Постанова № 73527439, 17.04.2018, Апеляційний суд Хмельницької області

Копія

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

Справа № 675/26/17

Провадження № 22-ц/792/293/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2018 року м. Хмельницький

Апеляційний суд Хмельницької області у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

ОСОБА_1 (суддя-доповідач), ОСОБА_2, ОСОБА_3

секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.

з участю: представника позивача та відповідача

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 675/26/17 за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Ізяславського районного суду від 1 березня 2017 року у складі судді Король О.В. по цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_5, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з апеляційною скаргою, суд

в с т а н о в и в :

ПАТ «Універсал Банк» звернулося до суду з позовом у якому просило стягнути солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором № CL9483 від 17 грудня 2007 року по підвищеним відсоткам в розмірі 3605,73 (три тисячі шістсот п'ять, 73) доларів США за період 27 червня 2016 року по 30 листопада 2016 року.

Вказувало, що 17 грудня 2007 року між банком та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір на суму 13500 дол. США зі строком погашення до 10 грудня 2012 року під 24 %. З метою забезпечення виконання кредитного зобов’язання того ж дня між банком та ОСОБА_4 було укладено договір поруки, відповідно до умов якого боржник та поручитель несуть солідарну відповідальність за кредитним зобов’язанням. Рішенням Ізяславського районного суду від 2 вересня 2009 року позов банку було задоволено. Стягнуто солідарно із боржника та поручителя заборгованість в сумі 108012,36 грн..

Зазначало, що рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 2 вересня 2009 року по справі № 2-695/2009 року на день звернення із позовом не виконано, кредитні кошти в повному обсязі не повернуті. У зв’язку із його невиконанням банк звернувся до суду з вказаним позовом який просив задовольнити.

Рішенням Ізяслвавського районного суду від 1 березня 2017 року позов задоволено. Стягнуто солідарно із ОСОБА_5, ОСОБА_4 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором від 17 грудня 2007 року по підвищеним відсоткам в розмірі 3 605,73 дол. США за період з 27 червня 2016 року по 30 листопада 2016 року. Вирішено питання судових витрат.

У апеляційній скарзі ОСОБА_4 з рішенням суду не погоджується просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позову банку, послалася на порушення норм матеріального та процесуального права.

_________________

Головуюча у першій інстанції – ОСОБА_6 Провадження № 22ц/792/293/18

Доповідач – Костенко А.М. Категорія № 27

Зазначала, що судом першої інстанції не було досліджено належним чином заяви про видачу готівки та про переказ готівки, а також довідку видану 24 листопада 2015 року ВАТ «Універсал Банк» яку було підписано ОСОБА_7 разом із мокрою печаткою банку відповідно до якої у ОСОБА_5 станом на 24 листопада 2015 року заборгованість по кредитному зобов’язанню відсутня.

На вказану апеляційну скаргу банк подав відзив, вказував, що наведені у апеляційні скарзі доводи апелянта є необґрунтованими та безпідставними. У апеляційній скарзі апелянт зазначала, що не була присутня в судовому засіданні чим була позбавлена можливості надати докази погашення боргу. Про те таке твердження є невірним, оскільки як вбачається із матеріалів справи апелянт була присутня в судовому засіданні.

Крім того, посилання апелянта на видачу банком довідки від 24 листопада 2015 року явно містить ознаки підробки, орфографічні помилки, які співробітниками банку ніколи б не допускалися, слід зазначити, що така особа як ОСОБА_7 не перебувала у трудових відносинах з ПАТ «Універсал Банк» станом на день видачі довідки від 24 листопада 2015 року. Також згідно із журналу обліку вихідної документації, вихідний номер зазначений у довідці від 24 листопада 2015 року не присвоювався та не відповідає прийнятому порядку обліку вихідної кореспонденції.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України нова редакція, якого набрала чинності 15 грудня 2017 року, справи у судах апеляційної інстанції, провадження по яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв’язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому діючою редакцією ЦПК України.

У відповідності до ст. 375 Цивільного процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так судом встановлено, що 17 грудня 2007 року між відкритим акціонерним товариством «Універсал банк» та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № CL9483, за яким банк надав відповідачу кредит на придбання майна в сумі 13500 доларів США строком на 5 років. За цим договором ОСОБА_5 взяв на себе зобов’язання повернути кредит до 10 грудня 2012 року згідно графіка погашення кредиту шляхом здійснення щомісячних ануїтентних платежів в сумі 386,62 доларів США, також сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 24 % річних. За користування кредитними коштами в разі прострочення строку платежів за кредитним договором нараховується процента ставка в розмірі 72% річних. Кредитор має право вимагати від позичальника достроково погасити кредит до настання остаточного строку погашення кредиту в разі затримки сплати частини кредиту та/або процентів за його користування за один календарний місяць, несплати позичальником більш ніж одного щомісячного платежу, що перевищує 5 % суми кредиту, іншого істотного порушення умов договору (наприклад прострочення сплати коштів на користь кредитора за цим договором).

У той же день з метою забезпечення повернення кредитних коштів по цьому кредитному договору між відкритим акціонерним товариством «Універсал банк» та ОСОБА_4 було укладено договір поруки № № CL9483, відповідно до умов якого поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов’язання перед банком відповідати по борговим зобов’язанням боржника. Відповідальність поручителя і боржника є солідарною. Цей договір поруки припиняється із припиненням всіх зобов’язань боржника за основним договором, що забезпечується порукою.

Банком свої зобов’язання за кредитними договором було виконано в повному обсязі та надано ОСОБА_5 кредитні кошти в сумі 13500 доларів США.

