Ухвала суду № 7349684, 21.12.2009, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2009 року № 22а-11045/08/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Яворського І.О., Богаченка С.І.

при секретарі судового засідання Наконечній М.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Львові на постанову господарського суду Львівської області від 15 травня 2008 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Львівський хлібокомбінат» до Державної податкової інспекції у м. Львові про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2008 року позивач Відкрите акціонерне товариство «Львівський хлібокомбінат» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Львові про скасування податкового повідомлення-рішення від 03.07.2007 року № 6382301/0/11726 з податку на прибуток в сумі 6815,50 грн., в тому числі основний платіж 5461,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 1354,50 грн. За розглядом первинної та повторної скарг (рішення від 06.09.2007 року № 16155/25-005/188 та від 19.11.2007 року № 23199/10/25-005/1275) ДПІ у м. Львові вручила позивачу нові (похідні) повідомлення-рішення: № 6382301/1/16518 від 12.09.2007 року на суму 6815,50 грн., № 6572301/1/16519 від 12.09.2007 року на суму 546,10 грн.; № 6382301/2/21609 від 28.11.2007 року на суму 6815,50 грн., № 6572301/2/12610 від 28.11.2007 року на суму 546,10 грн., № 6662301/2/21607 від 28.11.2007 року на суму 9466,22 грн. За наслідками розгляду ДПА України повторної скарги винесено податкові повідомлення-рішення: № 6382301/3/2609 від 09.02.2008р. на суму 6815,50 грн.; № 6572301/3/2610 від 09.02.2008р. на суму 546,10 грн.; № 6662301/3/2589 від 09.02.2008р. на суму 9466,22 грн. Зазначені податкові повідомлення-рішення, винесені за наслідками розгляду скарг ДПА у Львівській області та ДПА України, позивач просить скасувати як незаконні.

Обгрунтовуючи позовні вимоги:

А) щодо віднесення до складу валових витрат в 1-му кварталі 2006р. витрат за участь у XIV міжнародній виставці-ярмарку «ПродЕКСПО-2006 р.» на суму 4374,03грн. позивач зазначив, що до складу валових витрат таких не відносив і в матеріалах перевірки відсутні докази віднесення таких витрат до складу валових. Крім того, відповідачем не встановлено, в якому саме рядку Декларації з податку на прибуток підприємства відображені зазначені витрати;

________________

Головуючий у 1-й інст. суддя Петрик І.Й. ряд. ст. зв. № 2.11.17 суддя-доповідач Попко Я.С. справа № 5/32А/5015 справа № 22а-11045/08/9104.d

Б) щодо віднесення до складу валових витрат в 3-му кварталі 2006 р. витрат за проведення медичного огляду працівників підприємств в сумі 6118,00 грн. позивач відмітив, що в матеріалах перевірки відсутні документальні підтвердження включення цих витрат до складу валових, хоча позивач мав право включити такі витрати до складу валових.

В) щодо віднесення в 4-му кварталі 2006 р. до складу валових витрат 50% вартості використаних пально-мастильних матеріалів для легкового транспорту, то позивач вважає, що такі дії є правомірними, оскільки у такій ситуації на дату придбання пально-мастильних матеріалів неможливо визначити безпосереднє віднесення 50 % витрат на придбання пально-мастильних матеріалів для легкових автомобілів до складу валових витрат через відсутність інформації про використання палива легковими автомобілями. Тому підприємство правомірно включило до валових витрат усю вартість придбаного палива з подальшим коригуванням 50% витрат на придбання пально-мастильних матеріалів на підставі даних про їх використання, які містяться в подорожніх листах службового легкового автомобіля, в рядку А1 графи 4 «Запаси, використані не в господарській діяльності» Розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів. При цьому сума оподаткованого прибутку підприємства позивачем не була завищена, оскільки відносячи всю суму палива до складу валових витрат позивач одночасно збільшив і валові витрати на суму 50% придбаного палива для легкового автомобіля, і на таку суму валові доходи (в результаті проведеного коригування 50% витрат на придбання пально-мастильних матеріалів на підставі даних про їх використання, які містяться в подорожніх листах службового легкового автомобіля, збільшується на цю суму балансова вартість запасів на кінець звітного періоду, яка приводить до приросту балансової вартості запасів, який відповідно до абзацу 4 п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» включається до складу валових доходів);

