Постанова № 73521630, 17.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/14169/17 Суддя (судді) першої інстанції: Скочок Т.О.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Костюк Л.О., Троян Н.М.,

за участю секретаря Борейка Д.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу Північного офісу Державної аудиторської служби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 лютого 2018 року (прийняте в порядку письмового провадження, у м.Києві, дата складання повного тексту - відсутня) у справі за адміністративним позовом Комунального закладу Київської обласної ради «Київський обласний центр крові» до Північного офісу Державної аудиторської служби про визнання протиправними дій та скасування вимоги,-

В С Т А Н О В И В:

Комунальний заклад Київської обласної ради «Київський обласний центр крові» (далі - Позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Північного офісу Державної аудиторської служби (далі - Відповідач) про визнання дій щодо проведення позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Комунального закладу Київської обласної ради «Київський обласний центр крові», оформленої актом від 25.05.2017 року №05-30/452 протиправними; визнання протиправною та скасування вимоги Північного офісу Державної аудиторської служби від 07.06.2017 року №26-05-14-14/5667 «Про усунення порушень».

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 лютого 2018 року позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправною та скасовано вимогу Північного офісу Державної аудиторської служби від 07.06.2017 року №26-05-14-14/5667 «Про усунення порушень». В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позову повністю.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Зокрема, апелянт зазначає, що Державною аудиторською службою України не було призначено службового розслідування і не було ініційовано позапланової ревізії Позивача. Таким чином, Державною аудиторською службою України не видавались офіційні документи про скасування акту ревізії чи письмової вимоги Позивача. Також, апелянт вказує на те, що суд першої інстанції належним чином доводи Відповідача, вказані в запереченнях проти позову не перевірив і не дослідив, окремі виявлені порушення не вивчив і не розглядав, незважаючи на те, що вони мають істотне значення для правильного вирішення спору по суті.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.

Відповідно до п.13 ст.10 КАС України, суд під час розгляду справи в судовому засіданні здійснює повне фіксування його перебігу за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу, крім випадків, визначених цим Кодексом. Порядок такого фіксування встановлюється цим Кодексом.

Згідно з частиною 2 статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до ухвали Печерського районного суду міста Києва від 19.04.2017 року у справі №757/22256/17-к та на підставі направлення Північного офісу Державної аудиторської служби від 20.04.2017 року №694, Відповідачем проведено позапланову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Комунального закладу Київської обласної ради «Київський обласний центр крові» за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, за результатами якої складно акт від 25.05.2017 року №05-30/452.

На підставі викладених у вказаному акті висновків, Північним офісом Державної аудиторської служби направлено на адресу Комунального закладу Київської обласної ради «Київський обласний центр крові» вимогу «Про усунення порушень» від 07.06.2017 року №26-05-14-14/5667, в якій зазначено про таке:

1.В порушення вимог абз. 7 ст. 9 Закону України «Про донорство крові та її компонентів» від 23.06.1995 року №239/95-ВР, п.11 Порядку оплат давання донорам крові та (або) її компонентів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 року №1821, п.5 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996, п.2.15, п.2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, продовж 2014-2016 років, при відсутності підтверджуючих документів здійснено виплату компенсації з давання донорам крові та (або) її компонентів на суму 146 764,80 грн та безпідставну сплату компенсації вартості набору харчування на суму 150 908,70 грн;

2. В порушення вимог п.10 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 01.06.2000 року №1775-ІІІ, продовж 2014-2016 років, за відсутності відповідної ліцензії здійснено реалізацію лікарських засобів, а саме: альбумін 10% у кількості 83,2 літрів на суму 156 268,19 грн; альбумін 20% у кількості 1,6 літрів на суму 15276,20 грн та імуноглобулін антистафілакоковий у кількості 109 доз на суму 21714,50 грн. на загальну суму 193258,89 грн;

3. В порушення вимог п.28 розділу І «Послуги, що надаються згідно з функціональними повноваженнями державними і комунальними закладами охорони здоров'я» Переліку платних послуг, які можуть надаватися у державних та комунальних закладах охорони здоров'я, вищих навчальних закладах та науково-дослідних установах, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.1996 року №1138, впродовж 2014-2016 років, здійснено реалізацію за укладеними договорами цільної крові у кількості 24,502 літрів на загальну суму 9486,49 грн;

4. В порушення вимог абз. 16 ч. 4 ст. 13 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 №2456-VI та п. 23, 49 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228, впродовж 2014-2016 років за рахунок коштів загального фонду здійснювалося покриття видатків на виготовлення препаратів, компонентів донорської крові (грошової компенсації донорам), які відповідно до діючого законодавства повинні здійснюватись за рахунок надходжень до спеціального фонду бюджету установи на загальну суму 3072913,63 грн.;

5. В порушення вимог абз.16 ч.4 ст.13 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 року №2456-VI та п.23, 49 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 року №228, впродовж 2014-2016 років за рахунок коштів загального фонду здійснювалось покриття видатків на виготовлення препаратів, компонентів донорської крові (компенсація донорам наборів харчування), які відповідно до діючого законодавства повинні здійснюватись за рахунок надходжень до спеціального фонду бюджету установи на загальну суму 1568117,48 грн;

6. В порушення вимог п.5, п.6 Порядку переробки і зберігання донорської крові та її компонентів, реалізація їх і виготовлення з них препаратів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.1998 року №920, п.5 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996, п.2.15, п.2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, п.2 роздл.ІІ «Організації платних послуг та контроль за дотриманням вимог щодо їх використання» Порядку надання платних послуг, що надаються КЗ КОР «Київським обласним центром крові», і використання коштів, отриманих як плата за послуги та наказів головного лікаря, впродовж 2014-2016 років виявлено розбіжність між вартістю фактично понесених Центром витрат, пов'язаних з виготовленням компонентів та виставлених до оплати рахунків, що призвело до недоотримання грошових коштів на загальну суму 23435018,71 грн;

7. В порушення вимог п.28 роздл.І «Послуги, що надаються згідно з функціональними повноваженнями державними і комунальними закладами охорони здоров'я» Переліку платних послуг, які можуть надаватися у державних та комунальних закладах охорони здоров'я, вищих навчальних закладах та науково-дослідних установах, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.1996 року №1138, впродовж 2014-2015 років, здійснено реалізацію за укладеними договорами послуг не передбачених Постановою Кабінету Міністрів, а саме: взяття крові та її компонентів виїзною бригадою на платній основі на загальну суму 205161,75 грн.

На підставі п.1 ч.1 ст.8, п.7 ст.10, ч.2 ст.15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 року №2939, п.п.46, 49, 50, 52 «Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 року №550, Відповідач вимагає усунути виявлені порушення законодавства в установлено законодавством порядку.

Вичерпну інформацію про вжиті заходи з усунення порушень та притягнення до відповідальності (звільнення) винних осіб, а також завірені копії первинних, розпорядчих та інших документів, що підтверджують факт усунення порушень і недоліків та притягнення до відповідальності (звільнення) винних осіб надати Північному офісу Держаудитслужби до 05 липня 2017 року.

Також, орган фінансового контролю поінформував, що відповідно до п.8 ст.10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлення під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, то орган Державної аудиторської служби має право звернутись до суду в інтересах держави.

Так, згідно з положеннями статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26 січня 1993 року № 2939-XII (далі - Закон №2939-ХІІ) головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

Порядок проведення органом державного фінансового контролю державного фінансового аудиту, інспектування та перевірок державних закупівель установлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону №2939-XII визначено, що орган державного фінансового контролю, здійснює державний фінансовий контроль та контроль, зокрема, за виконанням функцій з управління об'єктами державної власності.

Згідно з пп.3 п.3 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 року №43 серед основних завдань Держаудитслужби вказано, зокрема, здійснення державного фінансового контролю, спрямованого на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, досягнення економії бюджетних коштів.

При цьому, пунктом 7 вказаного Положення визначено, що Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.

Положеннями статті 10 Закону №2939-XII передбачено, що органу державного фінансового контролю надається право: пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

У свою чергу, «Порядок проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами», затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 року №550 (далі - Порядок №550), безпосередньо визначає процедуру проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), а на підставі рішення суду - в інших суб'єктів господарювання.

Згідно з п.35 Порядку №550 результати ревізії оформляються актом, який складається на паперовому носії державною мовою і повинен мати наскрізну нумерацію сторінок. На першому аркуші акта ревізії, який оформляється на бланку органу державного фінансового контролю, зазначається назва документа (акт), дата і номер, місце складення (назва міста, села чи селища).

Акт ревізії містить: вступну частину, в якій зазначаються підстава для проведення ревізії, тема ревізії, повна назва об'єкта контролю, його місцезнаходження, відомості про організаційно-правову форму та форму власності, дати початку і закінчення ревізії, період, який підлягав ревізії, перелік посадових осіб органу державного фінансового контролю та залучених спеціалістів, що проводили ревізію, перелік посадових осіб, які відповідали за фінансово-господарську діяльність об'єкта контролю у період, що підлягав ревізії; констатуючу частину, в якій наведено інформацію про результати ревізії в розрізі кожного питання програми із зазначенням, за який період, яким способом (вибірковим, суцільним) та за якими документами перевірено ці питання, висновок про наявність або відсутність порушень законодавства, а також у разі наявності визначений в установленому законодавством порядку розмір збитків, завданих державі чи об'єкту контролю внаслідок таких порушень.

Виявлені допущені об'єктом контролю порушення законодавства, контроль за дотриманням якого віднесено до компетенції органу державного фінансового контролю, фіксуються в констатуючій частині акта ревізії з обов'язковим посиланням на норми законів чи інших нормативно-правових актів, які порушено, та зазначенням винних у їх допущенні осіб.

Якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом державного фінансового контролю у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування (п. 46 Порядку №550).

У разі коли діями чи бездіяльністю працівників об'єкта контролю державі або підконтрольній установі заподіяна матеріальна шкода, орган державного фінансового контролю ставить вимоги перед керівником об'єкта контролю та органом його управління щодо пред'явлення цивільних позовів до винних осіб (п.49 Порядку №550).

Відповідно до п.50 Порядку №550 за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи державного фінансового контролю вживають заходів для забезпечення: притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об'єктів контролю; порушення перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства; звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства; застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.

Дії або бездіяльність посадових осіб органу державного фінансового контролю можуть бути оскаржені в судовому або адміністративному порядку (ч.1 ст.13 Закону №2939-XII).

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем 24.07.2017 року подано до Державної аудиторської служби України скаргу №01-08/863, в якій просив визнати неправомірними дії посадових осіб Північного офісу Державної аудиторської служби України при проведенні позапланової ревізії та скасувати недостовірні висновки про встановлені порушення, викладені в акті позапланової ревізії від 25.05.2017 року №05-30/452.

За результатами розгляду вказаної скарги, 28.08.2017 року Державна аудиторська служба України листом №24-14/262 «Про розгляд скарги» повідомила Позивача про те, що нормами законодавства, якими керується у своїй діяльності Держаудитслужба, не визначено порядку скасування актів ревізії (частково чи в повному обсязі), тому прохання Центру скасувати недостовірні висновки, викладені в акті від 25.05.2017 року №05-30/452, не може бути виконаним.

Держаудитслужба визнає, що у матеріалах позапланової ревізії недостатньо наявних документів для підтвердження висновків акту ревізії щодо безпідставного відшкодування коштів донорами та компенсації вартості набору харчування, порушень законодавства під час виконання коштів на закупівлю лікарських засобів та на придбання продуктів харчування, реалізації крові та її компонентів за цінами, нижчими від затверджених, незаконно отриманих доходів від здійснення послуг взяття крові виїзними бригадами на підставі укладених договорів. Проте, без повторної перевірки цих питань у Держаудитслужби немає підстав визнати ці висновки про фінансові порушення Центру неправомірними.

Крім того, остаточний висновок щодо правильності віднесення альбуміну донорського та імуноглобуліну антистафілакокового до лікарських засобів, для реалізації яких необхідна ліцензія, та щодо правомірності реалізації Центром цільної крові може бути зроблено після отримання роз'яснення Міністерства охорони здоров'я України.

У керівника підконтрольної установи відповідно до вимог ч.13 ст.11 Закону №2939-XII є право звернутись до Держаудитслужби для проведення позапланової ревізії, яка може бути проведена без обмежень при наявності всіх необхідних документів.

Держаудитслужби доручила начальнику Офісу повідомити правоохоронний орган про результати аналізу матеріалів ревізії щодо неналежного її проведення та документування в акту від 25.05.2017 року №05/30/452 з метою доведення доцільності організації та проведення повторної позапланової ревізії у межах кримінального провадження.

Зважаючи на встановлені недоліки, Держаудитслужба доручила керівнику Офісу ініціювати відповідно до статті 68 Закону України «Про державну службу» дисциплінарне провадження відносно посадових осіб, які не забезпечили належного проведення ревізії Центру та розгляду заперечень.

За недостатній контролю за проведення позапланової ревізії Держаудитслужба застосувала відносно начальника Офісу та його першого заступника заходи відповідного реагування.

Отже, зі змісту листа від 28.08.2017 року №24-14/262 вбачається, що Державною аудиторською службою України, як центральним органом у сфері державного фінансового контролю, підтверджено факт недостовірності висновків ревізії, покладених в основу вимоги від 07.06.2017 року №26-05-14-14/5667 «Про усунення порушень».

У той же час, Державною аудиторською службою України фактично підтверджено необґрунтованість та протиправність оскаржуваної вимоги, оскільки у силу ч.2 ст.15 Закону №2939-XII, лише законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Слід зазначити, що оскаржувана вимога не містить конкретних, згідно з п.п.49, 50 Порядку №550, вимог до Позивача, спрямованих на усунення виявлених порушень, що також, перешкоджає визнанню, викладених у ній положень як законних вимог, які є обов'язковими для виконання по відношенню до Позивача.

Колегія суддів звертає увагу, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 01.07.2003 року вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Отже, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про протиправність оскаржуваної вимоги Північного офісу Державної аудиторської служби від 07.06.2017 року №26-05-14-14/5667 «Про усунення порушень» та, як наслідок, про її скасування.

Щодо посилання апелянта на правову позицію викладену в постанові Верховного Суду від 20 лютого 2018 року по справі №822/2087/17, колегія суддів зазначає таке.

Частиною 5 статті 242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 20 лютого 2018 року у справі №822/2087/17 колегією суддів Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду зазначено: «... Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність в органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

У порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

Збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною».

З наведеного випливає, що висновок Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду відноситься до випадків, коли оскаржується вимога до підконтрольної установи про відшкодування збитків.

При цьому, вказана постанова Верховного Суду не містять висновку про відсутність у підконтрольної установи права на оскарження у судовому порядку вимоги органу державного фінансового контролю про усунення порушень, за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

Крім того, колегія суддів Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду вказала, що в порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

Оскільки вимога органу державного фінансового контролю є обов'язкова для виконання підконтрольною установою, то вона породжує у підконтрольної установи певні обов'язки, реалізація яких може вплинути на результати діяльності підконтрольної установи.

Відтак, спірна вимога органу фінансового контролю підлягає оскарженню, а наведені доводи Відповідача є помилковими.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Положеннями ст.242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 229, 242, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Північного офісу Державної аудиторської служби залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 лютого 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у строк, визначений ст.329 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Постанова складена в повному обсязі 19 квітня 2018 року.