Однак, ОСОБА_5, взятих на себе зобов’язань по погашенню кредиту не виконував, в зв’язку з чим банк в 2009 році звернувся до суду

Рішенням Ізяславського районного суду від 2 вересня 2009 року стягнуто солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на користь ВАТ «Універсал банк» заборгованість по вищевказаному кредитному договору в сумі 108012,36 грн., яка виникла станом на 3 червня 2009 року, що еквівалентно 14190,68 доларів США. Ця заборгованість складалася з 12662,88 доларів США, що еквівалентно 82830,17 грн., по тілу кредиту, 1436,75 доларів США, що еквівалентно 10935,82 грн., процентів за користування кредитом, 91,05 долара США, що еквівалентно 693,03 грн. підвищеної відсоткової ставки.

На виконання даного судового рішення 15.09.2009 року було видано виконавчий лист №695/09 про примусове стягнення заборгованості по кредитному договору з ОСОБА_5 та ОСОБА_4

За даним виконавчим листом відкрито виконавче провадження та тривають виконавчі дії.

На даний час рішення суду не виконано.

В зв’язку з цим на несплачену суму тіла кредиту за період з червня по листопад 2016 року банк нарахував проценти за користування кредитом по підвищеній відсотковій ставці в сумі 3605,73 долари США.

Вказані обставини підтверджуються кредитним договором, договорами поруки, розрахунком суми заборгованості та іншими матеріалами справи.

Згідно із статтею 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

У відповідності до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст. ст. 553, 554 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором божника за к виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. У разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі , що і боржник, включаючи сплату основного боргу. Процентів, неустойки, пені, відшкодування збитків.

Відповідно до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування позикодавцеві грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Так, п. 2.4 кредитного договору передбачено, що за користування кредитними коштами понад встановлений строк встановлюється процентна ставка в підвищеному розмірі 72 %.

Виходячи із системного аналізу ст.ст. 525, 526, 599, 611, 1046, 1048 Цивільного кодексу України, змісту та умов кредитного договору слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та нормами Цивільного кодексу України.

З урахуванням наведених положень чинного законодавства слід прийти до висновку, що всі нарахування за користування коштами підлягають стягненню до дати повернення позики, але в межах строку позовної давності, а банк має право на нарахування процентів, за період невиконання рішення суду, в даному випадку за умовами договору підвищених відсотків як штрафної санкції.

Даний правовий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України , викладеній в постановах № 6-1206цс15 від 23 вересня 2015 року, № 6-1047 цс16 від 4 липня 2016 року, №6-2322цс16 від 9 серпня 2017 року, № 6-2096цс16 від 27 вересня 2017 року.

Також до такого висновку прийшов і Верховний Суд в постанові від 14 березня 2018 року по цивільній справі № 199/1029/15-ц.

Отже, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що з відповідачів на користь банку підлягають стягненню підвищені проценти за користування кредитними коштами в період після рішення суду про стягнення заборгованості за кредитом, нараховані на суму неповернутого кредиту.

Доводи апеляційної скарги, що кредитні кошти були сплачені позичальником банку ще до рішення суду 2009 року, банком було видано довідку про відсутність заборгованості позичальника по вищевказаному кредитному договору слід відхилити.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України передбачено, що обставини встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, що до якої встановлено ці обставини.

Рішенням Ізяславського районного суду від 2 вересня 2009 року, яке набрало законної сили, по цивільній справі № 2-695/2005 встановлено, що станом на 3 червня 2009 року в ОСОБА_5 по кредитному договору від 17 грудня 2007 року № CL9483 була наявна заборгованість в розмірі 14190,68 доларів США, що еквівалентно 108012,36 грн., яка стягнута на користь банку. Ця заборгованість складалася з простроченої заборгованості по кредиту в сумі 1780,64 долари США, заборгованості по кредиту в сумі 10882,24 долари США, процентів за користування кредитом в сумі 1436,75 доларів США, підвищеної відсоткової ставки 91,05 долар США.

Отже, рішенням суду беззаперечно встановлено наявність заборгованості ОСОБА_5 по кредитному договору станом на 2009 рік у вищевказаному розмірі, а тому вказані обставини в силу ч. 4 ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню в розгляді даної цивільної справи і вищевказані доводи апелянта не можуть бути взяті до уваги і оцінюватись судом.

Також у відповідності до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Однак, апелянт не надала суду належних та допустимих доказів сплати та погашення заборгованості за кредитним договором, а саме квитанцій, касових ордерів, заяв на переказ готівки після рішення суду 2009 року.

При цьому, не може бути взято до уваги, долучену до апеляційної скарги, заяву на переказ готівки від 24 листопада 2015 року про сплату боргу за кредитним договором в сумі 12000 грн., оскільки з даного документу не вбачається, що вказані кредитні кошти були сплачено саме за кредитним договором від 17 грудня 2007 року № CL9483. У відповідачів з банком було укладено кілька кредитних договорів, а представник банку заперечив сплату вказаних коштів саме за договором від 17 грудня 2007 року.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи виконавче провадження з виконання рішення суду від 2 вересня 2009 року не закрито, кошти за рішенням суду в повному обсязі не стягнуто.

За відсутності таких документів і доказів довідка банку про відсутність заборгованості по кредитному договору за умови, що банк категорично заперечує її достовірність, вважає даний документ підробним, стверджує, що заборгованість по кредитному договору не погашена, не може бути взята до уваги.

Крім того, банк категорично заперечує, що особа, яка видала довідку – ОСОБА_7 перебувала в трудових відносинах з банком.

При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які дані, про прощення банком боргу позичальника.

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 268, 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Ізяславського районного суду від 1 березня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20 квітня 2018 року.

Судді (підпис) А.М. Костенко

(підпис) ОСОБА_2

(підпис) ОСОБА_3

Згідно з оригіналом ОСОБА_1