Рішення № 73500290, 12.04.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/29401/17

Провадження № 2/761/2492/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Волошина В.О.

при секретарі: Яриновській Є.В.

за участю:

відповідача: ОСОБА_1

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 про стягнення сплаченого страхового відшкодування, -

в с т а н о в и в :

В серпні 2017р. позивач ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з вказаним позовом до відповідача ОСОБА_1, в якому просив суд: стягнути з відповідача на свою користь суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 65459,45 грн.; 1600,0 грн. - судового збору.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 23 квітня 2014р. між позивачем та ТОВ «АСТРА Лізинг» було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 258/14-Т/КУ-015ал (надалі по тексту - договір страхування), у відповідності до якого позивач застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані із експлуатацією автомобіля НОМЕР_1 (надалі по тексту - застрахований ТЗ).

17 березня 2015р. на вул. Дегтярівській, 9 в м. Києві сталася ДТП за участю застрахованого ТЗ під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля «Audi» д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням відповідача.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 01 квітня 2015р. по справі № 761/8841/15-п, відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Вищезазначену подію було визнано позивачем страховим випадком, в зв'язку із чим, ним було складено Страховий акт № 258/14-Т/КУ-015ал-1-1 від 27 березня 2015р. на суму 65459,45 грн. В подальшому кошти в сумі 65459,45 грн. було перераховано позивачем на користь ФОП ОСОБА_5, в рахунок сплати вартості відновлювального ремонту застрахованого ТЗ. Оскільки в досудовому порядку відповідач відмовляється сплатити суму сплаченого страхового відшкодування, позивач вимушений був звернутись до суду з вказаним позовом для захисту своїх прав та просив суд на підставі ст. ст. 993, 1166, 1188, 1191, 1194 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування» задовольнити позов.

До судового засідання стороною позивача було подано на адресу суду заяву, про розгляд справи у відсутність повноваженого представника позивача. Заявлені позовні вимоги сторона позивача підтримує в повному обсязі, з підстав, зазначених в позові. Також стороною позивача було подано відповідь на відзив на позов, в якій сторона позивача зазначила, що твердження сторони позивача, що вимоги є незаконними, на думку сторони є помилковими.

В судовому засіданні відповідач та його представник проти позову заперечили, надавши до суду відзив на позов. Представник відповідача звертала увагу суду, що спірні правовідносини, є суброгаційними, а не регресними, а тому з цих підстав просила суд залишити позов без задоволення. Також сторона відповідача звертала увагу суду, що вартість запасних частин, яка зазначена у Звіті № 185 з визначення вартості матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу від 06 квітня 2015р. і рахунку ФОП ОСОБА_5 з відновлювального ремонту є різною. В судовому засіданні відповідач зазначив, що він не погоджується не з розміром матеріального збитку, який було визначено у вище наведеному Звіті, ні з сумою фактичних витрат, які поніс страхувальник за відновлювальний ремонт, при цьому представник відповідача зазначала, що сторона не вважає за доцільне клопотати перед судом про призначення по справі судової автотоварознавчої експертизи, з метою визначення розміру матеріального збитку спричиненого власнику автомобіля НОМЕР_1.

Суд, заслухавши пояснення сторони відповідача, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, та не оспорювалось сторонами, 23 квітня 2014р. між позивачем та страхувальником було укладено договір страхування, у відповідності до якого позивач застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані із експлуатацією автомобіля НОМЕР_1.

17 березня 2015р. на вул. Дегтярівській, 9 в м. Києві сталася ДТП за участю застрахованого ТЗ під керуванням працівника страхувальника та автомобіля «Audi» д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням відповідача. Вказана ДТП мала місце з вини відповідача, що встановлено постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 01 квітня 2015р. по справі № 761/8841/15-п.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач наголошував, що внаслідок виплати ним страхового відшкодування у розмірі 65459,45 грн., до нього перейшло право вимоги до відповідача.

Суд вважає, що право вимоги яке виникає в порядку та на умовах передбачених ст. 993 ЦК України, а також ст. 27 Закону України «Про страхування», є суброгаційним, а відповідний обов'язок відшкодування шкоди винною особою, з огляду на положення ст. 1166 ЦК України є деліктним зобов'язанням.

Положеннями ст. ст. 512, 514 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках встановлених законом, при цьому до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом».

Зокрема положеннями ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п .27 постанови № 4 від 01 березня 2013р., що при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика, суди повинні розрізняти поняття «регрес» та «суброгація». Так, у випадку суброгації, відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов'язанні, із збереженням самого зобов'язання, на підставі договору страхування, а також ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування». У випадку регресу, одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. При цьому регрес регулюється нормами ст. 1191 ЦК України.

Звертаючись до суду з вказаними позовними вимогами, позивач, як правові підстави заявленого позову, одночасно посилався на положення норм матеріального права, які регулюють, як регресні, так і суброгаційні правовідносини.

Враховуючи те, що позивач виплатив на користь ФОП ОСОБА_5 визначену суму відновлювального ремонту (суму страхового відшкодування) за договором страхування у розмірі 65459,45 грн., до нього в порядку та на умовах передбачених ст. ст. 512, 514, 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», перейшло суброгаційне право вимоги до відповідача. При цьому, що зобов'язання не було припинено зміною кредитора.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачена сума страхового відшкодування у розмірі 65459,45 грн.

Доводи сторони відповідача, що вартість запасних частин, яка зазначена у Звіті № 185 з визначення вартості матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу від 06 квітня 2015р. і рахунку ФОП ОСОБА_5 з відновлювального ремонту є різною, судом оцінюється критично, оскільки в основу страхового акту про виплату страхового відшкодування, позивачем було покладено рахунок ФОП ОСОБА_5 від 24 березня 2015р., а не Звіт № 185, та сплачено суму страхового відшкодування 01 квітня 2015р.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1600,0 грн.

Керуючись ст. ст. ст. ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 141, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. ст. 15, 16, 256, 512, 514, 993 ЦК України; ст. 27 Закону України «Про страхування», суд, -

в и р і ш и в :

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (код ЄДРПОУ 33908322, місцезнаходження: м. Київ, вул. Борщагівська, 154) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2, місце реєстрації: АДРЕСА_1) про стягнення сплаченого страхового відшкодування - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» страхове відшкодування в розмірі 65459 /шістдесят п'ять тисяч чотириста п'ятдесят дев'ять/ грн. 45 коп.; судовий збір в розмірі 1600,0 /одна тисяча шістсот / грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення суду складено 19 квітня 2018р.

Суддя: