Ухвала суду № 73499632, 19.04.2018, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

19.04.2018

Справа №638/13271/17

Провадження № 1кс/642/510/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 квітня 2018 р. слідчий суддя Ленінського районного суду м. Харкова Шрамко Л.Л., з участю секретаря – Бондаренко В.П., представника заявника – адвоката ОСОБА_1, ст. слідчого - Бойка В.І.,

розглянувши скаргу ОСОБА_2 на постанову старшого слідчого Військової прокуратури Харківського гарнізону ОСОБА_3 про відмову у визнанні потерпілим, та заяву про поновлення пропущеного строку для звернення зі скаргою -

в с т а н о в и в:

23 лютого 2018 року ОСОБА_2 звернувся до слідчого судді зі скаргою, просить скасувати постанову від 17 жовтня 2017 року старшого слідчого військової прокуратури Харківського гарнізону ОСОБА_3 про відмову у визнанні його потерпілим у кримінальному провадженні № 4201707500000018, зобов’язати старшого слідчого Військової прокуратури Харківського гарнізону ОСОБА_3, прокурора, іншу уповноважену законом службову особу вручити йому пам’ятку про процесуальні права та обов’язки потерпілого.

Одночасно просить поновити пропущений строк звернення з даною скаргою до суду, посилаючись на те, що вказаний строк пропустив з поважних причин. Так, копію оскаржуваної постанови отримав лише 12.12.2017, та 21.12.2017 оскаржив її слідчому судді Дзержинського районного суду м.Харкова. Під час розгляду скарги було з’ясовано, що слідчим 18.12.2017 винесена постанова про закриття кримінального провадження, у зв’язку з чим його – заявника було фактично позбавлено можливості захищати свої права у закритому кримінальному провадженні, тому він оскаржував постанову про закриття кримінального провадження. За його скаргою 09.02.2018 постанова про закриття кримінального провадження була скасована, повний текст постанови отримано ним 21.02.2018, а 23.02.2018 року він звернувся до суду з даною скаргою.

В обґрунтування скарги посилається на те, що постанова є незаконною, необґрунтованою, винесена повторно після скасування слідчим суддею постанови про відмову у визнанні його потерпілим, та є аналогічною за змістом скасованій постанові. В постанові не надана оцінка доводам заявника щодо заподіяння шкоди провокацією злочину.

В судовому засіданні представник заявника - адвокат ОСОБА_1 скаргу підтримав, пославшись на викладені в скарзі обставини.

Старший слідчий Військової прокуратури Харківського гарнізону ОСОБА_3 проти скарги заперечував, пославшись на те, матеріали кримінального провадження не містять доказів заподіяння будь якої шкоди заявнику, та моральної зокрема.

Суд, вислухавши представника заявника – адвоката ОСОБА_1, ст. слідчого Бойка В.І., приходить до висновку про часткове задоволення клопотання з таких підстав.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою, може бути оскаржено рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим.

Військовою прокуратурою Харківського гарнізону внесено відомості до ЄРДР щодо кримінального провадження №42017075000000180 від 25.05.2017 р. за правовою кваліфікацією- ч. 2 ст. 370 КК України, на підставі ухвали слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 10.05.2017 року за заявою адвоката ОСОБА_1 про вчинене кримінальне правопорушення, за фактом вчинення службовими особами Управління СБ України в Харківській області провокації відносно судді Дзержинського районного суду м.Харкова Лазюка С.В. - підбурення особи до пропонування неправомірної вигоди.

Справа перебуває у провадженні старшого слідчого Військової прокуратури Харківського гарнізону ОСОБА_3

14.08.2017 ОСОБА_2 звернувся до Військової прокуратури Харківського гарнізону з заявою про залучення його у якості потерпілого у вказаному кримінальному провадженні, де зазначив, що неправомірними діями службових осіб Управління СБ України в Харківській області йому заподіяно матеріальну шкоду, він зазнав суттєвих душевних страждань через обмеження його законних прав і свобод в зв’язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, фальсифікації доказів у справі. Завдану матеріальну шкоду він оцінив в 1000000грн.

Постановою слідчого Військової прокуратури Харківського гарнізону від 16.08.2017 р., відмовлено у визнанні ОСОБА_2 потерпілим у вказаному кримінальному провадженні.

В обґрунтування постанови слідчий вказав, що заява ОСОБА_2 і матеріали кримінального провадження №42017075000000180 не містять жодного підтвердження факту заподіяння заявнику будь-якої шкоди та моральної зокрема.

Ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м.Харкова від 02.10.2017 вказану постанову слідчого про відмову у визнанні ОСОБА_2В, потерплим скасовано, зобов’язано слідчого Військової прокуратури Харківського гарнізону ОСОБА_3 вирішити питання про визнання ОСОБА_2 потерплим у вказаному кримінальному провадженні.

Як зазначив слідчий суддя у вказаній ухвалі, висновок слідчого щодо відсутності підстав для визнання заявника потерпілим є передчасним, оскільки в тексті постанови від 16.08.2017 р. відсутні посилання на проведені слідчі чи інші процесуальні дії, які в своїй сукупності та взаємному зв’язку підтверджують, що заявнику не завдано моральної шкоди. Не дивлячись на посилання слідчого в постанові про відмову у визнанні потерпілим, на положення ч.5 ст. 55 КПК України, її приписи слідчим не виконані, оскільки в постанові не наведено конкретні очевидні та достатні підстави вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної в ч. 1 ст.55 КПК України. Крім того, слідчим ніяк не прокоментовано доводи заявника про завдання йому суттєвих душевних страждань внаслідок незаконного кримінального переслідування. Питання надання доказів моральної шкоди може бути вирішено тільки після скасування рішення слідчого про відмову у визнанні потерпілим.

17 жовтня 2017 року ст. слідчий Бойко В.І. повторно виніс постанову про відмову у визнання ОСОБА_2 потерпілим у вказаному кримінальному провадженні.

В обґрунтування винесеної постанови від 17.10.2017 ст. слідчий також зазначив, що заява ОСОБА_2 та матеріали кримінального провадження не містять жодного підтвердження факту заподіяння заявнику будь-якої шкоди та моральної зокрема.

Копію оскаржуваної постанови заявник 12.12.2017, та 21.12.2017 оскаржив її слідчому судді Дзержинського районного суду м.Харкова, однак постановою ст. слідчого Бойка В.І. від 18.12.2017 кримінальне провадження було закрито у зв’язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

Ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м.Харкова від 28 грудня 2017 року скарга заявника про скасування постанови про відмову у визнанні потерпілим від 17.10.2017 за його заявою залишена без розгляду..

Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м.Харкова від 9 лютого 2018 року за скаргою адвоката ОСОБА_1 постанова ст. слідчого Бойка В.І. від 18.12.2017 про закриття вказаного кримінального провадження скасована, матеріали кримінального провадження повернуті до військової прокуратури Харківського гарнізону.

При цьому в ухвалі від 09.02.2018 слідчий суддя зазначив, що слідчим була винесена 16.08.2017 року постанова про відмову у визнанні потерпілим ОСОБА_2, яка була скасована ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 02.10.2017 року. При цьому, в ухвалі слідчого судді було зазначено, що висновок слідчого про відмову у визнанні ОСОБА_2 потерпілим є передчасним, оскільки висновок слідчого про те, що матеріали кримінального провадження не місять підтвердження заподіяння заявнику будь-якої шкоди, в тому числі моральної, вказаний без посилання на проведення слідчих та інших процесуальних дій.

Вказані недоліки залишились поза увагою слідчого, і не виконані, та ним 17.10.2017 року повторно винесена постанова про відмову у визнанні потерпілим ОСОБА_3 з тих же підстав, що і постанова від 16.08.2017 року.

Зазначена постанова могла бути оскаржена протягом 10 днів з дня отримання її копії, однак матеріали кримінального провадження не містять відомостей щодо отримання постанови про відмову у визнанні потерпілим від 17.10.2018 року ОСОБА_2, або адвокатом, який представляє його інтереси.

Враховуючи наведене, слідчий суддя при розгляді скарги на постанову про закриття кримінального провадження прийшов до висновку, що слідчим винесено постанову про закриття кримінального провадження передчасно, до того, як постанова про відмову у визнанні потерпілим ОСОБА_2 від 17.10.2018 року у даному кримінальному провадженні могла бути оскаржена, що в свою чергу свідчить про невизначеність набуття законної сили постанови слідчого від 17.10.2018 року.

Відповідно до ч.1 ст.55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди.

Згідно з ч.2 даної норми, права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення нею кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.

Частиною 5 ст. 55 КПК України передбачено, що за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.

У частині 3 вказаної статті зазначено, що потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв'язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.

Не дивлячись на посилання слідчого в постанові про відмову у визнанні потерпілим, на вказану норму закону, її приписи слідчим не виконані, оскільки в постанові не наведено конкретні очевидні та достатні підстави вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної в ч. 1 ст.55 КПК України.

