Постанова № 73505780, 12.04.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 158/1167/17 Головуючий у 1 інстанції: Костюкевич О.К. Провадження № 22-ц/773/421/18 Категорія: 27 Доповідач: Киця С. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Киці С.І.,

суддів - Данилюк В.А., Шевчук Л.Я.,

секретар судового засідання Вергун Т.С.,

за участю: відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 23 січня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

В травні 2017 року позивач ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до кредитного договору № 070–22-94/08 від 11.04.2008 року відповідачу надано кредит в розмірі 30000 доларів США зі сплатою 13,5 % річних строком до 10.04.2018 року. Відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання, щодо погашення кредитної заборгованості не виконав і станом на 10.03.2017 року загальна сума заборгованості становить 47626, 32 дол. США, з яких 20784, 36 дол. США – сума заборгованості за кредитом, 26841, 96 дол. США – сума заборгованості за відсотками, які просять стягнути з відповідача на користь позивача разом із судовими витратами по сплаті судового збору.

В ході судового розгляду справи представником позивача ПАТ «Укрсоцбанк» уточнено позовні вимоги. Зазначено, що рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 10.09.2010 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь АКБ СР «Укрсоцбанк» в особі Волинського відділення Львівської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором № 070–22-94/08 від 11.04.2007 року в сумі 274143, 49 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - приміщення магазину (А-1), загальною площею 52, 9 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська область, Ківерцівський район, с. Борохів, вул. Миру, 40а та земельну ділянку для комерційного використання площею 0, 153 га, що знаходиться за адресою: Волинська область Ківерцівський район с.Борохів Борохівської сільської ради, шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження. Грошові кошти отримані від реалізації 26.01.2017 року Державним підприємством «СЕТАМ» з прилюдних торгів вищевказаного майна надійшли на рахунок Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» 16.02.2017 року. Вказує, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке з 2010 року по 2017 року не було виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання. Просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість ОСОБА_1 перед ПАТ «Укрсоцбанк», яка станом на 17.02.2017 року становить 18875, 75 дол. США, з яких 11179,17дол. США – заборгованість за процентами, що станом на 17.02.2017 року еквівалентно 301711, 63 грн., 4434, 75 дол. США - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, що станом на 17.02.2017 року еквівалентно 119688,07грн., 3261, 63 дол. США – пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, що станом на 17.02.2017 року еквівалентно 88027,10грн. разом із судовими витратами по сплаті судового збору.

Рішенням Ківерцівського районного суду від 23 січня 2018 року позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором № 070–22-94/08 від 11.04.2008 року в сумі 18875, 57 доларів США, що еквівалентно 509426 грн. 79 коп. та 7641 грн. 40 коп. судового збору.

Відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на вказане рішення суду першої інстанції. Покликаючись на неправильну оцінку доказів, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати дане рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. Зазначає, що суд не дослідив та не взяв до уваги ту обставину, що платіж від 16 лютого 2017 року по сплаті відсотків в сумі 1369, 78 доларів США, що еквівалентно 36975,30грн. здійснено не ним, а виконавчою службою після реалізації заставного майна по рішенню суду і до впливу на строки давності даний факт відношення не має. Його не було повідомлено про цей здійснений виконавчою службою платіж. ПАТ «Укрсоцбанк» вже зверталося до Ківерцівського районного суду Волинської області з позовом про стягнення з нього заборгованості за даним кредитним договором, рішенням якого від 10.09.2010 року стягнуто з нього в користь АКБ СР «Укрсоцбанк» заборгованість в сумі 274143, 49 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - приміщення магазину та земельну ділянку для комерційного використання площею 0, 153 га, що знаходиться за адресою: Волинська область, Ківецівський район, с. Борохів, Борохівської сільської ради шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження. На прилюдних торгах 26 січня 2017 року вищезазначений магазин було продано за ціною 425000 грн. Про зарахування коштів на погашення кредиту банк його не повідомляв. В травні 2017 року через 7 років після рішення суду про стягнення з нього заборгованості за кредитом шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки він отримав вимогу банку, якою встановлювалися нові суми боргу. Звернувшись з позовом до нього в травні 2017 року, банк пропустив строк позовної давності, який має відраховуватися від попереднього рішення суду про стягнення з нього заборгованості від 10.09.2010 року.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачем ПАТ «Укрсоцбанк» зазначено, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Наявність рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, примусовий продаж іпотечного майна не призвело до припинення зобов’язань відповідача за кредитним договором, які припиняються належним виконанням. Вимоги банку про повернення кредиту і сплату відсотків є дійсними і підлягають судовому захисту. Розмір заборгованості узгоджується з його фактичним розміром, враховуючи часткове задоволення вимог банку внаслідок продажу іпотечного майна. Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізовувати своє право в примусовому порядку через суд.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції – скасуванню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що наявність судового рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором не впливає на обов’язок позичальника сплачувати проценти за користування кредитом, а так як відповідач договірних зобов'язань за вказаним договором належним чином не виконав, в нього утворилась заборгованість по сплаті відсотків та пені в сумі 18875, 57 дол. США, що еквівалентно 509426, 79 грн., які підлягають стягненню з нього в користь банку, а оскільки останній платіж було внесено після реалізації іпотечного майна 16.02.2017 року, перебіг позовної давності перервався, а тому банк, який звернувся до суду в травні 2017 року, строк звернення до суду не пропустив.

