Постанова № 73497561, 12.04.2018, Апеляційний суд Кіровоградської області

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 квітня 2018 року м. Кропивницький

справа № 395/268/17

провадження № 22-ц/781/637/18

Апеляційний суд Кіровоградської області в складі колегії суддів судової

палати у цивільних справах:

головуючого судді: Черненко В.В.

суддів: Авраменко Т.М., Карпенка О.Л.

секретар Гончар В.В.

учасники справи:

представник ОСОБА_1- ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький цивільну справу за апеляційною скаргою Канізької сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області на рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 02.02.2018 року, суддя Орендовський В.А., по справі за позовом ОСОБА_1 до Канізької сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, Новомиргородської районної державної адміністрації Кіровоградської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Канізької сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, Новомиргородської районної державної адміністрації Кіровоградської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

На обґрунтування позовних вимог зазначила, що є спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

В установлений законом строк прийняла спадщину та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом.

До складу спадкового майна увійшов житловий будинок в АДРЕСА_1 та грошові вклади, проте не увійшло право на земельну частку (пай), так як за життя, вирішити дане питання, померлий батько на встиг, а інформація відносно зазначеного права на земельний пай відома не була.

ОСОБА_1 зазначила, що інформація про те, що батько був членом КСП «Хлібороб» та помилково пропущений у списках до Державного акту на право колективної власності на землю, їй стало відома влітку 2016 року.

Державний акт на право колективної власності на землю КСП «Хлібороб» отримало - 20.02.1995 року, розмір земельної частки (паю), яка виділялась при розпаюванні членам КСП «Хлібороб» становить 7,1 в умовних кадастрових гектарах.

Відповідно до архівної довідки № 25-я від 07.02.2017 року трудового архіву Новомиргородського району померлий батько позивача працював в колгоспі ім. Леніна, КСП «Хлібороб» з 1966 року по 1982 року, в подальшому призначена пенсія по інвалідності.

В період розпаювання колгоспних земель та отримання підприємством державного акту на право колективної власності на землю, ОСОБА_4 був членом КСП «Хлібороб», заяви про виключення з членів КСП «Хлібороб» не писав, рішення про його виключення з членів КСП не приймалося, однак земельну частку (пай) він не отримав, а через шість місяців після отримання підприємством державного акту, помер.

ОСОБА_1 просила суд , з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, визнати за нею право на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом, яке належало померлому 10.06.1995 року ОСОБА_4, в розмірі 7,1 в умовних кадастрових гектарах по колишньому колективному сільськогосподарському підприємству «Хлібороб», відповідно до Указу Президента України від 08 серпня 1995 р. № 720 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам організаціям» із земель, переданих у колективну власність згідно Державного акту на право колективної власності на землю від 20.02.1995 року.

Ухвалою Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 10.11.2017 року залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.

Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 02.02.2018 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції в зв'язку з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1, є дочкою ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження позивача серії НОМЕР_1, копією свідоцтва про одруження позивача серії НОМЕР_2.

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, актовий запис № 17 від 10.06.1995 р. вчиненого Канізькою сільською радою Новомиргородського району.

Відповідно до архівної довідки № 25-я від 07.02.2017 року трудового архіву Новомиргородського району померлий батько позивача працював в колгоспі ім. Леніна, КСП «Хлібороб» з 1966 року по 1982 року, в подальшому призначена пенсія по інвалідності.

Суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. У встановлений законом строк прийняла спадщину та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок у АДРЕСА_1 та грошові вклади, що підтверджується копією свідоцтва про справо на спадщину, копією спадкової справи № 462/09, однак, не оформила спадщину на право на земельну частку (пай) по КСП «Хлібороб», що належала її батькові - ОСОБА_4

Державний акт на право колективної власності на землю КСП «Хлібороб» отримало 20.02.1995 року, що підтверджується копією довідки № 488 від 09.09.2016 року Канізької сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області. Розмір земельної частки (паю), яка виділялась при розпаюванні членам КСП «Хлібороб» становить 7,1 в умовних кадастрових гектарах.

В період розпаювання колгоспних земель та отримання підприємством державного акту на право колективної власності на землю ОСОБА_4 був членом КСП «Хлібороб» (а.с.74-76), заяви про виключення з членів КСП «Хлібороб» не писав, рішення про його виключення з членів КСП не приймалося. Через шість місяців після отримання підприємством державного акту ОСОБА_4 помер.

Суд першої інстанції зазначив, що за правилами ст.2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 р. № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства кооперативу товариства, відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

У відповідності до постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» згідно зі статтею 25 ЗК при приватизації земель державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ, організацій земельні ділянки передаються їх працівникам, а також пенсіонерам з числа працівників з визначенням кожному з них земельної частки (паю) за рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування і кожна з цих осіб має гарантоване право одержати безоплатно свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості). Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Суд першої інстанції зазначив, що строк позовної давності не був пропущений позивачем з огляду на те, що позивач згідно до ст.549 ч.1 п.1 ЦК УРСР фактично вступив у володіння спадковим майном, яке належало ОСОБА_4, а тому відповідно прийняв всю спадщину, що також підтверджується копією спадкової справи № 462/09.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що померлий ОСОБА_4 на момент смерті на підставі ст. 25 Земельного Кодексу України мав гарантоване право на земельну частку (пай) як пенсіонер з числа працівників вказаного КСП, а після його смерті, позивач у встановленому законодавством порядку прийняла спадщину зокрема право на земельну частку (пай), оскільки спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від спадкодавця до спадкоємців, тобто успадковуються всі без виключення права, які належали спадкодавцю.

Проте погодитись з висновками суду першої інстанції неможливо. Відповідно до ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним нормам права.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1, є дочкою ОСОБА_4, , що підтверджується матеріалами справи і ніким не оспорюється.

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, актовий запис № 17 від 10.06.1995 р. вчиненого Канізькою сільською радою Новомиргородського району.

Відповідно до архівної довідки № 25-я від 07.02.2017 року трудового архіву Новомиргородського району ОСОБА_4 працював в колгоспі ім. Леніна, КСП «Хлібороб» з 1966 по 1982 р, в подальшому призначена пенсія по інвалідності.

ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_4.

У встановлений законом строк прийняла спадщину та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок у АДРЕСА_1 та грошові вклади, що підтверджується копією свідоцтва про справо на спадщину, копією спадкової справи № 462/09.

Відповідно до п.1 роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування": спадкові відносини регулюються Цивільним кодексом України, Законами України від 2 вересня 1993 року №3425-ХП "Про нотаріат", від 23 червня 2005 року № 2709-ІУ "Про міжнародне приватне право", іншими законами, а також прийнятими відповідно до них підзаконними нормативно-правовими актами.

Відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Крім цього, Пленум Верховного суду України у п.11 постанови №7 від 30 травня 2008року «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснив, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного Кодексу України від 25.10 2001 року, сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Відповідно до ст. 525 ЦК УРСР (в ред. 1963 року) часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця. Поме ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, а тому до правовідносин необхідно застосовувати чинне на час відкриття спадщини законодавство - Цивільний Кодекс УРСР (в ред. 1963 року).

Відповідно до ст. 548 ЦК Української РСР (в ред.1963 року) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженням. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно вимог ст. 549 ЦК Української РСР (в ред. 1963 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він протягом шести місяців з дня відкриття спадщини після смерті спадкодавця, фактично вступив в управління або володіння спадковим майном. З матеріалів справи вбачається, що Державний акт на право колективної власності на землю КСП «Хлібороб» отримало 20.02.1995 року, що підтверджується копією довідки № 488 від 09.09.2016 року Канізької сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області.

Відповідно до п. 2 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» №720/95 від 08.08.1995 року, право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

У відповідності до п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» №7 від 16.04.2004 року встановлено, що член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Висновки суду першої інстанції, що померлий ОСОБА_4 в період розпаювання колгоспних земель та отримання підприємством державного акту на право колективної власності на землю ОСОБА_4 був членом КСП «Хлібороб» (а.с.74-76), заяви про виключення з членів КСП «Хлібороб» не писав, рішення про його виключення з членів КСП не приймалося, відповідно на момент смерті на підставі ст. 25 Земельного Кодексу України мав гарантоване право на земельну частку (пай) як пенсіонер з числа працівників КСП «Хлібороб» не ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Суд першої інстанції визнав копію довідки від 1982 року підписану головою правління колгоспу та бухгалтером про те, що ОСОБА_4 працював в колгоспі ім.. Леніна в період з 1950 по 1982 роки , копію довідки про отриманий дохід в період з 1976 по 1980 роки та відомості про кількість вироблених трудоднів в період з 1950 по 1980 року в колгоспі ім.. Леніна як належні докази на підтвердження позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені докази не є належними та допустимими, оскільки не підтверджують, що ОСОБА_4 був членом КСП «Хлібороб». Інші належні та допустимі докази докази на підтвердження того, що ОСОБА_4 був членом КСП «Хлібороб» в матеріалах справи відсутні.

З встановлених обставин вбачається, що в позовній заяві не ставиться питання про встановлення факту на предмет того, що ОСОБА_4 який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 був членом КСП «Хлібороб».

Таким чином позивач не підтвердив належними та допустимими доказами обставини, що ОСОБА_4 мав право на земельну частку пай під час розпаювання землі КСП» «Хлібороб» і як наслідок зазначене право перейшло у спадок до позивача по справі.

Приймаючи до уваги встановлені обставини , суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції в порушення норм процесуального законодавства не встановив дійсні обставини по справі, не перевірив доводи сторін по справі на підтвердження позову та заперечень проти позову , і дійшов помилкового висновку , задовольнивши позов.

Оскільки суд першої інстанції при розгляді справи допустив порушення норм матеріального і процесуального права, відповідно п.п.3,4 ст.376 ЦПК України зазначені обставини є підставами для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення , яким позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, Апеляційний суд Кіровоградської області,-

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Канізької сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області - задовольнити.

Рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 02.02.2018 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким, в задоволенні позову ОСОБА_1 до Канізької сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, Новомиргородської районної державної адміністрації Кіровоградської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Канізької сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області судовий збір за подання апеляційною скарги в розмірі 960 грн.

Повний текст постанови складено 19.04.2018року .

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених ст..389 ЦПК України.

Головуючий:

Судді: