Ухвала суду № 73509577, 23.03.2018, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/1591/18

№ провадження 1-кс/208/488/18

УХВАЛА

Іменем України

23 березня 2018 р. м. Кам'янське

Слідчий суддя Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області ОСОБА_1, при секретарі Луценко Л.О., за участю прокурора Монатко Д.С., скаржника ОСОБА_2, розглянувши скаргу останньої на постанову слідчого СВ Кам’янського ВП ГУ НП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження № 12016040800002868 від 20.10.2016 року, -

встановив:

ОСОБА_2 звернулася до суду зі скаргою на постанову слідчого про закриття кримінального провадження № 12016040800002868, зазначивши, що на прийомі громадян в Дніпродзержинській місцевій прокуратурі 06.10.2016 року нею подано заяву про вимагання в неї грошових коштів по сфальсифікованому рішенню суду на користь ПАТ КБ «Приватбанк»

В заяві йшлась річ про те, що невідомі особи представляючись працівниками ПАТ КБ «Приватбанк», з’являлись за адресою її мешкання, вимагали доступ до її особистого майна для вилучення, вимагали кошти у сумі 70 821.63 гривні, погрожували у разі не виконання вимог поширенням інформації про її борги за місцем її проживання та реєстрації, місцем роботи, в засобах масової інформації. Додатком до її заяви були копії сфальсифікованого рішення суду про начебто її борг перед банком, супроводжувальний лист банку надісланий за місцем її тимчасового мешкання.

В судовому засіданні ОСОБА_2 підтримала свою скаргу, зазначила, що вимоги про сплату боргу продовжуються. Вона стверджує, що ніколи не брала в ПАТ КБ «»Приватбанк» гроші в борг. Просила скасувати постанову слідчого від 20.10.2016 року.

Прокурор не заперечував проти задоволення скарги ОСОБА_2.

Суд, ознайомившись зі скаргою, вислухав учасників судового засідання, встановив наступне.

Заявник 06.10.2016 року заявив про вчинений відносно неї злочин передбачений ст. 190 КК України. Надав копії рішення невідомого суду без дати його винесення, номеру справи, але з ухваленням стягнення зі скаржника боргу. ОСОБА_2 також наданий лист ПАТ КБ «Приватбанк» з запрошуванням до установи для вирішення питання про сплату боргу.

Натомість, постанова слідчого про закриття кримінального провадження не містить ніяких об’єктивних даних про хоч якійсь первісний хід розслідування, з встановленням чи існує взагалі у ОСОБА_2 борг перед установою банку, чи надсилав банк відповідні повідомлення скаржнику, на підставі якого рішення суду встановлено борг ОСОБА_2 перед банком. В мотивувальній частині постанови про закриття кримінального провадження міститься тільки безглуздий набір слів про якихось свідків що не можуть підтвердити факт місцезнаходження якогось майна, не можливість внаслідок проведення якихось-то дій встановити особу, яка вчинила злочин. Постанова містить вказівку на те, що провадження закрито через відсутність складу злочину, однак із її змісту так і не можливо встановити, в чиїх же діях саме відсутній склад злочину і чому.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно ст. 284 КПК України, закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів.

Тобто, повнота дослідження кримінального провадження означає встановлення всього кола фактичних обставин, що можуть суттєво вплинути на рішення у кримінальному провадженні, використання такої сукупності доказів, яка обґрунтовує зроблені висновки як такі, що не залишають місця сумнівам.

Відповідно до вимог ст. 110 КПК України, постанова слідчого про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема, в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулася з метою захисту своїх прав, та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.

Згідно ч. 2 ст. 91 КПК України, доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

За таких обставин, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, вважає, що скарга підлягає задоволенню, постанова про закриття кримінального провадження скасуванню, досудове розслідування відновленню.

Вважаючи слідчого відповідно з ч. 5 ст. 40 КПК України самостійним у своїй процесуальній діяльності, слідчий суддя вважає за необхідне роз'яснити, що слідство зобов'язане провести у провадженні такий комплекс дій, який би не залишав місце сумнівам, а зроблені ним висновки випливали б зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

На підставі викладеного, керуючись ст. 303-307, 309 КПК України, слідчий суддя –

ухвалив:

Скаргу ОСОБА_2, задовольнити.

Постанову слідчого СВ Кам’янського ВП ГУ НП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 від 08.04.2017 року про закриття кримінального провадження № 12016040800002868 - скасувати.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Савранський Т. А.