2017 року про нарахування пені за порушення строку розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 143 485,44 грн..

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 січня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням від 24.01.2018 року, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимог в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що судом першої інстанції не було в повній мірі з"ясовано дійсних обставин справи та невірно застосовано норми матеріального права. Зокрема, на думку апелянта, пеня згідно із оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням застосована відповідачем із порушенням вимог та граничних строків встановлених статтею 250 Господарського кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав та просив колегію суддів їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи, відповідно до приписів п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "ГОЛДЕН БРЕНЧ" з питань своєчасності надходження валютних цінностей на Україну та підтвердження повідомлення філії ПАТ "Державний експортно - імпортний банк України" від 01.06.2017 року № 070-06/741 БТ щодо порушення строків розрахунків в іноземній валюті по контракту № 1 від 01.11.2016 року за період з 01.11.2016 року по 31.10.2017 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 15.12.2017 року № 2777/22- 01-14-04/39102208, яким зафіксовано порушення позивачем частини 1 статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 року № 185/94-ВР (із змінами та доповненнями) та пункту 1 постанови Правління Національного банку України "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" № 410 від 13.12.2016 року щодо дотримання 120 - денного строку надходження валютної виручки за імпортований товар по контракту № 1 від 01.11.2016 року в сумі 15656,73 євро на 104 дні.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове - повідомлення рішення №0011051404 від 15.12.2017 року, яким Головне управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області нарахувало ТОВ "ГОЛДЕН БРЕНЧ" пеню за порушення строку розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 143 485,44 грн.

Не погоджуючись з рішенням податкового органу позивач оскаржив його в судовому порядку.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем доведено правомірність прийняття оскаржуваного податкового - повідомлення рішення №0011051404 від 15.12.2017 року. Зокрема, на думку суду, нарахована пеня податковим органом відповідно до статті 4 Закону "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" щодо існуючих обмежень загального порядку нарахування пені, є штрафною санкцією, а не адміністративно-господарським штрафом. Отже, посилання позивача на необхідність застосування відповідачем при нарахуванні позивачу штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", строків, передбачених статтею 250 ГК України, є помилковим.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та вирішуючи питання обґрунтованості прийняття оскаржуваного рішення податкового органу, колегія суддів виходить з наступного.

Встановлено, що 01 листопада 2016 року між ТОВ "ГОЛДЕН БРЕНЧ" (покупець) та PacLine Gastronomiebedarf (продавець) укладений імпортний контракт № 1. За умовами контракту продавець зобов'язаний продати товар, а саме керамічні та порцелянові чашки, а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити товар. Контрактом передбачено, що поставка товару здійснюється окремими партіями за заявками покупця. Замовлення має бути надане покупцеві не пізніше трьох тижнів до відвантаження товару.

На підставі отриманого від ТОВ "ГОЛДЕН БРЕНЧ" замовлення, PacLine Gastronomiebedarf виставлений для оплати товару інвойс № RE-02416 на суму 15656,73 євро. 19.01.2017 року ТОВ "ГОЛДЕН БРЕНЧ" оплатило вказаний інвойс на суму 15656,73 євро.

Згідно із пунктом 3.5 імпортного контракту № 1 від 01 листопада 2016 року, оплата за товар, відвантажений за цим договором проводиться в порядку передоплати 100% вартості партії товару банківським переказом грошових коштів з рахунку покупця на рахунок продавця в євро. Гроші повинні бути перераховані на рахунок продавця до початку відвантаження товару.

Також встановлено, що товар на суму 15656,73 євро перетнув митний кордон України 31.08.2017 року, про що свідчить відповідна відмітка митного поста Одеської митниці ДФС "під митним контролем".

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Згідно з частиною 4 статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

На виконання статті 387 Господарського кодексу України, статей 7, 25, 44, 45, 56 Закону України "Про Національний банк України", статей 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", розділів II та III декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", а також з метою підтримки стабільності валютного ринку України Правління Національного банку України постановою "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" від 13.12.2016 року № 410 установило, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 120 днів календарних днів. Таким чином, чинне законодавство надає можливість Національному банку України змінювати строки здійснення експортно-імпортних операцій.

Національний банк України, виходячи з повноважень та на виконання декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", вимог Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.04.1994 року № 185, визначив порядок здійснення уповноваженими банками контролю за дотриманням резидентами встановлених законодавством строків розрахунків за експортними та імпортними операціями, виклавши їх в Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженій постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 року № 136 та зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 28.05.1999 року за № 338/3631 (далі - Інструкція).

Згідно з пунктом 2.2 розділу 2 Інструкції відлік законодавчо встановленого строку розрахунків, банк починає з наступного календарного дня після дня оформлення митної декларації або підписання акта (іншого документа)

Згідно з пунктами 3.1 і 3.2 розділу 3 Інструкції відлік законодавчо встановленого строку розрахунків банк починає з наступного календарного дня після дня здійснення авансового платежу (виставлення векселя на користь постачальника товару, що імпортується).

Таким чином, після дня оформлення митної декларації при експорті та дня здійснення авансового платежу при імпорті починається відлік законодавчо встановленого строку здійснення розрахунків за експорно - імпортними операціями, а тому саме з цього моменту діє відповідна постанова Національного банку України, яка встановлює строк розрахунків.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення діяли норми Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", які передбачили, що строк здійснення розрахунків в іноземній валюті становить 180 днів, а тому відповідачу слід було застосувати норму закону, яка встановлює термін розрахунків на дату застосування пені.

Проте колегія суддів вважає позицію апелянта помилковою.

Так, пункт 1 постанови Правління Національного банку України "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" від 13.12.2016 року № 410 передбачає, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 120 календарних днів.

25 травня 2017 року Правлінням Національного банку України прийнята постанова "Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України" № 41, якою 120 - денне обмеження на повернення валютної виручки скасоване, та виключено пункт 1 постанови Правління Національного банку України "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" від 13.12.2016 року № 410.

У зв'язку із набранням чинності постановою Правління Національного банку України від 25.05.2017 року № 41 "Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України", а також з огляду на запити банків щодо обчислення строку розрахунків за експортними, імпортними операціями та надання податковим органам інформації, передбаченої пунктом 5.9 розділу 5 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, Національний банк України надав роз'яснення з цих питань, виклавши їх у листі від 08.06.2017 року № 40-0005/40465. У листі зазначається, що постановою № 41 від 25.05.2017 року Національний банк України скасував тимчасову норму, згідно з якою скорочувався максимальний строк для розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів до 120 днів.

Таким чином, починаючи з дати набрання чинності постановою № 41 від 25.05.2017 року, розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 180 календарних днів.

Враховуючи вищевикладене, вірним є висновок суду першої інстанції, що починаючи з дати набрання чинності постановою № 41 від 25.05.2017 року (тобто з 26.05.2017) на випадки не завершення розрахунків за експортними, імпортними операціями, за якими на зазначену дату не встановлено перевищення 120-денного строку розрахунків, поширюватимуться норми Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" щодо 180-деного строку розрахунків. Вказана постанова набрала законної сили 26.05.2017 року, а тому станом на час здійснення оплати товару позивачем (19.01.2017 року, з цього моменту починається відлік законодавчо встановленого строку здійснення розрахунків) зазначена постанова № 41 від 25.05.2017 року не поширюється.

Відновно доводів апелянта про порушення строку застосування санкцій, визначеного у статті 250 ГК України, слід врахувати наступне.

Частиною 1 статті 250 ГК України встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Частиною 2 цієї статті встановлено, що зі сфери її дії виключено штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів.

Підпунктом 19-1.1.4 пункту 19-1.1 ст. 19-1 ПК України визначено, що контролюючі органи здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті.

Згідно з підпунктом 19-1.1.34 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи забезпечують визначення в установлених цим Кодексом, іншими законами України випадках сум податкових та грошових зобов'язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Статтею 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" визначено, що державні податкові інспекції вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності (п. 58.2 ст. 58 ПК України).

Згідно з підпунктом 14.1.265. пункту 14.1 статті 14 ПК України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Таким чином, нарахована пеня податковим органом відповідно до статті 4 Закону "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" щодо існуючих обмежень загального порядку нарахування пені, є штрафною санкцією, а не адміністративно-господарським штрафом.

Відповідно до п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом.

Підпунктом 14.1.39 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Отже, посилання позивача на необхідність застосування відповідачем у спірних правовідносинах, строків, передбачених статтею 250 ГК України, колегія суддів вважає безпідставними.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕН БРЕНЧ" залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 січня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 20 квітня 2018 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4