Рішення № 73518560, 11.04.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.04.2018Справа № 910/11298/17

Господарський суд міста Києва у складі: головуючий - суддя Лиськов М.О.,

при секретарі судового засідання Бородині В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бірум"

про стягнення 165 263 866, 67 грн.

Представники учасників справи:

від позивача: Лопатнікова А.В.

від відповідача: Єдноралюк О.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

11.07.2017 до канцелярії Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (надалі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІРУМ" (надалі - відповідач) про стягнення 165 263 866,67 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2017 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/11298/17, розгляд справи призначено на 24.07.2017.

В судове засідання, призначене на 24.07.2017, з'явився представник позивача.

В судове засідання, призначене на 24.07.2017, представник відповідача не з'явився, однак через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2017 розгляд справи відкладено на 06.09.2017.

В судове засідання, призначене на 06.09.2017, з'явилися представники сторін Представник відповідача заявив клопотання про витребування додаткових доказів та клопотання про призначення судово-економічної експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2017 у справі №910/11298/17 призначено судово-економічну експертизу, проведення котрої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Ухвалою суду від 06.09.2017 провадження у справі №910/11298/17 зупинено.

19.10.2017 до суду надійшло клопотання експерта про надання додаткових документів, необхідних для проведення експертизи, що стосуються Кредитного договору від 23.08.2016 №DNHSLOK7926.

Ухвалою Господарського суду від 20.10.2017 провадження у справі поновлено та зобов'язано сторони у двотижневий термін надати до суду документи, відповідно до клопотання експерта.

Ухвалою Господарського суду від 20.10.2017 зупинено провадження у справі №910/11298/17 на час проведення судово-економічної експертизи.

24.01.2018 від Київського НДІ судових експертиз надійшло суду повідомлення про неможливість проведення експертизи через несплату Товариством з обмеженою відповідальністю "БІРУМ" витрат з попередньої оплати проведення експертизи згідно виставленого Київським НДІ судових експертиз рахунку від 16.11.2017.

Розглянувши матеріали справи № 910/11298/17, господарський суд дійшов висновку, що дану справу слід розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2018 було поновлено провадження у справі та призначено підготовче провадження на 14.02.2018.

В судове засідання 14.02.2018 з'явився представники учасників справи, надали пояснення.

В судовому засіданні 14.02.2018 було оголошено перерву до 28.02.2018.

В судове засідання, 28.02.2018 з'явились представники сторін, надали пояснення по справі.

В судовому засіданні, призначеному на 28.02.2018 було оголошено перерву до 14.03.2018.

В судове засідання, призначене на 14.03.2018 з'явився представник відповідача.

Представник позивача в судове засідання 14.03.2018 не з'явився, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2018 було повідомлено Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК" про відкладення підготовчого засідання на 28.03.2018.

В судове засідання, призначене на 28.03.2018 з'явились представники сторін, надали пояснення щодо всіх необхідних дій, передбачених ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.

Представники сторін зазначили суду, про те, що заяв і клопотань не мають і те, що ними вчинені всі необхідні дії, вчинення яких передбачене Господарським процесуальним кодексом України у підготовчому провадженні, в зв'язку з чим просили суд розглянути справу по суті.

Ухвалою суду від 28.03.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу №910/11298/17 до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 11.04.18.

У судове засідання, призначене на 11.04.2018 з'явилися представники позивача та відповідача.

Представником позивача підтримано заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача факт наявності заборгованості перед позивачем у сумі основного боргу не заперечував, проте заперечував проти стягнення суми штрафних санкцій.

У судовому засіданні 11.04.2018 оголошено вступну та резолютивну частину рішення у відповідності до ст. 241 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.08.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "БІРУМ" та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» було укладеного договір №DNHSLOK7926 (далі - Договір) про надання кредиту у вигляді відновлюваної кредитної лінії.

Вказаний Договір підписано сторонами із використанням електронного цифрового підпису в порядку, передбаченому Законами України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронний цифровий підпис», а також на підставі Угоди про використання електронного цифрового підпису від 17.08.2016 року, підписаної між Позичальником та Банком (п. 7.2. Договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом А.2. Договору передбачено, що ліміт цього Договору становить 155 028 900,00 гри.

Відповідно до п. А.6. Договору за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 27% річних.

Згідно із п. А.7. Договору у випадку порушення позичальником будь-якого грошового зобов'язання позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі 27% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

За змістом пункту А.3. Договору термін повернення кредиту встановлений згідно з Графіком зменшення поточного ліміту (Додаток №1 до Договору).

Згідно із Графіком зменшення поточного ліміту повне погашення кредиту здійснюється 09.08.2017 року.

Пунктами 1 та 2 Графіку зменшення поточного ліміту встановлено, що погашення різниці, на яку поточна заборгованість перевищує суму встановленого поточного ліміту, трактується як погашення кредиту. Погашення кредиту вважається здійсненим, якщо різниця, на яку поточна заборгованість перевищує суму встановленого поточного ліміту на зазначену дату згідно з Графіком зменшення поточного ліміту, надійшла на рахунок у Банку не пізніше дати, встановленої Графіком зменшення поточного ліміту.

