Рішення № 73519830, 12.04.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/15695/17

Провадження № 2/522/5462/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2018 року Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді Бойчука А.Ю.

за участю секретаря Іскрич В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерне Товариство «Альфа Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Альфа-банк» за участю третьої особи: ОСОБА_1 про визнання договору поруки припиненим,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2018 року Публічне акціонерне товариство Акціонерне товариство «Альфа Банк» в особі представника звернулося до Приморського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_1, ОСОБА_2, згідно якої просило:

-стягнути солідарно з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2, 18.09.1961 року на користь Публічного акціонерного товариство «Альфа Банк» заборгованість 61388,42 дол. США, а саме:

-за кредитом – 52983,13 дол. США;

- по відсотках – 8405,29 дол. США.

-стягнути солідарно з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2, 18.09.1961 року на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа Банк» витрати по сплаті судового збору в розмірі 23778,15 гривень.

Обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 03.03.2008 року ВАТ Сведбанк» та фізична особа – громадянка України, якою є ОСОБА_1, уклали кредитний договір № 1501/0308/71-028, відповідно до умов якого, банк надав позивачу кредит у сумі 55289,00 дол. США, а ОСОБА_1 зобов’язалася повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування в сумі , строки та на умовах передбачених кредитним договором.

25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» був укладений Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами. 15 червня 2012 рок, між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа Банк» був укладений Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитним договором. Згідно вищезазначених угод (договорів) відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 1501/0308/71-028 від 03.03.2008 року, укладеного між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1, на користь ПАТ «Альфа-Банк».

У порушення умов Кредитного договору ОСОБА_1 свої зобов’язання належним чином не виконала, у результаті чого, станом на 01.06.2017 року має прострочену заборгованість за кредитом – 52983,13 дол. США, за відсотками – 8405,29 дол. США, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитом, у зв’язку з чим банк був змушений звернутися до суду з даним позовом.

07.03.2018 року на адресу суду надійшов зустрічний позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Акціонерне товариство «Альфа Банк» за участю третьої особи ОСОБА_1, який було прийнято до спільного розгляду з первісним позовом протокольною ухвалою від 12.03.2018 року, згідно якого вона просила визнати договір поруки № 1501/0308/71-028-Р-1 від 03 березня 2008 року між ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ВАТ «Сведбанк» припиненим.

При цьому посилаючись на те, що 17 липня 2015 року, 23 червня 2016 року та 01 березня 2016 року між ПАТ «Альфа банк» та ОСОБА_1 було укладено договори про внесення змін і доповнень до кредитного договору № 1501/0308/71-028 від 03 березня 2008 року, згідно з яким були внесені суттєві зміни до первинного кредитного договору. Також, зазначила, що ОСОБА_1 та ПАТ «Альфа-банк» самостійно без погодження з поручителем збільшили цей строк позовної давності за будь-якими вимогами банку, що випливають з Кредитного договору до 50 років, що є опосередковуваним збільшенням обсягу відповідальності поручителя за кредитним договором.

Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні позов підтримав та просив суд його задовольнити в повному обсязі, у задоволенні зустрічного позову відмовити.

Представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнав та просив у його задоволенні відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_3 та відповідач за первісним позовом – ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги за первісним позовом не визнали та просили суд у його задоволенні відмовити в повному обсязі, зустрічний позов підтримали.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані у ній докази в їх сукупності, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» був укладений Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами. 15 червня 2012 рок, між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа Банк» був укладений Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитним договором. Згідно вищезазначених угод (договорів) відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 1501/0308/71-028 від 03.03.2008 року, укладеного між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1, на користь ПАТ «Альфа-Банк».

03.03.2008 року ВАТ Сведбанк» та фізична особа – громадянка України, якою є ОСОБА_1, уклали кредитний договір № 1501/0308/71-028, відповідно до умов якого, банк надав позивачу кредит у сумі 55289,00 дол. США, а ОСОБА_1 зобов’язалася повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування в сумі , строки та на умовах передбачених кредитним договором та Додатком № 1 до нього – Графіком погашення кредиту.

Банк свої зобов’язання за Кредитним договором виконав, надавши ОСОБА_1 кредит у сумі 55289,00 дол. США, що підтверджується випискою особового рахунку відповідача.

Згідно зі ст.526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо в зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

У силу статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення цього кодексу, що регулюють договір позики.

Так, згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

У забезпечення виконання зобов’язань позичальника, що випливають з Основного договору, відповідно до ст. 553 ЦК України, 03.03.2008 року Акціонерний комерційний банк «ТАС-Комерцбанк», правонаступник ВАТ «Сведбанк» (правонаступник ПАТ «Сведбанк») та фізична особа – громадянка України ОСОБА_3, уклали договір поруки № 1501/0308/71-028-Р-1 від 03 березня 2008 року в сумі 55 289,00 доларів США, строком до 2035 року, з процентною ставкою 12,5% річних за їх використання. (п.1 Договору поруки).

Відповідно до умов договору поруки ОСОБА_3, поручається за виконання ОСОБА_1 обов’язків, що виникли на підставі Основного договору або можуть виникнути на підставі нього в майбутньому.

Згідно зі статтею 543 Цивільного Кодексу України позичальник і поручитель несуть солідарну відповідальність за невиконання зобов’язань за Договором, а тому Банк має право вимагати виконання обов’язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників (Позичальника /Поручителів) разом, так і будь-кого з них окремо.

Відповідно до умов Договору поруки, поручитель відповідає перед Банком у тому ж обсязі, що і Боржник.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позивач у своєму позові зазначив, що в порушення умов Кредитного договору, ОСОБА_1 свої зобов’язання належним чином не виконала, у результаті чого, станом на 01.06.2017 року має прострочену заборгованість за кредитом – 52983,13 дол. США, за відсотками 8405,29 дол. США.

Між тим, з наданого позивачем розрахунку вбачається, що заборгованість відповідача за первісним позовом складає: по тілу кредиту: 588,33 доларів США, заборгованість за відсотками за користування кредитом складає 8 405,29 доларів США, заборгованість за пенею – 1 452,97 доларів США. Загальна сума заборгованості за кредитом складає 10 446,59 доларів США. Сума для погашення договору складає 62 841,39 доларів США. Проте, суд критично ставиться до наданого розрахунку позивача, оскільки не зрозуміло чому сума заборгованості згідно графіку складає 10 446,59 доларів США, однак нижче в графіку вказана сума для погашення договору в розмірі 62 841,39 доларів США. Суд вважає, що розрахунок наданий позивачем є необґрунтованим, оскільки з нього неможливо встановити дійсну суму заборгованості за кредитним договором, що не є належним та достатнім доказом. Інших доказів на підтвердження наявності заборгованості відповідачів за первісним позовом, та саме в такому розмірі позивачем не надано.

Крім того, у матеріалах справи наявні копії квитанцій щодо перерахування коштів ОСОБА_1, у рахунок погашення кредиту на загальну суму 51 589,15 доларів США та 169 761,84 гривень за період з 03 березня 2008 року по березень 2016 року, що, також, спростовує наявність заборгованості перед Банком в розмірі 61388,42 дол. США, у зв’язку з чим, вимоги банку є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо вимог за зустрічним позовом, суд зазначає наступне.

Згідно з умовами п. 1 Договору поруки № 1501/0308/71-028-Р-1 від 03 березня 2008 року, поручитель зобов’язується перед Банком відповідати за виконання зобов’язань щодо повернення коштів, наданих Банком позичальнику у вигляді кредиту згідно з кредитним договором № 1501/0308/71-028 від 03 березня 2008 року, у сумі 55 289 доларів США, строком до 02 березня 2035 року з процентною ставкою 12,5 річних за їх використання.

Відповідно до п.3,4 Договору поруки, відповідальність поручителя за цим договором обмежується сумою кредиту, визначеною згідно з Основним зобов’язанням, нарахованими процентами, пенями, комісіями та іншими платежами, передбаченими Основним зобов’язанням. У разі невиконання позичальником умов Основного зобов’язання в строк, поручитель погашає суму кредиту, нараховані проценти та штрафні санкції за несвоєчасне повернення позичальником коштів, наданих у межах Основного зобов’язання та процентів за користування кредитом за першою вимогою Банку протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання поручителем надісланої Банком письмової заяви про невиконання Позичальником своїх зобов’язань.

Відповідно до п. 10 Договору, сторони керуючись умовами ч. 4 ст. 559 ЦК України встановили, що строком припинення поруки, встановленої цим Договором є повне виконання позичальником або поручителем своїх обов’язків, передбачених основним зобов’язанням.

Позивач за зустрічним позовом посилається на те, що 17 липня 2015 року, 23 червня 2016 року та 01 березня 2016 року між ПАТ «Альфа банк» та ОСОБА_1 було укладено договори про внесення змін і доповнень до кредитного договору № 1501/0308/71-028 від 03 березня 2008 року, згідно з яким були внесені суттєві зміни до первинного кредитного договору. Також, зазначила, що ОСОБА_1 та ПАТ «Альфа-банк» самостійно без погодження з поручителем збільшили строк позовної давності за будь-якими вимогами банку, що випливають з Кредитного договору до 50 років, що є опосередковуваним збільшенням обсягу відповідальності поручителя за кредитним договором, у зв’язку з чим вважає, що договір поруки повинен бути визнаний припиненим, у відповідності до ч.1 ст.559 ЦК України.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно зі ст. 543 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

За своєю правою природою порука є зобов'язанням, у зв'язку з чим до таких правовідносин застосовуються загальні правила про припинення зобов'язання, визначені главою 50 розділу 1 книги 5 ЦК України, а саме: в результаті виконання поручителем договору поруки; за домовленістю сторін тощо. Крім того, ст.559 ЦК України передбачає спеціальні підстави припинення поруки.

Припинення поруки у разі відсутності спору відбувається відповідно до закону і не потребує звернення до суду. За наявності спору, коли кредитор не визнає або заперечує факт припинення поруки на підставі закону, поручитель вправі звернутися до суду за захистом свого оспорюваного права.

За змістом ч.1 ст.559 ЦК України, якою позивач обґрунтовує свої вимоги, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності

Позивачем за зустрічним позовом, як поручителем, заявлені до суду вимоги про припинення саме договору поруки, при цьому правове обґрунтування позовних вимог - ст.559 ч.1 ЦК України, яка регулює саме поруку, а не договір, зазначаючи, що вищевказаною додатковою угодою збільшився обсяг його відповідальності як поручителя.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст.55, 124 Конституції України та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Згідно з ч.1 ст.598, ст.599 ЦК зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст.55, 124 Конституції України та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Між тим, способом судового захисту може бути не вимога про припинення саме договору поруки, а є вимога про визнання саме поруки припиненою, оскільки порука припиняється не з моменту ухвалення судом рішення про це, а з моменту настання підстав, з якими законом пов'язане припинення поруки. Таким чином, застосування обраного позивачем за зустрічним позовом способу захисту не може вважатися ефективним способом захисту в розумінні вимог ч.2 ст.5 ЦПК України.

Право поручителя підлягає судовому захисту за позовом поручителя шляхом визнання поруки такою, що припинена, а не шляхом припинення договору поруки відповідно до п.7 ч.2 ст.16 ЦК України, яка передбачає припинення правовідносин. Висновки з цього питання містяться у правовій позиції Верховного Суду України, встановленій постановою від 21.05.2012 р. у справі № 6-69цс11.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що вимоги за зустрічним позовом не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.ч.1,5,6 ст.81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставі викладеного та керуючись: ст. ст. 2, 4, 13, 76-81, 95, 258-259, 263 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Публічного акціонерного товариства Акціонерне Товариство «Альфа Банк» (Код ЄДРПОУ: 23494714, адреса: м. Київ, вул. Десятинна, 4/6) до ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1), ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2, адреса: АДРЕСА_2) про стягнення заборгованості – відмовити.

У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2, адреса: АДРЕСА_2) до ПАТ «Альфа-банк» (Код ЄДРПОУ: 23494714, адреса: м. Київ, вул. Десятинна, 4/6) за участю третьої особи: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) про визнання договору поруки припиненим – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 19.04.2018 року.

Суддя: Бойчук А.Ю.