Г) щодо віднесення в 4-му кварталі 2006 р. відсотків за позичкою в сумі 8379,62 грн. по укладеній угоді від 27.12.2006 р. № 12П-Г між позивачем та ЗАТ «Компанія з управління активами «Карпати-інвест», то в даному випадку позивач вважає, що нараховані та виплачені відсотки за позичкою правомірно включено до складу валових витрат, оскільки відповідно до п.п. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку. Отримані кошти за угодою позики підприємством були використані на оплату харчових продуктів, які необхідні для випікання хлібо-булочних виробів, тобто отримані кошти були використані за цільовим призначенням, при безпосередній господарській діяльності підприємства.

Постановою господарського суду Львівської області від 15 травня 2008 року позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення № 6382301/3/2609 від 09.02.2008р. на суму 6815,50 грн.; № 6572301/3/2610 від 09.02.2008р.на суму 546,10 грн.; № 6662301/3/2589 від 09.02.2008р. на суму 9466,22 грн.

Додатковою постановою господарського суду Львівської області від 12 червня 2008 року визнано недійсними податкові повідомлення-рішення від 03.07.2007 р. № 6382301/0/11726 на суму 6815,50 грн., в т. ч. основний платіж 5461,00 грн. штрафні (фінансові) санкції 1354,50 грн. (первинне); від 12.09.2007 р. №6382301/1/16518 на суму 6815,50 грн., в т.ч. основний платіж 5461,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 1354,50 грн., № 6572301/1/16519 на суму 546,10 грн., в т.ч. основний платіж 0 грн., штрафні (фінансові) санкції 546,10 грн.; від 28.11.2007р. № 6382301/2/21609 на суму 6815,50 грн., в т.ч. основний платіж 5461,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 1354,50 грн., № 6572301/2/12610 на суму 546,10 грн., в т.ч. основний платіж 0 грн., штрафні (фінансові) санкції 546,10 грн., № 6662301/2/21607 на суму 9466,22 грн., в т.ч. основний платіж 7281,71; грн., штрафні (фінансові) санкції 2184,51 грн. (похідні) винесені за наслідками розгляду скарг платника податків (позивача).

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що встановлені Державною податковою інспекцією у м. Львові факти порушень, описані в Акті документальної перевірки від 18.06.2007 року № 126/23-2/22365920, являють собою обєктивні припущення, оскільки ні первинними документами, ні рахунками не доведено включення до складу валових витрат в 1-му кварталі 2006р. витрат за участь у XIV міжнародній виставці-ярмарку «ПродЕКСПО-2006 р.» на суму 4374,03 грн. Щодо віднесення до складу валових витрат в 3-му кварталі 2006 р. витрат за проведення медичного огляду працівників підприємств в сумі 6118,00 грн., в матеріалах перевірки відсутні документальні підтвердження включення цих витрат до складу валових, хоча позивач мав право включити такі витрати до складу валових.

Крім того, позивач правомірно включив до складу валових витрат усю вартість придбаних та попередньо оплачених (в залежності відповідно до Закону події, що сталася раніше або дати оплати за паливо, або дати отримання палива) пально-мастильних товарів з подальшим коригуванням 50% витрат на придбання пально-мастильних матеріалів на підставі даних про їх використання, які містяться в подорожніх листах службового легкового автомобіля типової форми № 3, затвердженої наказом Держкомстату України від 17.02.98р. № 74, не занижуючи при цьому суми оподаткованого прибутку (в подорожніх листах відображається кількість придбаного палива, а також згідно норми витрат на одиницю пробігу кількість витраченого палива). При цьому суд встановив, що сума оподаткованого прибутку підприємства позивачем не була завищена.

В постанові суду першої інстанції зазначено також, що позикодавець ЗАТ «Компанія з управління активами «Карпати-інвест» мала статус небанківської фінансової установи та мала право надавати фінансові послуги, до яких включаються операції з надання фінансових кредитів. Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно та законно віднесено у даному випадку відсотки за позичкою до складу валових витрат в сумі 8 379,62 грн. по укладеній угоді від 27.12.2006р. № 12П-Г між позивачем і ЗАТ «Компанія з управління активами «Карпати-інвест».

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її такою, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач оскаржив її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову господарського суду Львівської області від 15 травня 2008 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд надав неправильну оцінку правомірності віднесення позивачем витрат до валових, що призвело до заниження ВАТ «Львівській Хлібокомбінат» податку на прибуток.

При цьому, щодо віднесення в 4-му кварталі 2006 р. до валових витрат 50% вартості використаних пально-мастильних матеріалів для легкового транспорту, через проведення коригування на суму 50% від вартості використаних пально-мастильних матеріалів для легкового автомобіля в рядку А1 графи 4 «Запаси, використані не в господарській діяльності» розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів» (Додаток К 1/1 до декларації з податку на прибуток підприємства), то відповідач вказує на те, що у Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» не має посилань на проведення коригувань витраченого пального на суму 50% від вартості придбаного пального через додаток К1/1 до декларації з податку на прибуток. Посилання позивача на те, що на витрати суми пального відносились при придбанні, а коригування через додаток К1/1 проводилось ним при списанні пального суперечить вимогам чинного законодавства.

Щодо віднесення в 1-му кварталі витрат за участь у XIV міжнародній виставці-ярмарку «ПродЕКСПО-2006 р.» на суму 4374,03грн., то відповідач вказує на порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно якого на підприємстві відсутні підтверджуючі документи участі в виставці, а саме: угоди, протоколи, невідома тематика виставки-ярмарку, що підтверджує відношення до господарської діяльності.

Також відповідач зазначає, що вартість медичного огляду не відноситься до валових витрат підприємства у зв'язку з відсутністю підтверджуючих первинних документів про факт проходження медичного огляду.

Апелянт звертає увагу на те, що в угоді від 27.12.2006р. № 12П-Г, укладеній між підприємством та ЗАТ «Компанія з управління активами «Карпати-інвест», не зазначено цільове використання позичкових коштів, що унеможливлює встановлення зв'язку цих витрат із господарською діяльністю позивача.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що працівниками Державної податкової інспекції у м. Львові проведено виїзну планову документальну перевірку Відкритого акціонерного товариства «Львівський хлібокомбінат» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.12.2006 року . За результатами проведеної перевірки складено Акт 18.06.2007 року № 126/23-2/22365920, яким встановлено завищення валових витрат, заниження оподаткованого прибутку.

На підставі акта перевірки та за результатами розгляду повторних скарг Державної податкової інспекції у м. Львові винесено податкові повідомлення-рішення № 6382301/0/11726 від 03.07.2007 року на суму 6815,50 грн.; № 6382301/1/16518 від 12.09.2007 року на суму 6815,50 грн., № 6572301/1/16519 від 12.09.2007 року на суму 546,10 грн.; № 6382301/2/21609 від 28.11.2007 року на суму 6815,50 грн., № 6572301/2/12610 від 28.11.2007 року на суму 546,10 грн., № 6662301/2/21607 від 28.11.2007 року на суму 9466,22 грн., № 6382301/3/2609 від 09.02.2008р. на суму 6815,50 грн.; № 6572301/3/2610 від 09.02.2008р.на суму 546,10 грн.; № 6662301/3/2589 від 09.02.2008р. на суму 9466,22 грн.

Стосовно віднесення до складу валових витрат за участь у XIV міжнародній виставці-ярмарку «ПродЕКСПО-2006р» в сумі 4374,03 грн. в 1-му кварталі 2006р. і витрат за проведення медичного огляду працівників підприємств в сумі 6118,00 грн. в 3-му кварталі 2006 р., колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи наявні докази, згідно яких вказані суми були віднесені позивачем тільки в бухгалтерському обліку на інші витрати операційної діяльності по Дебету рахунку 949 «Інші витрати операційної діяльності» в кореспонденції з кредитом рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» і з подальшим списанням цих витрат на результати фінансової діяльності в Дебет рахунку 791 «Результати операційної діяльності» в кореспонденції з кредитом рахунку 949 «Інші витрати операційної діяльності».

Отже, вказані порушення, зазначені в Акті перевірки під пунктами А і Б були встановлені відповідачем на підставі даних бухгалтерського обліку, зокрема синтетичного обліку рахунків класу 9 «Витрати діяльності» (рахунок 949 «Інші витрати операційної діяльності»), та рахунку 79 «Фінансові результати».

На підставі викладеного слідує, що відповідачем неправомірно ототожнено поняття «витрат діяльності в бухгалтерському обліку» з поняттям «валових витрат в податковому обліку»; поняття «фінансового результату, нерозподілених прибутків (непокритих збитків) в бухгалтерському обліку» з поняттям «оподаткованого прибутку в податковому обліку».

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що за правилами бухгалтерського обліку згідно Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999р. № 291: - по дебету субрахунку 949 «Інші витрати операційної діяльності» однойменного рахунку «94» класу 9 «Витрати діяльності» відображаються суми понесених (нарахованих) витрат, а за кредитом списання їх на рахунок 79 «Фінансові результати».

За правилами податкового обліку відповідно до п.п. 11.2.2 п.11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції Закону України від 22.05.1997р. № 283/97-ВР) із змінами і доповненнями датою збільшення валових витрат виробництва ( обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг); або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт послуг) дата фактичного отримання платником податку результатів робіт, послуг).

Звідси витрати у бухгалтерському обліку і податковому обліку різні, тому величини сум витрат діяльності, які списуються на фінансові результати, не можуть відповідати величинам сум складу валових витрат у податковому обліку.

За 1-й та 3-й квартали 2006 року позивач відобразив в декларації з видатку на прибуток підприємства витрати на підставі первинних документів, зокрема в рядках: 04.1 - витрати на придбання товарів (робіт, послуг) на суму відповідно 18 458082 грн. і 23 540 621грн., 04.13 - інші витрати, крім визначених у рядках 04.1-04.12 на суму відповідно 540197 грн. і 702245 грн., без врахування в 1-му кварталі витрат за участь у міжнародній виставці-ярмарку «ПродЕКСПО-2006 р.» на суму 4374,03грн. і в 3-му кварталі 2006р. за проведення медичного огляду працівників підприємств в сумі 6118,00 грн..

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції проте, що первинні документи пов'язані з участю підприємства у XIV міжнародній виставці-ярмарку «ПродЕКСПО-2006 р.» в 1-му кварталі 2006 р. та з проведенням медичного огляду працівників підприємств в 3-му кварталі 2006 р. при визначенні складу валових витрат в рядку 04.1 «Придбання товарів (робіт, послуг)» і в рядку 04.13 «Інші витрати» Декларації з податку на прибуток підприємства до розрахунку складу валових витрат позивачем не приймалися, а встановлене перевіркою завищення валових витрат в 1-му, 3-му кварталах 2006 року є необґрунтованим та нічим не підтвердженим.

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що оформлення результатів перевірки здійснено відповідачем всупереч вимогам п.п. 2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005р. № 327.

Підпункт 2.3.4 вищеназваного Порядку оформлення перевірок встановлює не допущення відображення в акті перевірки необгрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів.

В матеріалах перевірки не має документального підтвердження віднесення до складу валових витрат витрат за участь у XIV міжнародній виставці-ярмарку в сумі 4374,03 грн. та витрат за проведення медогляду працівників підприємства на суму 6118,00 грн. В акті перевірки не висвітлено склад валових витрат по рядках декларації з податку на прибуток підприємства, в яких були виявлені такі завищення.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів приходить до висновку, що встановлені Державною податковою інспекцією у м. Львові факти порушень, описані впунктах А і Б, в акті перевірки являють собою обєктивні припущення, оскільки ні первинними документами, ні рахунками не доведено включення таких витрат в податковому обліку складу валових витрат. В порушення вищезазначеного порядку в акті перевірки не зазначено в якому рядку декларації (04.1 чи 04.13) відображено вищезазначені витрати, не висвітлено на підставі яких первинних документів відповідач визначав фактичні показники цих рядків декларації, не наведений перелік первинних документів, які прийняті при перевірці до розрахунку валових витрат, зазначених рядках 04.1 і 04.13 Декларації та не встановлено, яку суму витрат слід відобразити в цих рядках з рахуванням вищенаведених порушень, і без врахування таких порушень.

