Ухвала суду № 73513743, 17.04.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 460/1977/17-к Головуючий у 1 інстанції: Тесля Б.І.

Провадження № 11-кп/783/179/18 Доповідач: Гуцал І. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області в складі :

головуючого-судді Гуцала І.П.,

суддів Каблака П.І., Михалюка В.О.,

з участю секретаря Стойка Р.З.,

розглянувши матеріали кримінального провадження про обвинувачення:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2,

за ч.2 ст. 286, ч.4 ст. 296 КК України,

з участю прокурора Свореня І.М.,

захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2,

представника потерпілої ОСОБА_3 – адвоката ОСОБА_4,

за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_2 на вирок Яворівського районного суду Львівської області від 13 березня 2017 року,

в с т а н о в и л а :

вироком Яворівського районного суду Львівської області від 13 березня 2017 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.

У відповідності до ч.5 ст. 74 КК України ОСОБА_1 звільнено від призначеного судом покарання за ч.1 ст. 125 КК України у зв’язку із закінченням строків давності.

ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

Запобіжний захід ОСОБА_1 у виді застави залишено без змін до набрання вироком законної сили.

Початок відбування покарання засудженому ОСОБА_1 вирішено рахувати з часу його фактичного затримання після набрання вироком законної сили.

У відповідності до ч.5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_1 у строк покарання строк попереднього ув'язнення з 11 березня 2014 року по 14 березня 2014 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що 21 червня 2012 року, близько 20.00 години, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись поблизу дамби озера в селі Віжомля Яворівського району Львівської області, на грунті раптово виниклих неприязних відносин, зумовлених претензіями зі сторони ОСОБА_5 стосовно розкиданої скирди сіна, розпочав суперечку із ОСОБА_5, в ході якої застосував до нього фізичну силу, при цьому із салону свого автомобіля марки «Фольксваген Гольф», р.н. RP36406, який був припаркований на дамбі, дістав газовий пістолет марки «SUPER-Р 35», який не є вогнепальною зброєю, та наніс ним удар в область голови ОСОБА_5, спричинивши йому рану в тім'яно-потиличній ділянці голови, заподіявши йому легке тілесне ушкодження.

Також ОСОБА_1 21 червня 2012 року, приблизно о 22 годині 10 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння (етанол 2,04 проміле) та не маючи відповідних документів на право керування транспортним засобом, керуючи незареєстрованим в Україні автомобілем марки «Фольксваген Гольф» реєстраційний номер RP36406 реєстрації республіки ОСОБА_6, рухався вулицею ОСОБА_7 в с. Віжомля Яворівського району Львівської області в напрямку до автодороги сполучення м. Яворів - м. Судова Вишня, під час чого порушив Правила дорожнього руху України, а саме: п.1.2 - в Україні установлено правосторонній рух транспортних засобів; п.1.5 - дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків; п.2.1(б) - водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: реєстраційний документ на транспортний засіб; п.2.3 (б) - для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну; п.2.9 (а) - водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння; п.10.1 - перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; п.12.1 - під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним; п.12.3 - у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможній виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди; п.11.2 - нерейкові транспортні засоби повинні рухатися якнайближче до правого краю проїзної частини; п.11.13 - забороняється рух транспортних засобів по тротуарах і пішохідних доріжках, крім випадків, коли вони застосовуються для виконання робіт або обслуговування торговельних та інших підприємств, розташованих безпосередньо біля цих тротуарів або доріжок, за відсутністю інших під'їздів і за умови виконання пунктів 26.1-26.3 цих Правил; п.13.1 - водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримуватися безпечної дистанції та безпечного інтервалу; п.2.10 (в) - у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди, які полягали в тому, що він під час руху не слідкував за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував за її зміною, не переконавшись у безпеці виконання маневру, здійснив виїзд на зустрічну смугу руху, рухаючись по якій був неуважним і не врахував оточуючої дорожньої обстановки, не стежив за її зміною, не обрав безпечної для руху швидкості, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу і перед виникненням перешкоди для руху мати можливість вчасно зменшити швидкість руху аж до повної зупинки автомобіля, перед виникненням перешкоди для руху - пішохода ОСОБА_3, яка рухалася по краю проїзної частини дороги назустріч йому, вчасно не вжив заходів для зменшення швидкості автомобіля аж до його повної зупинки, що призвело до наїзду на пішохода ОСОБА_3, яка отримала тяжке тілесне ушкодження, а після вказаного ОСОБА_1 переміщав транспортний засіб, поїхавши з місця пригоди та повернувшись згодом.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 просить вирок Яворівського районного суду Львівської області від 13.03.2017 року відносно ОСОБА_1 змінити, застосувати до ОСОБА_1 ст. 75 КК України і призначити покарання з випробуванням.

Вказує, що суд першої інстанції призначив ОСОБА_1 покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого і є явно несправедливим через суворість, що доводиться наступними обставинами: ОСОБА_1 необґрунтовано визнано винним у порушенні п.11.13 ПДР, згідно з яким забороняється рух транспортних засобів по тротуарах і пішохідних доріжках, оскільки автомобіль ОСОБА_1 не рухався по тротуару або пішохідній доріжці, оскільки тротуару чи пішохідної доріжки на місці події не було. Судом не враховано в якості пом’якшуючої відповідальність обставини – порушення потерпілою ОСОБА_3 п.4.1 ПДР, оскільки вона рухалася в напрямку руху транспортних засобів, а не на зустріч їм. Також судом не враховано в якості пом’якшуючих відповідальність обставин скоєння злочину ОСОБА_1 внаслідок збігу тяжких особистих обставин, який був побитий на очах знайомої дівчини та залишився на місці події один у малознайомій обстановці, не знав які дії по відношенні до нього можуть ще вчинити особи, які його били, тому змушений був покинути місце події на своєму автомобілі, хоча перебував у стані алкогольного сп’яніння. Крім того, з часу вчинення злочинів пройшло 4 роки, обвинувачений за цей час нових злочинів не вчиняв, відшкодовував шкоду потерпілим і мав намір відшкодувати її в повному обсязі.

Заслухавши доповідача, пояснення захисника обвинуваченого ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційної скарги, виступ прокурора та пояснення представника потерпілої ОСОБА_3 – адвоката ОСОБА_4 на заперечення доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 125, ч.2 ст. 286 КК України, за обставин, описаних у вироку, є обгрунтованим, вмотивованим і відповідає фактичним обставинам справи.

Твердження сторони захисту про невідповідність висновків суду в частині визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, фактичним обставинам кримінального провадження є необгрунтованими, й колегія суддів їх до уваги не бере, виходячи з наступного.

В ході судового розгляду суд першої інстанції з'ясував усі обставини, які мали істотне значення для ухвалення законного, обгрунтованого та справедливого судового рішення. На виконання вимог ст. 370 КПК України судом у вироку наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Свій висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 125, ч.2 ст. 286 КК України, суд зробив на підставі доказів, які він безпосередньо дослідив за участю обвинуваченого і його захисника, та належно оцінив їх із дотриманням положень ст. 94 КК України. Докладні мотиви прийнятого рішення відповідно до вимог ч.3 ст. 374 КПК України суд навів у вироку.

Щодо покарання, з яким сторона захисту не погоджуються, то воно призначене судом з дотриманням вимог ст. 65 КК України: відповідає ступеню тяжкості вчинених злочинів (згідно з ст. 12 КК України злочин, передбачений ч.1 ст. 125 КК України, є злочином невеликої тяжкості, злочин, передбачений ч.2 ст. 286 КК України, є тяжким злочином); обране з врахуванням обставин, що пом’якшують покарання, – щире каяття у вчиненому злочині, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, часткове відшкодування заподіяної шкоди; особи обвинуваченого, який відповідно до ст. 89 КК України є несудимий, має на утриманні важко хворого батька та призначене в межах санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинені злочини. Суд правильно дійшов висновку про необхідність обрання ОСОБА_1 покарання за ч.1 ст. 125 КК України у виді штрафу зі звільненням від призначеного покарання у зв’язку з закінченням строків давності та покарання за ч.2 ст. 286 КК України саме у виді позбавлення волі та своє рішення мотивував у вироку.

Покликання сторони захисту на неврахування судом обставин, що характеризують особу обвинуваченого, як на підставу зміни вироку, колегія суддів до уваги не бере.

Призначивши ОСОБА_1 покарання за ч.1 ст. 125, ч.2 ст. 286 КК України, суд першої інстанції тим самим врахував усі обставини справи, наслідки злочинів, особу обвинуваченого, про що зазначив у вироку.

Підстав вважати, що призначене ОСОБА_1 покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого через тяжкість покарання, немає. Доводи апеляційної скарги безпідставні.

Ті обставини, на які в апеляційній скарзі покликається захисник обвинуваченого – адвокат ОСОБА_2, як на підставу застосування ст. 75 КК України, зважаючи на те, що обвинувачений вчинив тяжкий злочин у стані алкогольного сп’яніння, залишив місце вчинення злочину, внаслідок злочину потерпілій ОСОБА_3 було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, під час досудового розслідування обвинувачений переховувався від слідства та перебував у розшуку, то такі обставини в сукупності свідчать про безпідставність застосування ст. 75 КК України.

Крім того, за змістом ст. 75 КК України звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України може мати місце лише за наявності передбачених законом передумов і є правом, а не обов’язком суду.

Колегія суддів з урахуванням в сукупності усіх обставин справи та особи обвинуваченого підстав для пом’якшення покарання, застосування ст. 75 КК України чи обрання покарання не пов’язаного з позбавлення волі ОСОБА_1 не вбачає.

З огляду на викладене колегія суддів визнає апеляційну скаргу необгрунтованою і приходить до висновку, що призначене обвинуваченому покарання за ч.2 ст. 286 КК україни у вигляді чотирьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Вирок суду постановлений з дотриманням вимог ст. ст. 370-376 КПК України, є законним, обґрунтованим і вмотивованим, а тому підстав для його зміни немає.

Керуючись ст. 405, ст. 407, ст. 409 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

вирок Яворівського районного суду Львівської області від 13 березня 2017 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_2 – без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді:

ОСОБА_9 ОСОБА_6 ОСОБА_10