Ухвала суду № 73502912, 20.04.2018, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/1766/17

УХВАЛА

20 квітня 2018 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області

в складі:

судді: Ганкіної І.А.,

при секретарі: Жигаровій Д.О.,

за участю прокурора: Каменяр О.В.,

обвинуваченого: ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці об’єднане кримінальне провадження № 12017020100000562 від 25.05.2017 року від 27.12.2017 року та № 12017020100000562 від 25.05.2017 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 обвинувачується вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України.

У судовому засіданні прокурор заявила клопотання про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, враховуючи, що ризики, які стали підставою, для встановлення ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зникли. Обвинувачений переховувався від досудового слідства, був оголошений в розшук, є неодноразово судимим та може вчиняти дії щодо впливу на покази ще не допитаних у судовому засіданні потерпілих та свідків.

Обвинувачений ОСОБА_1 та захисник ОСОБА_2 заперечили проти клопотання прокурора, вважають підставу для продовження строку тримання під вартою надуманими, просили врахувати, що обвинувачений не переховувався від слідства, має на утриманні неповнолітню дитину, постійне місце проживання та сім’ю. Захисник ОСОБА_2 просить змінити обвинуваченому міру запобіжного заходу на домашній арешт.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд враховує, що у відповідності до ч. 3 ст. 331 КПК України визначено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов’язаний розглянути питання продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двохмісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув’язнення. До спливу продовженого строку суд зобов’язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції», і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення.

Запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_1 застосовано за рішенням суду, тобто у спосіб, встановлений кримінальним процесуальним законодавством України.

Вирішуючи клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_1, суд враховує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом.

При цьому, суд враховує, що злочин, в якому обвинувачується ОСОБА_1, віднесений відповідно до ст.12 КК України, до тяжкого злочину, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України строком покарання від 3 до 6 років позбавлення волі, що дає достатні підстави вважати, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може, з метою уникнення від покарання, незаконно впливати на потерпілих та свідків, які підлягають виклику до суду, уникати явки до суду. Також суд враховує, що ОСОБА_1 ніде не працює, в офіційно зареєстрованому шлюбі не перебуває, батьком дитини народженої від матері ОСОБА_3 в свідоцтві про народження серії 1-АМ № 350281 зазначений ОСОБА_4, а не ОСОБА_1, що позбавляє суд можливості враховувати наявність дитина на утримані саме обвинуваченого. Також суд враховує, що згідно даних, встановлених судовим рішенням, а саме ухвалою Вінницького міського суду від 23 листопада 2017 року та ухвали Апеляційного суду Вінницької області від 07 грудня 2017 року був встановлений ризик, який став одною з підстав для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а саме, оголошення в розшук на стадії досудового слідства. Також суд враховує, що обвинувачений є раніш неодноразово судимим за вчинення умисних злочинів, що свідчить про схильність до вчинення кримінальних правопорушень.

Відтак, для запобігання вказаним ризикам, та враховуючи суспільний інтерес, що полягає у виконанні завдань, які передбачені ст.2 КПК України, зокрема, у захисті інтересів суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та інтересів інших учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, і який, незважаючи на презумпцію невинуватості обвинувачених, превалює над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначено у п.79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року, суд вважає виправданим тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою та недостатнім застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в зв’язку з чим в задоволенні клопотання обвинуваченого щодо зміни запобіжного заходу на домашній арешт слід відмовити, клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою – задоволити.

Виходячи з того, що на даний час судовий розгляд даного кримінального провадження лише розпочато, суд заслухавши клопотання сторін щодо міри запобіжного заходу, вважає за необхідне продовжити термін тримання під вартою ОСОБА_1 строком до 2 місяців.

Враховуючи вимоги норм розділу ІІ КПК України, зокрема, ст. ст. 177,183,199, а також вищевказані обставини, суд вважає, що більш м’які заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час розгляду даного кримінального провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 183, 199, 331 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора – задовольнити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу – тримання під вартою щодо ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України, строком до 2 місяців – до 19 червня 2018 року включно.

Копію ухвали направити для виконання начальнику УВП№1 м. Вінниці.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДЯ І.А. Ганкіна