Постанова № 73529121, 20.04.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«20» квітня 2018 року

м. Харків

справа № 640/17265/17-ц

провадження № 22ц/790/2422/18

Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В., (суддя-доповідач),

суддів - Кіся П.В., Яцини В.Б.,

учасники справи:

позивач - Комунальне підприємство «Харківводоканал»,

відповідачі - ОСОБА_1, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Комунального підприємства «Харківводоканал» на рішення Київського районного суду м. Харкова від 14 лютого 2018 року в складі судді Зуб Г.А.,

в с т а н о в и в:

У листопада 2017 року Комунальне підприємство «Харківводоканал» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення.

Позовна заява мотивована тим, що ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 07 листопада 2016 року судовий наказ від 18 серпня 2016 року про стягнення заборгованості за надані послуги централізованого водопостачання та водовідведення з ОСОБА_1, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 було скасовано.

Зазначив, що за адресою: АДРЕСА_1 проживають ОСОБА_1, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, які є споживачами послуг з централізованого водопостачання та водовідведення. Абонентський особовий рахунок № 508135 відкрито на ОСОБА_1

Вказав, що відповідачі мають заборгованість в розмірі 16913,14 грн., а саме: за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01 вересня 2012 року по 30 вересня 2017 року у розмірі 8196,44 грн., за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01 вересня 2012 року по 30 вересня 2017 року - 5392,99 грн.

Зазначив, що боржникам направлено рахунок-попередження з пропозицією погасити борг за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення у 10-денний термін, однак на момент подання позову відповідачі не здійснили жодних заходів щодо погашення заборгованості.

Вказав, що відповідачам також нараховано індекс інфляції за час прострочення в розмірі 2806,90 грн. та три процента річних від простроченої суми - 516,81 грн.

Зазначив, що несплата боргу призводить до погіршання стану комунальних мереж централізованого водопостачання та водовідведення, погіршує можливості щодо забезпечення екологічного добробуту міста і негативно впливає на впровадження природоохоронних заходів.

Просив стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення в сумі 16913,14 грн., із яких за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01 вересня 2012 року по 30 вересня 2017 року у розмірі 8196,44 грн., за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01 вересня 2012 року по 30 вересня 2017 року - 5392,99 грн., інфляційні витрати - 2806,90 грн., 3% річних від простроченої суми - 516,81 грн.; судовий збір покласти на відповідачів.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 14 лютого 2018 року позов Комунального підприємства «Харківводоканал» - задоволено частково, стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення у загальному розмірі 12534,61 грн., а саме за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01 вересня 2013 року по 30 вересня 2017 року у розмірі 5437,97 грн., за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01 вересня 2013 року по 30 вересня 2017 року - 3772,93 грн., індекс інфляції - 2806,90 грн., три відсотка річних від простроченої суми - 516,81 грн.; стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» судові витрати в розмірі 689,00 грн. по 172,25 грн. з кожного; стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь держави судові витрати в розмірі 911,00 грн. по 227,75 грн. з кожного; в іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду Комунальне підприємство «Харківводоканал» подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення змінити, скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та в цій частині ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині; судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на відповідачів.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено та неправильно застосовано норми процесуального права.

Вважав, що суд не надав належної оцінки доказам у справі і як доводи апеляційної скарги виклав позовні вимоги. При цьому зазначив, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що заявою до суду про видачу судового наказу перервано строк позовної давності щодо всієї суми заборгованості, а не лише її частини; що в порядку примусового виконання судового наказу Київського районного суду м. Харкова від 19 листопада 2012 року стягнуто солідарно з відповідачів заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01 липня 2009 року по 31 серпня 2012 року в розмірі 3367,26 грн., за послуги централізованого водовідведення за період з 01 березня 2010 року по 31 серпня 2012 року - 1297,33 грн., індекс інфляції - 277,56 грн., 3% річних від простроченої суми - 194,09 грн., судовий збір - 107,30 грн. та в 2017 році з заробітної плати ОСОБА_1 стягнуто суму 3992,89 грн., однак суд першої інстанції помилково вираховує вказані кошти, які не мають відношення до даної справи.

Частинами 1, 3 статті 368 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення осіб.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Комунального підприємства «Харківводоканал» необхідно залишити без задоволення, рішення суду – залишити без змін.

Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погоджується судова колегія, мотивовано тим, що споживач зобов’язаний сплачувати житлово – комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Як убачається з преамбули, Закон України «Про житлово-комунальні послуги» визначає лише основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.

За визначенням, наданим у статті 1 цього Закону, житлово-комунальні послуги – це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг. Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг (стаття 3).

Відповідно до статей 67, 162 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, електричну і теплову енергію тощо) визначається за затвердженими у встановленому порядку тарифами.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року із змінами та доповненнями та пункту 30 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року за № 630 споживач зобов’язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з пунктом 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, постачання холодної та гарячої води, плата за житлово-комунальні послуги вноситься власниками квартир, наймачами та орендарями щомісяця, не пізніше 20 числа, що настає за розрахунковим. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води або до затверджених нормативів (норм) споживання.

Пунктом 1 частини 2 статті 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» за № 1918 від 10 січня 2002 року передбачено, що споживач зобов’язаний своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Разом з тим відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, установлених статтею 526 ЦК України, зобов'язання повинне виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.

Отже, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.

З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав та обов'язків сторін, на боржників покладено певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому відповідає право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) – вимагати сплати грошей за надані послуги.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що в квартирі АДРЕСА_2 проживають ОСОБА_1, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, які є споживачами послуг з централізованого водопостачання та водовідведення. Квартира неприватизована. На ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок № 508135.

Із розрахунку вбачається, що відповідачі не оплачували за надані послуги з 01 вересня 2012 року по 30 вересня 2017 року, у зв’язку з чим за ними утворилась заборгованість в розмірі 16913,14 грн., а саме за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01 вересня 2012 року по 30 вересня 2017 року у розмірі 8196,44 грн., за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01 вересня 2012 року по 30 вересня 2017 року - 5392,99 грн., інфляційні витрати - 2806,90 грн., 3% річних від простроченої суми - 516,81 грн.

18 серпня 2016 року Київським районним судом м. Харкова видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за період з 01 вересня 2013 року по 31 березня 2016 року, індексу інфляції та 3% річних в розмірі 13895,88 грн. та судовий збір в розмірі 689,00 грн.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 07 листопада 2016 року судовий наказ від 18 серпня 2016 року скасовано.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись до суду першої інстанції з заявою про застосування строків позовної давності.

Стягуючи суму боргу в межах трирічного строку з урахуванням строку від дати звернення Комунального підприємства «Харківводоканал» з заявою про видачу судового наказу, суд першої інстанції правильно визначив як період стягнення, так і суму боргу.

Посилання Комунального підприємства «Харківводоканал» на те, що заявою про видачу судового наказу перервано строк позовної давності щодо всієї суми заборгованості, а не лише її частини є необґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Частинами першою, п’ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

За зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Позовна давність відповідно до частини першої статті 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Частиною другою статті 264 ЦК України визначено, що позовна давність переривається у разі пред’явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Судовий наказ відповідно до частини першої статті 95 ЦПК України є особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги.

Враховуючи те, що судовий захист права кредитора на стягнення грошових коштів може бути реалізовано як у позовному провадженні, так і шляхом видачі судового наказу як особливої форми судового рішення, подання кредитором заяви про видачу судового наказу в порядку, передбаченому розділом ІІ ЦПК України, перериває перебіг строку позовної давності.

Як вбачається з матеріалів справи Комунальне підприємство «Харківводоканал» в заяві на видачу судового наказу просив стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» заборгованість за надані послуги централізованого водопостачання та водовідведення за період з 01 вересня 2013 року по 31 березня 2016 року, індексу інфляції та 3% річних в розмірі 13895,88 грн.

При зверненні до суду з даною позовною заявою Комунальне підприємство «Харківводоканал» просив стягнути заборгованість з відповідачів за надані послуги за період з 01 вересня 2012 року по 30 вересня 2017 року.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано застосував строк позовної давності до вимог підприємства за період з 01 вересня 2012 року до 01 вересня 2013 року та відмовив в задоволенні цих вимог.

Твердження Комунального підприємства «Харківводоканал» на те, що в порядку примусового виконання судового наказу Київського районного суду м. Харкова від 19 листопада 2012 року стягнуто солідарно з відповідачів заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01 липня 2009 року по 31 серпня 2012 року в розмірі 3367,26 грн., за послуги централізованого водовідведення за період з 01 березня 2010 року по 31 серпня 2012 року - 1297,33 грн., індекс інфляції - 277,56 грн., 3% річних від простроченої суми - 194,09 грн., судовий збір - 107,30 грн. та в 2017 році з заробітної плати ОСОБА_1 стягнуто суму 3992,89 грн., однак суд першої інстанції помилково вираховує вказані кошти, які не мають відношення до даної справи є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи, оскільки з розрахунку заборгованості, наданому позивачем не вбачається, що суми в розмірі 2857,48 грн. та 1045,67 грн. сплачені відповідачами саме на виконання судового наказу від 19 листопада 2012 року, а не в рахунок погашення заборгованості за надані послуги за 2017 рік.

Європейський суд з прав людини вказав що п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.

Доводи апеляційної скарги зводяться фактично до переоцінки доказів, що не спростовують висновки суду та не дають підстав вважати, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Оскільки ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 21 березня 2018 року Комунальному підприємству «Харківводоканал» відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі в розмірі 2400,00 грн., вказаний судовий збір на підставі статті 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року із змінами та доповненнями підлягає стягненню з Комунального підприємства «Харківводоканал».

Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст. 375, ст. 381-384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Харківводоканал» – залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 14 лютого 2018 року – залишити без змін.

Стягнути з Комунального підприємства «Харківводоканал» в дохід держави 2400,00 грн. за подачу апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.В. Бурлака

Судді П.В. Кісь

ОСОБА_5

Повний текст постанови складено 20 квітня 2018 року.