Постанова № 73524100, 18.04.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2018 рокуЛьвів№ 876/918/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Бруновської Н.В. та Сапіги В.П.,

з участю секретаря судового засідання - Герман О.В.,

а також сторін (їх представників):

від позивача – не з’явився;

від відповідача - не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Закарпатській обл. на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.12.2017р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Закарпатській обл. про визнання відмови протиправною, зобов’язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для надання у власність (суддя суду І інстанції: ОСОБА_3, час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 15 год. 50 хв. 19.12.2017р., м.Ужгород; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 27.12.2017р.),-

В С Т А Н О В И В:

31.07.2017р. позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними дії відповідача ОСОБА_1 управління /ГУ/ Держгеокадастру у Закарпатській обл. у відмові наданні дозволу при розгляді клопотання та зобов’язати вчинити дії, порядок яких передбачений Земельним кодексом /ЗК/ України, а саме: надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для надання у власність орієнтованою площею 0,1200 га для індивідуального садівництва із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населеного пункту на території Тур’я-Пасіцької сільської ради Перечинського району Закарпатської обл. відповідно до поданого клопотання; стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору (а.с.5-7).

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.12.2017р. заявлений позов задоволено; визнані протиправними дії відповідача ГУ Держгеокадастру у Закарпатській обл. щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; зобов’язано відповідача ГУ Держгеокадастру у Закарпатській обл. у відповідності до вимог ЗК України надати ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для надання у власність орієнтованою площею 0,1200 га відповідно до поданого 26.05.2017р. клопотання № О-1191/3/5-17; вирішено питання про розподіл судових витрат (а.с.85-91).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач ГУ Держгеокадастру у Закарпатській обл., який покликаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить у поданій апеляційній скарзі скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.95-104).

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на ту обставину, що 26.05.2017р. позивач звернувся із клопотанням до апелянта про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,1200 га для індивідуального садівництва за межами населеного пункту на території Тур’я-Пасіцької сільської ради Перечинського району Закарпатської обл. По причині наведеного апелянтом був скерований лист до вказаної сільської ради, однак станом на 23.06.2017р. відповідь Тур’я-Пасіцької сільської ради Перечинського району Закарпатської обл. щодо висловлення позиції стосовно надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення вищезазначеної земельної ділянки у власність ОСОБА_2 до апелянта не надходила.

Згідно отриманої у подальшому відповіді згаданої сільської ради остання не підтримує клопотання ОСОБА_2, оскільки контур № 1186 (площею 7,6 га) га та контур № 1188 (1,6 га) - це пайові землі, на яких громадяни спільно випасають худобу, контур № 1170 (площею 23,6 га) використовувався ще при радянській владі як громадське пасовище, і при визначенні пайових та громадських земель його залишено для випасання громадської худоби вулиць Гагаріна, Турянська, Партизанська. Також, сільська рада зазначає, що виділення даних земель у приватну власність громадян викличе негатив та протистояння громади.

Таким чином, земельна ділянка, про яку йдеться у клопотанні позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою для виділення земельної ділянки орієнтованою площею 0,12 га для ведення садівництва, може бути виділена лише в оренду для сінокосіння і випасання худоби, а не у власність для ведення садівництва та особистого селянського господарства, як того бажає позивач.

За своєю правовою природою надання дозволу на право на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування або у власність віднесено до компетенції суб'єкта владних повноважень - ГУ Держгеокадастру у Закарпатській обл., яке наділене дискреційними повноваженнями вирішувати питання щодо розпорядження землями державної власності відповідно до закону.

Звідси, суд не вправі своїм рішенням підміняти рішення відповідача або прямо вказувати суб’єкту владних повноважень на те, які саме рішення останній повинен прийняти.

У зв’язку з неявкою в судове засідання учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалося. Також в порядку ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено під час судового розгляду, позивачем ОСОБА_2 скеровано 25.05.2017р. до відповідача ГУ Держгеокадастру у Закарпатській обл. два клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність від 25.05.2017р.

Зокрема, одне клопотання стосувалося земельної ділянки орієнтовною площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населеного пункту на території Тур’я-Пасіцької сільської ради Перечинського району Закарпатської обл., що зареєстроване відповідачем за № О-1191/2/5-17 від 26.05.2017р. (а.с.32).

Інше клопотання торкалося земельної ділянки орієнтовною площею 0,1200 га для індивідуального садівництва із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населеного пункту на території Тур’я-Пасіцької сільської ради Перечинського району Закарпатської обл., що зареєстрована відповідачем за № О-1191/3/5-17 від 26.05.2017р., до якого позивачем додано викопіювання з кадастрової карти (графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, копії паспорту та ідентифікаційного коду (а.с.33, 66-72).

У зв’язку із надходженням вказаних клопотань Відділ у Перечинському районі ГУ Держгеокадастру у Закарпатській обл. скерував на адресу Тур’я-Пасіцької сільської ради Перечинського району Закарпатської обл. листа № 18-7-0.24-55/109/17 від 30.06.2017р. для висловлення позиції стосовно надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення вищевказаної земельної ділянки у власність позивача (а.с.62).

Згідно листа відповідача № О-1191/1-4564/6-17 від 26.06.2017р. позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,1200 га для індивідуального садівництва із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населеного пункту на території Тур’я-Пасіцької сільської ради Перечинського району Закарпатської обл. (а.с.8).

Наведена відмова обгрунтована тим, що відповідно до доручення № 37732/0/1-14 від 08.10.2014р., наданого Держземагенству України Віце- прем'єр-міністром - Міністром регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України ОСОБА_4, відповідачем враховується позиція органів місцевого самоврядування щодо можливості надання дозволу на розроблення документації із землеустрою. Станом на 23.06.2017р. відповідь Тур’я-Пасіцької сільської ради Перечинського району Закарпатської обл. щодо висловлення позиції стосовно надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,1200 га для індивідуального садівництва із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населеного пункту на території Тур’я-Пасіцької сільської ради Перечинського району Закарпатської обл., не надходила.

Таким чином, вказана відмова відповідача обгрунтована лише однією обставиною – ненадходженням відповіді від Тур’я-Пасіцької сільської ради Перечинського району Закарпатської обл. щодо висловлення позиції стосовно надання такого дозволу.

Окрім цього, згідно отриманих у подальшому відповідей Тур’я-Пасіцької сільської ради Перечинського району Закарпатської обл. № 315/02-26 від 11.08.2017р. та № 315/02-26/1 від 11.08.2017р. остання не підтримує клопотання ОСОБА_2, оскільки контур № 1186 (площею 7,6 га) га та контур № 1188 (1,6 га) - це пайові землі, на яких громадяни спільно випасають худобу, контур № 1170 (площею 23,6 га) використовувався ще при радянській владі як громадське пасовище, і при визначенні пайових та громадських земель його залишено для випасання громадської худоби вулиць Гагаріна, Турянська, Партизанська. Також сільська рада зазначає, що виділення даних земель у приватну власність громадян викличе негатив та протистояння громади (а.с.63).

Приймаючи рішення по справі, суд першої інстанції виходив з того, що приписи ч.7 ст.118 ЗК України визначають вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального садівництва із земель сільськогосподарського призначення державної власності. Оскаржувана позивачем відмова відповідача не ґрунтуються на вимогах ЗК України, а відтак останню належить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Також судом обраний такий спосіб захисту прав позивача як зобов'язання відповідача надати останньому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, оскільки саме такий варіант поведінки суб’єкта владних повноважень є доцільним і вірним в розглядуваному випадку.

Між тим, наведені висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає такими, що не у повній мірі відповідають нормам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, з наступних причин.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до п.«б» ч.1 ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Пунктом «а» ч.3 ст.22 ЗК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Частиною 4 ст.122 ЗК України установлено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Пунктом «в» ч.3 ст.116 ЗК України передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення садівництва площею не більше 0,12 гектара.

Відповідно до ч.ч.6, 7 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_5 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_5 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Із змісту наведених норм слідує, що перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до п.1 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затв. наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 333 від 29.09.2016р., відповідач є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядкований, а відповідно до п.п.13 п.4 цього Положення розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

Даючи правову оцінку правомірності рішення відповідача про відмову позивачу в наданні дозволу для розроблення проекту землеустрою, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до постанови КМ України № 413 від 07.06.2017р. «Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними» Держгеокадастр та його територіальні органи під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність в межах норм безоплатної приватизації повинні враховувати позицію відповідної сільської та селищної ради під час надання (передачі) земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність громадян, крім надання земельних ділянок особам, на яких поширюється дія пунктів 19 і 20 частини першої статті 6, пунктів 11 - 14 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (учасникам антитерористичної операції).

Виходячи зі змісту ч.7 ст.118 ЗК України, початковим етапом надання земельної ділянки у власність громадянам у межах норм безоплатної приватизації є розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, дозвіл на розроблення якого приймається відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування (у розглядуваному випадку – ГУ Держгеокадастру у Закарпатській обл.).

При цьому, в абз.1 ч.7 ст.118 ЗК України встановлено конкретний і вичерпний перелік підстав для відмови в задоволенні відповідного клопотання громадянина та, відповідно, для ненадання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Під час судового розгляду встановлено, що підставою для відмови відповідача, яка викладена в листі № О-1191/1-4564/6-17 від 26.06.2017р., слугувало те, що станом на 23.06.2017р. відповідь Тур’я-Пасіцької сільської ради Перечинського району Закарпатської обл. щодо висловлення позиції стосовно надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,1200 га для індивідуального садівництва із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населеного пункту на території Тур’я-Пасіцької сільської ради Перечинського району Закарпатської обл., не надходила.

Інші обставини не покладалися відповідачем в основу такої відмови.

Таким чином, наведена відповідь не містить передбачених ч.7 ст.118 ЗК України підстав для відмови в задоволенні відповідного клопотання громадянина та, відповідно, для ненадання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

При цьому, будь-яких покликань на невідповідність місця розташування об’єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, в розглядуваній відповіді ГУ Держгеокадастру в Тернопільській обл. не зазначено.

