Рішення № 73517685, 12.04.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/159/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.2018 Справа № 908/2579/17

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С., при секретарі судового засідання Шолоховій С.В., розглянувши матеріали справи

За позовом: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз” (69035 м. Запоріжжя, вул. Заводська, 7)

до відповідача: Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку “Чуйкова 36” (69121 м. Запоріжжя, вул. Маршала Чуйкова, 36)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Національна комісія, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (03057 м. Київ, вул. Смоленська, 19)

про врегулювання розбіжностей, які виникли при укладенні договору щодо зняття показань будинкового (загально будинкового) вузла обліку та лічильників газу, встановлених у квартирах споживачів

за зустрічним позовом: Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку “Чуйкова 36” (69121 м. Запоріжжя, вул. Маршала Чуйкова, 36)

до відповідача за зустрічним позовом: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз” (69035 м. Запоріжжя, вул. Заводська, 7)

про врегулювання розбіжностей, які виникли при укладенні договору щодо зняття показань будинкового (загально будинкового) вузла обліку та лічильників газу, встановлених у квартирах споживачів

за участю

представника позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом): ОСОБА_1, дов. № Др.-100-1217 від 20.12.2017 р.

представника відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом):ОСОБА_2, НОМЕР_1 від 23.07.1996 р. (голова правління)

представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічним): не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

18.12.2017 р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз” до Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку “Чуйкова 36”, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Національна комісія, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про врегулювання розбіжностей, які виникли між ПАТ “Запоріжгаз” та ОСББ “Чуйкова 36” при укладанні договору щодо зняття показань будинкового (загальнобудинкового) вузла обліку та лічильників газу, встановлених у квартирах споживачів № 32АZр13870-17 від 30.10.2017 року, шляхом затвердження договору в редакції запропонованій позивачем.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.12.2017 р., справу № 908/2579/17 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 21.12.2017 р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2579/17, присвоєно справі номер провадження 27/159/17 та призначено судове засідання на 29.01.2018 р.

19.01.2018 р. до господарського суду Запорізької області надійшла зустрічна позовна заява Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку “Чуйкова 36” до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз” про врегулювання розбіжностей, які виникли між ПАТ “Запоріжгаз” та ОСББ “Чуйкова 36” при укладанні договору щодо зняття показань будинкового (загальнобудинкового) вузла обліку та лічильників газу, встановлених у квартирах споживачів № 32АZр13870-17 від 30.10.2017 року, шляхом затвердження договору в редакції запропонованій позивачем за зустрічним позовом.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 19.01.2018 р., справу № 908/2579/17 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 19.01.2018 р. зустрічний позов прийнято до розгляду разом із первісним, судове засідання призначено на 29.01.2018 р.

Ухвалою суду від 29.01.2018 р., підготовче засідання було відкладено на підставі ст. 183 ГПК України, засідання суду призначено на 16.02.2018 р.

Ухвалою суду від 16.02.2018 р. відповідно до ч.3 ст.177 ГПК України, строк підготовчого засідання продовжено на тридцять днів. На підставі ст. 183 ГПК України, підготовче засідання відкладено, засідання суду призначено на 13.03.2018 р.

Ухвалою суду від 13.03.2018 р., відповідно до ч. 2 ст. 185 ГПК України, підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті в судовому засіданні 03.04.2018 р.

03.04.2018 р. представники сторін звернулись до суду з письмовою заявою в порядку ч. 6 ст. 183 ГПК України про розгляд справи по суті у той самий день після закінчення підготовчого засідання.

Відповідно до ч. 6 ст. 183 ГПК України, якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 цього Кодексу, за письмовою згодою всіх учасників справи, розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 195 ГПК України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Заяву сторін в порядку ч.6 ст. 183 ГПК України, судом прийнято.

Відповідно до ст. 201 ГПК України, суддя відкриває судове засідання та оголошує, яка справа розглядається. Відповідно до ч. 3 ст. 201 ГПК України, з оголошення головуючим судового засідання відкритим розпочинається розгляд справи по суті.

03.04.2018 р. суд розпочав розгляд справи № 908/2579/17 по суті.

У судовому засіданні 03.04.2018 р. оголошувалася перерва до 12.04.2018 р., з метою надання сторонами додаткових доказів та документів, які необхідні для повного, всебічного та об’єктивного розгляду справи по суті.

У судовому засіданні 12.04.2018 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Оберіг”.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз’яснено представникам сторін, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

12.04.2018 р. представник позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічним) заявлені вимоги (первісний позов) підтримав позовні вимоги, на підставах викладених у позовній заяві,

Проти зустрічних вимог заперечив, на підставах викладених у письмовому відзиві (міститься у матеріалах справи) просить суд відмовити відповідачу за первісним позовом (позивачу за зустрічним) у задоволені зустрічного позову.

12.04.2018 р. представник відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним) проти первісних позовних вимог заперечив, на підставах викладених у письмовому відзиві (міститься в матеріалах справи).

Зустрічні позовні вимоги підтримав в повному обсязі на підставах викладених у зустрічній позовній заяві.

Представник третьої особи в засідання суду 12.04.2018 р. не з’явився, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Поважні причини своєї неявки у засідання суду не повідомив. Клопотань про розгляд справи без представників або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, заслухавши представників позивача та відповідача, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що у задоволенні первісного та зустрічного позовів слід відмовити, виходячи з наступного:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути – визнання права.

Господарським судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз” здійснює свою статутну діяльність із розподілення природного газу місцевими (локальними) газопроводами на підставі ліцензії та у відповідності до закону України «Про ринок природного газу» № 329-VІІІ від 09.04.2015 р. та ухваленому, відповідно до вимог статті 4 Закону, постановою № 2494 від 30.09.2015 р. Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Кодексу газорозподільних систем.

Порядок комерційного обліку газу встановлений законом України «Про забезпечення комерційного обліку газу» № 3533-VІ від 16.06.2011 р., відповідно до якого, постачання природного газу здійснюється за умови його комерційного обліку (ч. 1 статті 2). Виконавцями робіт із встановлення вузлів обліку природного газу є суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території (стаття 4).

Порядок комерційного обліку газу встановлений Законом України “Про забезпечення комерційного обліку газу”, частиною 1 ст. 6 якого на суб’єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, покладений обов’язок забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах, в яких газ використовується тільки для приготування їжі - до 1 січня 2018 року.

Главою 5 розділу IX Кодексу ГРС, яка регулює особливості організації обліку газу в багатоквартирних будинках та гуртожитках, встановлено:

1. За ініціативи балансоутримувача (управителя) або Оператора ГРМ та за їх рахунок в багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків (гуртожитків), мешканці яких в повному обсязі чи частково розраховуються за нормами споживання, або для цілей складання загального балансу споживання природного газу може бути організований та встановлений загальнобудинковий вузол обліку природного газу.

Балансоутримувач (управитель) не може відмовити Оператору ГРМ в організації та встановленні загальнобудинкового вузла обліку природного газу, якщо ці заходи здійснюються за рахунок Оператора ГРМ.

2. У разі наявності ВОГ природного газу, встановленого для ведення такого обліку в багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків або гуртожитків, визначення об'єму спожитого природного газу мешканцями зазначених об'єктів здійснюється відповідно до Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 року N 620 (далі - Тимчасове положення).

Пунктом 4 Тимчасового положення встановлено, що можливість об'єднання споживачів в єдину групу для поліпшення ведення обліку природного газу визначається схемою газопостачання.

Рішення про необхідність об'єднання споживачів в єдину групу приймає оператор газорозподільної системи.

Ініціювати встановлення будинкового вузла обліку на багатоквартирний будинок, групу багатоквартирних будинків, групу споживачів можуть як власник (власники) такого будинку (таких будинків) (квартир), так і оператор газорозподільної системи. Встановлення будинкового вузла обліку здійснюється згідно з Кодексом газорозподільних систем.

Власник (власники) будинку (будинків) (квартир), особа, відповідальна за експлуатацію будинку (будинків) (далі - експлуатаційна організація), балансоутримувач будинку (будинків) тощо та оператор газорозподільної системи зобов'язані врегулювати між собою договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку та лічильників газу, установлених у квартирі (далі - квартирні лічильники газу) (за їх наявності), а також забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку. У разі неврегулювання зазначених питань газопостачання такому будинку, групі будинків, групі споживачів може бути припинено відповідно до законодавства.

У відповідності до наведених приписів ПАТ «Запоріжгаз» ініціював встановлення загальнобудинкового лічильника газу на об'єкті відповідача та, з метою врегулювання договірних відносин, звернувся до нього листом № Zр02.1-СЛ-23006-1117 від 02.11.2017 р. з пропозицією укласти договір щодо зняття показань будинкового (загальнобудинкового) вузла обліку та лічильників газу, встановлених у квартирах споживачів, доклавши до листа два підписаних та належним чином посвідчених примірника відповідного договору № 32АZр13870-17 від 30.10.2017 р.

Відповідно до договору щодо зняття показань будинкового (загальнобудинкового) вузла обліку та лічильників газу № 32АZр13870-17 від 30.10.2017 р. в редакції, запропонованій позивачем, запропоновано викласти положення договору у наступному вигляді:

Преамбула: Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» (далі-Оператор ГРМ), в особі Головного інженера ОСОБА_3, що діє на підставі довіреності № Др 37-5-1216 від 21.12.2016р., з однієї сторони, та Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чуйкова 36» Власник (власники) будинку (будинків)/ Особа відповідальна за експлуатацію будинку (будинків)/Експлуатаційна організація, балансоутримовач будинку, представник співвласника (далі-Управитель) в особі Голови правління ОСББ «Чуйкова 36» ОСОБА_2, що діє на підставі статуту, з іншої сторони (далі - Сторони), а окремо Сторона, керуючись тимчасовим положенням про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2002 р. № 620, Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП № 2494 від 30.09.2015р. (із змінами та доповненнями), та іншими нормативними актами, уклали Договір щодо зняття показань будинкового (загальнобудинкового) вузла обліку та лічильників газу, встановлених у квартирах споживачів про наступне:

ОСОБА_4 І Терміни та визначення.

Власник (власники) будинку (будинків) - особа відповідальна за експлуатацію будинку (будинків) або експлуатаційна організація, балансоутримувач будинку, представник співвласників (далі- Управитель) - юридична особа, або фізична особа, або фізична особа - підприємець, яка на законних підставах володіє, користується будинком (будинками) та яка на підставі договору або закону має право представляти інтереси співвласників багатоквартирного будинку. Оператор газорозподільної системи (далі Оператор ГРМ) - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників). Вузол обліку природного газу/вузол обліку /(далі ВОГ) - сукупність засобів вимірювальної техніки, зокрема лічильник газу або звужуючий пристрій, та допоміжних засобів, призначених для вимірювання, реєстрації результатів вимірювання та розрахунків об'єму природного газу, зведених до стандартних умов, визначених законодавством.

П.2.1. За цим Договором Оператор ГРМ бере на себе зобов'язання, а управитель зобов'язується сприяти Оператору ГРМ у знятті, фіксації показань будинкових (загальнобудинкових) вузлів обліку газу, що зазначені в Додатку 1 до цього договору.

П.3.1. Зняття та фіксація показань будинкових (загальнобудинкових) ВОГ здійснюються представниками Оператора ГРМ дистанційно або нарочно щомісяця.

П.3.2. Оператор ГРМ попередньо узгоджує з Управителем спосіб, дату та час зняття та фіксації показань будинкового (загальнобудинкового) ВОГ при зняті показань нарочно. Узгодження проводяться шляхом обміну факсограмами, телефонограмами, електронними листами тощо. При знятті показань дистанційним способом, узгодження не проводяться.

П.3.4.Відмова від допуску представників Оператора ГРМ до будинкового ВОГ для зняття та фіксації показань будинкового ВОГ не допускається.

П.3.5. Факт відмови від допуску представників Оператора ГРМ до будинкового ВОГ фіксується актом про порушення. Акт про порушення складається в двох примірниках, один з яких залишається у Управителя, який має право внести до акта про порушення свої зауваження та заперечення. У разі відмови Управителя від підпису в акті про порушення, представником Оператора ГРМ в акті про порушення робиться відповідний запис в обох примірниках, один з яких надсилається Управителю поштовим відправленням. Дійсність акту про порушення підтверджується у порядку, визначеному Кодексом ГРМ.

П.4.1. Управитель зобов'язаний:

п.4.1.1. Сприяти забезпеченню доступу представникам Оператора ГРМ до будинкового (загальнобудинкового) ВОГ та, за бажанням, або необхідністю, бути присутнім під час зняття, фіксації показань в узгоджений з Оператором ГРМ час.

П.4.2. Управитель має право:

П.4.2.1. Вносити зауваження та заперечення до акта про порушення.

П.8.1. Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і укладається на невизначений строк.

Договір був отриманий головою правління ОСББ «Чуйкова 36» ОСОБА_2, підписаний з протоколом розбіжностей та один його екземпляр, разом з двома примірниками протоколу розбіжностей, повернутий на адресу позивача вх. № СЛ-13843-Zр02.1-1117 від 27.11.2017 р.

Відповідно до протоколу розбіжностей відповідач запропонував викласти положення договору в наступному вигляді:

Преамбула: Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» (далі - Оператор ГРМ), в особі головного інженера ОСОБА_3, що діє на підставі довіреності № Др 37-5-1216 від 21.12.2016 р., з однієї сторони та Обєднання співвласників багатоквартирного будинку «Чуйкова 36», в особі голови правління ОСББ «Чуйкова 36» ОСОБА_2, що діє на підставі статуту, з іншої сторони(далі -Сторона 1), керуючись Законом України «Про забезпечення комерційного обліку газу», Тимчасовим положенням про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загально будинкового вузла обліку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2002 р. № 620, Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановю НКРЕКП № 2494 від 30.09.2015 р. (зі змінами та доповненнями), та іншими нормативними актами, уклали Договір щодо зняття показань будинкового (загальнобудинковго) вузла обліку та лічильників газу, встановлених у всіх квартирах споживачів будинку про наступне:

ОСОБА_4 Терміни та визначення.

Оператор газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ) - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників).

Вузол обліку природного газу/вузол обліку/(далі ВОГ) - сукупність засобів вимірювальної техніки, зокрема лічильник газу або звужуючий пристрій, та допоміжних засобів, призначених для вимірювання, реєстрації результатів вимірювання та розрахунків об'єму природного газу, зведених до стандартних умов, визначених законодавством.

Лічильник газу - засіб вимірювальної техніки, який використовується для вимірювання, запам'ятовування та відображення об'єму газу, що проходить через нього.

П. 2.1. За цим Договором Оператор ГРМ та Сторона 1 зобов'язуються проводити щомісячні зняття та фіксацію показань будинкового вузла обліку газу.

П. 3.1. Зняття та фіксація показань будинкового ВОГ здійснюється особисто представниками Оператора ГРМ та Сторони 1 щомісяця в останній та передостанній день.

П. 3.2. Оператор ГРМ попередньо узгоджує зі стороною 1 дату та час зняття та фіксації показань будинкового ВОГ при знятті показань особисто. Узгодження проводяться шляхом телефонних переговорів.

Пункт 3.4. вилучити.

Пункт 3.5. вилучити

П. 4.1. Сторона 1 зобов'язана:

П. 4.1.1. Бути присутнім під час зняття, фіксації показань, будинкового ВОГ, в узгоджений з Оператором ГРМ час.

П. 4.2. Сторона 1 має право:

П. 4.2.1. Вносити зауваження та заперечення до акта про зняття та фіксацію показань.

Доповнити договір п. 4.4. Оператор ГРМ зобов'язаний:

П.4.4.1. Встановити лічильники газу у всіх квартирах споживачів будинку.

П.8.1 Цей Договір набирає чинності з моменту встановлення лічильників газу у всіх квартирах споживачів будинку і є безстроковим.».

Розглянувши протокол розбіжностей ПАТ «Запоріжгаз» не погодився із запропонованою відповідачем редакцією договору.

Позивач за первісним позовом в позові зазначив, що запропонована в редакції відповідача вимога фактично відхиляє укладення договору, який запропоновано укласти, а саме: про «щодо зняття показань будинкового (загальнобудинкового) вузла обліку та лічильників газу, встановлених у квартирах споживачів», та порушує п. 4 Тимчасового положення, за яким сторони зобов'язані врегулювати між собою договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку та лічильників газу, установлених у квартирі.

Згідно матеріалів справи позивачем за первісним позовом направлялися відповідачу за первісним позовом примірники договору № 32АZр13870-17 від 30.10.2017 р. про зняття показань будинкового (загальнобудинкового) вузла обліку та лічильників газу, встановлених у квартирах споживачів.

В свою чергу позивачем за зустрічним позовом було направлено відповідачу за зустрічним позовом договір разом з протоколом розбіжностей .

Судом встановлено, що обидва договори, як в редакції позивача за первісним позовом так і в редакції позивача за зустрічним позовом мають різні умови.

Предметом спору в даній справі, як за первісним позовом так і зустрічним позовом є вимоги про врегулювання розбіжностей, які виникли при укладанні договору № 32AZp13870-17 від 30.10.2017 року, шляхом затвердження договору в редакції, запропонованій відповідно до протоколу узгодження розбіжностей від 30.06.2017 року.

Фактично в даній справі виник переддоговірний спір щодо укладення договору № 32AZp13870-17 від 30.10.2017 р. щодо зняття показань будинкового (загальнобудинкового) вузла обліку природного газу та лічильників газу, встановлених у квартирах споживачів.

За своєю правовою природою зазначений спір є переддоговірним, вирішення якого у судовому порядку потребує дотримання сторонами певних умов, визначених главою 20 Господарського кодексу України та главою 53 Цивільного кодексу України. Статтею 179 глави 20 ГК України передбачено загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов’язання.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості, наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.

Згідно зі ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту. Особливості укладення договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування встановлюються актами цивільного законодавства (ч. ч. 1, 2 ст. 648 ЦК України).

Згідно з ч. 3 ст. 184 ГК України укладення господарських договорів, в тому числі на основі примірних і типових договорів, повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Відповідно до ст. 187 ГК України судом розглядаються спори, що виникають при укладенні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Згідно зі ст. 84 ГПК України у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.

Статтею 184 ГК України передбачено особливості укладення господарських договорів на основі вільного волевиявлення сторін, примірних і типових договорів з дотриманням умов, передбачених статтями 179 (на основі примірних і типових договорів), 181 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:

- вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

- примірного договору, рекомендованого органом управління суб’єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;

- типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

- договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 ГК України).

Загальний порядок укладання господарських договорів передбачений ст. 181 Господарського кодексу України.

Так, відповідно до вказаної статті господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо). Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Укладення господарських договорів за рішенням суду регулюється ст. 187 Господарського кодексу України, відповідно до якої, судом розглядаються спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов’язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом.

Аналогічний порядок укладення договору визначений ст. ст. 638-647 ЦК України.

