Постанова № 73508699, 18.04.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 303/7675/16-ц

П О С Т А Н О В А

Іменем України

18 квітня 2018 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі

головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів БИСАГИ Т.Ю., ГОТРИ Т.Ю.

при секретарі ВОЛОЩУК В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу № 303/7675/16-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення боргу та звернення стягнення на предмет застави, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 30 травня 2017 року, головуючий суддя Котубей І.І., -

встановив:

ПАТ «Ідея Банк» 18.12.2016 звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення боргу за кредитним договором. У подальшому банк змінив предмет позову пред’явивши його також до ОСОБА_2, просив залучити останнього до участі в справі в якості співвідповідача. Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 14.03.2017 залучено ОСОБА_2 до участі в справі в якості співвідповідача. Змінений позов мотивувався наступним.

28.12.2011 банк уклав із ОСОБА_1 кредитний договір № 910.12726 і надав останньому кредит у розмірі 134514,88 грн із процентною ставкою 18,99% річних на строк до 28.12.2018. Кредит призначався на купівлю автомобіля «Volkswagen Polo 1.6», 2011 року випуску, колір сірий, номер шасі (кузова, рами) XW8ZZZ61ZCG010861.

Виконання зобов’язань позичальника було забезпечено заставою вищевказаного автомобіля НОМЕР_1, про що із ОСОБА_1 був 01.03.2012 укладений договір № 910.12726 застави транспортного засобу.

Позичальник порушив свої зобов’язання за кредитним договором, внаслідок чого станом на 15.12.2016 виник борг у розмірі 98614,36 грн, в т.ч.: основний борг – 67551,87 грн, прострочений борг – 11985,61 грн, прострочені проценти – 9448,18 грн, строкові проценти – 912,72 грн, а також пеня за період з 15.12.2015 по 15.12.2016 – 8715,98 грн. Позичальник усіляко ухиляється тривалий час від виконання зобов’язання, за вказаною в договорах адресою відсутній, предмет застави для огляду не надає тощо.

Відповідно до положень ст.ст. 16, 572, 589, 611, 1050 ЦК України, ст. 20 Закону України «Про заставу», інших норм законодавства та умов договорів, кредитор-заставодержатель управі вимагати дострокової повної сплати всього заборгованого за кредитним договором включно зі штрафними санкціями, в тому числі, шляхом звернення стягнення на предмет застави. Нормами ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено право обтяжувача вимагати передачі заставленого майна в управління на період до його реалізації з метою збереження предмета забезпечувального обтяження.

Під час розгляду справи стало відомо, що актуальним власником заставленого автомобіля є ОСОБА_2, зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_1/А кв. 82 у Святошинському районі в м. Києві. Перехід права власності на предмет застави не припиняє її, зареєстроване обтяження зберігає силу, а обтяжувач управі отримати задоволення своїх вимог за рахунок звернення стягнення на предмет застави (ст. 27 Закону України «Про заставу», ст.ст. 9, 12, 23, 25, 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»).

Посилаючись на ці обставини, позивач ПАТ «Ідея Банк» (код ЄДРПОУ 19390819) остаточно просив:

стягнути на його користь із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2) заборгованість за кредитним договором від 28.12.2011 № 910.12726 у сумі 98614,36 грн, з яких: основний борг – 67551,87 грн, прострочений борг – 11985,61 грн, прострочені проценти – 9448,18 грн, строкові проценти – 912,72 грн, а також пеня – 8715,98 грн;

у рахунок погашення кредитних зобов’язань ОСОБА_1 за кредитним договором від 28.12.2011 № 910.12726 звернути стягнення на користь ПАТ «Ідея Банк» на предмет застави, що належить ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3), а саме – автомобіль «Volkswagen Polo 1.6», 2011 року випуску, новий реєстраційний номер НОМЕР_4, колір сірий, номер шасі (кузова, рами) XW8ZZZ61ZCG010861, шляхом продажу цього автомобіля банком будь-якій третій особі-покупцю від імені власника за ціною не нижче ринкової, визначеної незалежним суб’єктом оціночної діяльності, для чого надати ПАТ «Ідея Банк» всі права та повноваження на відчуження транспортного засобу, в тому числі, але не виключно: проводити всі необхідні дії в органах МВС України та всіх інших державних і недержавних органах/установах (отримувати дублікати документів на транспортний засіб, отримувати/виготовляти ключі/їх дублікати, отримувати відомості про транспортний засіб/особу власника, які пор в’язані з продажем автомобіля тощо);

вилучити у ОСОБА_2 указаний транспортний засіб, який є предметом застави, та передати його ПАТ «Ідея Банк» на період до його реалізації;

покласти на відповідачів судові витрати.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 30.05.2017 змінений позов задоволено:

Стягнуто з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_2, на користь ПАТ «Ідея Банк» (код ЄДРПОУ 19390819) заборгованість за кредитним договором від 28.12.2011 № 910.12726 у сумі 98614,36 грн, з яких: основний борг – 67551,87 грн, прострочений борг – 11985,61 грн, прострочені проценти – 9448,18 грн, строкові проценти – 912,72 грн, пеня – 8715,98 грн;

у рахунок погашення кредитних зобов’язань ОСОБА_1 за кредитним договором від 28.12.2011 № 910.12726 звернуто стягнення на користь ПАТ «Ідея Банк» на предмет застави, що належить ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_3, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4/А, а саме – автомобіль «Volkswagen Polo 1.6», 2011 року випуску, новий реєстраційний номер НОМЕР_4, колір сірий, номер шасі (кузова, рами) XW8ZZZ61ZCG010861, шляхом продажу цього автомобіля банком будь-якій третій особі-покупцю від імені власника за ціною не нижче ринкової, визначеної незалежним суб’єктом оціночної діяльності, для чого надано ПАТ «Ідея Банк» всі права та повноваження на відчуження транспортного засобу, в тому числі, але не виключно: проводити всі необхідні дії в органах МВС України та всіх інших державних і недержавних органах/установах (отримувати дублікати документів на транспортний засіб, отримувати/виготовляти ключі/їх дублікати, отримувати відомості про транспортний засіб/особу власника, які пор в’язані з продажем автомобіля тощо);

стягнуто з ОСОБА_1 і ОСОБА_3 на користь ПАТ «Ідея Банк» 2291,15 грн у рахунок відшкодування витрат із оплати судового збору.

Додатковим рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 21.11.2017 вилучено у ОСОБА_2 автомобіль «Volkswagen Polo 1.6», 2011 року випуску, новий реєстраційний номер НОМЕР_4, колір сірий, номер шасі (кузова, рами) XW8ZZZ61ZCG010861, який є предметом застави, та передано автомобіль ПАТ «Ідея Банк» на період до його реалізації.

Відповідач ОСОБА_3, від імені та в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_4, оскаржив ухвалене щодо нього рішення суду першої інстанції від 30.05.2017, вважає його незаконним і необґрунтованим. Посилається, зокрема, на таке.

Під час судового розгляду з’ясувалося, що транспортний засіб був відчужений у 2014 році двічі, при цьому, суд не перевірив, чи не надав заставодержатель згоду на відчуження предмета застави. Крім того, за змістом норм законодавства та умов договору застави, позичальник не мав права без згоди банку вчиняти дії, що призведуть до відчуження транспортного засобу. Втрата позичальником ОСОБА_1 транспортного засобу могла бути страховим випадком. Відтак банк обрав неналежний спосіб захисту свого права, оскільки відчуженню предмета застави без згоди заставодержателя кореспондує право останнього вимагати визнання такого правочину недійсним.

Позивач не надав належних і допустимих доказів розміру боргу, що його просив стягнути, оскільки виписка з рахунку та розрахунок боргу такими доказами не є.

Суд необґрунтовано відхилив клопотання відповідача щодо отримання даних про обставини реєстрації обтяження, зокрема, про наявність збоїв, помилок у роботі системи, що уможливили відчуження транспортного засобу як такого, що не є предметом застави і щодо якого відсутні заборони, обмеження чи обтяження.

ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду в частині задоволення вимог, пред’явлених до нього, про звернення стягнення на предмет застави.

Відповідачем ОСОБА_1 рішення суду першої інстанції від 30.05.2017, а також додаткове рішення суду першої інстанції від 21.11.2017 обома відповідачами – не оскаржуються.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3Н на рішення суду від 30.05.2017 позивач ПАТ «Ідея Банк» вказує на її необґрунтованість, просить скаргу відхилити, рішення суду – залишити без змін. Кредитор посилається загалом на ті самі обставини, якими мотивувався змінений позов. Окрім цього підкреслює, що позичальник і заставодавець ОСОБА_1 відчужив за наявності відповідного обтяження предмет застави без згоди заставодержателя, а виписка з особового рахунку боржника відповідає встановленим НБУ вимогам і є одним із належних доказів щодо руху коштів за кредитним договором і боргу позичальника.