В силу п.п. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт,послуг) і охороною праці.

Виходячи із наведеного позивач мав право включити до складу валових витрат витрати в сумі 6118,00 грн. за проведення медичного огляду працівників підприємства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2001р № 559 визначено, що працівники харчової та переробної промисловості підлягають обов'язковим профілактичним медичним оглядам відповідно до Переліку професій. Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний за свої кошти організувати проведення медичних оглядів працівників.

Із матеріалів справи вбачається, що підприємство провело медичний огляд працівників в серпні 2005 р. Згідно розрахунку на проведення медогляду від 25.08.2005 р. вартість медогляду становила 7341,60 грн. в т.ч податок на додану вартість 1223,60 грн.

Таким чином суд першої інстанції дійшов до підставного висновку, що такі витрати позивач міг віднести до складу валових витрат ще в 2005р. по події, що сталася раніше: дата фактичного отримання підприємством результатів медогляду. А в 2006р. такі витрати мав право віднести до складу валових витрат, але вже відповідно до п.п. 5.2.7.п. 5.ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відобразивши їх в рядку 05.2 «Самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів» Декларації з податку на прибуток підприємства.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач протягом 4-го кварталу 2006 р. відносив в податковому обліку до складу валових витрат всю вартість придбаних пально-мастильних матеріалів для легкового транспорту. Одночасно позивачем здійснювалося коригування 50% витрат на придбання пально-мастильних матеріалів на підставі даних про їх використання, які містяться в подорожніх листах службового легкового автомобіля, в рядку А1 графи 4 «Запаси, використані не в господарській діяльності» Розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів (Додаток К 1/1 до декларації з податку на прибуток підприємства). Позивач отримував пально-мастильні матеріали від постачальників через мережу АЗС по накладних на відпуск товарів з АЗС разом для вантажного і легкового транспорту. При цьому розрахунки за пально-мастильні матеріали здійснювалися безготівковим розрахунком у формі попередньої оплати за паливо з подальшим його отриманням на АЗС у міру необхідності та у формі розрахунку з оплатою після отримання палива на АЗС.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на підприємстві вантажні і легкові автомобілі використовують тотожні марки пально-мастильних матеріалів.

Підпунктом 5.4.10 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не включаються до складу валових витрат платника податку витрати, пов'язані з стоянкою та паркуванням легкових автомобілів, а також 50% витрат на придбання пально-мастильних матеріалів для легкових автомобілів...

Згідно п.п 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку податку результатів робіт (послуг).

Такі дії позивача цілком узгоджуються з вимогами Закону, оскільки у даному випадку на дату придбання пально-мастильних матеріалів за безготівковим розрахунком, або на дату списання коштів з (банківського рахунку на оплату пально-мастильних матеріалів неможливо визначити безпосереднє віднесення 50% витрат на придбання пально-мастильних матеріалів для легкових автомобілів до складу валових витрат, через відсутність інформації щодо використання попередньо оплаченого та отриманого палива легковими автомобілями.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач правомірно включив до складу валових витрат усю вартість придбаних та попередньо оплачених (в залежності відповідно до Закону події, що сталася раніше або дата оплати за паливо, або дата отримання палива) пально-мастильних товарів з подальшим коригуванням 50 % витрат на придбання пально-мастильних матеріалів на підставі даних про їх використання, яка містяться в подорожніх листах службового легкового автомобіля типової форми №3, затвердженої наказом Держкомстату України від 17.02.98р. № 74, не занижуючи при цьому суми оподаткованого прибутку (в подорожніх листах відображається кількість придбаного палива, а також згідно норми витрат на одиницю пробігу кількість витраченого палива).

При цьому, сума оподаткованого прибутку підприємства позивачем не була завищена. Дане підтверджується тим, що позивач відносячи всю суму палива до складу валових витрат одночасно збільшив на суму 50% придбаного палива для легкових автомобілів і валові витрати, і валові доходи (в результаті проведеного коригуванням 50% витрат на придбання пально-мастильних матеріалів на підставі даних про їх використання, які містяться в подорожніх листах службового легкового автомобіля, збільшується на цю суму балансова вартість запасів на кінець звітного періоду, яка приводить до приросту балансової вартості запасів, який відповідно до абзацу 4 п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» включається до складу валових доходів).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з тим, що відповідачем всупереч вимогам п.п. 2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005р. № 327 не висвітлені в акті перевірки дані про вартість отриманих пально-мастильних матеріалів легковими автомобілями та вартість списаних пально-мастильних матеріалів в результаті експлуатації легкових автомобілів на підставі подорожніх листів службового легкового автомобіля, не зазначені первинні документи (подорожні листи службового легкового автомобіля), згідно яких встановлена позивачем кількість придбаних та списаних пально-мастильних матеріалів для легкових автомобілів. Відповідачем не встановлена відповідність 50% витрат придбаного палива легковими автомобілями, зазначених в рядку 4 «Запаси, використані не в господарській діяльності» розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів (Додаток К 1/1 до декларації з податку на прибуток підприємства) з фактичними 50 % витрат придбаного палива легковими автомобілями, визначених за подорожніми листами легкового автомобіля.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 27.12.2006 р. позивачем укладено з позикодавцем ЗАТ «Компанія з управління активами «Карпати-інвест» договір позики №12 П-Г від 27.12.2006р., згідно якого позикодавець надав позивачу позику в сумі 3186000,00 грн. під проценти.

Відповідно до п. 1.10 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» термін «проценти» визначено як доход, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді плати за користування залученими на визначений строк коштів або майна. До процентів включається, зокрема, платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит.

Суд першої інстанції обрав вірну позицію, що за змістом п. 1.11 ст. 1 цього Закону кредит-кошти та матеріальні цінності, які надаються резидентами або нерезидентами у користування юридичним особам на визначений строк та під процент. Відповідно до підпункту 1.11.1 цього пункту фінансовий кредит кошти, які надаються банком-резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидента, або резидентами і нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, згідно з відповідним законодавством у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк, для цільового використання та під процент.

Пунктом 5 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова послуга це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

В силу абзацу 4 та 6 пункту 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» до фінансових послуг включаються операції з надання фінансових кредитів та залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення.

Із матеріалів справи вбачається, що позикодавець ЗАТ «Компанія з управління активами «Карпати-інвест» має статус небанківської фінансової установи, оскільки це підтверджується наявністю Свідоцтва про включення до Державного реєстру фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів, виданого Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку 26.11.2004 р. за реєстраційним № 338, Ліцензії серія АА № 770175 на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів-діяльність з управління активами, а саме: діяльність з управління активами Інститутів спільного інвестування, виданої Державною комісією з цінних реперів та фондового ринку від 03.06.2004р. № 452 та Свідоцтва Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку про внесення до Єдиного державного реєстру інститутів спільного інвестування від 03.10.2005 р. № 226., а тому мала право надавати фінансові послуги, до яких включаються операції з надання фінансових кредитів.

В силу п.п. 5.5.1 п. 5.5. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997р. № 283/97-ВР із змінами і доповненнями до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язанням у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 5.5.1 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не вказано на не надання позики фінансовими установами, які не мають ліцензії на право надання позик суб'єктам господарювання. Основною умовою цього підпункту є зв'язок використання коштів від отриманої позики з веденням господарської діяльності.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем підставно віднесено у даному випадку відсотки за позичкою до складу валових витрат в сумі 8 379,62 грн. по укладеній угоді від 27.12.2006р. № 12П-Г між позивачем і ЗАТ «Компанія з управління активами «Карпати-інвест»., оскільки отримані кошти за угодою позики ним були використані на оплату придбаних харчових продуктів, зокрема за цукор, дріжджевий концентрат, борошно та масло селянське, які необхідні для впікання хлібо-булочних виробів. Тобто отримані кошти були використані в цільовим призначенням, пов'язаним з господарською діяльністю підприємства.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Львові залишити без задоволення, а постанову господарського суду Львівської області від 15 травня 2008 року у справі №5/32А за позовом Відкритого акціонерного товариства «Львівський хлібокомбінат» до Державної податкової інспекції у м. Львові про скасування податкових повідомлень-рішень без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Я.С. Попко

Судді І.О.Яворський

С.І. Богаченко

Повний текст ухвали складений та підписаний 28.12.2009 року.