Отже, необхідною умовою щодо спонукання в судовому порядку укласти господарський договір є, зокрема, обов’язковість для сторін укладення такого договору.

Враховуючи те, що відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) не є органом державної влади чи місцевого самоврядування в силу свого статусу, а спірний договір не опосередковує державного замовлення, обов’язковість його укладання сторонами, а отже і можливість вирішення судом спору про його укладання має встановлюватися законом.

Підставами заявленого в даній справі позову є ч. 1 ст. 6 Закону України “Про забезпечення комерційного обліку природного газу", п. 4 Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 620 від 16.05.2002 року та глава 5 розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП № 2494 від 30.09.2015 року.

Закон України “Про забезпечення комерційного обліку природного газу” № 3533-VI від 16.06.2011 року визначає правові, економічні та організаційні засади забезпечення всіх категорій споживачів вузлами обліку природного газу з метою запровадження повного комерційного (приладового) обліку природного газу та здійснення контролю за використанням ресурсів імпортованого природного газу і природного газу власного видобутку.

Правовою основою забезпечення комерційного (приладового) обліку природного газу є цей Закон, Закони України “Про засади функціонування ринку природного газу”, “Про метрологію та метрологічну діяльність”, “Про стандартизацію”, “Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності” та інші нормативно-правові акти.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про забезпечення комерційного обліку природного газу” споживачами природного газу є фізичні особи (населення), фізичні особи - підприємці та юридичні особи, які відповідно до договору користуються послугами з газопостачання та використовують природний газ для приготування їжі, опалення, підігріву води, а також як паливо або сировину.

Вказаним законом врегульовано порядок організації роботи із запровадження комерційного обліку природного газу, передбачені джерела фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення, виконавці робіт, тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України “Про забезпечення комерційного обліку природного газу” постачання природного газу здійснюється за умови його комерційного обліку:

1) для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, у яких природний газ використовується:

комплексно, у тому числі для опалення, - з 1 січня 2012 року;

для підігріву води та приготування їжі - з 1 січня 2016 року;

тільки для приготування їжі - з 1 січня 2018 року;

2) для інших споживачів - з 1 липня 2011 року.

Статтею 6 Закону України “Про забезпечення комерційного обліку природного газу” визначено, що суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов'язані:

1) забезпечити встановлення лічильників газу:

а) для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується:

комплексно, у тому числі для опалення, - до 1 січня 2012 року;

для підігріву води та приготування їжі - до 1 січня 2016 року;

тільки для приготування їжі - до 1 січня 2021 року.

У разі невстановлення населенню у строки, зазначені у цьому підпункті, лічильників газу з вини суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, припинення розподілу природного газу таким споживачам забороняється, а його облік до моменту встановлення лічильників газу здійснюється за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України.

У разі ненадання співвласниками багатоквартирного будинку згоди на встановлення загальнобудинкового лічильника газу суб’єктам господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, припинення розподілу природного газу таким споживачам забороняється;

б) для інших споживачів - до 1 липня 2011 року;

2) припинити розподіл природного газу споживачам, які використовують природний газ без його комерційного обліку, у разі відмови таких споживачів від встановлення лічильників газу, а саме:

а) для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується:

комплексно, у тому числі для опалення, - з 1 січня 2012 року;

для підігріву води та приготування їжі - з 1 січня 2016 року;

тільки для приготування їжі - з 1 січня 2021 року;

б) для інших споживачів - з 1 липня 2011 року.

Отже, Законом України “Про забезпечення комерційного обліку природного газу” достатньо чітко визначені підстави постачання природного газу за умови його комерційного обліку споживачам (ст. 2 Закону) та встановлено конкретний перелік таких категорій (ст. 1 Закону), а також відповідальність суб’єктів господарювання, які здійснюють розподіл природного газу за не встановлення населенню лічильників газу.

