Постанова № 73523949, 19.04.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2018 р. м. ХарківСправа № 816/2275/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Зеленського В.В.

суддів: Чалого І.С. , П’янової Я.В.

за участю секретаря судового засідання Струкової Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.12.2017, суддя К.І. Клочко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 04.01.18 по справі № 816/2275/17

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання неправомірною та скасування податкової вимоги, визнання суми боргу безнадійною, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області, в якому просив суд:

- визнати неправомірною та скасувати повністю податкової вимоги ГУ ДФС у Полтавській області від 02.11.2017 №Ф-15132-17 щодо сплати фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 єдиного податку 3-ї групи єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.05.2014 по 29.08.2017 в сумі 18350,59 грн.;

- визнати суми облікованого податкового боргу зі сплати фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за період з 01.05.2014 по 16.01.2017 єдиного соціального внеску в сумі 18350,59 грн. безнадійною;

- зобов'язати ГУ ДФС у Полтавській області вчинити дії по списанню облікованого боргу зі сплати єдиного соціального внеску фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 в розмірі 18350,59 грн. відповідно до статті 101 Податкового кодексу України, Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №577, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 за №1844/24376 та 9-4 розділу VІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" як безнадійного, та виключити нарахування єдиного соціального внеску з 01.05.2014 по 29.08.2017 із облікової картки платника податків.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.12.2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 36000 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Полтавській області ( 36000, м. Полтава, вул. Європейська, 4, код ЄДРПОУ 39461639) задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Полтавській області № Ф-15132 від 02.11.2017.

Зобов'язано Головне управління ДФС у Полтавській області вчинити дії щодо списання боргу зі сплати єдиного соціального внеску ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) у розмірі 18 350,59 грн. відповідно до статті 101 Податкового кодексу України, Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №577, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 за №1844/24376, абзацу четвертого пункту 94 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування".

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної Фіскальної служби у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39461639) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору в розмірі 320,00 грн. (триста двадцять гривень).

Не погодившись з постановою суду першої інстанції в частині задоволення позовних, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову в цій частині та прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційних скарг відповідачі посилаються на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування", ст. 101 ПК України, ст. 159 КАС України з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційних скаргах.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання, призначеного на 19.04.2018 року, за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) був зареєстрований в якості фізичної особи - підприємця 23.02.2004 р., дата та номер включення до ЄДР відомостей про фізичну особу-підприємця від 21.04.2007 р. №23820170000023232, останній перебував на податковому обліку і являвся платником податків.

У червні 2014 року позивач фактично припинив ведення господарської діяльності у зв'язку із проведенням антитерористичної операції на території м. Луганська Луганської області.

Згідно довідки від 17.02.2015 №1603008267 ОСОБА_1 постійно проживав в ІНФОРМАЦІЯ_1 і перемістився з тимчасово окупованої території у АДРЕСА_2.

За заявою позивача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 29.08.2017 р. внесено запис №23820060004023232 про припинення підприємницької діяльності.

У подальшому, ОСОБА_1 оформив пенсію за віком, як пенсіонер перебуває на обліку в Полтавському об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України Полтавської області (Шевченківський район).

Листом ГУ ДФС у Полтавській області від 27.10.2017 р. вих.№ФОП/1860/16-31-17-02-13 позивача повідомлено про наявну заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в сумі 18350,59 грн..

02.11.2017 р. ГУ ДФС у Полтавській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-15132-17, якою ОСОБА_1 повідомлено про необхідність сплати недоїмки з єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірі 18350,59 грн.. Вказану вимогу позивач отримав засобами поштового зв’язку 11.12.2017 р., що підтверджується зворотнім повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення.

01.12.2017 р. позивач звернувся до ГУ ДФС у Полтавській області із заявою про визнання безнадійною та списання недоїмки, що виникла зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в сумі 18350,59 грн. за період червень 2014 року - серпень 2017 року.

До заяви, окрім іншого, ОСОБА_1 додав копію сертифікату Полтавської торгово-промислової палати від 27.11.2017 р. №7904 (вих. №24.14-07/500/1) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

Не отримавши від ГУ ДФС у Полтавській області відповіді на свою заяву (лист-відповідь про відсутність правових підстав для списання заборгованості позивача оформлений ГУ ДФС у Полтавській області лише 20.12.2017 р.), 13.12.2017 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідач, при винесенні податкової вимоги ГУ ДФС у Полтавській області від 02.11.2017 р. №Ф-15132-17 щодо сплати фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 єдиного податку 3-ї групи єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.05.2014 р. по 29.08.2017 р. в сумі 18350,59 грн., діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, тобто в частині задоволення позовних вимог.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VІ (надалі – Закон № 2464-VІ) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 вказаного Закону платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VІ платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 7 вказаного Закону єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

В абзаці третьому частини восьмої статті 9 цього ж Закону передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Таким чином, згідно з наведеними положеннями на фізичну особу - підприємця, яка обрала спрощену систему оподаткування, покладено обов’язок з обчислення, нарахування та сплати єдиного соціального внеску.

Крім того, згідно з пунктом 291.3 статті 291 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

За приписами пункту 293.1 статті 293 Податкового кодексу України ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), та у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

З урахуванням наведеного, відповідач стверджував про наявність у позивача обов’язку по сплаті щоквартально єдиного внеску в розмірі мінімального страхового внеску за квартал.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, визначено Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.2014 р. №1669-VII.

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що територія проведення антитерористичної операції – територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 р. "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 р. № 405/2014.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 р. №1085-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, до якого, зокрема входить м. Луганська Луганської області.

Підпунктом 8 пункту 4 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.2014 р. № 1669-VІІ внесено зміни до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а саме - розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктом 9-3 такого змісту:

"9-3. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 р. "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 р. № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 р. "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 р. № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу".

На виконання приписів пункту 28 Закону України від 24.12.2015 р. №911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" з 01.01.2016 р. виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", яким розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" доповнено пунктом 93.

Крім того, Законом України від 12.08.2014 р. №1636-VIІ "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України" розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" доповнено пунктом 9-3 такого змісту:

"9-3. Тимчасово на період дії особливого правового режиму, визначеного Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", зупиняється застосування до платників єдиного внеску із місцезнаходженням (місцем проживання) на тимчасово окупованій території України норм статей 25 і 26 цього Закону.

Податкова інформація про суми недоїмки платників єдиного внеску, визначених абзацом першим цього пункту, зберігається та опрацьовується в інформаційних базах контролюючих органів в окремому (позабалансовому) порядку".

Згідно із змінами, внесеними Законом України від 02.03.2015 № 219-VIII "Про внесення змін до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці", пункт 9-3 у редакції Закону України від 02.09.2014 №1669-VII вважається пунктом 9-4.

Отже, пункт 9-4, зміст якого відповідає підпункту 8 пункту 4 статті 11 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", не виключено із розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", тобто ці положення є діючими.

У зв'язку з чим, доводи апелянтів стосовно виключення з 01.01.2016 р. пункту 94 із розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" є необґрунтованими.

Відповідно до підпункту 2 пункту 5 розділу ІІІ "Прикінцеві положення" Закону України від 12.08.2014 р. №1636-VIІ "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України", який набрав чинності 27.09.2014 р., підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України доповнено пунктом 26 такого змісту:

"26. На період дії Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" цей Кодекс застосовується з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України".

Так, позивач зазначає, що з червня 2014 року у зв'язку з воєнними діями та проведенням антитерористичної операції на території м. Луганська Луганської області, з огляду на загрозу її життю та здоров'ю, він був вимушений припинити ведення підприємницької діяльності та виїхати з місця постійного проживання до м. Полтава.

При цьому, на той період позивач перебув на обліку платників податків в ДПІ у Жовтневому районі м. Луганськ Луганської області.

Зі змісту відзиву на позовну заяву слідує, що заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного соціального внеску становить 18350,59 грн. та виникла у період з 21.07.2014 р. по 19.10.2016 р..

Враховуючи наведенні вище положення чинного законодавства та встановлені судом фактичні обставини справи, позивач з 14.04.2014 р. звільнений від виконання обов'язків, передбачених Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", щодо обчислення, нарахування та сплати єдиного соціального внеску.

За таких обставин, колегія суддів вважає законним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що вимога ГУ ДФС у Полтавській області від 02.11.2017 р. №Ф-15132-17 про сплату єдиного соціального внеску загалом у розмірі 18350,59 грн. є протиправною та підлягає скасуванню.

Як вищезазначено, абзацом четвертим пункту 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" визначено, що недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 р. "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 р. № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.

Відповідно до пункту 101.1 статті 101 Податкового кодексу України (у редакції від 01.01.2017 р.) списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

За приписами підпункту 101.2.4 пункту 101.2 статті 101 Податкового кодексу України під терміном "безнадійний" розуміється податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Відповідно до положень пункту 101.5 цієї ж статті контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно з статтею 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Крім того, за змістом пункту 2.1 Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №577, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 р. за №1844/24376, факт непереборної сили підтверджується Торгово-промисловою палатою України – про настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України.

Так, матеріали справи містять копії сертифікатів Полтавської торгово-промислової палати від 27.11.2017 р. № 7904 (вих. №24.14-07-500/1) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

Указаними сертифікатами засвідчено дію форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) акти тероризму на території Луганської області, що унеможливлюють виконання позивачем обов’язку зі сплати єдиного соціального внеску та єдиного податку в період з 20.06.2014 р. по 29.08.2017р..

Згідно зі статтею 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Аналізуючи наведені вище положення чинного законодавства, колегія суддів зазначає, що надання особою сертифікату торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є достатньою підставою для визнання безнадійними та списання податкового боргу фізичної особи - підприємця та недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску, що виникли у період з 21.07.2014.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає правомірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправною та скасування податкової вимоги Головного управління ДФС у Полтавській області № Ф-15132 від 02.11.2017 р..

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що з метою повного та належного захисту порушених прав позивача у сфері публічно-правових відносин, необхідно зобов'язати ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області вчинити дії щодо списання боргу (недоїмки) зі сплати ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 18350,59 грн. відповідно статті 101 Податкового кодексу України та Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №577, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 за №1844/24376, з урахуванням висновків суду.

Колегія суддів зазначає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, частково не довів суду правомірності своїх рішень.

Отже, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає їх такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, яким повно встановлено обставини, правильно застосовано норми матеріального і процесуального права та постановлено оскаржувану ухвалу з дотриманням вимог ст. 242 КАС України (у редакції, яка набрала чинності після 15.12.2017 року) .

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 319, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.12.2017 по справі № 816/2275/17 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя ОСОБА_2Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повний текст постанови складено 20.04.2018.