Постанова № 73518240, 19.04.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 382/1240/17 Головуючий у І інстанції Литвин Л. І.Провадження № 22-ц/780/1780/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 19.04.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 квітня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області у складі колегії судів судової палати у цивільних справах: судді - доповідача Верланова С.М., суддів Савченка С.І., Таргоній Д.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Яготинського районного суду Київської області від 02 лютого 2018 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2017 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі – ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору від 20 квітня 20114 року ОСОБА_2отримав кредит у розмірі 3000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач дав згоду на те, що підписана ним заява разом зУмовами і правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку складають між ним і банком договір. Відповідно до пункту 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

У порушення умов договору та ст.ст.509, 526, 1054 ЦК України відповідач свої зобов’язання щодо своєчасного внесення платежів за договором не виконав, внаслідок чого станом на 30 червня 2017 року утворилася заборгованість у розмірі 56 369 грн. 58 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 2 998 грн. 91 коп., заборгованості за процентами у розмірі 46 260 грн. 21 коп., заборгованості за пенею та комісією у розмірі 3 950 грн., штрафу (фіксована частина) у розмірі 500 грн., штрафу (процентна складова) у розмірі 2 660 грн. 46 коп. З наведених підстав позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у вказаному вище розмірі.

Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 02 лютого 2018 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 12 лютого 2018 року про виправлення арифметичних помилок, позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 4 587 грн. 92 коп., з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 2 998 грн. 91 коп., заборгованість за процентами у розмірі 1 589 грн. 01 коп. Вирішено питання про стягнення судових витрат.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за процентам та в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за пенею, комісією і штрафами та ухвалити нове рішення в цій частині, яким його позовні вимоги в цій частині задовольнити у повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Просить рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту у розмірі 2 998 грн. 91 коп. залишити без змін.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не враховано, що позивач довів, що між сторонами укладався кредитний договір, а також факт користування відповідачем банківськими послугами, які надавав позивач. Також вказує, що судом першої інстанції помилково застосовано строк позовної давності до вимог про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом, оскільки судом не враховано, що за договором, яким визначено щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки, а не закінчення строку дії договору. Зазначає, що строк дії кредитної картки, яка видана відповідачу, встановлено до квітня 2015 року, а з указаним позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду 03 серпня 2017 року, тобто в межах строку позовної давності.

Відзив на апеляційну скаргу у визначений судом апеляційної інстанції строк не надходив.

Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Доводів в частині вирішення позову про стягнення заборгованості по тілу кредиту у розмірі 2998 грн. 91 коп. апеляційна скарга не містить, тому відповідно до положень ч.1 ст.376 ЦПК України законність ухваленого у цій частині рішення суду першої інстанції колегією суддів не перевіряється.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПАТ КБ «ПриватБанк» не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи частково позов про стягнення заборгованості за процентами, суд першої інстанції виходив із того, що проценти за користування кредитом підлягають стягненню за три роки до звернення з позовом до суду, тобто з 03 серпня 2014 року по 30 квітня 2017 року, у розмірі, встановленому на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення пені, комісії і штрафів, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не надав належних і допустимих доказів, які б підтвердили, що саме долучені до матеріалів справи Умови і правила надання банківських послуг є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і, що саме ці Умови і правила надання банківських послуг мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 20 квітня 2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном, що відповідає терміну дії картки. Погашення заборгованості повинно здійснюватись відповідно до умов договору, щомісячними платежами в розмірі 7 % від суми заборгованості (а.с. 6).

Із наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач порушив умови договору, не сплачував нараховані банком проценти, не погашав взяту суму кредитного ліміту, унаслідок чого станом на 30 червня 2017 року утворилася заборгованість у розмірі 56 369 грн. 58 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 2 998 грн. 91 коп., заборгованості за процентами у розмірі 46 260 грн. 21 коп., заборгованості за пенею та комісією у розмірі 3 950 грн., штрафу (фіксована частина) у розмірі 500 грн., штрафу (процентна складова) у розмірі 2 660 грн. 46 коп. (а.с.4).

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч.1 ст. 1055 ЦК України).

За змістом ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ст.638 ЦК України).

Встановлено, що в анкеті-заяві від 20 квітня 2011 року містяться лише персональні дані відповідача, дата та його підпис. При цьому, у вказаній анкеті-заяві від 20 квітня 2011 року відсутні дані про істотні умови кредитного договору, а саме: розмір кредитного ліміту, процентна ставка, номер кредитної картки, рахунок та строк її дії, цільове призначення кредиту, обов’язковість яких передбачено Умовами і правилами надання банківських послуг.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено укладення з відповідачем 20 квітня 2011 року договору про надання банківських послуг, в якому чітко визначено умови надання кредиту та його погашення. Тому відповідно до ч.1 ст.77 ЦПК України анкета-заява не є належним доказом, який підтверджував би факт укладення між сторонами кредитного договору, в якому чітко визначено умови надання кредиту та його погашення.

Колегія суддів приходить до висновку, що в анкеті-заяві від 20 квітня 2011 року відповідач лише виявив бажання оформити на своє ім’я кредитний ліміт за платіжною карткою кредитка «Універсальна» та погодив, що ця заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг. Він ознайомився і погоджується з Умовами і правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банка, які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. Він зобов'язується виконувати вимоги Умов і правил надання банківських послуг, а також регулярно знайомитися з їх змінами на сайті ПАТ КБ «ПриватБанк».

Натомість зазначені Умови і правила надання банківських послуг не містять підпису відповідача. При цьому позивачем на надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мала на увазі відповідач, підписуючи анкету - заяву позичальника, та відповідно, чи брав він на себе зобов’язання зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов’язання з повернення кредиту.

Зазначена правова позиція міститься у постановах Верховного Суду України від 14 грудня 2014 року (справа №6-2462цс16), від 22 березня 2017 року (справа № 6-2320цс16).

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення пені, комісії і штрафів, оскільки позивач не надав належних і допустимих доказів, які б підтвердили, що саме долучені до матеріалів справи Умови і правила надання банківських послуг є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і, що саме ці Умови та правила надання банківських послуг мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що позивач довів той факт між сторонами укладався кредитний договір, не заслуговують на увагу з наведених вище підстав.

Також колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення процентів за користування кредитом за три роки до звернення з позовом до суду, тобто з 03 серпня 2014 року по 30 квітня 2017 року, у розмірі, встановленому на рівні облікової ставки Національного банку України.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскільки ОСОБА_2 у період з 18 червня 2013 року по 30 червня 2017 року фактично користувався наданими ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитними коштами, а умовами договору не встановлено розмір процентів за користування ними, то їх розмір підлягає визначенню на рівні облікової ставки Національного банку України відповідно до положень ст.1048 ЦК України, що узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року № 6-1412цс16.

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором видно, що останній платіж на погашення кредиту відповідач здійснив 30 грудня 2013 року у сумі 2 000 грн.

Заперечуючи проти позову ОСОБА_2 заявив про застосування позовної давності (а.с. 52).

У правовій позиції Верховного Суду України у справі № 6-140цс14 від 19 листопада 2014 року зазначено, що відповідно до ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення.

Позовна давність у такому випадку обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу – до встановленого договором строку закінчення виконання основного зобов’язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами – стаття 1048 ЦК України), що підлягає сплаті.

Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

З урахуванням вказаної правової позиції та встановлених обставин по справі, колегія суддів вважає, що початком перебігу строку позовної давності є 30 грудня 2013 року.

Оскільки із позовом до суду ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося 03 серпня 2017 року, то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно визначив період заборгованості за процентами за користування кредитом за три роки перед зверненням позивача до суду з позовом в межах трирічного строку позовної давності за основною вимогою та їх розмір з урахуванням процентів на рівні облікової ставки Національного банку України.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 01 березня 2018 року (справа №591/8058/15-ц).

Тому доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції помилково застосовано строк позовної давності до вимог про стягнення заборгованості за процентам за користування кредитом, є необґрунтованими з наведених вище підстав.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, судом повно з’ясовано обставини справи та додержано вимоги матеріального і процесуального права, а тому це рішення суду відповідно до 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Рішення Яготинського районного суду Київської області від 02 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України.

Головуючий

Судді