Постанова № 73522064, 18.04.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/4442/17

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г. П. Час і місце ухвалення: 20.10.2017р., 11:06, м.Одеса Дата складання повного тексту: 25.10.2017р.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого – судді : Бойка А.В.,

суддів: Бітова А.І.,

ОСОБА_1,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті ОСОБА_1 апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2017 року по справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

31.08.2017 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19 червня 2017 року №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5 та НОМЕР_6.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2017 року позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, 07.11.2017 року Головне управління ДФС в Одеській області подало апеляційну скаргу, обґрунтовану порушенням судом норм матеріального права та не повним з’ясуванням судом обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення.

В своїй апеляційній скарзі апелянт зазначає, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки доводам відповідача про отримання позивачем у перевіреному періоді різниці по договору від 12.10.2016р., укладеному з Учбово-тренажерним комплексом «Адмірал», в сумі 92617,12 грн., готівкою та не включення її до складу загального оподатковуваного доходу за 2016 рік. Також, апелянт зазначає, що ФОП ОСОБА_2 до складу валових витрат на виробництво поліграфічної продукції відносив витрати, які фактично понесені в даний період, а не витрати того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

У зв’язку з цим, в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2017 року та ухвалення нового судового рішення - про відмову в задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_2.

ФОП ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу податкового органу, в якому зазначив, що скарга не містить належних обґрунтувань незаконності оскаржуваної постанови суду першої інстанції, а повністю відображає текст заперечень проти позову. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду від 20.10.2017р. – без змін.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.2 ч.1 ст.311 КАС України.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі наказу Головного управління ДФС в Одеській області №1140 від 19.04.2017р. та згідно плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб’єктів господарювання на ІІ квартал 2017 року, відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб’єкта підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_2 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_7) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р., за результатами якої складено акт перевірки №475/15-32-13-05/НОМЕР_7 від 30.05.2017р.

Актом перевірки зафіксовано порушення позивачем: п.177.1, п. 177.2, п. 177.4 ст.177, п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності у сумі 77794,15 грн.; п.8 ст.9, п.п.2.1 п.2 ст.6 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого донараховано основний платіж по ЄСВ від підприємницької діяльності в сумі 137599,13 грн.; п.п. 1.2 п. 16-11, п.1.4 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано військовий збір у сумі 5192,76 грн.; п.п.266.7.2 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України, а саме: не сплата податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в 2016 році за 2015 рік в сумі 1293,52 грн.; п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995р. №265/95-ВР, в результаті чого встановлено не проведення через реєстратори розрахункових операцій суми отриманого доходу в 2016 році в сумі 92617,12 грн.; п.2.6 ст.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15 грудня 2004 року №637, в результаті чого встановлено не оприбуткування в книзі обліку доходів і витрат підприємця готівкових розрахунків в 2016 році 92617,12 грн.

Зокрема, в акті перевірки №475/15-32-13-05/НОМЕР_7 від 30.05.2017р. зазначено, що ФОП ОСОБА_2 неправомірно не проведено через реєстратори розрахункових операцій та не оприбутковано в книзі обліку доходів і витрат підприємця суми отриманого готівкою доходу в 2016р. у розмірі 92617,12 грн. по договору з Учбово-тренажерним комплексом «Адмірал» від 12.10.2016р. Також, в акті перевірки викладено твердження, що ФОП ОСОБА_2 до складу валових витрат на виробництво поліграфічної продукції відносив витрати, які фактично понесені в даний період, а не витрати того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. З урахуванням зазначеного, контролюючий орган дійшов висновку про безпідставне завищення витрат на загальну суму 402117,51 грн.

Донараховуючи позивачу єдиний соціальний внесок на загальну суму 137599,13 грн., контролюючий орган виходив з того, що перевіркою достовірності відображення сум доходів, отриманих від здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_2, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб та на які нараховується єдиний внесок, встановлено порушення, а саме: у 2014-2016рр. занижено суму чистого доходу на 480937,28 грн. за рахунок заниження сум валового доходу за 2014р. та 2016р. та завищення сум валових витрат протягом 2014р.- 2016р.

Також, актом перевірки зафіксовано, що ФОП ОСОБА_2 у період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р. здійснював підприємницьку діяльність, а саме: інші види видавничої діяльності в квартирі за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 53,1 кв.м., яка належить позивачу на підставі договору купівлі-продажу №2714 від 23.12.2010р. Однак, в порушення вимог п.п. 266.7.2 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України, позивач не сплатив податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік в сумі 1293,52 грн.

На підставі вказаного акту перевірки 19.06.2017р. Головне управління ДФС в Одеській області прийняло податкові повідомлення-рішення: №0006751305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 97242,69 грн. (в т.ч. за основним платежем - 77794,15 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 19448,54 грн.); №0006841305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об’єктів житлової нерухомості, у розмірі 1616,90 грн. (в т.ч. за податковим зобов’язанням - 1293,52 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 323,38 грн.); №0006791305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем військовий збір у розмірі 7197,65 грн. (в т.ч. за податковим зобов’язанням - 5192,76 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2004,89 грн.); №0006901305, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 1 грн. за порушення п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995р. №265/95-ВР; №0006921305 від 19.06.2017р., яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 463085,60 грн. за порушення п.2.6 ст. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ №637 від 15 грудня 2004 року.

Також, податковим органом прийнято рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0006711305 від 19.06.2017р., яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 21082,75 грн.

Не погоджуючись з правомірністю вказаних податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних санкцій ФОП ОСОБА_2 оскаржив їх в судовому порядку.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, дійшов висновку, що відповідачем, як суб’єктом владних повноважень, на якого КАС України покладено обов’язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не доведено наявність порушень, зафіксованих актом перевірки №475/15-32-13-05/НОМЕР_7 від 30.05.2017р. Колегія суддів погоджується з таким висновком Одеського окружного адміністративного суду. При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення №0006841305 від 19.06.2017р. став висновок Головного управління ДФС в Одеській області про порушення ФОП ОСОБА_2 п.п.266.7.2 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України, що виразилося у не сплаті позивачем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік в сумі 1293,52 грн. за квартиру за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 53,1 кв.м., в якій останній здійснював підприємницьку діяльність.

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України №71-VIII від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким, серед іншого, шляхом викладення в новій редакції статті 266 ПК України, об’єкти оподаткування податком на нерухоме майно доповнено об'єктами нежитлової нерухомості.

Об'єктом оподаткування є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка, а базою оподаткування є загальна площа об’єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (п.п.266.2.1 п.266.2, пп.266.3.1 п.266.3 ст.266 ПК України).

Згідно п.п.266.3.2 п.266.3 ст. 266 ПК України база оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Приписами п.п.266.6.1 п.266.6 ст.266 ПКУ встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Відповідно до ст.4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується, серед іншого, на такому принципі, як стабільність, який полягає у тому, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року

Зазначеною статтею, також, встановлено, що податкові періоди та строки сплати податків та зборів установлюються, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів, з урахуванням зручності виконання платником податкового обов'язку та зменшення витрат на адміністрування податків та зборів. Установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Відповідні повноваження, їх розмежування між Верховною Радою та місцевими радами, зокрема, щодо установлення місцевих податків, визначені ст.12 ПК України.

Згідно ст.8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Приписи п.п.10.1.1 п.10.1 та п.10.2 ст.10 ПК України відносять до місцевих податків податок на майно.

Згідно п.12.3 ст.12 ПК України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (п.п.12.3.1 ПК України).

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (п.п.12.3.2 ПК України).

Згідно п.12.5 ст.12 ПК України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених п.п.12.3.4 ст.12 ПК України.

Відповідно до п.п.12.3.4 ст.12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Разом з цим, пунктом 5 розділу XIX «Прикінцеві положення» ПК України органи місцевого самоврядування зобов'язано забезпечити у місячний термін з дня набрання чинності цим Кодексом прийняття рішень щодо встановлення місцевих податків і зборів, визначених цим Кодексом.

З наведеного вище вбачається, що безпосереднє встановлення місцевих податків, а отже і податку на майно, віднесено Податковим кодексом до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.

Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплено також п.24 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст.143 Конституції України.

Верховна Рада України може встановлювати тільки перелік дозволених до встановлення місцевими радами місцевих податків і дозволених граничних параметрів таких податків. Встановлення місцевих податків, із дотриманням встановлених Верховною Радою критеріїв, - це є компетенцією відповідних місцевих рад.

Зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року; при цьому, опублікування рішення органу місцевого самоврядування про встановлення транспортного податку, як місцевого податку, пізніше 15 липня року, є підставою для застосування відповідних норм оподаткування не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», ухвалений 28.12.2014р., тобто після 15.07.2014р., а ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2015 р. на території м.Одеси встановлені рішенням Одеської міської ради №6258-VIІ від 21.01.2015р., у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що застосування контролюючим органом положень ПК України з урахуванням внесених Законом змін та рішення з метою оподаткування податком на майно (об'єкти нежитлової нерухомості), може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.

А відтак, висновки Головного управління ДФС в Одеській області про порушення ФОП ОСОБА_2 п.п.266.7.2 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України є безпідставними, а податкове повідомлення-рішення №0006841305 від 19.06.2017р. – незаконним.

Підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень від 19.06.2017р. №0006901305 та №0006921305 став висновок податкового органу про порушення ФОП ОСОБА_2 п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.95р. №265/95-ВР, що виразилося в не проведенні через реєстратори розрахункових операцій суми отриманого доходу в 2016 році у розмірі 92617,12 грн., а також про порушення позивачем п.2.6 ст.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ № 637 від 15 грудня 2004 року, що виразилося в не оприбуткуванні в книзі обліку доходів і витрат підприємця готівкових розрахунків в 2016 році у розмірі 92617,12 грн.

Зокрема, в акті перевірки №475/15-32-13-05/НОМЕР_7 від 30.05.2017р. зазначені висновки контролюючий орган обґрунтував тим, що різницю по договору з Учбово-тренажерним комплексом «Адмірал» в сумі 92617,12 грн. (в т.ч. ПДВ – 15436,18 грн.) позивач отримав готівкою в період з 12.10.2016р. до 31.12.2016р. та не включив до складу загального оподаткованого доходу за 2016 рік.

Судом першої інстанції встановлено, що 12.10.2016р. між ФОП ОСОБА_2 (продавець) та Учбово-тренажерним комплексом «Адмірал» (покупець) укладено договір, за умовами якого продавець зобов’язується виготовити та передати у власність покупця, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити поліграфічну продукцію в асортименті та кількості згідно специфікації, яка є невід’ємною частиною договору, товар загальною вартістю 150000 грн. (в т.ч. ПДВ – 25000 грн.). Умовами вказаного договору, також, передбачено, що оплата здійснюється покупцем за визначеною у п.1.1 цього договору вартістю після його отримання шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця.

На виконання умов договору від 12.10.2016р. сторонами укладено дві специфікації на суму 28758,04 грн. (в т.ч. ПДВ 4793,01 грн.) та на суму 28624,84 грн. (в т.ч. ПДВ 4770,81 грн.)

На підтвердження факту виконання замовлення за вказаними специфікаціями позивачем надано копії рахунків-фактур та видаткових накладних, актів списання матеріалів, які фіксують факт використаних матеріалів з метою виготовлення індивідуальних поліграфічних замовлень. Зауважень щодо правильності оформлення та достатності первинних документів акт перевірки не містить та апелянт не зазначає.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що за наслідками господарських правовідносин згідно договору від 12.10.2016р. з Учбово-тренажерним комплексом «Адмірал» на розрахунковий рахунок позивача надійшло 57382,88 грн. Вказану суму ФОП ОСОБА_2 належним чином оприбутковано, про що зазначено безпосередньо в акті перевірки.

Щодо висновків податкового органу, що решту в сумі 92617,12 грн. (150 000 грн. - 57382,88 грн.) отримано позивачем готівкою та неправомірно не включено до складу загального оподатковуваного доходу за 2016р. та не відображено у книзі обліку доходів та витрат Ф.-10, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що такі твердження апелянта ґрунтуються на припущеннях.

Ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанцій Головним управлінням ДФС в Одеській області не надано жодного доказу отримання ФОП ОСОБА_2 грошових сум у розмірі 92617,12 грн. у готівковій формі.

У зв’язку з цим, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 19.06.2017р. №0006901305 та №0006921305 колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає правильним.

Щодо ж до податкового повідомлення-рішення №0006751305 від 19.06.2017р., то підставою для його прийняття став висновок відповідача про порушення позивачем п.177.1, п.177.2, п.177.4 ст.177, п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України. Зокрема, під час перевірки контролюючий орган встановив, що ФОП ОСОБА_2 в період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р. отримував дохід від двох видів діяльності, а саме: інші види видавничої діяльності та надання в оренду власного чи орендованого нерухомого майна. Згідно декларацій про майновий стан і доходи, наданих до контролюючого органу, підприємцем визначено від'ємне значення оподаткованого чистого доходу від видів діяльності «Друкування іншої продукції» та «інші види видавничої діяльності», а саме: за 2014р. №9079918919 від 04.02.2015р. сума оподаткованого чистого доходу від видавничої діяльності складає «-65745,00 грн.»; за 2015р. №9275497056 від 09.02.2016р. сума оподаткованого чистого доходу від видавничої діяльності складає «-69710,42 грн.»; за 2016р. №9269783900 від 09.02.2017р. сума оподаткованого чистого доходу від видавничої діяльності складає «-80200,51 грн.». Зазначене, на думку контролюючого органу, унеможливлює ведення підприємницької діяльності.

