Рішення № 73506112, 19.04.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2018 р. Справа№805/412/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Толстолуцька М.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

16 січня 2018 року позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (надалі – пенсійний орган, управління, відповідач).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду (с. Череповський Є.В.) від 22 січня 2018 року позовну заяву залишено без руху, з наданням строку для усунення недоліків позовної заяви.

Розпорядженням керівника апарату Донецького окружного адміністративного суд від 06 лютого 2018 року № 15 «Щодо повторного автоматичного розподілу справи» у зв’язку з перебуванням судді Череповського Є.В. у відпустці призначено повторний автоматичний розподіл справи № 805/412/18-а, відповідно до якого справа передана на розгляд судді Толстолуцькій М.М.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року адміністративну справу № 805/412/18-а прийнято до провадження судді Толстолуцької М.М. та одночасно позивачу продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та згідно з вимогами статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами справи.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15 березня 2018 року з метою додаткового вивчення матеріалів справи та витребування додаткових доказів розгляд справи відкладено. Зазначеною ухвалою також витребувано у Відокремленого підрозділу «Шахта «Україна» Державного підприємства «Селидіввугілля» відомості (звіт) про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування відносно працівника підприємства – ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1) та докази на підтвердження перерахування єдиного соціального внеску з заробітної плати ОСОБА_1 до Покровської об’єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області за період з 01.02.2016 по 31.10.2016 року.

Позивач просив суд справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, без його участі.

Відповідно до положень частини четвертої статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з нормами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Щодо позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що на підставі його особистої заяви від 16.03.2012 року йому була призначена пенсія на пільгових умовах. Після звільнення з Відокремленого підрозділу «Шахта «Україна» Державного підприємства «Селидіввугілля» (надалі – ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля») позивач звернувся до пенсійного органу із необхідними документами для проведення перерахунку призначеної пенсії відповідно до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці». Проте, листом від 19 грудня 2017 року відповідачем було відмовлено у проведенні такого перерахунку, оскільки стаж роботи з 01.01.2016 року по 22.10.2016 року до страхового та пільгового стажу зараховано не було через несплату роботодавцем єдиного внеску (ЄСВ).

Позивач вважає дії управління з не зарахування відповідного стажу роботи протиправними, та такими, що не ґрунтуються на законі, оскільки відповідно до індивідуальної відомості про застраховану особу форми ОКУ-5 вбачається, що заробітна плата нараховувалась, страхові внески сплачені в повному обсязі та зазначений стаж входить до коду підстави обліку спецстажу. Як доказ на підтвердження зазначених обставин, окрім довідки форми ОК-5, позивач зазначив довідку № 409 від 26.12.2017 підприємства ВП «шахта Україна» ДП «Селидіввугілля», згідно якої зазначено, що з його заробітної плати стягувались всі внески у повному обсязі.

Вмотивовуючи свою позицію, позивач також зазначив, що відповідальність за несплату соціальних внесків несе підприємство-страхувальник, фінансові розрахунки між страхувальником та Пенсійним фондом можуть бути предметом розгляду господарського суду і не впливають на законодавчо закріплені пенсійні права працівника.

На підставі зазначеного, позивач вважає, що відповідачем порушено його право на пенсійне забезпечення, тому звернувся за захистом свого права до суду з даним позов та просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність дії Селидовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не зарахування до пільгового та страхового стажу роботи з 01.01.2016 року по 22.10.2016 року на підприємстві ДП «Селидіввугілля» ВП шахта «Україна»;

- зобов’язати Селидовське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про пенсійне забезпечення» зарахувати до пільгового та страхового стажу періоди роботи, а саме: з 01.01.2016 року по 22.10.2016 року на підприємстві ДП «Селидіввугілля» ВП шахта «Україна»;

- зобов’язати Селидовське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити перерахунок призначеної пенсії згідно Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» з 01 серпня 2017 року.

Відповідач заперечив проти задоволення зазначених вимог позивача, просив у задоволенні його позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Так, згідно наданого відзиву від 05.03.2018 року вих. № 3269/07, який надійшов на адресу суду 13 березня 2018 року відповідач зазначив, що до страхового стажу зараховуються періоди трудової та іншої діяльності особи залежно від факту та суми сплачених внесків. Порушення чинного законодавства щодо строків сплати страхових внесків страхувальником – Державним підприємством «Селидіввугілля» ВП шахта «України» призвело до відсутності страхового стажу у позивача, отже, оскільки відповідальність за своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплату внесків покладено на страхувальника, Пенсійний фонд на повинен нести відповідальність за невиконання зазначених обов’язків страхувальником. /арк. справи 55-56/.

Окрім того, як аргумент для відмови у задоволенні позову відповідач зазначив, що однією з умов особливостей застосування Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» є наявність 15 років роботи за списком № 1. Оскільки у позивача відсутній необхідний стаж, відповідач зазначив, що позивач не має права на перерахунок його пенсії згідно Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Також, відповідач зауважив, що призначення, перерахунок, виплата та встановлення права на отримання пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду і не може бути зобов’язанням за рішенням суду.

Суд зазначає, що до наданого відповідачем відзиву було долучено документ, що підтверджує надсилання копії відзиву позивачу та копія довіреності на представника, інших доказів в обґрунтування наданого відзиву відповідачем суду надано не було.

В силу вимог частини п’ятої статті 77 КАС України суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

Позивач – ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1 є пенсіонером за віком, що підтверджується копією пенсійного посвідчення Серія ААЖ № 898268, виданого на ім’я позивача 30.05.2012 року /арк. справи 12/.

Відповідач – Селидовське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 41247274) є суб’єктом владних повноважень – органом виконавчої влади, основним завданням якого, згідно вимог чинного законодавства, зокрема, є реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення.

Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об’єднані управління, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 на управління покладені повноваження, зокрема, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошове утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункти 7,8 пункту 4 Положення).

Записами № 62-64 у трудовій книжці серії АТ-І № 1104352 на ім’я ОСОБА_1 підтверджується, що 03 грудня 2013 року позивача на підставі наказу № 1210-к від 04.12.2013 року прийнято до ВП шахта Україна ДП «Селидіввугілля» підземним електрослюсарем 5 розряду та направлено на дільницю підготовчих робіт № 1. 18 квітня 2016 року згідно наказу № 264-к від 13.04.2016 року позивача відряджено в СП «УКК» ОП «Шахта «Росія» ДП «Селидіввугілля» для навчання з питань охорони праці та промислової безпеки строком на 5 днів. На підставі наказу № 902-к від 24.10.2016 року /арк. справи 34-35/.

12 грудня 2017 року позивач звернувся до управління з письмовою заявою, згідно якої просив надати наступну інформацію:

- про періоди роботи не зараховані до пільгового стажу,

- вказати причини їх не зарахування,

- надати роз’яснення чи застосована стаття 8 Закону України «Про престижність шахтарської праці» /арк. справи 36/.

На заяву позивача листом від 19 грудня 2017 року вих. № 11494/02 відповідач посилаючись на норми постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення (перерахунку) пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» повідомив, що через відсутність уточнюючої довідки про підземний характер робіт не зараховано до пільгового стажу роботи з 03.02.2012 по 21.05.2012 року на підприємстві ВП «Шахта «Росія» ДП «Селидіввугілля» та до страхового та пільгового стажу не зараховані періоди роботи з 01.01.2016 по 22.10.2016 року, у зв’язку з несплатою підприємством єдиного соціального внеску. Таким чином, враховуючи норми статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», яким передбачено мінімальний стаж роботи 15 років за списком № 1, управління повідомило позивачеві про неможливість призначення пенсії за нормами зазначеного Закону через недостатність пільгового стажу.

Згідно зазначеного листа відповідача судом встановлено, що позивач отримує пенсію за віком з 16.03.2012 року, призначену згідно пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», страховий стаж складає 28 років 4 місяці 1 день, стаж роботи за Списком № 1 – 1 рік 11 місяців 10 днів, стаж роботи за Списком № 1 (шахтарі) – 14 років 6 місяців 23 днів.

Суд розцінює надану відповідь як фактичну відмову у зарахуванні періоду роботи до загального (страхового) та пільгового стажу роботи позивача.

Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу на ім’я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) за формою ОК-5 судом встановлено, що станом на дату формування відомостей (20.12.2017 року) у спірному періоді позивач отримував заробітну плату від страхувальника Відокремлений підрозділ «Шахта «Україна» Державного підприємства «Селидіввугілля», код ЄДРПОУ 33621573: у лютому 2016 року 7 003,88 грн., кількість днів стажу в місяці – 29, у березні – 7 741,37 грн., 31 день, у квітні – 7 381,27 грн., 30 днів, у травні – 7 980,21, 31 день, у червні – 6 901,62 грн., 30 днів, у липні – 5 587,42 грн., 31 день, у серпні – 12 252,24 грн., 31 день, у вересні – 1 889,66 грн., 30 днів, у жовтні – 0,00 грн., 22 дня /арк. справи 40-42/.

Згідно довідки № 409, виданої 26 грудня 2017 року вих. № 1-2181 ОСОБА_1, вбачається, що позивач дійсно працював у Відокремленому підрозділі «Шахта «Україна» Державного підприємства «Селидіввугілля» з 03.12.2013 року по 22.10.2016 року на посаді електрослюсара підземного та в період з 01.02.2016 по 22.10.2016 року роботодавець щомісячно на зарплату ОСОБА_1 нараховував єдиний соціальний внесок (ЄСВ) у розмірі 22%:

за лютий 2016 року нараховано зарплати 7 003,88 грн., нараховано роботодавцем ЄСВ – 1 540,85 грн.;

за березень нараховано зарплати 7 741,37 грн., ЄСВ – 1 703,10 грн.;

за квітень нараховано зарплати 7 331,27 грн., ЄСВ – 1 612,88 грн.;

за травень нараховано зарплати 7 980,21 грн., ЄСВ –1 755,65 грн.;

за червень нараховано зарплати 6 901,62 грн., ЄСВ – 1 518,36 грн.;

за липень нараховано зарплати 5 587,42 грн., ЄСВ – 1 229,23 грн.;

за серпень нараховано зарплати 12 252,24 грн., ЄСВ – 2 694,49 грн.;

за вересень нараховано зарплати 1 889,66 грн., ЄСВ – 415,73 грн.;

за жовтень нараховано зарплати 0,00 грн., ЄСВ – 0,00 грн.

У вищезазначеній довідці також зазначено, що всі дані відображені у таблиці 6 Звіту про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, який щомісяця надавався до Покровської об’єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області.

Окрім того, у вказаній довідці зазначено, що єдиний соціальний внесок перераховано до Покровської об’єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області на користь бюджету за період з 01 лютого 2016 року по 31 жовтня 2016 року у повному обсязі /арк. справи 39/.

На виконання ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 15 березня 2018 року підприємством-страхувальником надано довідку № 177 від 18.04.2018 року про факт перерахування в повному обсязі ЄСВ відносно працівника ОСОБА_1. Так, у наданій довідці зазначено, що ЄСВ на зарплату нарахований роботодавцем у період його роботи з 01.02.2016 по 22.10.2016 року на загальну суму 12 471,29 грн. перераховано до Покровської об’єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області на користь бюджету в повному обсязі /арк. справи 67/.

Отже, спірним питанням у справі є правомірність відмови пенсійного органу у здійсненні перерахунку призначеної пенсії згідно Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» через не зарахування до пільгового стажу роботи періоду роботи позивача на ВП шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» з 01.01.2016 по 22.10.2016 року при відсутності сплати підприємством-страхувальником єдиного соціального внеску.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Закон України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.

Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв’язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно норм статті 1 цього закону громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до положень статті 13 зазначеного закону, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до норм частини першої статті 24 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон № 1058-XV), страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з положеннями частини третьої зазначеної статті страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Порядок обчислення та сплати страхових внесків визначено у статті 20 Закону № 1058-XV.

Так, абзацом 1 частини першої статті 20 Закону № 1058-XV передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі

Відповідно до положень частини другої зазначеної статті обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Згідно з нормами частини десятої вищенаведеної статті Закону, якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Нормами статті 106 Закону № 1058-XV передбачено, що відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

З аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Як раніше встановлено судом та підтверджено наявними матеріалами справи позивач у спірному періоді працював на ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» та із заробітної плати позивача утримувалися страхові внески, що підтверджується довідкою № 409, виданої 26 грудня 2017 року вих. № 1-2181.

Окрім того, на підтвердження зазначених обставин ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» надано довідку № 177 від 18.04.2018 року, в якій зазначено, що єдиний соціальний внесок, нарахований на заробітну плату позивача за період з 01.01.2016 року по 31.10.2017 року перераховано до Покровської об’єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області у повному обсязі.

Щодо вимог позивача про визнання бездіяльності управління щодо не зарахування до пільгового та страхового стажу періоди роботи з 01.01.2016 по 22.10.2016, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи установлено, за спірний період підприємством-страхувальником було нараховано ЄСВ на заробітну плату позивача за період з 01.01.2016 року по 30.09.2016 року. Згідно наданих довідок ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» вбачається, що у жовтні 2016 року позивачу не було нараховано заробітну плату та відповідно – ЄСВ.

Як встановлено матеріалами справи, заробітна плата за жовтень 2016 року позивачу не нараховувалась, оскільки на підставі наказу від 08.09.2016 року № 760-к «Про відпустки, звільнення» ОСОБА_1 було надано відпустку без збереження заробітної плати за сімейними обставинами з 10.09.2016 по 10.10.2016 року та на підставі наказу від 24.10.2016 року № 902-к «Про звільнення, відпустки» - з 11.10.2016 по 25.10.2016 року, що підтверджується наданими підприємством витягами з наказів /арк. справи 70/.

За таких обставин, в силу вимог статті 24 Закону № 1058- XV суд доходить висновку про неправомірність не зарахування до пільгового стажу періоду роботи позивача з 01.01.2016 року по 30.09.2016 року.

Закон України від 02 вересня 2008 року № 345-VI «Про підвищення престижності шахтарської праці» (надалі – Закон № 345-VI) спрямований на підвищення престижності шахтарської праці, надання додаткових гарантій у виплаті та підвищенні заробітної плати і розв'язанні соціально-побутових проблем шахтарів.