Такі висновки суду не відповідають обставинам справи та зроблені з порушенням норм матеріального права.

Судом встановлено, що 11.04.2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №070-22-94/08, на підставі якого позичальнику було надано кредит у розмірі 30000 дол. США зі сплатою 13,5 % річних за користування кредитом строком до 10.04.2018 року (а.с.5-8).

18.06.2009 року було укладено Додатковий договір № 1, яким було збільшено суму кредиту до 30576, 53 доларів США зі сплатою 14 % річних з кінцевим терміном повернення заборгованості до 10 квітня 2023 року (а.с.11-12).

Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 10.09.2010 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь АКБ СР «Укрсоцбанк» в особі Волинського відділення Львівської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором №0702294/08 від 11.04.2007 року в сумі 274143,49 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - приміщення магазину (А-1), загальною площею 52, 9 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська область, Ківерцівський район, с.Борохів, вул. Миру, 40а та земельну ділянку для комерційного використання площею 0, 153 га, що знаходиться за адресою: Волинська область Ківерцівський район с. Борохів Борохівської сільської ради, шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

26 січня 2017 року проведені прилюдні торги з реалізації іпотечного майна, кошти від продажу якого 16 лютого 2017 року надійшли на рахунок ПАТ «Укрсоцбанк».

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з розрахунку банком кредитної заборгованості ОСОБА_1 за період з 03.06.2010 року по 09.03.2017 року, 8338, 99 грн. 16.02.2017 року зараховано на рахунок банку як погашення суми простроченої заборгованості.

Відповідач договірних зобов'язань за вказаним договором належним чином не виконав, у зв'язку із чим утворилась заборгованість в сумі 18875,57дол. США, що еквівалентно 509426, 79 грн., яка складається: заборгованість за відсотками - 11179, 19 дол. США грн., що еквівалентно 301711, 63 грн., розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту - 4434,75 дол. США, що еквівалентно 119688, 07 грн., розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків – 3261, 63 дол. США, що еквівалентно 88027, 10 грн.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу (далі – ЦК) України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

Згідно із ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Спеціальна позовна давність тривалістю в один рік встановлена, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина 4 статті 267 ЦК України).

Відповідно до статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

У справі, що переглядається, на вимоги про стягнення процентів за користування кредитними коштами поширюється загальна позовна давність тривалістю у три роки. Спеціальна позовна давність поширюється на вимоги про стягнення пені.

Рішенням Ківерцівського районного суду від 10.09.2010 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь АКБ СР «Укрсоцбанк» в особі Волинського відділення Львівської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором № 070–22-94/08 від 11.04.2007 року в сумі 274143,49грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Суд стягнув заборгованість, яка виникла станом на 03.06.2010 року і складалась із заборгованості за кредитом 29423, 35 доларів США, що еквівалентно 233197,70 грн., заборгованості за відсотками – 389, 04 доларів США, що еквівалентно 3083, 30 грн. та 4276, 17 доларів США простроченої заборгованості за відсотками – еквівалентно 33891, 21 грн. та 3971 грн. 20 коп. нарахованої пені. Пред’явивши позов до суду в 2010 році, банк змінив строк виконання основного зобов’язання й був зобов’язаний пред’явити позов до боржника про стягнення процентів протягом трьох років після ухвалення рішення Ківерцівським районним судом 10.09.2010 року. Банк звернувся до суду з позовом лише в травні 2017 року, а отже пропустив строк позовної давності.

Заяву про застосування строків позовної давності відповідач подав 18.12.2017 року. Відповідач ОСОБА_1 у відзиві на позов посилався на пропуск позовної давності, оскільки звернувся позивач із даним позовом зі значним пропуском, і просив на підставі цього в позові відмовити.

Висновок суду першої інстанції про переривання позовної давності вчиненням платежу, який надійшов на погашення кредитної заборгованості 16.02.2017 року на виконання рішення суду від 10.09.2010 року, зокрема від реалізації іпотечного майна, суперечить положенням частини першої статті 264 ЦК України, оскільки перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання свого боргу або обов’язку, а платіж надійшов поза волею боржника, на виконання рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 10.09.2010 року після примусової реалізації в січні 2017 року переданого в іпотеку нерухомого майна.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Таким чином, колегія суддів вважає, що поза межами строку позовної давності вимоги задовольнятися не можуть і сплив цього строку є підставою для відмови у позові, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у позові.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 23 січня 2018 року в даній справі скасувати та прийняти нову постанову.

В позові Публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий

Судді: