Рішення № 73507470, 26.03.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2018 року м.Київ № 810/151/18

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого – судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання: Касьянової О.В.,

за участю представників сторін:

від позивача – ОСОБА_1,

від відповідача – не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_2

до Переяслав – Хмельницької міської ради Київської області

про про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_2 з позовом до Переяслав – Хмельницької міської ради Київської області, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Переяслав – Хмельницької міської ради Київської області при розгляді клопотання ОСОБА_2 про надання їй дозволу на виготовлення проекту землеустрою для подальшого, оформлення права власності на земельну ділянку по вулиці Магістральній, 97 у місті Переяслав – Хмельницькому Київської області;

- зобов’язати Переяслав – Хмельницьку міську раду Київської області розглянути клопотання ОСОБА_2 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), орієнтовною площею 0,10 га у місті Переяслав – Хмельницькому Київської області, по вулиці Магістральній, 97 відповідно до вимог чинного законодавства України та прийняти відповідне рішення;

- зобов’язати Переяслав – Хмельницьку міську раду Київської області надати ОСОБА_2 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою для подальшого оформлення права власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), орієнтовною площею 0,10 га у місті Переяслав – Хмельницькому Київської області, по вулиці Магістральній, ділянка 97.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що починаючи з квітня 2017 року вона неодноразово зверталась до відповідача у встановленому законодавством порядку про надання їй дозволу на розробку та виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Водночас, відповідне рішення за наслідками розгляду її звернень Переяслав – Хмельницькою міською раду Київської області до теперішнього часу не прийнято.

Позивач вказує, що у відповідь на її звернення відповідач зазначає виключно про те, що на черговій сесії проект рішення не набрав достатньої кількості голосів, а тому вважається відхиленим.

Таку бездіяльність Переяслав – Хмельницької міської ради позивач вважає протиправною, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства уповноважений на те суб’єкт владних повноважень зобов’язаний у місячний строк прийняти конкретне рішення або про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні. Наголошував, що зазначеної відповідачем у відповідях на її звернення підстави для не прийняття відповідного рішення чинним законодавством не передбачено.

Разом з цим, позивач також звертала увагу суду, що рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 15.11.2017 у справі № 373/1062/17 було зобов’язано ОСОБА_3 міську раду Київської області повторно розглянути її клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських споруд, орієнтовною площею 0,10 га по вул.Магістральній, 97 в м.Переяслав-Хмельницькому Київської області відповідно до вимог чинного законодавства України.

Вказане рішення суду набрало законної сили 06.12.2017, проте дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивованої відмови у його наданні відповідачем до теперішнього часу їй не надано.

За наведених обставин, позивач вважає, що відповідач безпідставно порушує її законні права та інтереси за захистом яких вона звернулась до суду із даним адміністративним позовом..

Відповідач адміністративного позову не визнав та 09.10.2017 надав до суду письмові заперечення проти позову.

В обґрунтування доводів заперечень зазначив, що клопотання позивача про надання їй дозволу на розробку та виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд було неоднарозово опрацьовано структурними підрозділами ради, розглянуто відповідною депутатською комісією, винесено на розгляд сесії, розглянуто депутатами міської ради, але у зв’язку з відсутністю необхідних голосів для прийняття рішення питання не вирішилося.

У запереченнях проти позову відповідач також вказує, що надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою та затвердження такої документації входить до власних виключних повноважень територіальних громад в особі відповідних сільських, селищних міських рад.

Крім того, зауважив, що бездіяльністю вважається не розгляд справи колегіальним органом не вчинення дій, які передбачені чинним законодавством. У свою чергу, з метою винесення на голосування відповідачем було здійснено всі необхідні заходи, проте, у зв’язку з тим, що це питання жодного разу не набрало достатньої кількості голосів депутатів, радою не було підтримано виділення земельної ділянки позивачу у власність.

Відповідач вважає, що вимога позивача про зобов’язання Переяслав – Хмельницької міської ради прийняти рішення про затвердження технічної документації із землеустрою не передбачається чинним законодавством України.

Разом з цим, відповідач також вказує, що позовна вимога про зобов’язання Переяслав – Хмельницької міської ради надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) суперечить законодавству України, яким врегульовано питання безоплатної приватизації громадянами земельних ділянок, оскільки надання на безоплатній основі земельних ділянок в межах села, селища, міста, відноситься до власних самоврядних повноважень відповідних сільських, селищних, міських рад.

За наведених обставин, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Під час судового розгляду справи представник позивача підтримав позовні вимоги, надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві та просив позов задовольнити. Наголошував, що повне ігнорування відповідачем норм законодавства під час розгляду чергового клопотання позивача позбавляє останню законного права отримати у власність земельну ділянку. Таким чином, представник позивача переконаний, що єдиним можливим способом захисту порушених прав та інтересів позивача у даному випадку є саме зобов’язання Переяслав – Хмельницької міської ради Київської області надати ОСОБА_2 відповідний дозвіл. Просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи про причини неявки уповноваженого представника суду не повідомив та будь-яких заяв або клопотань суду не надав.

Відповідно до приписів частини 1, 3 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на зазначено, суд вирішив здійснити судовий розгляд справи за даною явкою.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено Переяслав-Хмельницьким міськрайонним судом Київської області під час розгляду цивільної справи № 372/1062/17 11.04.2017 ОСОБА_2 звернулась із заявою до Переяслав – Хмельницької міської ради Київської області про надання їй дозволу на виготовлення проекту землеустрою для подальшого оформлення права власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку. Разом із цим, 25.04.2017 та 19.05.2017 ОСОБА_2 направляла на адресу відповідача письмові звернення стосовно отримання земельної ділянки у власність.

На ім`я позивача виготовлено проект рішення про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою для подальшого оформлення права власності на земельну ділянку гр.ОСОБА_2. Вказане рішення було виготовлено відповідно до викопіювання з детального плану території м.Переяслав-Хмельницький.

Листом № 09-04-505 від 02.06.2017 виконавчий комітет ОСОБА_3 міської ради повідомив позивачу, що по її зверненню від 11.04.2017 на 36 сесії міської ради від 25.05.2017 рішення не було прийнято, оскільки для позитивного вирішення даного питання не було набрано достатньої кількості голосів.

01.08.2017 та 08.09.2017 позивач повторно зверталась до ОСОБА_3 міської ради з аналогічними заявами, проте рішення по її зверненнях не було прийнято, що підтверджується, зокрема, листами виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради № 09-04-772 від 05.09.2017 та № 09-04-1009 від 02.11.2017.

Крім того, судом також встановлено, що в червні 2017 року позивач звернулась до Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_3 міської ради про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою для подальшого оформлення права власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_2 у місті Переяслав-Хмельницькому Київської області, по вул. Магістральній,97; зобов’язати ОСОБА_3 міську раду Київської області розглянути клопотання ОСОБА_2 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, орієнтовною площею 0,10 га у місті Переяслав-Хмельницькому Київської області, по вул. Магістральній, 97, відповідно до вимог чинного законодавства України.

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 15.11.2017 у справі № 372/1062/17 вказаний позов ОСОБА_2 було частково задоволено та зобов’язано ОСОБА_3 міську раду Київської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_2 про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських споруд, орієнтовною площею 0,10 га по вул.Магістральній, 97 в м.Переяслав-Хмельницькому Київської області відповідно до вимог чинного законодавства України.

Вказане рішення суду набрало законної сили 06.12.2017.

З огляду на зазначене та відповідно до приписів статті 1291 Конституції України, якою передбачено, що судове рішення є обов’язковим до виконання, а держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку позивач знову (вчетверте) звернулась до ОСОБА_3 міської ради Київської області з заявою від 23.11.2017 (яка була зареєстрована 28.11.2017 за № 1578) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, орієнтовною площею 0,10 га у місті Переяслав-Хмельницькому Київської області, по вул.Магістральній,97, відповідно до вимог чинного законодавства України.

Розглянувши вказану заяву позивача ОСОБА_3 міська рада Київської області листом від 15.12.2017 № 09-04-1153 повідомила ОСОБА_2, що на виконання рішення суду від 15.11.2017 у справі № 372/1062/17 проект рішення щодо надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою було винесено на розгляд 45 сесії міської ради. Проект даного рішення не набрав достатньої кількості голосів та відповідно до частини 2 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вважається відхиленим.

Листом від 31.01.2018 № 09-04-97 ОСОБА_3 міська рада Київської області повідомила ОСОБА_2 (на її звернення від 28.11.2017), що питання надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою для подальшого оформлення права власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1000 га по вул. Магістральній, 97 у м. Переяслав – Хмельницькому розглядалося на 47 сесії міської ради, яка відбулася 25.01.2018, проте рішення не було прийнято, оскільки для позитивного вирішення даного питання не було набрано достатньої кількості голосів.

Вважаючи, бездіяльність відповідача щодо не надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність протиправною, позивач звернулась до суду із даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами суд зазначає про таке.

Згідно з нормами статті 2 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III (далі – ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III) земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею (частина 1 вказаної статті).

Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади (частина 2 вказаної статті ).

Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї) (частина 3 вказаної статті).

Відповідно до частини 1 статті 3 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Конституцією гарантується право власності на землю. У статті 14 Основного закону передбачено, що це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до положень статті 49 Земельного кодексу України громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 121 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної та комунальної власності в розмірах, зокрема, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в містах - не більше 0,10 гектара.

Разом з цим, приписами статті 116 Земельного кодексу встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначено статтею 118 Земельного кодексу України.

Відповідно до частини 6 вказаної норми громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення, зокрема, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_2 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Отже, зі змісту вказаної норми вбачається, що законодавцем встановлений чіткий алгоритм дій суб’єкта владних повноважень розглянути клопотання у місячний строк і прийняти одне з відповідних рішень: або надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні.

При цьому, законодавцем визначено виключну підставу для відмови у наданні такого дозволу, а саме: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки (частина 7 статті 118 Земельного кодексу України).

З аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність за результатом розгляду клопотання зацікавленої в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки особи зобов’язаний прийняти конкретне рішення: 1) надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або 2) мотивовану відмову у його наданні. Прийняття інших рішень за наслідками розгляду відповідного клопотання, у тому числі листів інформаційного характеру, зокрема, про відхилення проекту рішення щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою з підстав визначених частиною 2 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» чинним законодавством не передбачено.

У свою чергу, як було встановлено судом відповідач за результатом розгляду звернень позивача від 11.04.2017, 01.08.2017, 08.09.2017, 28.11.2017 не прийняв рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, що свідчить про недотримання суб’єктом владних повноважень вимог законодавства України.

При цьому, суд акцентує увагу, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, суд також вважає за необхідне зазначити, що Переяслав-Хмельницьким районним судом під час розгляду справи № 373/1062/17 вже було встановлено, що не розглянувши у визначеному законодавством порядку заяву ОСОБА_2 відповідач допустив бездіяльність, а тому з метою захисту прав позивача рішенням від 15.11.2017 суд зобов’язав ОСОБА_3 міську раду Київської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_2 про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських споруд, орієнтовною площею 0,10 га по вул. Магістральній, 97 в м. Переяслав-Хмельницькому Київської області відповідно до вимог чинного законодавства України.

Вказане рішення суду набрало законної сили та згідно з приписами статті 1291 Конституції України є обов’язковим до виконання.

Водночас, судом встановлено, що відповідач вказане рішення суду не виконав та висновки Переяслав-Хмельницького районного суду викладені у зазначеному рішенні до уваги не прийняв. Разом з цим, відповідач продовжує вчиняти протиправну бездіяльність, яка полягає у не прийнятті конкретного рішення відповідно до вимог статті 118 Земельного кодексу України.

Суд також звертає увагу, що у відзиві на адміністративний позов сам відповідач вказує про те, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Зазначає, що не вчинення колегіальним органом дій, які передбачені чинним законодавством вважається бездіяльністю. У той же час, в обґрунтування доводів заперечень відповідач вказує про те, що питання про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку в черговий раз не набрало достатньої кількості голосів на пленарному засіданні міської ради.

Суд зауважує, що чинним законодавством вказаної відповідачем підстави для неприйняття рішення за наслідками розгляду клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність – не передбачено.