Однак, будь-яких імперативних норм щодо обов’язкового встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу, як і норм про обов’язкове врегулювання договірних відносин щодо зняття показань будинкового вузла обліку між оператором газорозподільної системи та балансоутримувачем, управителем будинку, а не споживачем, вказаний Закон не містить.

Зі змісту статті 6 Закону України “Про забезпечення комерційного обліку природного газу” вбачається про визначення обов’язку позивача як суб'єкта господарювання, що здійснює розподіл природного газу, встановити саме квартирні прилади обліку газу для населення в багатоквартирному будинку.

Відповідач (відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом) не є споживачем природного газу в розумінні ст. 1 Закону України “Про забезпечення комерційного обліку природного газу”, оскільки не користується на підставі договору послугами з газопостачання та не використовує природний газ для приготування їжі, опалення, підігріву води, а також як паливо або сировину.

Нормою ч. 4 ст. 22 Закону України “Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку” визначено, що газо- та електропостачання квартир та нежитлових приміщень здійснюється на підставі договорів між їх власниками і газо- та електропостачальними організаціями відповідно до вимог законодавства.

Обґрунтовуючи заявлені в даній справі позовні вимоги позивач посилається на п. 4 Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, яким передбачено, що власник (власники) будинку (будинків) (квартир), особа, відповідальна за експлуатацію будинку (будинків) (далі - експлуатаційна організація), балансоутримувач будинку (будинків) тощо та оператор газорозподільної системи зобов’язані врегулювати між собою договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку та лічильників газу, установлених у квартирі (далі - квартирні лічильники газу) (за їх наявності), а також забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку. У разі не врегулювання зазначених питань газопостачання такому будинку, групі будинків, групі споживачів може бути припинено відповідно до законодавства. У разі незгоди власника квартири (будинку) розраховуватися за спожитий газ за показаннями будинкового вузла обліку на будинок (групу будинків) він може встановити квартирний лічильник газу (вузол обліку) окремо на квартиру (будинок) за власні кошти.

Вказане Тимчасове положення визначає порядок проведення розрахунків між постачальниками, операторами газорозподільних систем та споживачами природного газу у разі використання загальнобудинкових вузлів обліку природного газу, які складаються, зокрема, з лічильника природного газу та засобу дистанційної передачі даних (далі - будинковий вузол обліку) на будинок (групу будинків).

Однак, докази використання відповідачем будинкового (загальнобудинкового) вузла обліку на багатоквартирному будинку за адресою: м. Запоріжжя, вул. Маршала Чуйкова, буд. 36 в матеріалах справи відсутні.

Як свідчать матеріали справи позивач за первісним позовом - ПАТ «Запоріжгаз» ініціював встановлення загальнобудинкового лічильника газу на об'єкті відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) – Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку “Чуйкова 36” та, з метою врегулювання договірних відносин, звернувся до нього листом № Zр02.1-СЛ-23006-1117 від 02.11.2017 р. з пропозицією укласти договір щодо зняття показань будинкового (загальнобудинкового) вузла обліку та лічильників газу, встановлених у квартирах споживачів, доклавши до листа два підписаних та належним чином посвідчених примірника відповідного договору № 32АZр13870-17 від 30.10.2017 року.

