Рішення № 73508787, 18.04.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1218/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107) до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (площа ОСОБА_1,1, м. Одеса, 65072) про визнання неправомірними та скасування постанов ВП № 55496321 про стягнення виконавчого збору та ВП № 55496321 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, -

В С Т А Н О В И В:

21.03.2018 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання неправомірними та скасування постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 01.03.2018 ВП № 55496321 про стягнення виконавчого збору у розмірі 14892,00 грн. та постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 28.02.2018 ВП № 55496321 у розмірі 154,05 грн.

Підстава звернення до суду – позивач вважає, що оскаржуваними рішеннями відповідач порушив його права.

Ухвалою суду від 13.04.2018 року відкрито провадження в адміністративній справі.

Справа розглядається за правилами ст. 287 КАС України.

В обґрунтування позовних вимог, позивач вказує на те, що ним добровільно було виконано постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року по справі № 815/3000/17 щодо здійсення перерахунку пенсії. В подальшому 19.01.2018 до позивача надійшла постанова про відкриття виконавчого провадження від 10.01.2018 ВП № 55496321. На виконання зазначеної постанови листом від 26.01.2018 № 1441/03 головне управління повідомило відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про виконання рішення суду по справі № 815/3000/17 від 14.12.2017 року.

Таким чином, позивач зазначає, що головним управлінням виконано рішення суду по справі № 815/3000/17 самостійно 02.01.2018 до надходження постанови про відкриття виконавчого провадження, про що повідомлено відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області у строк, встановлений в постанові про відкриття виконавчого провадження.

Однак, 12.03.2018 до позивача з відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області надійшла постанова від 01.03.2018 ВП № 55496321 про стягнення виконавчого збору у розмірі 14892,00 грн. та постанова про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 28.02.2018 ВП 55496321 у розмірі 154,05 грн. Позивач вважає, оскаржувані постанови протиправними, оскільки позивачем самостійно було виконано рішення суду до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Ухвалою суду від 13.04.2018 року відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву до 17.04.2018 року.

Від відповідача відзиву на позов не надходило.

У судове засідання призначене на 18.04.2018 року учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання — не прибули.

Згідно із ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, у зв'язку із неприбуттям у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового розгляду, а також за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі письмовими доказами.

Дослідивши позовну заяву, належні та допустимі докази, які містяться в матеріалах справи, в їх взаємному зв'язку та сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Суд встановив, що у червні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління МВС України в Одеській області (справа № 815/3000/17) в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність, що полягає у несвоєчасному виготовленню довідки для перерахунку пенсії про розмір грошового забезпечення, відповідно до постанови Кабінету ОСОБА_3 України №988 від 11 листопада 2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі – Постанова №988) та ненадання її до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі – ГУ ПФУ в Одеській області) для подальшого перерахунку пенсії;

зобов'язати підготувати на направити до ГУ ПФУ в Одеській області довідку про розмір грошового забезпечення відповідно до Постанови №988 із зазначенням основних і додаткових видів грошового забезпечення без обмеження їх граничного розміру наступного змісту:

посадовий оклад - 2900 грн., посадове звання - 2200 грн., вислуга років у розмірі 40 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням - 2040 грн., надбавка до посадових окладів зі ступеню секретності «цілком таємно» 15% - 435 грн., надбавка за особливо важливі завдання 50% посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки за вислугу років - 3570 грн., надбавка за звання майстра спорту України міжнародного класу 15% посадового окладу - 435 грн., надбавка за науковий ступінь кандидата філософських наук 15% посадового окладу - 435 грн., премія 200% від всього грошового забезпечення - 24030 грн., матеріальна допомога для оздоровлення - 2900 грн.

Також позивач просив визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Одеській області щодо відмови у перерахунку пенсії, відповідно до Постанови №988 та зобов’язати провести з 01 січня 2016 року перерахунок призначеної пенсії без обмеження граничного розміру пенсії в розмірах, зазначених вище.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10 липня 2017 року адміністративний позов задоволено частково.

Суд зобов'язав ГУ МВС України в Одеській області виготовити на направити до ГУ ПФУ в Одеській області довідку про розмір грошового забезпечення пенсіонера ОСОБА_2 з інформацією, згідно Постанови №988 про основні та додаткові види грошового забезпечення без обмеження їх граничного розміру в наступних розмірах: посадовий оклад - 2900 грн., військове звання - 2200 грн., набавка за вислугу років 40 % посадового окладу - 2040 грн., надбавка за службу в умовах режимних обмежень 15 % посадового окладу - 435 грн., доплата за науковий ступінь кандидата філософських наук - 5%, премія 2,54 % посадового окладу в розмірі 192,41 грн., матеріальна допомога для оздоровлення - 2900 грн.

У задоволенні решти позовних вимог суд – відмовив.

Постановою Одеського апеляційного суду від 14 грудня 2017 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 липня 2017 року – скасовано.

Прийнято у справі нову постанову про часткове задоволення позову.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління МВС України в Одеській області, пов’язану з нескладанням довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_2, відповідно до постанови Кабінету ОСОБА_3 України №988 від 11 листопада 2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» та ненадання її до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області для перерахунку пенсії.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у перерахунку пенсії, відповідно до постанови Кабінету ОСОБА_3 України №988 від 11 листопада 2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції».

Зобов'язано Головне управління МВС України в Одеській області скласти та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_2, відповідно до постанови Кабінету ОСОБА_3 України №988 від 11 листопада 2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», без обмеження її граничного розміру, із зазначенням наступних складових: посадовий оклад - 2900 грн., посадове звання - 2200 грн., вислуга років у розмірі 40 % посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням - 2040 грн., надбавка до посадових окладів зі ступеню секретності «цілком таємно» 15% - 435 грн., надбавка за особливо важливі завдання 50% посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки за вислугу років - 3570 грн., надбавка за звання майстра спорту України міжнародного класу 15% посадового окладу - 435 грн., надбавка за науковий ступінь кандидата філософських наук 15% посадового окладу - 435 грн., премія 2,54% від всього грошового забезпечення - 192,41 грн., матеріальна допомога для оздоровлення - 2900 грн.

Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести з 01 січня 2016 року ОСОБА_2 перерахунок пенсії, без обмеження її граничного розміру, із зазначенням наступних складових: посадовий оклад - 2900 грн., посадове звання - 2200 грн., вислуга років у розмірі 40 % посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням - 2040 грн., надбавка до посадових окладів зі ступеню секретності «цілком таємно» 15% - 435 грн., надбавка за особливо важливі завдання 50% посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки за вислугу років - 3 570 грн., надбавка за звання майстра спорту України міжнародного класу 15% посадового окладу - 435 грн., надбавка за науковий ступінь кандидата філософських наук 15% посадового окладу - 435 грн., премія 2,54% від всього грошового забезпечення - 192,41 грн., матеріальна допомога для оздоровлення - 2900 грн.

В іншій частині позову – відмовлено.

На момент розгляду цієї справи рішення апеляційної інстанції є чинним.

На виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду позивач прийняв рішення 02 січня 2018 року про перерахунок пенсії ОСОБА_2

Разом з тим, 19.01.2018 року до позивача надійшла постанова про відкриття виконавчого провадження від 10.01.2018 ВП № 55496321. На виконання зазначеної постанови листом від 26.01.2018 № 1441/03 головне управління повідомило відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про виконання рішення суду по справі № 815/3000/17 від 14.12.2017 року.

12.03.2018 до позивача з відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області надійшла постанова від 01.03.2018 ВП № 55496321 про стягнення виконавчого збору у розмірі 14892,00 грн. та постанова про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 28.02.2018 ВП 55496321 у розмірі 154,05 грн. Позивач вважаючи, оскаржувані постанови протиправними, оскільки позивачем самостійно було виконано рішення суду до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до приписів ч. 9 ст. 27 Закону України “Про виконавче провадження” виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Під час розгляду справи, судом встановлено, що на виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду у справі № 815/3000/17 позивач прийняв рішення 02 січня 2018 року про перерахунок пенсії ОСОБА_2 (а.с. 14-15).

В свою чергу, відповідачем — прийнято постанови 01.03.2018 ВП № 55496321 про стягнення виконавчого збору у розмірі 14892,00 грн. та постанова про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 28.02.2018 ВП 55496321 у розмірі 154,05 грн. (а.с. 20, 22-23).

Крім того, в оскаржуваних постановах відповідач зазначає, що 28.02.2018 року виконавче провадження закінчено відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 ЗУ “Про виконавче провадження.

Отже, суд дійшов висновку, що постанова 01.03.2018 ВП № 55496321 про стягнення виконавчого збору у розмірі 14892,00 грн. прийнята відповідачем в супереч приписів ч. 9 ст. 27 Закону України “Про виконавче провадження”.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету ОСОБА_3 Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та письмових доказів по справі, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області діяв без дотримання вимог ч.2 ст.2 КАС України приймаючи рішення про стягнення виконавчого збору у розмірі 14892,00 грн., тому позовні вимоги підлягають задоволеню в цій частині.

Що стосується позовних вимог про скасування постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 28.02.2018 ВП № 55496321 у розмірі 154,05 грн., суд зазначає, що приписами ст. 42 Закону України “Про виконавче провадження” встановлено, що кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;2) авансового внеску стягувача;3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов’язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті. Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів. Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Суд зазначає, що Законом України “Про виконавче провадження” не передбачене звільнення позивача — боржника у виконавчому провадженні від стягнення з нього витрат виконавчого провадження.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про правомірність постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 28.02.2018 ВП № 55496321 у розмірі 154,05 грн.

Відповідно до ч.3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 77, 272, 287 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107) до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (площа ОСОБА_1,1, м. Одеса, 65072) про визнання неправомірними та скасування постанов ВП № 55496321 та ВП № 55496321- задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 01.03.2018 ВП № 55496321 про стягнення виконавчого збору у розмірі 14892,00 грн.

В іншій частині позовних вимог — відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

Позивач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107).

Відповідач – відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (площа ОСОБА_1,1, м. Одеса, 65072).

Суддя Корой С.М.

.