Постанова № 73521808, 17.04.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2018 рокуЛьвів№ 876/12326/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: ОСОБА_1

суддів: Качмара В.Я., Ніколіна В.В.,

за участю секретаря судових засідань – ОСОБА_2

представника апелянта – ОСОБА_3

представника відповідача – ОСОБА_4

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року (головуючий суддя: Сакалош В.М., місце ухвалення – м. Львів, дата складення повного тексту постанови - 01.12.2017) у справі за адміністративним позовом Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби до Приватного підприємства «ОККО-Нафтопродукт» про застосування арешту коштів на рахунках, –

встановив:

Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби звернувся в суд з позовом до Приватного підприємства «ОККО-Нафтопродукт» про винесення постанови, якою застосувати арешт коштів, які перебувають на усіх рахунках відкритих у банках, які здійснюють обслуговування Приватного підприємства «ОККО-Нафтопродукт» (код ЄДРПОУ 36670361, 79056, м. Львів, вул. Пластова, 1).

Обґрунтовує позов тим, що Офісом великих платників податків ДФС за результатами аналізу показників звітності РРО, податкової декларації з ПДВ та декларацій акцизного податку ПП «ОККО-Нафтопродукт» за 2015 рік встановлено значні розбіжності між даними про обсяги реалізованих товарів. У зв’язку з цим позивачем скеровано ПП «ОККО-Нафтопродукт» письмовий запит № 51512/10/28-10-42-05-10 від 03.10.2017 «Про надання інформації та її документального підтвердження». Як стверджує позивач, на зазначений запит контролюючого органу відповідачем листом від 24.10.2017 № 626 відповідь надана лише частково. Відтак, головними державними ревізорами-інспекторами Офісу великих платників податків ДФС з метою проведення позапланової документальної виїзної перевірки ПП «ОККО-Нафтопродукт» 30.10.2017 здійснено вихід на ПП «ОККО-Нафтопродукт» за фактичною адресою. Посадовим особам ПП «ОККО-Нафтопродукт», було пред’явлено направлення на перевірку від 30.10.2017 № 924 та № 925 та копію наказу від 27.10.2017 № 2424. Однак, бухгалтером ОСОБА_5 відмовлено у допуску до проведення документальної позапланової виїзної перевірки з мотивацією відсутності копії наказу на перевірку. Покликаючись на п.п. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України (далі – ПК України), що передбачає застосування арешту у разі відмови платника податків від допуску посадових осіб контролюючого органу, позивач звернувся з позовом до суду.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Із цією постановою суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така прийнята без врахування фактичних обставин справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому просить її скасувати та винести нову постанову, якою повністю задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на те, що відповідно до п.п 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо з’ясовується одна з таких обставин: платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу. Також зазначає, що позиція суду першої інстанції щодо відсутності рішення керівника про застосування адміністративного арешту майна платника податків не заслуговує на увагу, оскільки, позовна заява про застосування арешту коштів на рахунках платників податків подана позивачем в загальному порядку, не передбачає прийняття контролюючим органом, відповідного рішення.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, законним, ухваленим відповідно до норм матеріального та процесуального права, а апеляційна скарга є безпідставною.

Представник апелянта ОСОБА_3 у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, пояснення надав аналогічні викладеним в апеляційній скарзі. Просить апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4 у судовому засіданні апеляційну скаргу не визнала, пояснення надала аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, позивачем скеровано ПП «ОККО-Нафтопродукт» письмовий запит № 51512/10/28-10-42-05-10 від 03.10.2017 «Про надання інформації та її документального підтвердження» щодо причин розбіжностей між даними РРО (КОРО) та показників розрахунків сум акцизного податку з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (Додаток 6) до декларацій акцизного податку за період 2015 року, а також документальні підтвердження. Листом від 24.10.2017 № 626 ПП «ОККО-Нафтопродукт» надано пояснення щодо причин розбіжностей між даними РРО (КОРО) та показників розрахунків сум акцизного податку з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (Додаток 6) до декларацій акцизного податку за період 2015 року, а також їх документальні підтвердження.

Офісом великих платників податків ДФС 27.10.2017 видано наказ № 2424 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки» ПП «ОККО-Нафтопродукт» код ЄДРПОУ 36670361 з питань правильності обчислення акцизного податку при реалізації пального за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 за місцем розташування ПП «ОККО-Нафтопродукт» та видано направлення на перевірку від 30.10.2017 № 924, № 925.