В свою чергу позивач за зустрічним позовом Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку “Чуйкова 36” на запропоновану ПАТ «Запоріжгаз» редакцію договору № 32AZp13870-17 від 30.10.2017 року склав протокол розбіжностей, в якому запропонував свої умови договору та у зустрічному позові посилається на рішення Запорізької міської ради № 60 “Про упорядкування питань щодо встановлення будинкових (загальнобудинкових) вузлів обліку природного газу”, відповідно до п.п. 3, 4 якого, міська рада вирішила вказати публічному акціонерному товариству “Запоріжгаз” на недопустимість здійснення реконструкції систем газопостачання, об’єктом якої є виключно або в тому числі монтаж будь-яких будинкових (загальнобудинкових) вузлів обліку природного газу або будь-яких конструкцій або їх елементів, призначених для встановлення будинкових (загальнобудинкових) вузлів обліку природного газу, без попереднього прийняття відповідного рішення з вказаного питання співвласниками багатоквартирних будинків у порядку, передбаченому ст. 10 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку”. Рекомендувати власникам будинків (квартир), особам, відповідальним за експлуатацію будинків (експлуатаційним організаціям), балансоутримувачам будинків, та оператору газорозподільних систем при врегулюванні між собою договірних відносин щодо зняття показань будинкового вузла обліку, а також забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку передбачити умови про попереднє встановлення квартирних лічильників газу за рахунок публічного акціонерного товариства “Запоріжгаз” до початку монтажу будь-яких конструкцій або їх елементів, призначених для встановлення загальнобудинкових вузлів обліку природного газу.

Рішення було оприлюднено 12.10.2016 р.

Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні зазначив, що йому відомо про існування такого рішення, однак він не погоджується з деякими пунктами договору з урахуванням протоколу розбіжностей, запропонованими відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом).

У відповідності до положень статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Частиною 1 статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданим їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Доказів скасування рішення Запорізької міської ради № 60 від 28.09.2016 р. або визнання його нечинним, сторонами в матеріали справи не надано, у зв’язку з чим, з огляду на положення ст. 187 Господарського кодексу України, договір запропонований позивачем не може бути укладено в судовому порядку.

Зміст даного рішення № 60 від 28.09.2016р. має виключно інформативний характер, тоді як обов’язковими для застосування у спірних правовідносинах є положення Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» та Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загально будинкового вузла обліку, в тому числі, Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП №2494 від 30.09.2015р. главою 5 розділу ІХ якого визначено особливості організації обліку газу в багатоквартирних будинках та гуртожитках з наданням оператору газорозподільної системи права встановлення загально будинкового вузла обліку природного газу з забороною відмови в цьому з боку балансоутримувача (управителя) будинку.

З приводу вищевикладеного, Верховний суд у своїй постанові від 21.02.2018 р. у справі № 908/1312/17 зазначив, що дане рішення не впливає на вирішення спору у справі.

Запропонована редакція договору як позивача за первісним позовом так і позивача за зустрічним позовом стосується осіб, які не є стороною договору – ОСББ «Чуйкова 36», зокрема власників квартир багатоквартирного будинку по вул. Маршала Чушкова, 36, тому договір в такій редакції не може бути укладений, в тому числі за рішенням суду.

Крім того, рішення Запорізької міської ради № 60 від 28.09.2016 р. не має обов’язкового характеру до застосування та не впливає на вирішення спору у даній справі.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов’язаннями усім належним їй майном.

Відповідно до чинного законодавства України, позовні заяви повинні подаватись до суду в разі порушення відповідачем законних прав та інтересів позивача. Тобто, подання позовної заяви є способом захисту порушених прав та законних інтересів правомірної сторони.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі “Горнсбі поти Греції” зазначено: “…Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов’язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу – у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним – і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов’язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що позивачем в позовній заяві не були доведені обставини, не надано належних та допустимих доказів на їх підтвердження, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог.

За таких обставин, у задоволенні первісного та зустрічного позовів слід відмовити.

В порядку ст. 129 ГПК України, судовий збір за первісним позовом покладається на позивача, а за зустрічним позовом покладається на позивача, у разі відмови в позові.

Керуючись ст.ст. 42, 46, 123, 129, ч. 6 ст. 183, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні первісних позовних вимог Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз”, м. Запоріжжя до Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку “Чуйкова 36”, м. Запоріжжя відмовити.

У задоволенні зустрічних позовних вимог Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку “Чуйкова 36”, м. Запоріжжя до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз”, м. Запоріжжя відмовити.

Рішення оформлено та підписано 20.04.2018 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.С. Дроздова