Рішення № 73509938, 10.04.2018, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/8332/17

Провадження № 2/204/489/18

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2018 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська в складі:

головуючої судді Токар Н.В.,

при секретарі Невеселій К.А.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

за участю представника відповідача ОСОБА_2,

за участю представника третьої особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до житлово–будівельного кооперативу №118 «Ореол», третя особа – Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про скасування свідоцтва про право власності, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року позивач звернулася до суду з позовною заявою, якою просила скасувати свідоцтво про право власності на житло – квартиру АДРЕСА_1 від 20.09.2003 року серії САА № 082844 видане виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради на ОСОБА_5; вилучити з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно запис про належність квартири № 116 в будинку 13 – А по вул.Суворова в м. Дніпропетровську Білоножко ОСОБА_6.

В обґрунтування позову позивач вказала на те, що 12 липня 2017 року померла її матір - ОСОБА_5, яка проживала та була зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_1. 17 грудня 2017 року в квартирі матері позивачем була знайдена довідка датована 18.06.2003 року про сплату вартості квартири для подання її до міського бюро технічної інвентаризації, підписана головою та бухгалтером ЖСК № 118 «Ореол». Звернувшись до реєстру прав власності на нерухоме майно, позивач отримала інформацію, що 24.09.2003 року на ОСОБА_5 виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради видано свідоцтво про право власності на житло - квартиру АДРЕСА_2 - від 20.09.2003 року серії САА № 082844. Однак довідка житлово-будівельного кооперативу № 118 «Ореол» від 18.06.2003 року, яка була надана до державних органів для початку процедури оформлення права власності на квартиру АДРЕСА_3 повністю сфальшована, а саме ОСОБА_5 ніколи не була членом ЖБК № 118 «Ореол», остання містить виправлення, дописки ніким не завірені, підписана посадовими особами ЖБК, які на час її підписання вже не займали ці посади, у зв’язку з чим, позивач була змушена звернуться до суду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на обставини, які викладені в позовній заяві, просив позовну заяву задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечував проти задоволення позовної заяви, зазначивши, що ОСОБА_5 не була членом житлово-будівельного кооперативу; довідка, видана ОСОБА_5 у 2003 році, яка підтверджувала права останньої на квартиру, була видана особами, які не мали таких повноважень, зазначене було встановлено на засіданні правління житлово-будівельного кооперативу №118 «Ореол» 28 січня 2018 року, та встановлено, що ОСОБА_7 дійсно був членом ЖБК № 118 «Ореол» з 1965 року до останнього часу, тобто станом на 28 січня 2018 року заяв про вихід з членів кооперативу від ОСОБА_7 не надходило. ОСОБА_8 померла у 2000 році, тому не могла підписати документ датований 2003 роком, ОСОБА_9 була звільнена з посади бухгалтера в 2002 році, та також не могла підписувати довідки, датовані 2003 роком. Таким чином, було вирішено, позовні вимоги ОСОБА_4 до ЖБК № 118 «Ореол» визнати в повному обсязі, у зв’язку з чим, представник відповідача не заперечував проти задоволення заяви.

Представник третьої особи в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовної заяви в повному обсязі, посилаючись на те, що позовна заява є незаконною і необґрунтованою. Позивач не набула права власності на майно, не надала доказів в обґрунтування заявлених позовних вимог. Крім того, представник третьої особи зауважив, що ЖБК є неналежним відповідачем у справі, так як ЖБК реєстрацію права власності на квартиру не проводило.

Вислухавши сторони, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв’язку з наступним.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_7 та ОСОБА_10 перебували у зареєстрованому шлюбі з 23.01.1957 року, що підтверджено копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб (арк.с.12). Після реєстрації шлюбу ОСОБА_6 обрала прізвище – ОСОБА_7.

Від шлюбу у сторін 07.07.1960 року народилась донька ОСОБА_4 (дівоче ОСОБА_7) ОСОБА_11 – позивач у справі, яка після укладення шлюбу обрала прізвище чоловіка ОСОБА_4 (арк.с.11а,15).

Встановлено, що ОСОБА_7 був пайщиком ЖБК № 118 «Ореол», ОСОБА_5 була квартиронаймачем у кооперативі № 118 «Ореол» АДРЕСА_4.

Як вбачається з копії свідоцтва про смерть, ОСОБА_7 помер 25.06.1981 року (арк.с.14), 12 липня 2017 року померла ОСОБА_5 (дівоче ОСОБА_10) ОСОБА_6 (арк.с.7,12,13).

Відповідно до довідки житлово – будівельного кооперативу № 118 «Ореол» від 12.01.2002 року ОСОБА_5 була квартиронаймачем в кооперативі №118 «Ореол» АДРЕСА_5. Мешкала у вказаній квартирі з моменту заселення з 12 квітня 1968 року. Зареєстрована була у квартирі одна (арк.с.8,9).

Як вбачається з довідки житлово – будівельного кооперативу № 118 «Ореол», виданої на ім’я ОСОБА_5, яка мешкала за адресою: 49089, АДРЕСА_6, вартість квартири сплачена в повному обсязі в сумі – 5115 руб. (арк.с.10).

Згідно відомостей з реєстру прав власності на нерухоме майно (дата оформлення 18.12.2017 року) рішення про державну реєстрацію квартири за адресою: АДРЕСА_7 прийнято 24.09.2003 року. Підстава виникнення права власності свідоцтво про право власності САА № 082844, 20.09.2003 року, видане виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради (арк.с.11).

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тому суд не може захистити порушене право у спосіб, який не передбачено законом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту права на вчинення певних дій (на підставі вказаних статей ЖК і ЦК), позивач, в силу ст. 12 ЦПК України, зобов’язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.

ОСОБА_12 Міністрів Української РСР «Про затвердження Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу», затвердженої Постановою КМ УРСР № 163 (163-91-п) від 22.08.1991 року визначено, що житлово-будівельний кооператив організується з метою забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку (будинків), а у випадках, передбачених законодавством, - одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу або багатоквартирного блокованого жилого будинку (будинків) з надвірними будівлями за власні кошти кооперативу з допомогою банківського кредиту, а також для наступної експлуатації та управління цим будинком (будинками).

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про власність» член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.

Наймач жилого приміщення в будинку державного чи громадського житлового фонду та члени його сім'ї мають право придбати у власність відповідну квартиру або будинок шляхом їх викупу або на інших підставах, передбачених законодавством України.

Громадянин, який став власником цього майна, має право розпоряджатися ним на свій розсуд: продавати, обмінювати, здавати в оренду, укладати інші угоди, не заборонені законом.

Згідно ст.2 Закону України «Про кооперацію» кооператив це юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об’єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про кооперацію» кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об’єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану. Кооператив є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків та може мати печатки.

Відповідно до ст.19-1 Закону України «Про кооперацію» член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу має право володіння, користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання квартирою, дачею, гаражем, іншою будівлею, спорудою або приміщенням кооперативу, якщо він не викупив це майно.

У разі викупу квартири, дачі, гаража, іншої будівлі, споруди або приміщення член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного кооперативу чи іншого відповідного кооперативу стає власником цього майна. Право власності на таке майно у члена кооперативу виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону.

Згідно ст.37 Закону України «Про кооперацію» держава гарантує додержання прав і законних інтересів кооперативних організацій та їх членів, максимально сприяє розвитку і зміцненню їх господарської самостійності. Власність кооперативних організацій є недоторканною, перебуває під захистом держави і охороняється законом. Забороняється використання майна кооперативних організацій на цілі, не пов'язані з їх статутною діяльністю.

Відповідно до пункту 11 ОСОБА_12 Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року №29 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» судам роз’яснено, що при вирішенні спорів про право власності на жилий будинок, на квартиру в житлово-будівельному або житловому кооперативі, на інші будівлі судам слід враховувати, що при повному внесені пайових внесків за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані члену житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, у особи, яка має право на частку в пайових внесках, виникає право власності на відповідну частку квартири, дачі, гаража чи іншої будівлі.

Згідно роз’яснення, викладеного у п.5-1 ОСОБА_12 Пленуму Верховного Суду України від 18 вересня 1987 №9 «Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи» судам слід мати на увазі, що згідно із ст.15 Закону України «Про власність» член ЖБК, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, надану йому в користування, набуває право власності на квартиру і вправі розпоряджатись нею на свій розсуд - продавати, заповідати, обмінювати, в тому числі на інше жиле приміщення у будинку державного або громадського житлового фонду чи іншого ЖБК, на жилий будинок (частину будинку), що належить громадянину на праві власності і вчиняти відносно неї інші угоди, що не заборонені законом.

Отже, член житлово-будівельного кооперативу набуває право власності на нього з моменту сплати пайового внеску у повному обсязі.

Як було встановлено, пайовий внесок за квартиру АДРЕСА_8 було внесено у повному обсязі, про що видано відповідну довідку (т. 1 арк.с.10).

В подальшому, ОСОБА_5 отримала право власності на квартиру на підставі свідоцтва про право власності САА № 082844 від 20.09.2003 року, видане виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, що під час судового розгляду справи сторонами не спростовано будь – якими доказами.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, позивач, у позовній заяві, а також представник позивача, в ході судового розгляду, зазначали суду, що довідка від 18.06.2003 року про сплату ОСОБА_5 внеску за квартиру є сфальшованою, остання не була членом житлово-будівельного кооперативу, і що саме ОСОБА_7 сплачував пайові внески за квартиру АДРЕСА_9, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та не обґрунтовані позивачем та її представником належними доказами, як того вимагає ст.77 ЦПК України.

Посилання представника позивача на довідку житлово-будівельного кооперативу №118 «Ореол», згідно якої, ОСОБА_8 станом на 18.06.2003 року головою правління ЖБК №118 «Ореол», не була (арк.с.78), та на довідку житлово-будівельного кооперативу №118 «Ореол», за якою, ОСОБА_9 була звільнена з посади бухгалтера житлово-будівельного кооперативу № 118 «Ореол» в 2002 році (арк.с.79), як доказ фальсифікації довідки від 18.06.2003 року про сплату ОСОБА_5 внеску за квартиру, суд не бере до уваги, оскільки зазначене не стосується предмету доказування, що відповідає ч.4 ст.77 ЦПК України.

Визнання позову відповідачем, та врахування ч.1 ст.82 ЦПК України, як однієї з підстав звільнення від доказування, про те, що відповідно до витягу з протоколу засідання правління житлово-будівельного кооперативу №118 «Ореол» від 28 січня 2018 року було вирішено позовні вимоги ОСОБА_4 до ЖБК № 118 «Ореол» визнати в повному обсязі (арк.с.75), суд не визнає обставиною, яка не підлягає доказуванню, оскільки має обґрунтований сумнів щодо добровільності їх визнання.

Крім того, позивач, звертаючись до суду із позовною заявою, та відповідно до вимог ст.16 ЦК України, обираючи за власним розсудом спосіб захисту, відповідачем у зазначеній справі визначає житловий – будівельний кооператив № 118 «Ореол», однак житлово-будівельний кооператив №118 «Ореол» не є суб’єктом владних повноважень, на якого покладено функцію видавати свідоцтво про право власності та реєструвати право власності за особою, таким чином відповідач у справі є неналежним, та відповідного клопотання з боку позивача, згідно вимог ст.51 ЦПК України, не надходило.

Тому, вимога позивача до житлово-будівельного кооперативу № 118 «Ореол» про скасування свідоцтва про право власності на житло – квартиру АДРЕСА_1 від 20.09.2003 року серії САА № 082844 видане виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради на ОСОБА_5 та вилучення з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно запис про належність квартири № 116 в будинку 13 – А по вул.Суворова в м. Дніпропетровську на ОСОБА_5, не ґрунтується на законі.

Отже, позивачем, не наведено жодної із зазначених вище підстав для задоволення заявлених позовних вимог, чим остання не виконала вимоги Закону. При цьому, суд зауважує, що саме по собі визнання відповідачем заявлених позовних вимог не є підставою для задоволення позовної заяви, так як позивачем не доведено факт порушення її прав з боку відповідачем.

Інші посилання представника є безпідставними, спростовуються наведеними обставинами, а докази, на які посилається останній, не ґрунтуються на законі.

Таким чином, зібрані у справі докази та їх наявна оцінка вказують на наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судові витрати віднести на рахунок позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4,5,12,13,76-82,141,258,259,263-265,273 ЦПК України, ст. 19 Конституції України, ст. 16 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_4 до житлово–будівельного кооперативу №118 «Ореол», третя особа – Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про скасування свідоцтва про право власності, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.В. Токар