Постанова № 73500856, 17.04.2018, Апеляційний суд міста Києва

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2018 року м. Київ

Справа № 22-3160 Головуючий у 1-й інстанції - Лазаренко В.В.

Унікальний №760/8868/15-ц Доповідач - Пікуль А.А.

Апеляційний суд міста Києва. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ у складі:

головуючого Пікуль А.А.

суддів Гаращенка Д.Р.

НевідомоїТ.О.

секретар Пузикова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_4 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 11 березня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, звернення стягнення на предмет іпотеки

та зустрічним позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_5, про розірвання кредитного договору та встановлення порядку та строку повернення коштів,-

в с т а н о в и л а:

У квітні 2015 року ПАТ "УкрСиббанк" пред'явив в суд позов до ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позивач обґрунтував свої вимоги тим, що 18 березня 2008 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_4, було укладено договір про надання споживчого кредиту №11316639000, за умовами якого банк надав ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 81500 доларів США з кінцевим терміном повернення 17 березня 2023 року та сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 13,90% річних. 18 березня 2008 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_3, ОСОБА_5 було укладено договір іпотеки №80135 за умовами якого відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_5 виступили перед банком майновими поручителями за кредитним договором №11316639000 від 18 березня 2008 року, передавши в іпотеку останнього належну їм на праві власності квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Внаслідок порушення умов кредитного договору №11316639000 від 18 березня 2008 року позивач просив стягнути з відповідача заборгованість в загальному розмірі 40486 доларів США, з яких: 36199,58 дол. США - кредитна заборгованість; 4286,42 дол. США - заборгованість по процентам; пеню у розмірі 18091 грн. 08 коп., з яких: 5416 грн. 04 коп. - пеня за прострочення сплати кредиту; 12675 грн. 04 коп. - пеня за прострочення сплати процентів.

Крім того, для задоволення вимог ПАТ "УкрСиббанк", що виникли на підставі кредитного договору№11316639000 від 18 березня 2008 року, а саме заборгованості по кредиту та процентам в розмірі 40486 доларів США, та заборгованості по сплаті пені в розмірі 18091 грн. 08 коп., позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №80135 від 18 березня 2008 року: двокімнатну квартиру, загальною площею 41,20 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що є спільною частковою власністю відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 22.12.1997 ЖЕУ-2 Південно-Західної залізниці м. Києва згідно з розпорядженням від 22.12.1997 р. №1928. Встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів предмета іпотеки у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку", та встановити початкову ціну у розмірі 588 000 грн.

У червні 2015 року відповідач ОСОБА_4 пред'явив в суд зустрічний позов до ПАТ "УкрСиббанк" про розірвання договору про надання споживчого кредиту №11316639000 від 18 березня 2008 року, встановлення порядку та строку повернення боргу за даним кредитним договором у розмірі, визначеному судом на момент його розірвання, та розстрочення виконання рішення на п'ять років.

В обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_4 послався на те, що після укладання кредитного договору відбулася зміна економічної ситуації та коливання курсу іноземної валюти стосовно національної валюти України, а в момент укладання кредитного договору сторони виходили з того, що така зміна вказаних обставин не настане.

Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 11 березня 2016 року первісні позовні вимоги задоволено у повному обсязі, у задоволенні зустрічного позову судом відмовлено. Суд вирішив питання розподілу судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду в частині вирішення позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, ОСОБА_3 через свого представника ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення, просить рішення суду в означеній частині скасувати (т.1, а.с.234-246).

Не погодившись з рішенням суду в частині вирішення зустрічного позову, ОСОБА_4 через свого представника ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення, просить рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити зустрічний позов ОСОБА_4 (т.1, а.с.250-262).

Відзиву на апеляційні скарги позивач за первісним позовом, ПАТ "УкрСиббанк", у визначений судом строк не подав.

Рішення суду в частині задоволення позовних вимог ПАТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором №11316639000 від 18 березня 2008 року відповідачами не оскаржується, а тому в апеляційному порядку у цій частині не перевіряється.

Відповідно до ч.6 ст. 147 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Підпунктом 8) п. 1 Розділу XIII " Перехідні положення" ЦПК України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017) установлено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

В суд апеляційної інстанції ОСОБА_5 не з'явився, про місце та час апеляційного розгляду повідомлений належним чином, про що свідчать завірені штемпелем поштового відділення та підписом начальника відділення зв'язку зворотні повідомлення про вручення йому судових повісток 12 квітня 2018 року (т.2, а.с.33).

Суд ухвалив розглядати справу у відсутність ОСОБА_5, оскільки відповідно до положень ч.2 ст. 372 ЦПК неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді Пікуль А.А., пояснення учасників справи: представника ОСОБА_4 та ОСОБА_3, ОСОБА_2, який підтримав подані ним апеляційні скарги та просив суд їх задовольнити; представника ПАТ "УкрСиббанк", Гіль Н.В., яка заперечувала проти задоволення апеляційних скарг, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи кожної апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_4 слід залишити без задоволення, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 - задовольнити частково з таких підстав.

У даній справі сторонами не оспорюються наступні обставини, встановлені районним судом.

18 березня 2008 року між АКІБ "УкрСиббанк", найменування якого змінено на ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_4 було укладено договір про надання споживчого кредиту №11316639000, за умовами якого банк зобов'язався надати ОСОБА_4 кредитні кошти у розмірі 81500 доларів США з кінцевим терміном повернення 19 березня 2018 року та сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 13,90% річних, шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника НОМЕР_1 у ПАТ "УкрСиббанк", код банку (МФО) 351005.

ПАТ "УкрСиббанк" зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі і своєчасно, що підтверджується відповідною випискою по банківському рахунку ОСОБА_4

За умовами кредитного договору ОСОБА_4 зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за його користуванням.

Згідно з п.1.2.2 кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно додатку №1 до договору, але в будь-якому випадку не пізніше 19.03.2018, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту відповідно до умов цього договору та/або згідно умов відповідної угоди сторін.

Згідно з п.1.3.3 кредитного договору, нарахування процентів здійснюється щомісяця, в останній робочий день поточного місяця, методом "факт/360" відповідно до вимог чинного законодавства України. При цьому проценти нараховуються на суму кредитних коштів, що фактично надані банком позичальнику і які ще не повернуті останнім у власність банку відповідно до умов договору.

ОСОБА_4 зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв'язку з чим у нього перед позивачем утворилась прострочена заборгованість.

З метою створення більш сприятливих умов для виконання ОСОБА_4 своїх зобов'язань за кредитним договором, 7 серпня 2013 року між ним та позивачем укладено додаткову угоду №2 до договору про надання споживчого кредиту від 18 березня 2008 року №11316639000, відповідно до якої, банк надав ОСОБА_4 послугу щодо реструктуризації заборгованості.

Згідно з вказаною додатковою угодою кінцевий термін повернення кредиту продовжено до 17 березня 2023 року та змінено порядок погашення заборгованості за кредитним договором.

18 березня 2008 року між АКІБ "УкрСиббанк", назва якого змінена на ПАТ "УкрСиббанк", та відповідачами ОСОБА_3, ОСОБА_5 укладено договір іпотеки №80135 за умовами якого відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 виступили перед банком майновими поручителями ОСОБА_4, передавши в іпотеку банку належну їм на праві власності квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Дана квартира, загальною площею 41.2 кв. м, належить відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_5 по 1/2 частині кожному на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 22.12.1997 ЖЕУ-2 Південно-Західної залізниці м. Києва згідно з розпорядженням (наказом) від 22.12.1997 №1928, зареєстрованого в Бюро технічної інвентаризації м. Києва 12.01.1998 за реєстровим номером 5302.

Відповідно п.1.2 договору іпотеки ринкова вартість предмету іпотеки, згідно зі звіту про експертну оцінку ринкової вартості, виконаного СПД СПД ОСОБА_7 29 лютого 2008 року, становить 588000 грн.

У зв'язку з укладанням між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 додаткової угоди від 7 серпня 2013 року №2 до договору про надання споживчого кредиту від 18 березня 2008 року №11316639000, 7 серпня 2013 року між ПАТ "УкрСиббанк" та відповідачами ОСОБА_3, ОСОБА_5 укладено договір про внесення змін №1 до договору іпотеки від 18 березня 2008 року №80135, відповідно до якого останній доповнено п.1.7.

За змістом вказаного пункту, відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 надали згоду на забезпечення іпотекою в повному обсязі зобов'язання, передбаченого додатковою угодою від 7 серпня 2013 року №2 до договору про надання споживчого кредиту від 18 березня 2008 року №11316639000.

28 січня 2015 року позивачем на адресу відповідачів направлені вимоги про дострокове погашення заборгованості, які залишені з їх боку без задоволення.

За встановлених обставин, ураховуючи факт істотного порушення відповідачем ОСОБА_4 основного зобов'язання за договором про надання споживчого кредиту від 18 березня 2008 року №11316639000, що призвело до виникнення простроченої заборгованості за тілом кредиту та відсотками, районний суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з основного боржника суми заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, з метою задоволення вимог іпотекодержателя (кредитора за основним зобов'язанням).

При вирішенні зустрічного позову районний суд виходив з принципу диспозитивної цивільного судочинства, та констатував недоведеність відповідачем тієї обставини, що позивачем було допущено істотне порушення кредитного договору, як не доведено і наявності одночасно чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 ЦК України, з якими закон пов'язує можливість розірвання договору.

За таких обставин вимоги відповідача за зустрічним позовом районним судом визнано необґрунтованими та недоведеними, у зв'язку з чим суд прийшов до висновку, що в їх задоволенні належить відмовити в повному обсязі.

Рішення суду в частині визначення розміру заборгованості ОСОБА_4 перед ПАТ "УкрСиббанк" за кредитним договором №11316639000 від 18 березня 2008 року, що складає 40 486 доларів США, з яких: 36 199, 58 доларів США - заборгованість за кредитом; 4 286,42 доларів США - заборгованість по процентам, 18 091 грн. 08 коп. пені за порушення термінів повернення кредиту і порушення термінів сплати процентів, з яких: 5 416, 04 грн. - пеня за прострочення сплати кредиту; 12675,04 грн. - пеня за прострочення сплати процентів, боржником та майновими поручителями боржника не оскаржується. Таким чином, визначений районним судом розмір заборгованості відповідачами не оспорюється.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 щодо незгоди із сумою боргу в рамках оскарження рішення суду в частині вирішення зустрічних позовних вимог про розірвання кредитного договору, встановлення порядку та строку повернення боргу за даним кредитним договором у розмірі, визначеному судом на момент його розірвання, та розстрочення виконання рішення на п'ять років, не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції для скасування рішення суду в частині вирішення зустрічних позовних вимог ураховуючи таке.

У даному випадку боржник вважає неправильне, на його думку, визначення кредитором суми заборгованості істотним порушенням умов кредитного договору з боку ПАТ "УкрСиббанк" і кваліфікує цю обставину, як таку, що підпадає під дію положень ч.2 ст. 651 ЦК України.

Така позиція ОСОБА_4 є хибною, вона не відповідає умовам укладеного між сторонами договору про надання споживчого кредиту №11316639000 від 18 березня 2008 року, що визначає обов'язок Банку надати кредитні кошти, який був виконаний позивачем у повному обсязі, а порушення умов договору в частині повного та своєчасного повернення суми кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами допущене саме ОСОБА_4

Посилання у апеляційній скарзі на порушення з боку Банку шляхом невиконання ним вимог про письмове повідомлення позичальника щодо інформації про умови кредитування, в тому числі детального розпису орієнтовної сукупної вартості кредиту, також не можуть бути прийняті апеляційним судом у якості підстав для задоволення зустрічного позову, оскільки ця обставина не має правового значення при вирішенні питання розірвання чинного договору з підстав, визначених ч.2 ст. 651 та ст. 652 ЦК України.

Інших доводів щодо неправильності вирішення зустрічного позову апеляційна скарга ОСОБА_4, подана його представником, не містить.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3, яка стосується вирішення позовних вимог ПАТ "УкрСиббанк" про звернення стягнення на предмет іпотеки, щодо подвійного стягнення заборгованості унаслідок ухвалення оскаржуваного рішення також не можуть бути прийняті апеляційним судом у якості підстав для скасування рішення в частині звернення стягнення на предмет іпотеки.

У даному випадку сторона вдається до перекручування обставин та посилається на роз'яснення касаційного суду, які не стосуються спірних правовідносин.

Водночас, 3 лютого 2016 року Верховним Судом України у справі № 6-1080цс15 висловлена наступна правова позиція.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Право вибору конкретного способу звернення стягнення на предмет іпотеки покладається на іпотекодержателя. Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України суди повинні розглядати питання про можливість застосування звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, заявлений у позовній вимозі. При цьому здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту.

Звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов'язання на забезпечувальне. Тому задоволення вимог за дійсним основним зобов'язанням одночасно зі зверненням стягнення на предмет іпотеки не зумовлює подвійного стягнення за основним зобов'язанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобов'язанням відсутня.

Водночас, ці доводи не можуть бути відхилені апеляційним судом у повному обсязі, адже зі змісту резолютивної частини оскаржуваного рішення однозначно не випливає, що звернення стягнення на предмет іпотеки, де особа іпотекодавця є відмінною від особи боржника, відбувається саме в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4, яка стягується із боржника.

З огляду на викладене, апеляційний суд приймає доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 щодо можливості подвійного стягнення у якості підстав для зміни рішення суду шляхом викладення резолютивної частини рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки (абзац четвертий резолютивної частини рішення) у новій редакції із зазначенням, що звернення стягнення на предмет іпотеки, належний ОСОБА_3, проводиться у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 за кредитним договором, сума якої стягується з боржника.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 щодо неправильного застосування районним судом при вирішенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки положень Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» також заслуговують на увагу та приймаються апеляційним судом у якості підстав для зміни рішення у цій частині, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частинами першою та третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основними зобов'язаннями шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

7 червня 2014 року набув чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», згідно з пунктом 1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Поняття мораторій у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов'язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України).

Таким чином, установлений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» мораторій не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусове стягнення на майно (відчуження без згоди власника).

Крім того, згідно з пунктом 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Оскільки вказаний Закон не зупиняє дії решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов'язань, то й не може бути мотивом для відмови в позові, а є правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію цього Закону на період його чинності.

Разом з тим рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не підлягає виконанню.

У даному випадку під час апеляційного розгляду представник позивача не оспорила тієї обставини, що положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» розповсюджуються на дані правовідносини.

З огляду на викладене рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає виконанню на час дії цього Закону.

Тому оскаржуване рішення підлягає зміні шляхом доповнення його резолютивної частини після абзацу сьомого абзацом восьмим про те, що рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає виконанню на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». У зв'язку з чим, абзаци восьмий - дев'ятий резолютивної частини рішення слід вважати відповідно абзацами дев'ятим - десятим.

Зміни, внесені апеляційним судом до оскаржуваного рішення, не тягнуть за собою зміни розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 367-368, 374-376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_4 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 11 березня 2016 року в частині вирішення зустрічного позову залишити без задоволення.

Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 11 березня 2016 року в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_4 про розірвання договору про надання споживчого кредиту №11316639000 від 18 березня 2008 року, встановлення порядку та строку повернення коштів залишити без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 11 березня 2016 року в частині вирішення позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити частково.

Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 11 березня 2016 року в частині вирішення позовних вимог Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" про звернення стягнення на предмет іпотеки змінити.

Абзац четвертий резолютивної частини рішення викласти у наступній редакції.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 за договором про надання споживчого кредиту №11316639000 від 18 березня 2008 року у розмірі 40 486 (Сорок тисяч чотириста вісімдесят шість) доларів США 00 центів, з яких: 36 199, 58 доларів США - заборгованість за кредитом; 4 286,42 доларів США - заборгованість по процентам, та заборгованості по сплаті пені за порушення термінів повернення кредиту і порушення термінів сплати процентів у розмірі 18 091(Вісімнадцять тисяч дев'яносто одну) грн. 08 коп., з яких: 5 416, 04 грн. - пеня за прострочення сплати кредиту; 12675,04 грн. - пеня за прострочення сплати процентів, звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №80135 від 18 березня 2008 року, за реєстровим № 1522, - двокімнатну квартиру загальною площею 41,20 кв. метрів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, яка належить на праві спільної часткової власності (в рівних частинах) ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого 22.12.1997 р. ЖЕУ-2 Південно-Західної залізниці м. Києва 12 січня 1998 року за реєстровим № 5302, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна №127401880000.

Після абзацу сьомого доповнити резолютивну частину рішення абзацом восьмим наступного змісту.

Рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає виконанню на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

У зв'язку з чим, абзаци восьмий - дев'ятий резолютивної частини рішення вважати відповідно абзацами дев'ятим - десятим.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 19 квітня 2018 року.

Головуючий: А.А. Пікуль

Судді: Д.Р. Гаращенко

Т.О. Невідома