Постанова № 73516186, 20.04.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

20 квітня 2018 р. № 820/1905/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Білової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 61145, код ЄДРПОУ2161718476) до ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 4 під., 6 пов., м. Харків,61022, код ЄДРПОУ41248278) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1, з адміністративним позовом до ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова щодо обмеження максимального розміру пенсії ОСОБА_1, 09.03.1959р.н., ідентифікаційний номер НОМЕР_1 сумою 10740 грн;

- зобов'язати ОСОБА_2 об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1, 09.03.1959р.н., ідентифікаційний номер НОМЕР_1 відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” без обмеження її максимального розміру, починаючи з 01.10.2017 з урахуванням раніше проведених виплат;

- зобов'язати ОСОБА_2 об'єднане правління Пенсійного фонду України м. Харкова в подальшому здійснювати виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що він отримує пенсію по інвалідності ІІ групи, захворювання отримане при виконанні обов’язків військової служби відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Розмір пенсії позивача з 01.10.2017 становить 17932,06 грн, однак він отримував пенсію з 01.10.2017 у розмірі – 10740 грн та з 01.01.2018 у розмірі 13730,00 грн. Позивач вважає, що відповідач неправомірно застосовував до пенсії позивача норму ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» щодо обмеження максимального розміру пенсії та виплачував позивачу пенсію у меншому розмірі, ніж йому призначено.

Представник відповідача, ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, не погодився з позовними вимогами та надав відзив на позов, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що орган Пенсійного фонду діяв у межах повноважень та на підставі чинного законодавства. Також представник відповідача зазначив, що відповідно до вимог чинного законодавства до пенсії позивача правомірно застосовано норму щодо обмеження її розміру.

Відповідно до ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо, зокрема, оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 перебуває на обліку та отримує пенсію по інвалідності як особа з інвалідністю II групи, захворювання отримане при виконанні обов'язків військової служби, яка призначена відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ).

З 01.10.2017 проведено автоматичний перерахунок пенсії ОСОБА_1 за матеріалами пенсійної справи відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» від 03.10.2017 №2148-VІІІ таким чином:

- розмір пенсії до 01.10.2017- 6884,06 грн.

- до виплати - 6884,06 грн.

- розмір пенсії з 01.10.2017- 17932,06 грн.

- до виплати - 10740,00 грн.

- розмір пенсії з 01.01.2018 - 17932,06 грн.

- до виплати - 13730,00 грн.

12.02.2018 Позивач звернувся до відповідача щодо здійснення перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» без обмеження її максимального розміру.(а.с.21)

Листом від 26.02.2018 №95/П-11 ОСОБА_2 об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова повідомило ОСОБА_1, що статтею 43 Закону №2262-ХІІ передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень. Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» встановлено прожитковий мінімум, для осіб, які втратили працездатність -1373,00 грн, тому розмір пенсії до виплати - 13730 грн. (а.с.23)

В позовній заяві ОСОБА_1 посилається на Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 (справа №1-38/2016) за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення частини сьомої статті 43 згідно з якими тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Відповідно до ст.152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Таким чином, оскільки вищезазначене Рішення Конституційного Суду України набрало чинності з дня ухвалення, то виплата пенсії без обмеження максимального розміру підлягала за період з 20.12.2016 по 31.12.2016, отже не стосується спірного періоду.

В той же час, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VІІІ, що набрав чинності 01.01.2017, в ч.7 ст.43 Закону №2262-ХІІ внесено зміни, згідно з якими тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

При цьому, рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, на яке посилається Позивач, визнано неконституційними друге речення ч.7 ст.43 Закону №2262-ХП, в той час, як зміни, внесені Законом №1774-VІІІ, неконституційними не визнавались.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 03.06.2014 (у справі за заявою "Великода проти України") підтверджено, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Отже, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

На залежність розмірів соціальних виплат від економічних чинників вказав і Конституційний Суд України, зокрема, у рішенні від 26.12.2011 №20-рп/2011 у справі за конституційними поданнями 49 народних депутатів України, 53 народних депутатів України і 56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 розділу VII Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік".

У цьому рішенні вказано, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень (абзац сьомий підпункту 2.1 пункту 2 рішення). При цьому Конституційним Судом України взято до уваги статтю 22 Загальної декларації прав людини, за якою розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави. Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 у справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12.10.2004 (абзац 6 підпункту 2.1 пункту 2 рішення).

За таких обставин, виплата пенсії підлягає обмеженню її максимальним розміром у 2017 році, як передбачено вищенаведеними нормами Закону.

Згідно з ч. 7 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (у редакції, чинній станом на 01 січня 2018 року) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

При цьому прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 01 січня 2018 року становить - 1373,00 грн (ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік").

Наведена норма Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не скасована, не визнана неконституційною та підлягає виконанню.

Таким чином, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій та про зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії без обмеження її граничного розміру.

Щодо позовних вимог про зобов'язання ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного Фонду України м. Харкова в подальшому здійснювати виплату без обмеження її максимальним розміром, суд зазначає, що вказана вимога є похідною від первинних. Крім того, відповідно до пп. 2-4 ч.1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення, отже суд не може під час прийняття рішення вирішувати позовні вимоги щодо правовідносин, які виникнуть в майбутньому.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача в подальшому здійснювати виплату без обмеження її максимальним розміром не підлягають задоволенню .

Отже, судом при розгляді справи не встановлено порушень прав позивача ОСОБА_2 об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України м.Харкова.

За таких обставин позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 257-263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 61145, код ЄДРПОУ2161718476) до ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 4 під., 6 пов., м. Харків,61022, код ЄДРПОУ41248278) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії– відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 20 квітня 2018 року.

Суддя Білова О.В.