Звідси, відмова ОСОБА_2 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою ґрунтується на підставах, що не передбачені ч.7 ст.118 ЗК України, через що така суперечить закону та є протиправною.

Додатково колегія суддів звертає увагу на те, що надаючи відповідь № О-1191/1-4564/6-17 від 26.06.2017р., відповідач не представив будь-яких доказів своєчасного звернення до Тур’я-Пасіцької сільської ради Перечинського району Закарпатської обл. з приводу висловлення її позиції. Натомість, у справі наявний лише лист Відділу у Перечинському районі ГУ Держгеокадастру у Закарпатській обл. № 18-7-0.24-55/109/17 від 30.06.2017р., який був надісланий на адресу вказаної сільської ради фактично вже після надання відмови позивачу. Наведена обставина також стверджується відповіддю відповідача № 31-7-0.3-11626/2-17 від 13.12.2017р. на адвокатський запит (а.с.60-63).

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що рішення ГУ Держгеокадастру у Закарпатській обл., що викладено в листі № О-1191/1-4564/6-17 від 26.06.2017р., про відмову в наданні ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,1200 га для індивідуального садівництва за межами населеного пункту на території Тур’я-Пасіцької сільської ради Перечинського району Закарпатської обл., не ґрунтується на вимогах закону.

Обираючи правильний спосіб захисту порушених прав позивача колегія суддів враховує роз’яснення, які наведені в постанові Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013р. «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно яких у разі визнання судом неправомірними дій чи бездіяльності відповідача суд може зобов'язати його вчинити чи утриматися від вчинення певних дій у спосіб, визначений чинним законодавством, яким може бути захищено/відновлено порушене право.

Резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов'язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє.

Суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

За своєю правовою природою повноваження відповідача щодо надання дозволів на розробку проектів землеустрою є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково, вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

За таких умов колегія суддів вважає за необхідне зобов’язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 25.05.2017р. (вх.№ О-1191/3/5-17 від 26.05.2017р.) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,1200 га для індивідуального садівництва за межами населеного пункту на території Тур’я-Пасіцької сільської ради Перечинського району Закарпатської обл.

При повторному розгляду також в обов’язковому порядку повинні бути враховані висновки цього судового рішення.

Наведений висновок також відповідає вимогам ч.4 ст.245 КАС України, відповідно до яких у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оцінюючи в сукупності наведені обставини, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов підлягає до часткового задоволення, при цьому належить визнати протиправним та скасувати рішення ГУ Держгеокадастру у Закарпатській обл., що викладено в листі № О-1191/1-4564/6-17 від 26.06.2017р., про відмову в наданні ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,1200 га для індивідуального садівництва за межами населеного пункту на території Тур’я-Пасіцької сільської ради Перечинського району Закарпатської обл.; зобов’язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 25.05.2017р. (вх.№ О-1191/3/5-17 від 26.05.2017р.) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,1200 га для індивідуального садівництва за межами населеного пункту на території Тур’я-Пасіцької сільської ради Перечинського району Закарпатської обл.; решта позовних вимог задоволенню не підлягають.

При цьому у порядку ч.ч.1, 3 ст.139 КАС України підлягають стягненню на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ Держгеокадастру у Тернопільській обл. судові витрати в розмірі 640 грн. сплаченого судового збору.

Також згідно вимог ч.2 ст.139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. За наведених обставин сплачений апелянтом ГУ Держгеокадастру у Тернопільській обл. судовий збір за подання апеляційної скарги не підлягає стягненню з іншої сторони.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення заявленого позову, з вищевикладених мотивів.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду в повному обсязі, оскільки її висновки в частині повного задоволення позову не у повній мірі відповідають вимогам закону, а також виходячи із процесуальної неможливості усунути такі недоліки судового рішення шляхом його часткового скасування або зміни.

Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ч.3 ст.243, ст.310, ч.2 ст.313, п.2 ч.1 ст.315, п.4 ч.1 ст.317, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Закарпатській обл. задовольнити частково.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.12.2017р. скасувати та прийняти нову постанову, якою заявлений ОСОБА_6 позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Закарпатській обл., що викладено в листі № О-1191/1-4564/6-17 від 26.06.2017р., про відмову в наданні ОСОБА_6 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,1200 га для індивідуального садівництва за межами населеного пункту на території Тур’я-Пасіцької сільської ради Перечинського району Закарпатської обл.

Зобов’язати Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській обл. повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 25.05.2017р. (вх.№ О-1191/3/5-17 від 26.05.2017р.) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,1200 га для індивідуального садівництва за межами населеного пункту на території Тур’я-Пасіцької сільської ради Перечинського району Закарпатської обл.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Закарпатській обл. (юридична адреса: 88008, м.Ужгород, пл.Народна, 4; код ЄДРПОУ 39766716) судові витрати в розмірі 640 (шістсот сорок) грн. сплаченого судового збору.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_7 Судді ОСОБА_8 ОСОБА_9 Дата складення повного судового рішення: 19.04.2018р.