Головними державними ревізорами-інспекторами Офісу великих платників податків ДФС ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з метою проведення позапланової документальної виїзної перевірки ПП «ОККО-Нафтопродукт» 30.10.2017 здійснено вихід на ПП «ОККО-Нафтопродукт» за податковою (фактичною) адресою: м. Львів, вул. Пластова, 1.

Посадовими особами ПП «ОККО-Нафтопродукт», а саме бухгалтером ОСОБА_5 (за довіреністю від 01.09.2017 № ОНП-2017/31) відмовлено у допуску посадових осіб Офісу великих платників податків ДФС до проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «ОККО-Нафтопродукт», про що, складено відповідний акт № 444/28-10-42-05/36670361 від 30.10.2017.

За наслідком не допуску до перевірки ревізорів-інспекторів контролюючого органу до перевірки Офісом великих платників податків ДФС подано в суд адміністративний позов про застосування арешту коштів на рахунках ПП «ОККО-Нафтопродукт».

Суд першої інстанції дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, оскільки відмова платника податку у допущенні посадових осіб контролюючого органу до проведення документальної перевірки є правомірною, також немає підстав для застосування арешту коштів на усіх рахунках, відкритих у банках, які здійснюють обслуговування відповідача, тому що відсутні докази прийняття контролюючим органом рішення про застосування адміністративного арешту.

З цими висновками суду першої інстанції, погоджується суд апеляційної інстанції з огляду на таке.

Предметом спору, є встановлення підстав та дотримання контролюючим органом процедури для застосування арешту коштів на усіх рахунках, відкритих у банках, які здійснюють обслуговування відповідача. Тому, підстав досліджувати законність призначення перевірки та зокрема, правомірність прийняття наказу «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки» № 2424 від 27.10.2017 в суду апеляційної інстанції не має.

Порядок, підстави та умови застосування адміністративного арешту у вигляді арешту коштів на рахунках платника податків визначено приписами статті 94 ПК України, а також Порядком застосування адміністративного арешту майна платника податків затвердженим наказом Міністерства фінансів України 14.07.2017 за № 632, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.08.2017 за № 948/30816 (далі - Порядок № 632).

Відповідно до п. 94.1 ст. 94 ПК України, адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Згідно п.п. 94.2.3. п. 94.2 ст. 94 ПК України, арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків (п. 94.4. ст. 94 ПК України).

Відповідно до п. 94.6. ст. 94 ПК України, керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна (п.п. 94.6.1); іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження (п.п. 94.6.2).

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Відповідно до пунктів 1, 3 розділу VII «Особливості застосування арешту коштів на рахунку платника податків» Порядку № 632, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу доходів і зборів до суду.

Для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган доходів і зборів подає до суду позовну заяву в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Згідно системного аналізу вищевикладених норм, арешт коштів на рахунках платника здійснюється лише після прийняття рішення керівника контролюючого органу про накладення адміністративного арешту майна цього платника. Арешт коштів на рахунках платника податків є спеціальною складовою загального арешту майна, який відрізняється виключною процедурою його застосування, та є можливим лише у разі існування арешту майна, застосованого відповідно до положень пунктів 94.2, 94.5 статті 94 ПК України. Не підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків в судовому порядку унеможливлює право податкового органу на звернення до суду з позовом про застосування арешту коштів на рахунках відповідача.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № К/9901/1695/18 (813/2316/17).

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права.

У п. 58 справи «Серявін та інші проти України» заява № 4909/04, рішення від 10.02.2010 Європейський Суд з прав людини зазначає, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов’язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов’язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Отже, при прийняті рішення про застосування арешту коштів контролюючий орган повинен обґрунтувати підставність своїх дій та чітко дотримуватися процедури застосування арешту коштів, які перебувають на усіх рахунках відкритих у банках, які здійснюють обслуговування відповідача.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції зазначає, оскільки контролюючим органом не дотримано процедуру визначену законодавством щодо застосування арешту коштів, які перебувають на усіх рахунках відкритих у банках, які здійснюють обслуговування Приватного підприємства «ОККО-Нафтопродукт», а тому відсутні правові підстави для застосування вказаного арешту.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 308, 310 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд –

постановив:

апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року у справі № 813/3952/17 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

Судді: В.Я. Качмар

ОСОБА_8

Повне судове рішення складено 19.04.2018.