Враховуючи викладене у сукупності та взаємозв’язку, суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання протиправною бездіяльність Переяслав – Хмельницької міської ради Київської області при розгляді клопотання ОСОБА_2 про надання їй дозволу на виготовлення проекту землеустрою для подальшого, оформлення права власності на земельну ділянку по вулиці Магістральній, 97 у місті Переяслав – Хмельницькому Київської області є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про зобов’язання Переяслав – Хмельницьку міську раду Київської області розглянути клопотання ОСОБА_2 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), орієнтовною площею 0,10 га у місті Переяслав – Хмельницькому Київської області, по вулиці Магістральній, 97 відповідно до вимог чинного законодавства України та прийняти відповідне рішення, суд зазначає, що ця вимога також є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Водночас, суд враховує, що відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

У розумінні статті 13 Конвенції ефективний засіб правого захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

За наведених обставин та з метою ефективного захисту прав позивача від системних порушень з боку суб’єкта владних повноважень суд, керуючись частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов’язати Переяслав – Хмельницьку міську раду Київської області за наслідками розгляду клопотання ОСОБА_2 прийняти конкретне рішення, а саме: надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні.

Відносно вимоги позивача зобов’язати Переяслав – Хмельницьку міську раду Київської області надати ОСОБА_2 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою для подальшого оформлення права власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), орієнтовною площею 0,10 га у місті Переяслав – Хмельницькому Київської області, по вулиці Магістральній, ділянка 97, суд зазначає про таке.

Як вбачається зі змісту статті 118 Земельного кодексу України прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні є одним з безпосередніх прав міської ради та належить до дискреційних повноважень цього органу.

При цьому, вказаною нормою передбачено, що у разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування.

Тобто, у разі бездіяльності органу місцевого самоврядування в частині не прийняття передбаченого законодавством рішення у місячний строк з дня реєстрації клопотання зацікавлена особа має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання відповідного дозволу.

Суд зазначає, що відповідно до приписів Рекомендації Комітету ОСОБА_5 Європи № R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_5 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

У пункті 10.3 Постанови від 20 травня 2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» Пленум Вищого адміністративного суду України зазначив, що суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

Також положеннями Постанови Вищого адміністративного суду України від 21.10.2010 № П-278/10 встановлено, що з огляду на положення Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Разом з цим, суд зазначає, що відповідно до приписів статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, з наведеного вбачається, що адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.

У ході судового розгляду справи суд дійшов висновку про невідповідність оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень вказаним критеріям.

З огляду на зазначене та враховуючи, що прийняття рішення відповідачем у спірних правовідносинах ґрунтуються на дискреційних повноваженнях, суд дійшов висновку, що вказана вимога позивача є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача, а тому задоволенню не підлягає.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

При цьому, суд вказує, що відповідно до приписів статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов’язати суб’єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Таким чином, з метою забезпечення ефективного правого захисту, поновлення порушеного права та одержання особою бажаного результату суд дійшов висновку про необхідність зобов'язати Переяслав – Хмельницьку міську раду Київської області подати до Київського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення суду по даній адміністративній справі протягом 45 (сорока п’яти) календарних днів з дня набрання рішенням законної сили.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Переяслав – Хмельницької міської ради Київської області при розгляді клопотання ОСОБА_2 про надання їй дозволу на виготовлення проекту землеустрою для подальшого, оформлення права власності на земельну ділянку по вулиці Магістральній, 97 у місті Переяслав – Хмельницькому Київської області.

3. Зобов’язати Переяслав – Хмельницьку міську раду Київської області у місячний строк розглянути клопотання ОСОБА_2 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), орієнтовною площею 0,10 га у місті Переяслав – Хмельницькому Київської області, по вулиці Магістральній, 97 відповідно до вимог чинного законодавства України та прийняти відповідне рішення, а саме: надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні.

4. У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

5. Зобов'язати Переяслав – Хмельницьку міську раду Київської області подати до Київського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення суду по даній адміністративній справі протягом 45 (сорока п’яти) календарних днів з дня набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 30 березня 2018 р.