Рішення № 73506232, 20.04.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2018 р. Справа№805/1593/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Нарадча кімната: м. Слов’янськ, вул. Добровольського, 1

Час прийняття постанови: 12 год. 00 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Бабаш Г.П.,

при секретарі – Оголь В.К.

за участю

представників позивача – ОСОБА_1 (за дог. від 09.02.2018р.)

ОСОБА_2 (за дов. від 03.04.2018р.)

представника відповідача – ОСОБА_3 (за дов. від 12.01.2018р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 управління Держгеокадастру в Донецькій області про зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

3 березня 2018 року ОСОБА_4 звернулась до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_5 управління Держгеокадастру у Донецькій області в якому просить:

- зобов'язати розглянути її клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою споруд протягом 1 місяця з часу проголошення остаточного рішення за цим позовом;

- зобов'язати надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивача, у спосіб передбачений приписами спеціальних норм Земельного Кодексу України, що у подальшому унеможливить порушення її прав.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що 2 серпня 2017 року ОСОБА_4 звернулась до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розробку документації землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області відмовило в наданні дозволу, проте не зазначило жодної підстави, передбаченої приписами законодавства.

Так позивач зазначає, що законом визначено виключні підстави для відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. ОСОБА_5 управління Держгеокадастру у Донецькій області від 31 серпня 2017 року фактично не містить правових підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, оскільки відповідач не наводить виключні підстави, які визначені у статті 118 Земельного кодексу України.

Відповідач позовні вимоги не визнав, надав суду відзив, в якому зазначає, що постановою Кабінету ОСОБА_6 України від 7 червня 2017 року № 413 «ОСОБА_2 питання удосконалення управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними» затверджено Стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними», якою передбачено, що дозвіл на розробку документації землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути наданий виключно у випадку, якщо така земельна ділянка міститься в переліку земельних ділянок, який формується та оприлюднюється на веб-сайтах органів Держгеокадастру. Оскільки бажана позивачем земельна ділянка до відведення відсутня в наведеному переліку, відповідач вважає не можливим надання дозволу на розробку землеустрою. З наведених підстав відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 6 березня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання на 3 квітня 2018 року.

3 квітня 2018 року підготовче засідання відкладено у звязку з неотриманням представником позивача відзиву відповідача на 19 квітня 2018 року.

19 квітня 2018 року в підготовчому засіданні суд за згодою сторін ухвалив закрити підготовче провадження у справі та перейти до розгляду справи у судовому засіданні.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, надали пояснення, аналогічні викладеним у позові та просили суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши подані сторонами документи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, встановив наступне.

Позивач 2 серпня 2017 року звернувся до ОСОБА_5 управління Держгеокадастру у Донецькій області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність площею 2,0000 га пасовищ для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі на території Марківської сільської ради Костянтинівського району Донецької області.

До клопотання позивачем додано: обґрунтування щодо перспективи використання земельної ділянки копію паспорту, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, викопіювання з планово-картографічного матеріалу Марківської сільської ради Костянтинівського району Донецької області, довідку міськрайонного управління у Костянтинівському районі та м. Торецьку ГУ Держгеокадастру у Донецькій області за даними форми 6-зем.

Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області листом від 31.08.2017 № С-3985/0-2846/6-17 повідомило щодо неможливості надання дозволу на розробку проекту землеустрою. Відмова обґрунтована тим, що згідно Стратегії, затвердженої Постановою Кабінету ОСОБА_6 України від 7 червня 2017 року N 413 "ОСОБА_2 питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними" Держгеокадастр та його органи повинні надавати дозволи в межах норм безоплатної приватизації відповідно до переліку земельних ділянок, який формується щоквартально та оприлюднюється на офіційних веб-сайтах територіальних органів.

Наказом ОСОБА_5 управління Держгеокадастру у Донецькій області від 21.06.2017 року № 148 затверджений перелік земельних ділянок, які пропонується передавати в межах норм безоплатної приватизації у власність у ІІІ кварталі 2017 року. В наведеному переліку відсутні земельні ділянки на території Марківської сільської ради Костянтинівського району.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, судом виходить з наступного.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 14 Конституції України та статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Згідно з абзацом першим частини першої та частиною другою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Пунктом "в" частини третьої цієї статті передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений статтею 118 Земельного кодексу України.

Положеннями статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_6 міністрів Автономної Республіки Крим.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Пунктом "б" частини першої статті 121 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Згідно з абзацом першим частини третьої статті 123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Із аналізу вищезазначених положень вбачається, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Крім того, перелік підстав для відмови у надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, оскільки норми Земельного кодексу України мають публічно-правовий характер та є імперативними.

Як вбачається з матеріалів справи, відмова відповідача в наданні позивачеві дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га у власність для ведення особистого селянського господарства вмотивована тим, що надання дозволів на розроблення документації із землеустрою може здійснюватися лише відповідно до переліків земельних ділянок, який формується щоквартально та оприлюднюється на офіційних веб-сайтах територіальних органів Держгеокадастру. Зазначена вимога виходить з Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними. Проте вимоги даної Стратегії не узгоджені з приписами Земельного кодексу України, який за своєю суттю є законом та має вищу юридичну силу відносно Постанови Кабінету ОСОБА_6 України.

Відтак, посилання відповідача на постанову Кабінету ОСОБА_6 України від 07.06.2017 № 413, як на підставу відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, на думку суду, є безпідставними.

Виходячи з наведеного суд вважає, що приймаючи рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, відповідач діяв не у спосіб, визначений Земельним кодексом України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_4 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га на території Марківської сільської ради Костянтинівського району Донецької області.

Суд наголошує, що при повторному розгляді заяви позивача відповідач не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, що визнане судом протиправним, і повинен вирішити заяву позивача з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цій справі.

Відповідно пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача – суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернення позивача, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Тобто, приймаючи рішення про надання дозволу ОСОБА_4 на розроблення проекту землеустрою, відповідач має враховувати висновки даного рішення.

Стосовно позовної вимоги щодо зобов'язання відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, суд зазначає таке.

Повноваження по розпорядженню земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Донецької області належать до компетенції відповідача і суд не може підміняти цей орган або перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Рекомендаціями Комітету ОСОБА_6 Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_6 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. У рішенні по справі "Класс та інші проти Німеччини" Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративно судочинства України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень Кодексу адміністративно судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Відтак суд вважає, що в задоволенні даної вимоги слід відмовити.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 90, 132, 139, 193, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_4 (84301, АДРЕСА_1, ІН НОМЕР_1) до ОСОБА_5 управління Держгеокадастру в Донецькій області (85102, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Європейська, буд 13, код ЄДРПОУ 39767332) про зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_4 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га на території Марківської сільської ради Костянтинівського району Донецької області з урахуванням висновків викладених у рішенні.

В інший частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_5 управління Держгеокадастру у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39767332) на користь ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 352 (триста п’ятдесят дві) грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна частини рішення прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 19 квітня 2018 року.

Повний текст рішення складено 20 квітня 2018 року.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Бабаш Г.П.