Крім того, слідчим ніяк не прокоментовано доводи заявника про завдання йому суттєвих душевних страждань внаслідок незаконного, на його думку, кримінального переслідування.

Питання надання доказів моральної шкоди може бути вирішено тільки після скасування рішення слідчого про відмову у визнанні потерпілим.

Відповідно до ст. 7 КПК України однією з загальних засад кримінального провадження є законність, яка згідно положень ч. 2 ст. 9 КПК України полягає в обов'язку прокурора, слідчого всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

У рішенні ЄСПЛ «Шмалько проти України» п. 33 та «Далбан проти Румунії» п. 44 визначено, що термін «потерпілий» у сенсі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод означає особу, яка безпосередньо постраждала від дії чи бездіяльності, яка є предметом судового розгляду; при цьому порушення Конвенції може мати місце навіть за відсутності шкоди. Отже, прийняття рішення чи вжиття заходу на користь заявника в принципі не є достатнім для позбавлення останнього статусу «потерпілого», якщо державні органи не визнали порушення Конвенції, чи то безпосередньо, чи по суті, і не надали за це порушення компенсації.

Згідно з п.4 Узагальнення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування» процесуальною підставою прийняття рішення про відмову у визнанні потерпілим відповідно до ст. 55 КПК є наявність очевидних та достатніх підстав вважати, що заява подана особою, якій не завдано шкоди. При цьому відповідні підстави згідно із зазначеною статтею мають бути належним чином мотивовані. За умови встановлення того, що зазначені вимоги є недотриманими, слідчі судді приймають рішення про скасування постанов.

Неналежне мотивування постанов про відмову у визнанні потерпілим, з одного боку, не відповідає вимогам процесуального законодавства, а з іншого – не дає слідчому судді змоги перевірити правильність прийнятого слідчим, прокурором рішення про наявність чи відсутність шкоди для конкретної особи у зв’язку із вчиненням кримінального правопорушення.

Крім неналежного мотивування постанов, підставою їх скасування є і необґрунтованість прийнятого рішення слідчим, прокурором стосовно співвідношення процесуальних вимог щодо визнання особи потерпілою та фактичних обставин кримінального правопорушення.

Судом встановлено, що слідчим не надано оцінки доводам заявника щодо заподіяння йому моральної шкоди, висновки, викладені в ухвалі слідчого судді про скасування постанови про відмову у визнанні потерплою особою ОСОБА_2 від 16.08.2017 залишились поза увагою слідчого при повторному розгляді заяви.

За таких обставин оскаржувана постанова підлягає скасуванню, як необґрунтована та передчасна.

При формулюванні резолютивної частини постанови при розгляді даної скарги по суті суд враховує позицію ВССУ, висловлену у вказаному Узагальненні, відповідно до якого кримінальне- процесуальне законодавство не передбачає прийняття процесуального рішення про визнання потерпілим, тому слід обмежитись рішенням про скасування постанови про відмову у визнанні потерпілим, відмовивши в задоволенні скарги в інший частині..

Відповідно до ст. 304 КПК України скарги на постанову слідчого можуть бути подані особою протягом десяти днів з дня отримання особою її копії.

Відповідно до ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.

Враховуючи, що 12 грудня 2017 року заявник отримав копію оскаржуваної постанови, та у визначений законом 10-денни й строк 21.12.2017 року оскаржив її слідчому судді, однак кримінальне провадження на той час було закрито, після чого він оскаржував постанову про закриття кримінального провадження, та після винесення слідчим суддею 09.02.2018 року ухвали про її скасування та отримання 21.02.2018 повного тексту ухвали 23.02.2018 звернувся до слідчого судді з даною скаргою, суд вважає поважними вказані причини пропуску строку на звернення з даною скаргою та обґрунтованою заяву про поновлення пропущеного строку.

Керуючись ст.ст. 117, 303-306 КПК України, слідчий суддя

ухвалив:

Поновити ОСОБА_2 пропущений строк для звернення до суду зі скаргою на постанову старшого слідчого військової прокуратури Харківського гарнізону ОСОБА_3 про відмову у визнанні потерпілим від 17 жовтня 2017 року.

Скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Скасувати постанову від 17 жовтня 2017 року старшого слідчого військової прокуратури Харківського гарнізону ОСОБА_3 про відмову ОСОБА_2 у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 42017075000000180.

Зобов'язати старшого слідчого військової прокуратури Харківського гарнізону ОСОБА_3 повторно розглянути заяву ОСОБА_2 щодо визнання потерпілим у кримінальному провадженні № 42017075000000180.

В інший частині скарги відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя - Л.Л. Шрамко