Заслухавши доповідь судді, пояснення: відповідача ОСОБА_3 і його представника ОСОБА_5, які апеляцію підтримали, відповідача ОСОБА_1, який вважає скаргу обґрунтованою, розглянувши справу за правилами ст. 372 ч. 2 ЦПК України у відсутність представника позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи сторін, оцінивши докази в сукупності, суд приходить до такого.

Із урахуванням положень ЦПК України щодо диспозитивності судового процесу, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, ухваленого щодо відповідача ОСОБА_3, у межах доводів апеляційної скарги, вимог, заявлених у суді першої інстанції, і не робить висновків щодо судового рішення по суті в неоскарженій частині, в частині вирішення позову стосовно відповідача ОСОБА_1 та бере до уваги відповідні пов’язані факти і обставини, оскільки це необхідно для розгляду апеляції (ст.ст. 12, 13, ст. 367 ч.ч. 1, 6 чинної редакції ЦПК України, що за змістом узгоджується з положеннями ст.ст. 10, 11, ст. 303 ч.ч. 1, 3 редакції цього Кодексу, що була чинною на час розгляду справи судом першої інстанції).

Встановлено, підтверджено матеріалами справи та ніким не заперечується, що:

ПАТ «Ідея Банк» 28.12.2011 уклало із ОСОБА_1 кредитний договір № 910.12726 і надало останньому на купівлю автомобіля «Volkswagen Polo 1.6», 2011 року випуску, колір сірий, номер шасі (кузова, рами) XW8ZZZ61ZCG010861, кредит у розмірі 134514,88 грн із процентною ставкою 18,99% річних на строк до 28.12.2018 (а.с. 7-15, 21-23, 34-39, 45-47 т. 1 та ін.);

на забезпечення виконання зобов’язань позичальника сторони 01.03.2012 уклали договір № 910.12726 застави належного ОСОБА_1 (Свідоцтво серії САК № 299919 про реєстрацію транспортного засобу, видане Мукачівським ВРЕР ДАІ УМВС України в Закарпатській області 28.12.2011, з особливими відмітками такого змісту: д/рдпі 133371, 28.12.11, мд 125000 042/11/161981, 20.10.11, розстрочка Форвард-автоцентр. Має п/к ОСОБА_6) транспортного засобу – автомобіля «Volkswagen Polo 1.6», 2011 року випуску, колір сірий, номер шасі (кузова, рами) XW8ZZZ61ZCG010861, д/н НОМЕР_5 (а.с. 16-17, 20 т. 1);

умови договору застави передбачають, зокрема, що:

у разі невиконання заставодавцем зобов’язань за кредитним договором заставодержатель має право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави (§ 2 п. 1);

… відчуження … предмета застави … здійснюється заставодавцем тільки за письмовою згодою заставодержателя (§ 2 п. 2);

заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави у випадку порушення заставодавцем будь-якого із зобов’язань, передбачених кредитним договором та/або цим договором, виявлення заставодавцем… відсутності предмета застави…; вилучити предмет застави разом з документами та ключами до нього в заставодавця та/або третіх осі, де б та в кого б він не знаходився у разі настання будь-якої з обставин, передбаченої § 5 п. 1 договору (§ 3 п. 1, § 5 п. 1);

звернення стягнення на предмет застави здійснюється за вибором заставодержателя однім із способів: за рішенням суду або в позасудовому порядку шляхом набуття заставодержателем предмета застави чи шляхом продажу заставодержателем предмета застави третій особі (§ 5 п. 2);

витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 22.03.2012 № 35352155 стверджується факт реєстрації 22.03.2012 обтяження рухомого майна – легкового автомобіля «Volkswagen Polo 1.6», 2011 року випуску, колір сірий, номер шасі (кузова, рами) XW8ZZZ61ZCG010861, д/н НОМЕР_5, із такими реквізитами: вид обтяження – приватне обтяження; тип обтяження – застава рухомого майна; підстава обтяження – договір застави транспортного засобу від 29.02.2012; відомості про обмеження щодо відчуження – за погодженням з обтяжувачем; обтяжувач – ПАТ «Ідея Банк»; боржник – ОСОБА_1; термін дії обтяження – 22.03.2017 (а.с. 24, 205 т. 1).

Позичальник ОСОБА_1 порушив свої зобов’язання і спричинив виникнення боргу, що станом на станом 15.12.2016 складав 98614,36 грн, де основний борг – 67551,87 грн, прострочений борг – 11985,61 грн, прострочені проценти – 9448,18 грн, строкові проценти – 912,72 грн, а також пеня за період з 15.12.2015 по 15.12.2016 – 8715,98 грн (а.с. 27-30, 49 т. 1). Щодо позичальника та банку відповідні обставини встановлені рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 30.05.2017, яке цими сторонами не оскаржене.

Відповідно до ст.ст. 11-16, 202, 509, 525, 526, 572, 589, 590, 611, 614, 623-626, 629, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про заставу» (Закон № 2654-XII), ст.ст. 3, 5, 22 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» (Закон № 1255-IV), тут і далі норми матеріального права в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), цивільні права та обов’язки, що виникають з договорів, повинні належно виконуватися; позичальник зобов’язаний повернути кредитору заборговане, а той у разі порушення цього зобов’язання вправі вимагати борг, за відповідних умов – достроково, зокрема, шляхом звернення стягнення на предмет застави (предмет обтяження) судовим порядком або за процедурою позасудового врегулювання на підставі договору та в передбачений законом або договором спосіб. Правомірність правочину презюмується (ст. 204 ЦК України).

За змістом наведених вище положень закону та відповідно до ст. 574 ч. 1, ст. 586 ч. 2, ст.ст. 589-591, ст. 592 ч. 1 п. 1, ст. 593 ч. 1 п. 1, ч. 2 ЦК України, ст. 17 ч. 2, ст.ст. 19-21, ст. 27 ч. 1, ст. 28 Закону № 2654-XII, ст.ст. 9, 10, ст. 21 ч. 1 п. 1, ст.ст. 23-33 Закону № 1255-IV:

обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов’язує виникнення прав і обов'язків щодо рухомого майна;

в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавець) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави);

застава виникає, зокрема, на підставі договору;

заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором;

у разі відчуження предмета обтяження боржником він зобов’язаний негайно письмово повідомити про це обтяжувача, який протягом п’яти днів з дня отримання цього повідомлення повинен зареєструвати відповідні зміни у відомостях про обтяження;

у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі ст. 388 ЦК України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна; добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень;

за загальним правилом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, винятком з якого є випадок, зокрема, коли обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження;

застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи;

заставодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов’язання, забезпеченого заставою, у разі передання заставодавцем предмета застави іншій особі без згоди заставодержателя, якщо одержання такої згоди було необхідним;

застава припиняється передусім із припиненням забезпеченого заставою зобов’язання та в інших випадках припинення зобов’язань, установлених законом.

Застава рухомого майна може бути зареєстрована у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, така реєстрація обтяження (застави) є правом заставодержателя або заставодавця і стосується передусім питань пріоритету обтяження, прав сторін, що випливають з такого пріоритету (ст. 577 ч.ч. 3, 4 ЦК України, ст. 15 ч. 1 Закону № 2654-XII, ст.ст. 11-20 Закону № 1255-IV). Водночас реєстрація обтяження надає йому чинності у відносинах із третіми особами, якщо інше не встановлено Законом № 1255-IV, у разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено Законом № 1255-IV.

17.02.2014 ОСОБА_1 уклав із ОСОБА_7 попередній договір про продаж останньому легкового автомобіля НОМЕР_6, умови договору передбачали, що ОСОБА_7 розраховуватиметься з банком за боргом позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором від 28.12.2011 № 910.12726, а основний договір щодо продажу автомобіля буде укладено після повного розрахунку за кредитним договором, при цьому, договір не містить доказів згоди ПАТ «Ідея Банк» на заміну боржника у зобов’язанні (ст. 520 ЦК України) (а.с. 116-117 т. 2). Заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 03.11.2016 указаний попередній договір за позовом ОСОБА_1 розірвано, витребувано автомобіль від ОСОБА_7 шляхом його вилучення та повернення власнику ОСОБА_1 (а.с. 69-73 т. 1). Рішенням суду встановлено, зокрема, що на підставі договору ОСОБА_1 передав ОСОБА_7 автомобіль, що перебував у заставі ПАТ «Ідея Банк», наявність згоди кредитора-заставодержателя на таку передачу предмета застави рішенням суду не зафіксована.

Головний сервісний центр МВС України при листі від 09.02.2017 № 31/1165 надав суду інформацію щодо актуального власника та актуальні реквізити легкового автомобіля «Volkswagen Polo 1.6», 2011 року випуску, колір сірий, номер шасі (кузова, рами) XW8ZZZ61ZCG010861, попередній номерний знак НОМЕР_5, згідно із якою автомобіль:

28.12.2011 був зареєстрований за ОСОБА_1;

15.02.2014 був знятий з обліку ОСОБА_1 для реалізації;

26.02.2014 із номерним знаком АІ 5187 ЕІ був зареєстрований за ОСОБА_8, АДРЕСА_1, Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії САТ № 601770;

07.03.2014 був знятий з обліку ОСОБА_8 для реалізації;

07.03.2014 із номерним знаком АА 5337 ОН був зареєстрований за ОСОБА_2, м. Київ, Святошинський район, вул. Синьоозерна, 6/А, Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії САТ № 937291 (а.с. 100-102 т. 1).

З наведеного випливає серед іншого, що дії з реалізації автомобіля та дії, що випливали з попереднього договору від 17.02.2014, відбувалися по суті одночасно. Доказів згоди кредитора-заставодержателя на відчуження боржником-заставодавцем предмета застави в справі немає.

З наявних на час апеляційного розгляду справи документів убачається, що у обліковій картці приватного транспортного засобу – легкового автомобіля «Volkswagen Polo 1.6», 2011 року випуску, номер шасі (кузова, рами) XW8ZZZ61ZCG010861, д/н НОМЕР_5, заведеній Мукачівським МРЕВ ДАІ УМВС України в Закарпатській області 28.12.2011 у зв’язку з реєстрацією автомобіля за ОСОБА_1, начальником Центру надання послуг, пов’язаних автотранспортних засобів з обслуговування м. Мукачево та Мукачівського району УДАІ УМВС України в Закарпатській області ОСОБА_9 проставлено 25.02.2014 відмітку «Реєстрацію ТЗ підтверджуємо. Арешти та заборони не значаться» (а.с. 106 т. 2). Документ оформлено на запит аналогічного підрозділу з обслуговування м. Бровари та Броварського району Київської області (а.с. 105 т. 2). Ця інформація узгоджується також зі змістом листів Територіального сервісного центру № 3243 Регіонального сервісного центру в Київській області від 15.04.2017 № 381, Головного сервісного центру МВС України від 15.06.2017 № 31/266аз на адресу представника відповідача ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 (а.с. 107-109 т. 2).

Водночас у зазначених листах сервісних центрів попри наявність відповідної спеціальної відмітки у Свідоцтві серії САК № 299919 про реєстрацію транспортного засобу, виданому 28.12.2011, вказано, що ТОВ «Форвард Автоцентр» надало довідку про те, що розстрочка на придбання автомобіля не надавалася і заперечень щодо зняття його з реєстрації торговельна організація не має. Тим часом, Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затверджений Постановою КМ України від 07.09.1998 № 1388, у редакції, що була чинною станом на лютий-березень 2014 року, встановлював правило, відповідно до якого заборонялися зняття з обліку та/або перереєстрація на нового власника транспортних засобів, придбаних у розстрочку, без надання відповідних документів про остаточний розрахунок (п. 41). Документи сервісних центрів не вказують ані на неправильність (безпідставність) відповідної відмітки у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, ані на наявність документів про остаточний розрахунок за придбання транспортного засобу в розстрочку (кредит).

Апеляційному суду Територіальний сервісний центр № 3243 Регіонального сервісного центру в Київській області листом від 17.03.2018 № 441 і Регіональний сервісний центр МВС в Київській області листом від 28.03.2018 № 31/10-1485 повідомили, що надати копії документів, на підставі яких проводилася реєстрація вищевказаного автомобіля, не є можливим, оскільки такі знищені у зв’язку із закінченням строків зберігання (3 роки) за актом від 17.01.2018 № 91 відповідно до наказу МВС України від 10.01.2014 № 5/ДСК і наказу Мін’юсту України від 12.04.2012 № 578/5.

На відповідний запит представника відповідача ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 кредитор-заставодержатель ПАТ «Ідея Банк» листом від 26.07.2017 № 12.1.4/83209 повідомив, що банку не було відомо про вибуття у 2014 році предмету застави з володіння заставодавця ОСОБА_1, заставодержатель не надавав письмової згоди на відчуження предмету застави, таке відчуження не є страховим випадком і банк не звертався з цього приводу до страхової компанії (а.с. 111 т. 2). До листа банк додав складений його представником акт від 11.11.2016, яким зафіксовано відсутність предмету застави за місцем проживання/реєстрації заставодавця (а.с. 112 т. 2), що ним обґрунтовувався факт виявлення відсутності у заставодавця предмету застави. Цей акт був доданий і до позовної заяви (а.с. 44 т. 1).

Таким чином, на час відчуження і передачі ОСОБА_1 автомобіля іншим особам той перебував у заставі, відповідне обтяження було зареєстроване у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна і доказів наявності у ОСОБА_1 дозволу (згоди) обтяжувача на відчуження предмету застави, як і доказів виконання заставодавцем обов’язку письмово повідомити заставодержателя про відчуження та/або перебачу предмета застави іншим особам, у справі немає, а банк надання такої згоди заперечує, що знайшло підтвердження під час судового розгляду. Тож заставодавець ОСОБА_1 не мав права відчужувати та передавати автомобіль іншим особам. У справі немає даних щодо ціни відчуження автомобіля ОСОБА_1, його твердження про продаж автомобіля за 20000,00 грн суд до уваги не бере як бездоказове і необґрунтоване, водночас констатує, що одночасно із цим ОСОБА_1 пояснив, що виручені за автомобіль кошти банку не сплатив, оскільки вважає, що вже сплатив достатньо за кредитом.

З огляду на викладене, ОСОБА_3 не може вважатися добросовісним набувачем автомобіля, позаяк набув такий у власність із установленим договором застави майна від 01.03.2012 № 910.12726 щодо автомобіля обтяженням.

Виходячи з наведеного, кредитор-заставодержатель звернувся з позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення боргу, належного з ОСОБА_1, обравши один із належних способів захисту порушеного права, передбачених законом і договором (ст. 16 ч. 2 п. 8, абз. 2 ЦК України). Вибір способу захисту порушеного права є виключним правом позивача. Поза тим, визначальними в справі є встановлені та не спростовані факти наявності, державної реєстрації і чинності відповідного обтяження (обмеження), встановленого на підставі чинного договору, безвідносно до іншого – відчуження предмету застави всупереч положенням закону, умовам договору та дії позичальника-заставодавця і про втрату предмета застави як про страховий випадок не йдеться. Посилання апелянта на правову позицію, висловлену Верховним Судом України у постанові від 06.06.2012 у справі № 6-64цс12 у контексті способу захисту права не можуть бути враховані в якості підстави для задоволення апеляції та відмови в позові. Відповідна позиція, висловлена за конкретних обставин, не спростовує права кредитора-заставодержателя діяти на свій захист у спосіб, передбачений законом і договором, обирати спосіб захисту, не заперечує, не виключає, не забороняє і не може забороняти реалізацію відповідних прав позивачем.

Відповідач ОСОБА_3 не спростовував у належний процесуальний спосіб розрахунку боргу, пред’явленого до стягнення, не наводив своїх розрахунків тощо і жодним чином не довів його необґрунтованості по суті, хоча, як і інший відповідач, не мав перешкод для реалізації своїх прав на належний захист від позову в цій частині під час розгляду справи судом першої інстанції. Відповідні доводи апеляції ґрунтуються на недопустимих у доказуванні припущеннях (ст. 60 ч. 4 і ст. 81 ч. 6 відповідних редакцій ЦПК України).

Суд першої інстанції задовольнивши вимогу про звернення стягнення на предмет застави правильно застосував норми матеріального права, якими регулюються спірні правовідносини. Помилка в застосуванні норм процесуального права усунута додатковим рішенням суду. З урахуванням вищевикладеного, справу судом першої інстанції вирішено відповідно до закону і правильно по суті, чого доводи апеляції, яка, власне, вказує на порушення прав кредитора та не містить належного обґрунтування про те, чому за встановлених обставин не можна звернути стягнення на предмет застави, не спростовують.

Відтак, на підставі ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 слід залишити без задоволення, а рішення суду – без змін.

Керуючись ст. 374 ч. 1 п. 1, ст.ст. 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд –

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Мукачівського міськрайонного суду від 30 травня 2017 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повне судове рішення складене 20 квітня 2018 року.

Судді