В акті перевірки №475/15-32-13-05/НОМЕР_7 від 30.05.2017р. зазначено, що згідно документів середня націнка на реалізований товар та надані послуги (з урахуванням всіх витрат) складала: в 2014 році - 9%, в 2015 році - 10%, в 2016 році - 11,5 %. Відтак, контролюючим органом зазначено, що у перевірений період ФОП ОСОБА_2 отримав такий дохід від інших видів видавничої діяльності: за 2014 рік - 766762,83 грн. (без ПДВ); за 2015 рік - 880210,83 грн. (без ПДВ); за 2016 рік - 980448,89 грн. (без ПДВ). Витрати на виготовлення товару та надання друкарських послуг у відповідні періоди за результатами перевірки складають: за 2014 рік - 697754,18 грн. (без ПДВ), за 2015 рік - 792189,75 грн. (без ПДВ) та за 2016 рік - 867697,27 грн. (без ПДВ).

З урахуванням зазначеного, контролюючий орган дійшов висновку про безпідставне завищення витрат на загальну суму 402117,51 грн. та заниження чистого оподатковуваного доходу, зображеного в додатку 5 (Ф4) до податкової декларації, на суму 480937,28 грн.

В акті перевірки №475/15-32-13-05/НОМЕР_7 від 30.05.2017р. та в апеляційній скарзі податкового органу викладено твердження, що ФОП ОСОБА_2 до складу валових витрат на виробництво поліграфічної продукції відносив витрати, які фактично понесені в даний період, а не витрати того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Однак, ні в акті перевірки, а ні в апеляційній скарзі ГУ ДФС в Одеській області не зазначено, яким чином розраховувалась сума, яку позивачем, на думку контролюючого органу, віднесено до витрат не в тому податковому періоді. Зокрема, відсутнє посилання на реквізити документів, суми витрат, дати отримання доходу від реалізації, що, як правильно зазначив суд першої інстанції, позбавляє суд можливості правильно визначити суми завищених позивачем витрат.

Порядком оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків – юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженим наказом Міністерства фінансів України №727 від 20.08.2015р., передбачено обов’язок контролюючого органу чітко зазначати в акті перевірки зміст порушення податкового законодавства платника, що перевіряється, з посиланням на конкретні пункти та статті законодавчих актів, що порушено.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ГУ ДФС в Одеській області не доведено порушення ФОП ОСОБА_2 п.177.2, п.177.4 ст.177, п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України та, у зв’язку з цим, правомірність донарахування податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності у сумі 77794,15 грн. та застосування штрафних санкцій.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0006791305 від 19.06.2017р. та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0006711305 від 19.06.2017р., то їх прийняття є наслідком висновку податкового органу про заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу за період, що перевірявся, а тому їх також обґрунтовано скасовано судом першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги податкового органу висновків суду першої інстанції не спростовують, дублюють зміст акту перевірки, а тому підстав для її задоволення та скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2017 року колегія суддів не вбачає.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

При відкритті провадження у справі за апеляційною скаргою Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20.10.2017р. відстрочено апелянту сплату залишку судового збору в сумі 590,30 грн. до ухвалення судового рішення по справі.

Враховуючи те, що апелянт не відноситься до категорії осіб, які користуються пільгами щодо сплати судового збору, при зверненні до суду з апеляційною скаргою судовий збір ним сплачений не у повному обсязі, а тому з Головного управління ДФС в Одеській області належить стягнути судовий збір у розмірі 590,30 грн.

Керуючись ст.ст. 133, 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, 316, 321, 322, 325, 327, 329 КАС України, суд апеляційної інстанції

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2017 року – без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 39398646) на користь Державної судової адміністрації України (рахунок №31215256700001, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: ГУДКСУ у м. Києві, МФО: 820019, код класифікації доходів бюджету 22030106) несплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції у розмірі 590 (п’ятсот дев’яносто) грн. 30 коп.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 18.04.2018р.

Головуючий суддя: А.В. Бойко

Суддя: А.І.Бітов

Суддя: О.В. Єщенко