Рішення № 73509331, 20.04.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 522/2919/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2018 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, Одеська обл., місто Одеса, вул. Канатна, будинок 83; код ЄДРПОУ 20987385) до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (65104, м. Одеса, пл. Бориса Дерев’янка, 1; код ЄДРПОУ 34929741) про визнання протиправною дії та скасування постанови ВП № 53879947 від 29.01.2018р., -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

19.02.2018 р. (вх. № 19891/18) до Приморського районного суду м. Одеси як місцевого адміністративного суду надійшов позов Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, в якому позивач просить:

визнати протиправною дію головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_1 щодо винесення постанови ВП № 53879947 від 29.01.2018р. та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області ВП № 53879947 від 29.01.2018р.

Згідно ухвали судді Приморського районного суду м. Одеси від 21.02.2018р. дану справу передано на розгляд Одеського окружного адміністративного суду.

Ухвалою судді Одеського окружного адміністративного суду Самойлюк Г.П. від 29.03.2018р. прийнято справу до провадження; у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору відмовлено; позовну заяву залишено без руху та надано позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали. 05.04.2018р. (вх. № 9579/18) від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, зазначених в ухвалі суду від 29.03.2018р. Позивач усунув недоліки позовної заяви, надавши уточнену позовну заяву та документ про сплату судового збору у встановленому законом розмірі.

Ухвалою від 10.04.2018 р. відкрито провадження по справі та визначено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження (з викликом сторін), з урахуванням особливостей встановлених ст.ст. 268-272 КАС України щодо розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву до 18 квітня 2018 року; зобов’язано Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області надати до Одеського окружного адміністративного суду у строк до 18 квітня 2018 року: належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження № ВП № 53879947, постанови про стягнення виконавчого збору ВП № 53879947 від 29.01.2018р., доказів направлення та вручення позивачу постанови ВП № 53879947 від 29.01.2018р., пояснення щодо того, які вчинялись дії на виконання виконавчого провадження № 53879947 із наданням відповідних доказів; призначено судове засідання по справі на 19 квітня 2018 року о 15 год. 30 хв.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постанова відповідача ВП № 53879947 від 29.01.2018р. є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки прийнята з порушенням Закону України «Про виконавче провадження». Позивач вважає, що згідно п. 9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» позивач в повному обсязі виконав рішення згідно з виконавчим документом, відтак згідно з ч. 9 ст.37 вказаного Закону з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області виконавчий збір не стягується. Позивач звертає увагу, що неможливість виконати рішення суду до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження зумовлена обставинами, що не залежали від позивача. Відтак, на виконання приписів ст. 19 Конституції України та постанови Кабінету Міністрів України № 45 від 13.02.2008р. Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області поступово здійснювало перерахунок та виплату пенсії по мірі надходження відповідних довідок. Відповідачем прийнято оскаржувану постанову з підстав не стягнення виконавчого збору на момент закінчення виконавчого провадження, однак безпідставно не враховано, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо виконання судового рішення були реалізовані ще до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, проте фактичного виконання рішення не було з огляду на відсутність необхідних для перерахунку документів. Також зазначено, що при винесенні постанови ВП № 53879947 від 29.01.2018р. державним виконавцем необґрунтовано збільшено розмір виконавчого збору.

До судового засідання 19.04.2018р. сторони явку представників не забезпечили, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

Згідно ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 05.10.2016р. у справі №522/8141/16-а визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_2 у перерахунку пенсії з врахуванням додаткових видів грошового забезпечення; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області перерахувати ОСОБА_3 пенсію з врахуванням грошової допомоги на оздоровлення, щомісячної додаткової грошової винагороди для окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил України, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової винагороди за участь в АТО, одноразової грошової допомоги при звільненні та індексації грошових доходів населення.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2016 р. постанову Приморського районного суду міста Одеси від 05.10.2016 р. залишено без змін (а.с. 102-107). Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.10.2017 р. постанову Приморського районного суду міста Одеси від 05.10.2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2016 року залишено без змін.

Постанова Приморського районного суду міста Одеси від 05.10.2016 р. у справі №522/8141/16а набрала законної сили 30.11.2016 р.

09.12.2016р. Одеським апеляційним адміністративним судом видано виконавчий лист у справі № 522/8141/16а (а.с. 128).

05.05.2017 р. державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_1 відкрито виконавче провадження ВП № 53879947 з примусового виконання виконавчого листа № 522/8141/16а від 09.12.2016р., виданого Одеським апеляційним адміністративним судом, що підтверджується копією постанови №53879947 від 05.05.2017р. про відкриття виконавчого провадження (а.с. 90).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 24 листопада 2017 року встановлено спосіб і порядок виконання судового рішення - постанови Приморського районного суду міста Одеси від 05.10.2016 року, зазначивши, що здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_2 необхідно провести з 01 квітня 2016 року.

29.01.2018р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_1 прийнято постанову про закінчення виконавого провадження (а.с. 126).

29.01.2018р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_1 прийнято постанову № 53879947 про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області виконавчого збору у розмірі 14892,00 грн. (а.с. 5).

Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що даний позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 3 ст.287 КАС України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.

Надаючи правову оцінку правомірності прийняття постанови ВП № 53879947 від 29.01.2018р., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюютьсяЗаконом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (п.1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження»).

За приписами ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» у постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом (ч.2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно ч.3 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Згідно п.2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно доЗакону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 45 від 13 лютого 2008 р. (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)(далі – Порядок № 45), На підставі зазначеного в пункті 1 цього Порядку рішення Кабінету Міністрів України Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, СБУ, Служба зовнішньої розвідки, ДПС, Управління державної охорони, Адміністрація Держспецзв'язку, Адміністрація Держприкордонслужби, ДПтС, ДСНС (далі - державні органи) повідомляють у п'ятиденний строк Пенсійному фонду України про підстави перерахунку пенсій військовослужбовцям. Пенсійний фонд України повідомляє у п'ятиденний строк з моменту надходження інформації від державних органів своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку (далі - списки).

На підставі списків уповноважені органи готують для перерахунку пенсії довідки про розмір грошового забезпечення кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно із додатком 2 (далі - довідка) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України. Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено цим Порядком (п. 3 Порядку № 45).

Пенсійний фонд України та його головні управління мають право перевіряти правильність складення довідок (п. 9 Порядку № 45).

Аналіз зазначених норм законодавства свідчить про те, що перерахунок пенсії здійснюється на підставі довідок про розмір грошового забезпечення.

Згідно матеріалів справи, на виконання постанови Приморського районного суду м.Одеси від 05.10.2016р. у справі №522/8141/16а, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області 14.12.2016р. (вих. №16137/03) направлено запит до Одеського обласного військового комісаріату щодо надання довідок про додаткові види грошового забезпечення, виплачені ОСОБА_2 за останні 24 календарні місяці служби підряд перед звільненням (а.с. 8).

26.12.2016р. (вх. № 6140/02) на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов лист військового комісара Одеського обласного військового комісаріату, зі змісту якого вбачається, що Одеським обласним військовим комісаріатом направлено запити командиру військової частини А1494 м. Житомир, командиру військової частини А2393 про надання довідки про виплачені ОСОБА_2 розміри грошової допомоги на оздоровлення, щомісячної додаткової винагороди для окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил України, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової винагороди за участь в АТО, одноразової грошової допомоги при звільненні, індексації грошових доходів населення за останні 24 календарні місяці служби підряд перед звільненням для їх подання до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (а.с. 9).

22.03.2017р. (вх. № 1664/02) на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від Одеського обласного військового комісаріату надійшла довідка Галузевого державного архіву Міністерства оборони України щодо отримання ОСОБА_2 додаткових видів грошового забезпечення № 824 від 08.02.2017р., в якій зазначено, що у роздавальних відомостях на виплату грошового забезпечення військовослужбовцям управління Південного оперативного командування за період з 01.01.2013р. по 30.11.2013р., які знаходяться на збереженні в зазначеній установі, нарахування ОСОБА_2 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації грошових доходів, одноразової грошової допомоги при звільненні не відображені (а.с. 10-11).

Разом з тим, 12.05.2017р. (вх. № 3020/02) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області надійшла постанова про відкриття виконавчого провадження від 05.05.2017р., винесена при примусовому виконанні виконавчого листа №522/8141/16-а від 09.12.2016р., виданого Одеським апеляційним адміністративним судом (а.с. 28).

16.05.2017р. (вх. № 3118/02) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов лист Одеського обласного військового комісаріату та довідка Галузевого державного архіву Міністерства оборони України щодо нарахування ОСОБА_2 грошового забезпечення за період березень-грудень 2014р. відповідно до постанови Приморського районного суду м. Одеси (а.с. 12-14)

Як вбачається з матеріалів справи, 18.05.2017р. (вих. № 7368/0317) Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області направлено до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області заяву про відкладення виконавчих дій до отримання довідки про додаткові види грошового забезпечення, виплачені ОСОБА_2 за останні 24 календарні місяці служби підряд перед звільненням (а.с. 15).

Так, за приписами ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що перешкоджають проведенню виконавчих дій (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), або з інших підстав, внаслідок виникнення яких сторони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, виконавець може відкласти проведення виконавчих дій з власної ініціативи або за заявою стягувача чи боржника на строк до 10 робочих днів. Про відкладення проведення виконавчих дій виконавець виносить відповідну постанову.

18.05.2017р. (вх. № 3216/02) на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов лист Одеського обласного військового комісаріату та довідки щодо грошового забезпечення ОСОБА_2 за грудень 2013 року, довідки в/ч А2393 та з Житомирського ОВК з питань виплат ОСОБА_2 у 2013 – 2014рр. (а.с. 16).

29.05.2017р. (вих. № 8002/03) позивачем направлено лист головному управлінню Пенсійного фонду України в Житомирській області про проведення зустрічної перевірки довідки про грошове забезпечення ОСОБА_2, наданої Житомирським обласним військовим комісаріатом про його грошове забезпечення, виплачене за період з січня по грудень 2014 (а.с.18).

02.06.2017р. (вих. № 8489/03) позивачем направлено лист про часткове виконання рішення відділу примусового виконання рішень, в якому зазначено, що виплата пенсій в перерахованому розмірі ОСОБА_2 здійснюється з 01.06.2017, а доплата за період з 30.11.2016 по 31.05.2017 в сумі 602,97 грн. буде виплачена йому разом із пенсією за червень поточного року (а.с. 19).

19.06.2017р. (вх. № 4150/02) на адресу головного управління надійшов лист головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про результати зустрічної перевірки довідки Житомирського обласного військового комісаріату про грошове забезпечення ОСОБА_2, в якому зазначається про відсутність відхилень у сумах (а.с. 20).

На підставі довідки про грошове забезпечення № 1144 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області 22.06.2017р. було здійснено чергову доплату до пенсії (копія розрахунку від 22.06.2017 р. а.с. 22).

06.07.2017р. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області направлено листа про часткове виконання рішення відділу примусового виконання рішень, в якому зазначено, що 22.06.2017 ОСОБА_2 було проведено додатковий перерахунок пенсії з 30.11.2016 з урахуванням додаткових одноразових виплат (а.с. 23).

13.12.2017р. до головного управління надійшла ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 24.11.2017 № 522/8141/16а про встановлення способу і порядку виконання постанови Приморського районного суду м. Одеси від 05.10.2016, в якій зазначено, що здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_2 необхідно провести з 01.04.2016р. (а.с. 72).

На підставі даної ухвали Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області 15.12.2017р. було здійснено відповідну доплату до пенсії (а.с. 73).

22.12.2017р. Головне управління направило листа про часткове виконання рішення відділу примусового виконання рішень, в якому зазначено, що ОСОБА_2 В, Ф. проведено перерахунок пенсії з 01.04.2016 з урахуванням додаткових грошових виплат. При цьому головне управління наголосило, що доплата за період з 01.04.2016р. по 29.11.2016р. в сумі 28718,01 грн. буде виплачена разом із пенсією за січень поточного року, про що буде повідомлено додатково (а.с. 74).

03.01.2018р. після отримання фактично нарахованих коштів, позивачем направлено до відповідача довідку про здійснення виплати на остаточне виконання рішення суду, згідно з якою ОСОБА_4 нарахована доплата за період з 01.04.2016р. по 29.11.2016р. в сумі 28718,01 грн. (а.с. 75).

Пунктом 1 ч. ст. 3 Закону № 1404-VIII визначено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з п.1 ч. 1 ст.26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Як встановлено ч. 6 ст. 26 Закону № 1404-VIII, за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Пунктом 9 ч.1 ст. 39 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Згідно з ч.3 ст. 40 Закону № 1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 4 ст.42 Закону № 1404-VIII на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Виходячи з системного аналізу зазначених норм права, суд дійшов висновку, що у випадку закінчення виконавчого провадження із підстав, передбачених пунктом 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення такого виконавчого провадження виносить постанову про стягнення виконавчого збору.

За приписами Закону № 1404-VIII та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5), яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 за № 1302/29432 (далі - Інструкція № 512/5) постанова про стягнення виконавчого збору підлягає виділенню в окреме провадження та виконується самостійно. В межах виділеного провадження про виконання даної постанови виноситься постанова про відкриття виконавчого провадження.

Матеріалами справи підтверджено, що станом на момент винесення головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_1 постанови про відкриття виконавчого провадження №53879947 від 05.05.2017р., в якій зазначено про стягнення виконавчого збору у розмірі 12800,00 грн. (а.с. 90), постанова Приморського районного суду м. Одеси від 05.10.2016р. у справі №522/8141/16-а позивачем не була виконана самостійно.

Як вбачається з матеріалів справи, при відкритті виконавчого провадження № 53879947 з примусового виконання виконавчого листа на виконання постанови Приморського районного суду м.Одеси від 05.10.2016р. у справі №522/8141/16а, державним виконавцем було вказано про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі у розмірі 12800,00 грн.

Водночас, доказів оскарження чи скасування у встановленому порядку зазначеної постанови в частині стягнення виконавчого збору позивачем не надано.

Таким чином, в результаті проведення виконавчих дій у межах виконавчого провадження ВП № 53879947 з примусового виконання виконавчого листа №522/8141/16а, виданого 09.12.2016р. Одеським апеляційним адміністративним судом, відповідач виніс постанову про закінчення виконавчого провадження та оскільки виконавчий збір в боржником сплачено не було, відповідач у відповідності до вимог ст. 40 Закону № 1404-VIII в цей же день виніс постанову про стягнення з боржника виконавчого збору.

Тобто, виконавець в подальшому, виносячи оскаржувану постанову вчинив технічні дії пов'язані із подальшим виконанням відповідно до Закону № 1404-VIII постанови про стягнення виконавчого збору ВП № 53879947 від 29.01.2018р., яка не оскаржена та не скасована у встановленому порядку.

Суд зазначає, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження та ефективним засобом стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно до відкриття виконавчого провадження.

Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження. А також, те, що на момент відкриття виконавчого провадження виконавець не володіє будь-якою інформацією від боржника щодо виконання судового рішення, оскільки вчинення будь-яких дій до відкриття виконавчого провадження Законом №1404-VІІІ не передбачено.

З приводу тверджень позивача про те, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо виконання судового рішення були реалізовані ще до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, проте фактичного виконання рішення не було з огляду на відсутність необхідних для перерахунку документів суд зазначає, що відповідно до ч. 9 ст. 27 Закону №1404-VІІІ виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Згідно приписів п.9 ч. 1, ч.2 ст. 39 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

Тобто підставою для винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження є саме факт виконання рішення суду у повному обсязі, а не вибіркових його частин на розсуд боржника. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 07 березня 2018 року у справі №750/7624/17 (адміністративне провадження №К/9901/620/17).

Відтак, невиконання судового рішення у передбачений на добровільне виконання строк, є підставою винесення постанови про стягнення виконавчого збору та відкриття виконавчого провадження з примусового виконання цієї постанови.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги щодо визнання протиправною дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_1 щодо винесення постанови ВП № 53879947 від 29.01.2018р. є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що згідно ч.3 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про державний бюджет на 2017 рік» установлено у 2017 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 3200 гривень.

З урахуванням приписів ч.3 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» розмір суми виконавчого збору за примусове виконання рішення суду в даному випадку становить 12800,00 грн. (3200 гривень х 4).

Суд звертає увагу, що згідно ч. 5 ст. 26 Закону № 1404-VIII саме у постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

При відкритті виконавчого провадження № 53879947 з примусового виконання виконавчого листа на виконання постанови Приморського районного суду м.Одеси від 05.10.2016р. у справі №522/8141/16а, державним виконавцем було вказано про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі у розмірі 12800,00 грн. (постанова №53879947 від 05.05.2017р. про відкриття виконавчого провадження (а.с. 6, 90).

Водночас, у постанові головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області ВП № 53879947 від 29.01.2018р. зазначено про стягнення з боржника - Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області виконавчого збору у розмірі 14892,00 грн.

Відповідачем як суб’єктом владних повноважень не зазначено та судом не встановлено правових підстав для збільшення розміру виконавчого збору, визначеного у постанові №53879947 від 05.05.2017р. про відкриття виконавчого провадження з 12800,00 грн. на 14892,00 грн.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що постанова про стягнення судового збору ВП № 53879947 від 29.01.2018р. є протиправною в частині визначення виконавчого збору у розмірі 2092,00 грн. (14892,00 грн. -12800,00 грн.), відтак підлягає скасуванню в цій частині, в іншій частині оскаржувана постанова є правомірною та відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_1 Сергіївни ВП № 53879947 від 29.01.2018р. в частні стягнення з боржника - Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області виконавчого збору у розмірі 2092,00 грн. (дві тисячі дев’яносто дві гривні 00 коп).

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За приписами ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, враховуючи висновки суду про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, відтак, враховуючи, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1762,00 грн., з урахуванням вимог ч. 3 ст. 139 КАС України суд дійшов висновку про стягнення з Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області судовий збір у розмірі 881,00 грн. (1762,00 грн./2).

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України "Про виконавче провадження", ст.ст 6, 14, 78, 90, 139, 161,205, 255, 273, 287 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, Одеська обл., місто Одеса, вул. Канатна, будинок 83; код ЄДРПОУ 20987385) до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (65104, м. Одеса, пл. Бориса Дерев’янка, 1; код ЄДРПОУ 34929741) про визнання протиправною дії та скасування постанови ВП № 53879947 від 29.01.2018р., - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_1 Сергіївни ВП № 53879947 від 29.01.2018р. в частні стягнення з боржника - Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області виконавчого збору у розмірі 2092,00 грн. (дві тисячі дев’яносто дві гривні 00 коп).

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Стягнути з Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (65104, м. Одеса, пл. Бориса Дерев’янка, 1; код ЄДРПОУ 34929741) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, Одеська обл., місто Одеса, вул. Канатна, будинок 83; код ЄДРПОУ 20987385) судовий збір у розмірі 881,00 грн. (вісімсот вісімдесят одна гривня 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням суду може бути оскаржено за правилами встановленими статями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя: Г.П. Самойлюк

.