Постанова № 73522945, 16.04.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2018 року м. ОдесаСправа № 923/447/15Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Філінюка І.Г.

суддів Аленіна О.Ю., Богатиря К.В.

секретар судового засідання Кияшко Р.О.

За участю представників сторін:

від ОСОБА_1 - ОСОБА_2, довіреність № 11 від 20.01.2018;

від ТОВ ФК «МІТЕХ» - Чумаченко О.М., довіреність б/н від 11.09.18;

Інші учасники процесу в судове засідання не з'явилися.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Херсонської області від 20.04.2017

у справі № 923/447/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «МІТЕХ»

до відповідачів:

1. Приватного акціонерного товариства «Міжнародна Інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс»,

2. ОСОБА_4,

3. ОСОБА_1

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_5

про визнання недійсними інвестиційного договору (про інвестування у житлове будівництво) №220/F від 16.11.2005 та визнання недійсним договору №220/F-В від 15.06.2007 про відступлення права вимоги

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «МІТЕХ» (далі - ТОВ ФК «МІТЕХ») звернулося до господарського суду Херсонськох області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс» (далі - ПрАТ «МІК «Інтерінвестсервіс»), гр. ОСОБА_4 та гр. ОСОБА_1 про визнання недійсним інвестиційного договору (про інвестування у житлове будівництво) № 220/F від 16.11.2005, укладеного між гр. ОСОБА_4 і ПрАТ «МІК «Інтерінвестсервіс», а також про визнання недійсним договору № 220/F-В від 15.06.2007 про відступлення права вимоги, укладеного між гр. ОСОБА_4 і гр. ОСОБА_1

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час його укладення інвестиційного договору не було дотримано вимог ст. 9, 12 Закону України «Про іпотеку», Закону України «Про фінансово-кредитні механізми при будівництві житла та операціях з нерухомістю», порушено умови Генерального договору № 1/гд, тому що укладення договору відбулось не уповноваженою на те особою, без згоди позивача як іпотекодержателя.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 22.12.2015 у справі №923/1938/15 позов задоволено частково, визнано недійсним інвестиційний договір (про інвестування у житлове будівництво) від 16.11.2005 №220/F, укладений між ОСОБА_4 і ЗАТ «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс», яке діяло як оператор спільної діяльності між ЗАТ «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс» та Українською студією телевізійних фільмів «Укртелефільм» на підставі договору від 30.01.2004. Цим же рішенням припинено провадження у справі в частині вимог про визнання недійсним договору №220/F-В про відступлення права вимоги від 15.06.2007, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (том 11, а/с 60-63).

Рішення суду мотивовано тим, що оспорюваний Інвестиційний договір укладено без згоди іпотекодержателя. Відповідно до прямої вказівки закону (ст. 12 Закону України «Про іпотеку») окремі правочини щодо іпотечного нерухомого майна, вчинені без згоди іпотекодержателя, можуть бути визнані недійсними за позовом іпотекодержателя. Так, правочин щодо відчуження іпотекодавцем, переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним. В частині позовної вимоги про визнання недійсним договору №220/F-В про відступлення права вимоги від 15.06.2007, місцевий господарський суд припинив провадження по справі у зв'язку з непідвідомчістю позову господарським судам України.

Постановою від 23.08.2016 Одеського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Херсонської області залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.11.2016 постанову від 23.08.2016 Одеського апеляційного господарського суду у справі №923/1938/15 господарського суду Херсонської області та рішення від 22.12.2015 господарського суду Херсонської області скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Херсонської області. (том 12 а/с 41-47).

Вищий господарський суд України у своїй постанові зазначив, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги той факт, що статтею 5 Закону України «Про іпотеку» (тут і далі у редакції, яка була чинною на час укладення Іпотечного договору) було встановлено вичерпний перелік об'єктів, які могли бути предметом іпотеки за іпотечним договором.

Станом на дату укладення Іпотечного договору (13.09.2005) Закон України «Про іпотеку» не надавав особам можливості укладення договорів іпотеки майнових прав на нерухоме майно, а відтак, положення оспорюваного Іпотечного договору суперечать Закону України «Про іпотеку», що є підставою для визнання його недійсним.

За результатом нового розгляду справи, ухвалою Господарського суду Херсонської області від 31.01.2017, справу № 923/1938/15 за виключеною підсудністю для розгляду в межах провадження у справі № 923/447/15 про банкрутство ПрАТ «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс»

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 05.04.2017 залучено до участі у справі про банкрутство ПрАТ «МІК «Інтерінвестсервіс» № 923/447/15, в межах якої розглядається позовна заява ТОВ ФК «МІТЕХ», про визнання договорів недійсними ОСОБА_5 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 20 квітня 2017 позовні вимоги задоволенні частково. Визнано недійсним інвестиційний договір (про інвестування у житлове будівництво) № 220/F від 16.11.2005, укладений між гр. ОСОБА_4 та ПрАТ «МІК «Інтерінвестсервіс». З ПрАТ «МІК «Інтерінвестсервіс» на користь позивача стягнуто судовий збір в сумі 1218 грн. Провадження у справі в частині вимог про визнання недійсним договору № 220/ F-В про відступлення права вимоги від 15.06.2007, укладеного між гр. ОСОБА_4 і гр. ОСОБА_1, припинено, оскільки за суб'єктним складом, дана вимога не підлягає розгляду в господарських судах України.

Не погоджуючись з цим рішенням, гр. ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить його скасувати, посилаючись на неповне з'ясування господарським судом обставин, що мають значення для справи, на порушення норм матеріального права, оскільки предмет іпотеки за іпотечним договором від 13.09.2005 не відповідав приписам ст. 5 Закону України «Про іпотеку». Також скаржник зазначає, що на дату звернення з позовом позивач не мав прав іпотекодержателя у зв'язку із припиненням дії іпотечного договору та визнання недійсним іпотечного договору від 07.09.2006.

Крім цього, скаржник зазначає про безпідставне незастосування судом першої інстанції до спірних правовідносин строків позовної давності, заявлених відповідачем, тому що лист від 02.09.2015 за № 42/4, за яким позивач нібито дізнався про порушення своїх прав, вже був предметом дослідження у справі № 923/143/16, але такий лист використано для повідомлення про інший договір № 217/F, що свідчить про фіктивність цього листа як доказу.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 24.05.2017 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Херсонської області від 20.05.2017 по справі № 923/447/15 прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді Ліпчанської Н.В., суддів Принцевської Н.М., Лисенко В.А.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 18.07.2017 заяву головуючого судді Ліпчанської Н.В. та судді-члена колегії Лисенко В.А. про самовідвід по справі № 923/447/15 задоволено.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2017 для розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Херсонської області від 20.05.2017 по справі № 923/447/15 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Філінюка І.Г., суддів Лавриненко Л.В., Принцевської Н.М.,

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 26.07.2017 прийнято до провадження у новому складі суду, розгляд апеляційної скарги призначено на 12.09.2017 об 11:15.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 12.09.2017 розгляд апеляційної скарги відкладено на 26.09.2016 о 15:30 год.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 25.09.2017 зупинено апеляційне провадження по справі № 923/447/15 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Херсонської області від 20.04.2017 у справі № 923/447/15 до повернення з Вищого господарського суду України матеріалів справи № 923/447/15.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 27.12.2017

провадження у справі № 923/447/15 поновлено Розгляд апеляційної скарги призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з відкриття першого судового засідання 24.01.2018 о 12:30.

У судовому засіданні Одеського апеляційного господарського суду 24.01.2018 у справі №923/447/15 оголошено перерву до 26.02.2018 о 14:00 год.

20.02.2018 від ОСОБА_1 надійшло клопотання про участь в судовому засіданні 26.02.2018 в режимі відеоконференції.

Розпорядженням В.о. керівника апарату Одеського апеляційного господарського суду від 21.02.2018 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи у зв'язку з перебуванням колегії суддів у складі головуючого судді Філінюка І.Г., суддів Принцевської Н.М., Лавриненко Л.В. у відрядженні.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2018 , для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі головуючого судді В.В. Лашина, суддів Л.В. Поліщук, Л.О. Будішевської.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 22.02.2018 прийнято справу №923/447/15 до провадження у зміненому складі суду: головуючий суддя Лашин В.В., судді: Л.О. Будішевська, Л.В. Поліщук .

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 26.02.2018 відкладено розгляд справи № 923/447/15 на 21.03.2018 об 11:00 год. в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні Одеського апеляційного господарського суду від 21.03.2018 у справі №923/447/15 оголошено перерву до 26.03.2018 о 12:00 год. в режимі відеоконференції.

У зв'язку із перебуванням колегії суддів у складі головуючого судді Лашина В.В., суддів Будішевської Л.О., Поліщук Л.В. у відпустці, розпорядженням В.о. керівника апарату суду № 331 від 23.03.2018 призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.03.2018, для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Філінюк І.Г., суддів Л.В. Аленін О.Ю., Богатир К.В.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 26.03.2018 прийняти справу № 923/447/15 до провадження у зміненому складі суду: головуючий суддя: Філінюк І.Г., судді: Богатир К.В., Аленін О.Ю.

У судовому засіданні Одеського апеляційного господарського суду 26.03.2018 у справі № 923/447/15 оголошено перерву до 16.04.2018 о 16:00 год. в режимі відео конференції.

Представник ОСОБА_1 в судовому засіданні 16.04.2018 апеляційну скаргу підтримав.

Представник ТОВ «Фінансова компанія «Мітех» просив рішення Господарського суду Херсонської області від 20.04.2017 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (в подальшому - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав і обов'язків назване, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною першою статті 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Згідно із ч. 2 ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, 30 січня 2004 року між Українською студією телевізійних фільмів «Укртелефільм» та закритим акціонерним товариством «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс», правонаступником якого є ПрАТ «МІК «Інтерінвестсервіс», було укладено договір про спільну діяльність без створення юридичної особи.

Предметом договору є забезпечення спільного будівництва, залучення коштів та здійснення спільного будівництва об'єкту будівництва - адміністративно-житлового комплексу з підземним паркінгом, що розташований у Дніпровському районі АДРЕСА_1, ведення спільної господарської діяльності по продажу та іншій реалізації приміщень об'єкта будівництва та отримання прибутку для учасників спільної діяльності.

12 вересня 2005 року між ПрАТ «МІК «Інтерінвестсервіс» (Забудовник), що діяв як оператор від імені Спільної діяльності без створення юридичної особи за договором від 30.01.2004 р., та ТОВ ФК «МІТЕХ» (Компанія) укладено генеральний договір № 1/гд, за умовами якого Компанія прийняла на себе виконання обов'язків щодо залучення коштів фізичних та юридичних осіб та акумулювання цих коштів на своїх рахунках для здійснення інвестиційних операцій по фінансуванню капітальних вкладень у будівництво офісно-житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_1, а також власних коштів за необхідністю.

Залучення коштів для інвестування буде проводитись шляхом укладання договорів про участь у Фонді фінансування будівництва, сторонами якого будуть: Компанія, з однієї сторони, і Довіритель, що здійснює фінансування капітальних вкладень (інвестує) в майбутній об'єкт інвестування, з другої сторони. Компанія від свого імені укладає договори про участь у фонді фінансування будівництва, при цьому Компанія скріплює договору та всю пов'язану з ними документацію своєю печаткою (п. 1.2 договору).

Пунктом 2.4 генерального договору передбачено, що Забудовник передає Компанії перелік об'єктів інвестування в об'єкті будівництва, який є попереднім обсягом замовлення на будівництво, та майнові права на ці об'єкти інвестування для подальшої передачі Довірителям на умовах Правил ФФБ. При цьому сторонами встановлено, що без письмової згоди Компанії Забудовник не має право відчужувати або обтяжувати будь-яким способом об'єкти інвестування, майнові права на які передані Компанії.

Крім цього, у забезпечення виконання зобов'язань за вказаним генеральним договором 13 вересня 2005 року між ПрАТ «МІК «Інтерінвестсервіс» та ТОВ ФК «МІТЕХ» укладений іпотечний договір, посвідчений нотаріально та зареєстрований у реєстрі за № 7797, предметом якого є майнові права на нерухомість, будівництво якого не завершено, а саме: об'єкт незавершеного будівництва, право власності на який виникне в майбутньому: адміністративно-житловий комплекс з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом, який споруджується на АДРЕСА_1.

13.09.2005 приватним нотаріусом накладено заборону на відчуження зазначеної в договорі нерухомості за № 1125/4, про що зроблено відповідний запис в реєстрі за № 7798.

Разом з тим, 16 листопада 2005 року між ПрАТ «МІК «Інтерінвестсервіс» (Компанія), який виступав оператором у Спільній діяльності за договором від 30.01.2004, та гр. ОСОБА_4 (Інвестор) укладений інвестиційний договір № 220/F, за умовами якого, з урахуванням додаткової угоди № 1 від 10.05.2007, Компанія зобов'язалася своїми силами і засобами, з використанням інвестиційних внесків Інвестора, збудувати об'єкт будівництва (житловий будинок з нежитловими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1, секція «Е»), здати його в експлуатацію та передати у власність Інвестору новобудоване майно (квартира,, що розташована в об'єкті будівництва, № 35 (442) загальною площею 84,75 (93,79) кв.м), а Інвестор зобов'язався внести інвестиції та прийняти новозбудоване майно у власність.

Сума інвестиційних внесків визначена пунктом 4.1 згаданого інвестиційного договору у розмірі 296 625 грн.

15 червня 2007 року між гр. ОСОБА_4 (Первісний кредитор) і гр. ОСОБА_1 (Новий кредитор) укладений договір № 220/F-В, за умовами якого Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор набуває право вимоги, належне Первісному кредиторові згідно Інвестиційного договору № 220/ F (про інвестування у житлове будівництво) від 16.11.2005 р. щодо передачі у власність Нового кредитора двокімнатної квартири № 35, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, секція «Е» загальною площею за проектно-кошторисною документацією 93,79 кв.м, побудованої за рахунок інвестиційних внесків, при умові сплати Новим кредитором 100 % інвестиційних внесків у розмірі 328 265 грн. в порядку і на умовах, встановлених Основним договором.

Актом приймання-передачі від 15.06.2007 гр. ОСОБА_4 передала гр. ОСОБА_1 інвестиційний договір № 220/F від 16.11.2005.

Як зазначає гр. ОСОБА_1, на виконання умов інвестиційного договору та договору відступлення прав вимоги платіжними дорученнями № 169509 від 22.06.2007 та № 216281 від 30.07.2007 сплатив на користь ПрАТ «МІК «Інтерінвестсервіс» 328 365 грн., що становило 100 % інвестиційного внеску.

Натомість, листом від 02.09.2015 за № 42/4 /т.11, а.с. 41/ ПрАТ «МІК «Інтерінвестсервіс» повідомило ТОВ ФК «МІТЕХ» про те, що ПрАТ «МІК «Інтерінвестсервіс» вказаний інвестиційний договір із гр. ОСОБА_4 не укладало, грошові кошти не отримувало, що й стало підставою для звернення ТОВ ФК «МІТЕХ» до суду із позовними вимогами.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання недійсним інвестиційного договору № 220/F від 16.11.2005, господарський суд виходив з того, що в порушення вимог ст. 9 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном», ст.ст. 9,12 Закону України «Про іпотеку» цей договір укладено без згоди управителя майнових прав та іпотекодержателя - позивача.

Припиняючи провадження у справі в частині вимог щодо визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги, суд першої інстанції зазначив, о цей правочин укладено між фізичними особами, що за суб'єктним складом та за змістом спірних правовідносин не підлягає розгляду в господарських судах України, так як розгляд таких справ згідно з положеннями статті 15 Цивільного процесуального кодексу України відбувається за правилами цивільного судочинства.

Аналізуючи матеріали справи, судова колегія доходить до висновку, що судом першої інстанції цілком правомірно застосовано до спірних правовідносин положення статті 9 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю».

Посилання гр. ОСОБА_1 на безпідставність визнання недійсним інвестиційного договору внаслідок припинення іпотечного договору, судова колегія вважає неспроможними.

Так, відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.

За усталеною практикою поняття «майно» (possessions) може означати «існуюче майно» (existing possessions) або активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право.

Іпотека, як вид застави, є спеціальним засобом забезпечення виконання зобов'язання, що має додатковий (акцесорний) до основного зобов'язання характер. У даному спорі іпотека, яка була обов'язковою, виступала саме в якості забезпечення виконання зобов'язань ПрАТ «МІК «Інтерінвестсервіс», як забудовника, за угодою перед управителем фонду - позивачем, що узгоджується із положеннями статті 10 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю».

Дійсно, іпотечний договір від 13 вересня 2005 року, предметом якого були майнові права на нерухомість, будівництво якого не завершено, припинив свою дію згідно із приписами ч. 2 ст. 604 ЦК України внаслідок укладення іпотечного договору від 07.09.2006 р. між тими ж сторонами, про той же предмет та у забезпечення того самого основного зобов'язання, яке було забезпечено за іпотечним договором від 13.09.2005.