Дія цього Закону, відповідно до положень частини першої, поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.

Нормами статті 8 Закон № 345-VI визначені особливості пенсійного забезпечення. Так, мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Дія частини першої статті 7 і статті 8 цього Закону, відповідно до норм частини другої статті 10 Закону № 345-VI поширюється також на пенсіонерів, пенсія яким була призначена до набрання чинності цим Законом. Фінансування додаткових витрат на виплату підвищеного розміру пенсії відповідно до статті 8 цього Закону здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Надаючи оцінку аргументам відповідача про втручання у дискреційні повноваження органу Пенсійного фонду щодо зобов’язання здійснити перерахунок пенсії позивачеві, суд зазначає наступне.

Верховним Судом опубліковано науковий висновок щодо меж дискреційного повноваження суб’єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією, згідно якого, зокрема, зазначено:

«При реалізації дискреційного повноваження суб’єкт владних повноважень зобов’язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних атах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог.

Критеріями судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень є: критерії перевірки діяльності публічної адміністрації, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, зокрема, мета, з якою дискреційне повноваження надано, об’єктивність дослідження доказів у справі, принцип рівності перед законом, безсторонність; публічний інтерес, задля якого дискреційне повноваження реалізується; зміст конституційних прав та свобод особи; якість викладення у дискреційному рішенні доводів, мотивів його прийняття».

Суд критично ставиться до позиції позивача, викладеній у його відзиві, що призначення, перерахунок, виплата та встановлення права на отримання пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду і не може бути зобов’язанням за рішенням суду, з огляду на наступне.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до положень статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно з нормами частини другої зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Нормами частини другої статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду,може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень (частина друга статті 9 КАС України).

Ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).

Нормами статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

З аналізу норм статей 5, 245 КАС України вбачається, що захист прав у сфері публічно-правових відносин можливий у спосіб зобов'язання відповідача прийняти певне рішення чи зобов'язання вчинити певні дії.

Оскільки судом встановлено, що період роботи позивача на ВП шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» з 01.01.2016 по 30.09.2016 року не зарахований відповідачем протиправно, з урахуванням наявного пільгового стажу за Списком № 1 – шахтарі (14 років 6 місяців 28 днів), суд доходить висновку про наявність у позивача необхідного пільгового стажу роботи для перерахунку пенсії на підставі Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

З відбору та аналізу правових норм суд дійшов висновку, що відповідач своїми діями не забезпечив справедливої рівноваги, запобігаючи несприятливим наслідкам, які можуть виникнути після прийняття такого рішення для захисту основоположних прав конкретної особи, використовуючи свої функції, покладені статтею 19 Конституції України.

За таких обставин, належним способом захисту порушеного права у спірному випадку суд визнає зобов'язання відповідача здійснити позивачеві відповідний перерахунок його пенсії.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно наявних матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до адміністративного суду було сплачено судовий збір на загальну суму 704,80 грн.: 640,00 грн. згідно квитанції ПриватБанк від 11.01.2018 року № 0.0.935857273.1 та 64,80 грн. згідно квитанції ПриватБанк від 30.01.2018 року № 0.0.952218776.1 /арк. справи 6,47/.

Нормами частини першої статті 139 КАС встановлено, що при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір у розмірі 704,80 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вищевикладеного та керуючись статями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-262, 293-295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (юридична адреса: 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв праці, буд 6, код ЄДРПОУ 41247274) щодо не зарахування до пільгового та страхового стажу роботи ОСОБА_1 (зареєстрований та проживає: 85400, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) з 01.01.2016 року по 30.09.2016 року на підприємстві ДП «Селидіввугілля» ВП шахта «Україна».

Зобов’язати Селидовське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (юридична адреса: 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв праці, буд 6, код ЄДРПОУ 41247274) зарахувати до пільгового та страхового стажу періоди роботи ОСОБА_1 (зареєстрований та проживає: 85400, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) з 01.01.2016 року по 30.09.2016 року на підприємстві ДП «Селидіввугілля» ВП шахта «Україна».

Зобов’язати Селидовське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (юридична адреса: 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв праці, буд 6, код ЄДРПОУ 41247274) здійснити перерахунок призначеної пенсії ОСОБА_1 (зареєстрований та проживає: 85400, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) відповідно до положень Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» з 01 серпня 2017 року, з урахуванням періодів з 01.01.2016 року по 30.09.2016 року на підприємстві ДП «Селидіввугілля» ВП шахта «Україна».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Селидовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (юридична адреса: 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв праці, буд 6, код ЄДРПОУ 41247274) на користь ОСОБА_1 (зареєстрований та проживає: 85400, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження 19 квітня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Толстолуцька М.М.