Постанова № 73523099, 17.04.2018, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Кордюкова Ж.І.

Доповідач -Назарова М.В.

Справа № 428/1763/18

Провадження № 22ц/782/214/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2018 року Апеляційний суд Луганської області в складі колегії суддів судової палаті з розгляду цивільних справ:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Єрмакова Ю.В., Лозко Ю.П.

за участю секретаря Подрябінкіна Я.Г.,

учасники справи - позивач ОСОБА_2

відповідач - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області в особі Сєвєродонецького міського відділення,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Луганської області в м. Сєвєродонецьку

апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі свого представника ОСОБА_3

на ухвалу Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 21 лютого 2018 року, постановленуСєвєродонецьким міським судом у складі: судді Кордюкової Ж.І., в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області в особі Сєвєродонецького міського відділення про зобов'язання виплатити призначену невиплачену одноразову страхову виплату в разі стійкої втрати працездатності та заборгованість з виплати щомісячних страхових виплат,

в с т а н о в и в :

Ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 21 лютого 2018 відмовлено у відкритті провадження за позовом ОСОБА_2 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області в особі Сєвєродонецького міського відділення про зобов'язання виплатити призначену невиплачену одноразову страхову виплату в разі стійкої втрати працездатності та заборгованість з виплати щомісячних страхових виплат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 в особі свого представника ОСОБА_3 просить ухвалу суду скасувати як постановлену з порушенням норм процесуального права, а справу - направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Доводами апеляційної скарги є помилковість висновків суду про віднесення спору до адміністративної юрисдикції, оскільки спір є цивільно-правовим.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, до судового засідання не з'явилися, що відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 375 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем заявлено позов до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області в особі Сєвєродонецького міського відділення з посиланням на те, що позивач перебував на обліку у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Ровеньки Луганської області з 29.05.2014 року як такий, що отримав професійне захворювання за час роботи на підприємстві ВП «Шахтоуправління «Ровеньківське» ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит».

Згідно з випискою із акту огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності від 25.06.2014 року серії 10 ААА №099225, позивачу визначена стійка втрата професійної працездатності 15 відсотків з 29.05.2014 року по 01.06.2016 року по хронічному бронхіту (первинно). Середньомісячна заробітна плата становить 6764,68 грн. Зазначеним відділенням у м. Ровеньки Луганської області винесена постанова від 11.07.2014 року про призначення ОСОБА_2 одноразової допомоги в разі стійкої втрати професійної працездатності у розмірі 82824,00 грн.

Відповідно до довідки УПСЗН Сєвєродонецької міської ради №0000397992 від 09.11.2017 року позивача взято на облік як внутрішньо переміщену особу. 09.11.2017 року він звернувся до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області в особі Сєвєродонецького міського відділення із заявою про виплату раніше призначених страхових виплат за період, в якому не проведено платежі зазначеним відділенням в м. Ровеньки. У відповідності до протоколу №7 від 20.11.2017 року засідання комісії з розгляду правомірності призначення одноразових страхових виплат внутрішньо переміщеним особам та необхідності їх фінансування Управлінням вирішено, що правові підстави для необхідності фінансування одноразової страхової виплати ОСОБА_2 відсутні.

Позивач вважає, що відповідачем необґрунтовано та з порушенням норм законодавства не здійснено виплату раніше призначених страхових виплат.

Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суд першої інстанції вважав, що згідно з роз'ясненнями, які містяться у п. 14 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року №8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів», Фонд соціального страхування України наділений контролюючими функціями та правом видання обов'язкових для страхувальників актів, тому спори за його участі та участі його робочих органів розглядаються в порядку адміністративного судочинства.

З такими висновками суду не можна погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

В статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Згідно з вимогами частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З поділу системи судів загальної юрисдикції за принципом спеціалізації випливає поняття цивільної юрисдикції, під якою розуміється компетенція суду щодо вирішення справ у порядку цивільного судочинства.

Судова юрисдикція - це розмежування компетенції між загальними, господарськими та адміністративними судами. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими та іншими нормативно-правовими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції. Основними критеріями визначення юрисдикції спорів є характер (предмет) правовідносин, що виникли між сторонами та суб'єктний склад правовідносин.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, характерною рисою таких справ є їх зв'язок із реалізацією особами їхніх цивільних, земельних, трудових сімейних, житлових та інших прав.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення (частина друга статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (тут і далі - у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року).

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

В силу вимог ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Статтями 2, 17 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів суб'єктів права у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування при здійсненні ними власних управлінських функцій; компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктами владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

З огляду на вищезазначене, справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, який виник між конкретними суб'єктами стосовно їхніх прав та обов'язків у правовідносинах, які передбачають владний вплив уповноваженого законом одного (суб'єкта владних повноважень) на поведінку іншого (підпорядкованого) суб'єкта, які відповідно до законодавства зобов'язані виконувати його вимоги та приписи.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органами державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Критеріями розмежування справи цивільного судочинства від справи адміністративного судочинства є одночасно суб'єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

Виниклі між сторонами спірні правовідносини регулюються, зокрема, Законом України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 1105-XIV), відповідно до п. 2 частини 4 якого Фонд соціального страхування України є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням. Основні завдання Фонду та його робочих органів наведені в статті 9 Закону № 1105-XIV.

Позивачем ставиться питання про зобов'язання Фонду виплатити йому одноразову страхову виплату в разі стійкої втрати працездатності та заборгованості із виплат щомісячних страхових виплат, тобто про відшкодування завданої його здоров'ю шкоди.

Тому слушними є доводи апеляційної скарги про те, що виходячи із закону, Фонд соціального страхування та його робочі органи не здійснює владні управлінські функції, тому з урахуванням наведеного та враховуючи суб'єктний склад сторін, а також характер спірних правовідносин, вказаний спір належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

Посилання суду на роз'яснення, які містяться у п. 14 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» (в редакції Постанови Вищого адміністративного суду від 22 травня 2015 року №6) щодо розгляду спорів за участю Фонду та його робочих органів в порядку адміністративного судочинства, то колегія суддів зауважує, що пунктом 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 р. № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» звернуто увагу судів на те, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, правонаступником якого відповідно до Статуту Фонду соціального страхування України, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України від 03 квітня 2015 року № 8 (у редакції постанови правління Фонду соціального страхування України від 11 квітня 2017 року № 28), є Фонд соціального страхування, не здійснює владні управлінські функції, тому з урахуванням наведеного та враховуючи суб'єктний склад сторін такі спори підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Наведене повністю відповідає практиці Верховного Суду про застосування норм права, яким в порядку цивільного судочинства розглядаються спори у справах з подібними правовідносинами (Постанова від 14.02.2018 року у справі №243/10884/15-ц

провадження №61-518 св18), що є обов'язковим для суду з огляду на вимоги ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Перевіривши вказані доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про задоволення скарги.

Оскільки суд припустився порушення норм процесуального права, яке призвело до постановлення помилкової ухвали, наведене відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направленню справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 379 ЦПК України, Апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі свого представника ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 21 лютого 2018 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Дата складання повного тексу постанови - 21 квітня 2018 року.

Головуючий

Судді: