Рішення № 73509092, 19.04.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/268/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Алєксєєвої Н.Ю.,

за участю:

секретаря судового засідання – Панькіної А.С.

позивача – ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

26 січня 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 22.03.2017 №0051161305.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 22.03.2017 року повністю ідентичне за номером з податковим повідомленням рішенням від 20.07.2016 року, оцінку якому надано постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.12.2016 у справі №816/2184/16. Зазначав, що відповідальність можлива лише за наявності в законі визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена. В даному випадку недекларування фізичною особою додаткового блага у вигляді анульованої (прощеної) кредитором суми процентів за користування кредитом не є правопорушенням, відповідно відсутні підстави для притягнення до відповідальності. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене відповідачем 22.03.2017, тобто більш ніж через 2 роки набрання чинності норми Закону України «Про внесення змін до Податкового Кодексу України щодо кредитних зобов’язань» № 321-VII від 09.04.2015, яка звільняє платників податків від відповідальності.

12 лютого 2018 року відповідач подав відзив на позов, у якому зазначив, що податкове повідомлення-рішення від 22.03.2017 №0051161305 за наслідками судового розгляду справи №816/2184/16 прийняте відповідачем відповідно до функцій, передбачених ПК України та в межах наданих чинним законодавством повноважень.

28 березня 2018 року представником позивача подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.03.2017 №0051161305, оскільки позивач не був ознайомлений з наказом про проведення перевірки, і у нього не було реальної можливості бути присутнім наступного дня при проведенні документальної позапланової перевірки до початку здійснення контрольного заходу, який розпочався наступного дня після того, як наказ та повідомлення про проведення перевірки були подані на пошту ДПІ у м. Полтава. Як наслідок, акт такої перевірки з викладеними у ньому висновками, є доказом, здобутим з порушенням закону, й не має юридичної значимості, а тому прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення не можуть бути визнані правомірними. Оскаржуване податкове повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 22.03.2017 року було прийняте на підставі Акту перевірки №2016/16-01-13-05-10/НОМЕР_2 від 29.06.2016 року, тому, на думку позивача, воно не може бути визнано правомірним та підлягає скасуванню.

05 квітня 2018 року від відповідача надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив, у яких останній зазначав, що питання дотримання порядку проведення перевірки не охоплюється предметом даного спору, позаяк проведення перевірок є предметом самостійного оскарження. Порушення, які є підставою винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, уже були розглянуті у справі №816/2184/16 та стосовно них існує судове рішення, яке набрало законної сили.

У судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити, посилаючись також на те, що відповідно до Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, оскаржуване податкове повідомлення-рішення видано не контролюючим органом, який склав попереднє податкове повідомлення-рішення - ДПІ у м. Полтаві, а іншим контролюючим органом - ГУ ДФС у Полтавській області. Крім того зазначили, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення видане не протягом 3-х робочих днів з дня, що настав після отримання контролюючим органом рішення за результатами судового оскарження, а лише через 15 робочих днів після отримання постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2017 у справі №816/2184/16.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, наполягав на відмові у задоволенні позовних вимог з мотивів, викладених у відзиві на позов та зазначив, що ГУ ДФС у Полтавській області по мірі опрацювання наявної інформації в АІС "Податковий блок" у підсистемі "Апеляційне та судове оскарження", а саме відображення постанови Харківського апеляційного адміністративного суду у справі №816/2184/16, 22.03.2017 було винесено податкове повідомлення-рішення за №0051161305 по податку на доходи фізичних осіб на суму 23825,21 грн.

Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.2 п.78.1 ст.78, ст.79, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України, відповідно до наказу ДПІ у м. Полтаві №803 від 22.06.2016 головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи управління податків і зборів з фізичних осіб ДПІ у м. Полтаві ОСОБА_4 проведено невиїзну документальну позапланову перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету ОСОБА_1, який зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, за період з 01.01.2014 по 31.12.2014.

За наслідками проведеної перевірки ОСОБА_1 складений акт №2016/16-01-13-05-10/НОМЕР_2 від 29.06.2016, у якому зафіксовані наступні порушення:

- пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, ст.179 Податкового кодексу України, а саме, неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за звітний 2014 рік;

- пп."д" 164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за період, що перевірявся (за звітний 2014 рік) на суму 66079,54 грн (не задекларована сума доходу, отриманого у вигляді додаткового блага, у розмірі 390136,12 грн).

На підставі вказаного акта перевірки, ДПІ у м. Полтаві 20.07.2016 прийняте податкове повідомлення-рішення №0051161305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" в розмірі 82599,43 грн, в тому числі за основним платежем в розмірі 66079,54 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 16519,89 грн.

Не погоджуючись з правомірністю зазначеного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.12.2016 у справі №816/2184/16 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області від 20 липня 2016 року №0051161305 /а.с. 10-12/.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2017 постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 14.12.2016 у справі №816/2184/16 скасована. Прийнята нова постанова, якою позов якою позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області від 20 липня 2016 року №0051161305 на суму грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у загальному розмірі 58774 (п’ятдесят вісім тисяч сімсот сімдесят чотири) грн. 22 коп., в т.ч. за податковими зобов’язаннями 47019,38 грн., штрафними (фінансовими санкціями) 11754,84 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено /а.с. 29-32/.

На підставі постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2017 ГУ ДФС у Полтавській області, 22.03.2017 прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 23825,21 грн, з них за податковими зобов'язаннями - 19060,16 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 4765,05 грн /а.с. 15/.

Позивач не погодився із вказаним рішенням та оскаржив його до суду.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд дійшов до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на тому, що платником податків не задекларовано дохід у вигляді додаткового блага (анулювання (прощення) боргу) у сумі 390136,12 грн в результаті укладення договорів про часткове прощення боргу за кредитним договором №014/6560/74/97654 від 26.12.2007 та не сплачено податок на доходи фізичних осіб за 2014 рік, а також не подано податкову декларацію за 2014 рік.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що сума прощеного боргу може включати в себе тіло кредиту, відсотки та пеню, що відповідно, зумовлює настання для позивача різних правових наслідків у межах спірних правовідносин. При цьому, здійснення відокремлення суми основного боргу (тіла кредиту) від суми нарахованих відсотків, пені, штрафних санкцій надає можливість визначити суму податку на доходи фізичних осіб, яка підлягає сплаті платником до бюджету.

Оскільки під час здійснення невиїзної позапланової перевірки контролюючим органом питання щодо визначення складової суми прощеного боргу не з'ясовувалось, а тому, не встановлено правового статусу всієї суми заборгованості, що була прощена ПАТ "ОСОБА_5 Аваль" за договорами про часткове прощення боргу до кредитного договору №014/6560/74/97654 від 26.12.2007, та не були враховані вищезазначені приписи законодавства, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №0051161305 від 20.07.2016 прийнято без урахування усіх обставин, що мали значення для прийняття такого рішення.

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду не погодилася із рішенням суду першої інстанції з таких підстав.

Підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Відповідно до пп.162.1.1, 162.1.3 п.162.1 ст.162 Податкового кодексу України, платниками податків є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; податковий агент.

Згідно з п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України базою оподаткування доходів фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 164.1.2 п. 164.1 ст. 164 зазначеного Кодексу загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України.

Згідно з абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), цього Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються інші доходи, які згідно з цим Кодексом не включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (пп. 165.1.49 п. 165.1 ст. 165 ПК України).

При цьому, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається: дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання (пп. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 ПК України).

Відповідно до пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Згідно з пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді:

а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України;

б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів;

в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів;

г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України;

ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України;

д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо);

е) спадщини, подарунків, виграшів, призів;

є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору;

ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Відповідно до пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Визначальною ознакою доходу платника податку, як об’єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі.

А відтак, слід дійти висновку про те, що на відміну від прощеного за кредитним договором боргу, скасована банком пеня та штрафи не є доходом, отриманим як додаткове благо.

При цьому, відсотки, які були нараховані боржнику внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов’язання, не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 цього Кодексу зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора (ст. 605 ЦК України).

Відносини, що виникають між банком та його клієнтом з питань надання кредиту є цивільно-правовими відносинами, які регулюються актами цивільного законодавства.

Нарахування пені та штрафів є лише засобом забезпечення виконання основного зобов’язання перед третьою особою – банком.

Отже, колегія суддів прийшла до висновку, що прощена неустойка у вигляді пені не є доходом і додатковим благом, сума кредиту надається безпосередньо позичальнику, а неустойка ним не отримується, та при цьому, банківська установа вправі на свій розсуд визначати доцільність її стягнення.

Колегією суддів було витребувано у відповідача розрахунок податкового зобов’язання визначеного оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням в розрізі основної суми прощеного боргу за кредитним договором та пені, згідно якого встановлено, що по договору від 18.07.2014 року сума податкового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб за анулювання (прощення) основної суми боргу у розмірі 158380,15 грн. становить 26681,03 грн., а пені (107161,74) - 17973,9 грн.; по договору від 11.12.2014 сума податкового зобов’язання за анулювання (прощення) основної суми боргу у розмірі 117352,49 становить 19706,32 грн., а пені (7241,74) - 1086 грн.

Водночас, колегією суддів встановлено, що між сумою визначеного позивачеві податкового зобов’язання податковим повідомленням-рішенням від 20 липня 2016 року №0051161305 та сумою податкового зобов’язання згідно розрахунку податкового органу наявна різниця у розмірі 632,03 грн. Також колегією суддів встановлено, що вказана розбіжність виникла внаслідок того, що загальна сума була розбита окремо на пеню і окремо на тіло кредиту, відповідно ставка 15% застосовувалася 4 рази, а під час здійснення первинного розрахунку базою оподаткування була вся сума.

З урахуванням викладеного, судом апеляційної інстанції встановлено, що загальна сума прощеного позивачеві боргу – пені, за вищезазначеними договорами становить 111403,48 грн., отже сума податкового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб (на суму прощеного боргу у вигляді пені) становить 47019,38 грн., а штрафних фінансових санкцій – 11754,84 грн.

З огляду на наведене, колегія суддів прийшла до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача від 20.07.2016 №0051161305 підлягає скасуванню на зазначену суму. В іншій частині прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення від 20.07.2016 №0051161305 відповідає вимогам чинного законодавства, підстав для його скасування колегією суддів не встановлено.

Відповідно до п.5 ст.254 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017) постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Перевірка правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, надання правової оцінки обставинам у справі №816/2184/17 може здійснюватися в порядку касаційного провадження (ст.220 КАС України, в редакції чинній до 15.12.2017).

Аналогічний зміст має й норма ст.341 КАС України (в редакції, чинній після 15.12.2017) та визначає, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно із частиною 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини справи, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, обставини справи, встановлені постановою Харківською апеляційного адміністративного суду від 13.02.2017 у справі №816/2184/16, що набрала законної сили, не доказуються при розгляді цієї справи.

Отже, підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 22.03.2017 №0051161305, слугували висновки суду, що викладені в постанові Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2017.

Відповідно до п.п.60.1.5 п.60.1 ст.60 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Згідно вимог 5 розділу II Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 №1204. далі - Наказ №1204, з урахуванням змін, внесених наказом Міністерства фінансів України від 21.07.17 №658, якщо за результатами адміністративного або судового оскарження грошове зобов'язання, зменшення (збільшення) суми податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з подачку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, штрафна (фінансова) санкція (штраф) та пеня, в тому числі за порушення норм іншого законодавства, зазначені у податковому повідомленні-рішенні, зменшуються, то шляхом опрацювання інформації підрозділів правової роботи щодо прийнятих рішень за результатами розгляду скарг в адміністративному та/або судовому порядку складається податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошовою зобов'язання, ... штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та пені, в тому числі за порушення норм іншого законодавства.

Як визначено п.7 розділу II Наказу №1204 податкові повідомлення-рішення згідно з пунктами 4 - 6 цього розділу складаються контролюючим органом, який склав попереднє податкове повідомлення-рішення, протягом 3 робочих днів з дня, що настає за днем отримання таким контролюючим органом рішення за результатами адміністративного судового оскарження або іншого рішення про скасування раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Згідно п.61.1 ст.61 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Законом України від 21 грудня 2016 року №1797-УІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" до Податкового кодексу України внесено зміни щодо функцій та повноважень контролюючих органів різного рівня.

Згідно п. 41.1 ст.41 ПК України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, його територіальні органи).

Таким територіальним органом є Головне управління Державної фіскальної служби в Полтавській області, посадова особа якого прийняла спірне податкове повідомлення- рішення.

Державні податкові інспекції здійснюють сервісне обслуговування платників податків: здійснюють реєстрацію та ведення обліку платників податків та платників єдиного внеску, об'єктів оподаткування та об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням: формують та ведуть Державний реєстр фізичних осіб - платників податків, Єдиний банк даних про платників податків - юридичних осіб, реєстри, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи; виконують інші функції сервісного обслуговування платників податків, визначені законом (ст.193 ПК України).

Крім того, пп.66.1.5 п.66.1 ст.66 ПК України передбачено, що підставами для внесення змін до облікових даних платників податків є рішення суду, що набрало законної сили.

Судом встановлено, що постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2017 надійшла до ДПІ у м. Полтава 24.02.2017 за вх. №1307/9 /а.с. 91/ та до відповідача 06.03.2017 року.

Разом з цим, нове податкове повідомлення-рішення контролюючим органом сформоване лише 22.03.2017, тобто з порушення строків, визначених для складання податкових повідомлень-рішень.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення - рішення від 22.03.2017 № НОМЕР_1 належним чином в суді не довів, у зв'язку з чим податкове повідомлення - рішення не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню.

Щодо посилання позивачем в обгрунтування позовних вимог на не ознайомлення його з наказом про проведення перевірки від 22.06.2016 №803, суд зазначає наступне.

Відповідно до позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 24 грудня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Foods and Goods L.T.D." до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, третя особа - Державна податкова адміністрація в Донецькій області, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами.

Тобто, згідно з правовою позицією Верховного Суду України саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе.

Судом встановлено, що за результатами перевірки складено акт від 29.06.2016 №2016/16-01-13-05-10/НОМЕР_2, а відтак, перевірку закінчено.

Наказ про проведення перевірки від 22.06.2016 №803 є чинним, ніким не скасований, має разовий характер застосування, тому повністю вичерпав свою дію фактом його виконання, а відтак відсутнє порушення прав та законних інтересів позивача, що підлягають судовому захисту.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 9, 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Суд зазначає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний приймати рішення, а дії - вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх, дотримуючись встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування, не довів правомірність власних дій, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 36023, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) до Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 39461639) про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 22 березня 2017 року №0051161305.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 20 квітня 2018 року.

Суддя ОСОБА_6