Пункт А.8. Договору визначає, що датою сплати процентів є 25-е число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання цього договору, якщо інше не передбачене п. 7.3. цього Договору. У випадку несплати процентів у зазначений термін вони вважаються простроченими.

Судом встановлено і відповідачем не спростовано, що свої зобов'язання, передбачені пунктом 1.1. Договору, банк виконав в повному обсязі, перерахувавши Відповідачу кредитні кошти на його поточний рахунок, що підтверджується випискою по рахунку №20628050011947.

Відповідно до п. 2.2.2. Договору позичальник зобов'язується сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п. 4.1., 4.2., 4.3. цього Договору.

Згідно із п. 2.2.3. Договору позичальник зобов'язується повернути кредит у терміни, встановлені п.п. 1.2., 2.2.16., 2.2.17., 2.3.2. цього Договору. У випадку якщо заборгованість по кредиту перевищує суму встановленого поточного ліміту згідно з Графіком зменшення поточного ліміту (Додаток №1 до Договору) для поточного періоду користування кредитом Позичальник зобов'язується погасити різницю у день її виникнення.

Пунктом 4.1. Договору визначено, що за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п.п. 1.2., 2.2.3., 2.2.16., 2.2.17., 2.3.2., 2.4.1. цього Договору Позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п. А.6. цього Договору, тобто 27% річних.

Відповідно до п. 4.2. Договору та ст. 212 ЦК України у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених п.п. 1.2., 2.2.3., 2.2.16., 2.2.17., 2.3.2., 2.4.1. цього Договору, позичальник сплачує банку проценти у розмірі, зазначеному у п. А.7. цього Договору, тобто 27% річних.

Сплата процентів за користування кредитом, передбачених п.п. 4.1., 4.2. цього Договору, здійснюється у дату сплати процентів, яка зазначена у п. А.8. Договору (п. 4.3. Договору).

В порушення положень пунктів А.6., 2.2.2., 4.1., 4.3. Договору та норм цивільного законодавства Позивачем не було виконано свій обов'язок щодо сплати нарахованих відсотків, що підтверджується розрахунком заборгованості та випискою по рахунку №20684057058925.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини. Отже внаслідок укладання договору №DNHSLOK7926 про надання кредиту у вигляді відновлюваної кредитної лінії від 23.08.2016, між сторонами виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України (далі ГК України) як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

У силу частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, норми якої кореспондуються із нормами статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частиною 2 вказаної статті визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

Як встановлено судом, відповідач взяті на себе зобов'язання по погашенню кредиту та сплаті процентів за користування кредитними коштами в передбачені кредитним договором строки не виконав.

Згідно з п. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до п. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Пунктом 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості що складається з: 128 860 009 грн. 57 коп. - залишок заборгованості за наданим кредитом, 28 651 412 грн. 10 коп. - заборгованість по процентам за наданим кредитом нарахованим згідно п. А.6. Договору за період з 25.08.2016 по 14.06.2017 обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов кредитного договору, у визначені строки оплату по погашенню кредиту, сплаті відсотків не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 546 Цивільного кодексу України визначає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Проте, п.5.8 договору визначено, що у випадку порушення Позичальником термінів платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених цим Договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило за собою звернення Банку до судових органів, Позичальник сплачує банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1 000,00 грн. + 5% від суми встановленого у п. А.2 Договору ліміту на цілі, відмінні від сплати страхових платежів та платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Посилання відповідача щодо необґрунтованості нарахування суми штрафу позивачем не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. за №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначено, що з огляду на вимоги Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Оскільки жодних обґрунтованих контррозрахунків нарахування суми штрафу відповідачем по суду не надано, а матеріали справи не містять жодних доказів того, що вказаний пункт про стягнення договору є недійсним, з огляду на що, вимога Позивача про стягнення з Відповідача штрафу за порушення строків сплати відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 1 000,00 грн. - штраф (фіксована частина), згідно п. 5.8. Договору та 7 751 445,00 грн. - штраф (5% від суми ліміту - 155 028 900,00 грн.), згідно п. 5.8. Договору підлягає задоволенню, оскільки є такою що відповідає нормам законодавства, матеріалам справи та умовам Договору.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем не надано суду жодних доказів належного виконання зобов'язань за договором №DNHSLOK7926 про надання кредиту у вигляді відновлюваної кредитної лінії від 23.08.2016, як і не надано доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення суму заборгованість. Так само, як і Відповідачем не надано до суду доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк".

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бірум" (03022, м. Київ, вул. Ломоносова, буд. 54 А, оф. 5, ідентифікаційний код 13738782) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, ідентифікаційний код 14360570) 128 860 009 грн. 57 коп. - заборгованості за наданим кредитом, 28 651 412 грн. 10 коп. - заборгованості по процентам за наданим кредитом, 7 752 445 грн. 00 коп. - штрафу та судовий збір у розмірі 240 000 грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 20.04.2018 року

Суддя М.О. Лиськов