У свою чергу, іпотечний договір від 07.09.2006 визнаний недійсним за рішенням господарського суду м. Києва від 30.09.2014 р. у справі № 910/4784/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 19.03.2015.

Водночас, недійсність правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання не спричиняє недійсність основного зобов'язання (ч. 3 ст. 548 ЦК України).

У відповідності до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Як зазначено у статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 2 статті 215 названого Кодексу унормовано, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом.

Підставою для визнання оспорюваного інвестиційного договору у даному випадку є його укладення в порушення закону, а саме частини 5 статті 9 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, а також положень п. 2.4 генерального договору № 1/гд від 30.01.2004, за приписами яких без письмової згоди управителя забудовник не має права відчужувати або обтяжувати будь-яким способом об'єкти інвестування, майнові права на які передані управителю фонду.

Отже, на момент укладення Інвестиційного договору, відповідач-1 зобов'язаний був отримати згоду на його укладення від позивача, проте всупереч вимог ст.9 Закону України "Про іпотеку", ст.9 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном» не зробив цього.

Відтак, у суду першої інстанції були достатні правові підстави для визнання оспорюваного інвестиційного договору недійсним.

Твердження скаржника про незастосування до спірних правовідносин строку позовної давності, судова колегія вважає помилковими.

Загальні положення щодо позовної давності та порядку її обчислення, що підлягають застосуванню під час вирішення спорів між сторонами у зобов'язаннях, визначені у главі 19 Цивільного кодексу України.

Під позовною давністю розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Тобто, позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (стаття 267 ЦК України).

Визначення початку відліку позовної давності міститься у статті 261 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 261 названого Кодексу за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з положеннями генерального договору № 1/гд від 12.09.2005 р. на ТОВ ФК «МІТЕХ» покладався обов'язок вести облік довірителів та укладених з ними договорів про участь у фонді фінансування будівництва.

Між тим, оспорюваний інвестиційний договір укладений забудовником без повідомлення управителя.

Про порушення своїх прав ТОВ ФК «МІТЕХ» дізналося з листа від 02.09.2015 р. за № 42/4 /т.11, а.с. 41/, в якому ПрАТ «МІК «Інтерінвестсервіс» повідомило позивача про відсутність факту укладення інвестиційного договору від 16.11.2005 р. із гр. ОСОБА_4 та одержання грошових коштів. При цьому, ПрАТ «МІК «Інтерінвестсервіс» зазначило, що дізналося про укладення спірного договору лише у 2015 році з матеріалів судової справи № 755/15300/15-ц.

Посилання про використання позивачем того ж самого листа в іншій справі про визнання недійсним іншого договору, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки в межах справи № 923/143/16 предметом дослідження був не лист від 02.09.2015 р. за № 42/4, а лист № 43/4 від 02.09.2015 р. щодо укладення інвестиційного договору (про інвестування у житлове будівництво) № 217/F.

Помилковими вважає судова колегія й твердження гр. ОСОБА_1 щодо нерівності підходу щодо визначення підсудності стосовно вимог про визнання недійсним спірного інвестиційного договору та договору про відступлення права вимоги.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 09.04.2015 р. було порушено справу № 923/447/15 про банкрутство ПрАТ «МІК «Інтерінвестсервіс», яке є стороною оспорюваного інвестиційного договору, а 09.08.2015 р. останнього було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником: стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнаної недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Разом з тим, сторонами договору № 220/F-В від 15.06.2007 р. про відступлення права вимоги, укладеного між гр. ОСОБА_4 і гр. ОСОБА_1, є фізичні особи, що у відповідності до статті 12 ГПК України в редакції, чинній на момент вирішення справи, передбачало розгляд спору в цій частині саме за правилами цивільного судочинства.

За таких обставин, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення господарського суду Херсонської області відповідає обставинам справи та вимогам закону, а тому підстав для його скасування чи змін не вбачається.

Керуючись ст.ст. 275-276, 282-283 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу гр. ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Херсонської області від 20.04.2017 по справі № 923/447/15 - без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на гр. ОСОБА_1.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку, передбаченому параграфом 1 глави 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 19.04.2018.

Головуючий суддя Філінюк І.Г.

Суддя Аленін О.Ю.

Суддя Богатир К.В.