Постанова № 73496018, 19.04.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/5372/17 22-ц/774/1095/К/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2018 року м.Кривий Ріг

Справа № 210/5372/17

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.

сторони:

позивач – ОСОБА_1,

відповідачі - Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», ОСОБА_2 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області в особі Криворізького відділення управління фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області,

розглянув у спрощеному позовному провадженні у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 19 лютого 2018 року, яке ухвалено суддею Хлистуненко О.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 19 лютого 2018 року, -

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (надалі – ПАТ «Кривбасзалізрудком»), ОСОБА_2 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області в особі Криворізького відділення управління фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області (надалі – Відділення Фонду) про стягнення моральної шкоди, посилаючись на отримання ним професійного захворювання внаслідок роботи протягом тривалого часу в шкідливих умовах праці. Висновком МСЕК у 2010 році йому було первинно встановлено втрату професійної працездатності в загальному розмірі 60% (40% - дифузний артроз, 20% - ХОЗЛ) та визнано людиною з інвалідністю третьої групи.

Вважаючи причиною отримання професійного захворювання тривалу роботу в шкідливих умовах праці, уточнивши позовні вимоги, просив суд стягнути з ПАТ «Кривбасзалізрудком» та Відділення Фонду, з кожного окремо, на його користь моральну шкоду у розмірі 80 640,00, 00 грн.. Розгляд справи просив проводити в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 28 грудня 2017 року вирішено питання про розгляд справи у порядку спрощеного провадження.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 19 лютого 2018 рокупозов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 55 000,00 грн. без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.

Стягнуто з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на користь держави судовий збір у розмірі 640,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «Кривбасзалізрудком» ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позову, посилаючись на недоведеність позивачем обставин справи, на які він посилається, як на підставу своїх вимог, зокрема, відсутні докази в підтвердження наявності факту заподіяння йому моральної шкоди у зв’язку з протиправною поведінкою відповідача, а визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди не відповідає засадам виваженості та справедливості. Також, на думку представника відповідача судом не було враховано судову практику з розгляду аналогічних справ та не взято до уваги, що позивач має можливість працевлаштуватися у відповідності до ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів України», а тому його посилання на обмеження професійної діяльності є необґрунтованим.

Крім того, на думку відповідача, суд неправомірно розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження та справу розглянуто з порушенням правил підсудності. При цьому, відповідач зазначає, що суд невірно розподілив судові витрати у справі.

Відповідачем ОСОБА_2 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області в особі Криворізького відділення управління фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області подано відзив на апеляційну скаргу, який не приймається судом до уваги, оскільки поданий з порушеннями вимог ч. 4 ст. 360 ЦПК України.

Указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» №452 від 29 грудня 2017 року ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський Апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_4.

Згідно пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до пункту 8 Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційній суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського Апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_4.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Рішення суду в частині відмови в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області в особі Криворізького відділення управління фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди працівнику, завданої ушкодженням здоров'я, у зв’язку з чим колегією суддів не перевіряється законність та обґрунтованість рішення суду в цій частині, адже, згідно ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 367 ЦПК України, і зважаючи на роз'яснення, викладені в п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.2008 року, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та заявлених позовних вимог у суді першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював у період з 23.08.1976 року по 02.08.2006 року на посадах підземного гірничого працівника, крипільника шахти «Октябрська» РУ ім. Комінтерну ВО «Кривбасруда» та ШУ Октябрське ВАТ «КЗРК», правонаступником яких є ПАТ «Кривбасзалізрудком» (а.с.17-19).

Згідно медичного висновку лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного лікувально-профілактичного закладу про наявність професійного характеру захворювання Державної установи «Українського НДІ промислової медицини» від 09 лютого 2010 року, ОСОБА_1 встановлені два професійні захворювання з діагнозами:

1. Хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої ст. (пиловий бронхіт першої-другої ст., емфізема легень першої-другої ст.), ЛН першого-другого ст.

2. Двосторонній плечолопатковий періартроз, деформуючий артроз, в поєднанні з пері артрозами ліктьових і колінних суглобів, стійкий больовий синдром (а.с.8-9).

Відповідно до п. 16 Акту розслідування хронічного професійного захворювання № 9 від 26.02.2010 року професійне захворювання виникло за таких обставин: працюючи з 23.08.1976 року по 02.08.2006 року на шахті «Октябрська» РУ ім.. Комінтерну ВО «Кривбасруда», ШУ «Октябрське ВАТ «КЗРК» на підземних дільницях у професіях: гірничого робітника, кріпильника ОСОБА_1 виконував роботи, які з причин не застосування комплексів знепилення характеризувались запиленістю повітря робочої зони, що перевищувала нормативи, а внаслідок обмеженості робочого простору недозволяючого застосувати засоби малої механізації – важкою працею, що перевищувала допустиму (а.с.8-9).

Пунктом 17 цього Акту причиною виникнення професійного захворювання встановлено роботу впродовж 30 років в умовах запилення повітря робочої зони, важкої праці, параметри яких перевищували норми (а.с.8-9).

Відповідно до огляду МСЕК від 21.04.2010 року позивачу встановлено третю групу інвалідності та 60% втрати професійної працездатності (20% ХОЗЛ, 40% дифузний артроз) з 12 квітня 2010 року безстроково (а.с.7).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ч.2 ст. 153, ст. 173, ч.1 ст. 237-1 КЗпП України й виходив з обов’язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду у зв’язку з отриманими ним на виробництві професійними захворюваннями.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

З акту розслідування професійного захворювання 25.02.2010 року (а.с. 8-9) вбачається, що причиною професійного захворювання позивача є тривалий стаж роботи в важких та шкідливих умовах праці в параментах, що перевищували гранично допустимі.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійне захворювання позивача, яке завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникло з вини ПАТ «Кривбасзалізрудком», яким було допущено перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу.

Доводи відповідача щодо відсутності підстав відшкодування позивачу моральної шкоди колегією суддів відхиляються, оскільки, факт заподіяння такої шкоди у зв’язку з отриманими ним професійними захворюваннями встановлений в судовому засіданні. Так, позивач час від часу змушений проходити амбулаторний та стаціонарний курс лікування, переносить фізичні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв’язків, що вимагає додаткових зусиль для організації його життя.

Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що в даному випадку тільки на органи МСЕК покладений обов'язок встановлення факту заподіяння моральної шкоди позивачу колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки відповідно до п. 3.8 Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким нанесене ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22.11.1995 р. № 212, висновок МСЕК є одним із доказів, а не єдиним доказом, який розглядається в комплексі з іншими документами і наявними відомостями про потерпілого.

Матеріали справи містять достатньо доказів щодо спричинення потерпілому ОСОБА_1 в результаті ушкодження здоров’я, моральної шкоди й без висновку МСЕК.

Таким чином, судом вірно встановлено порушення ПАТ «Кривбасзалізрудком» норм трудового законодавства, що призвело до виникнення у позивача професійного захворювання, а тому саме на роботодавця покладається обов’язок з відшкодування завданої моральної шкоди.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач має право на працевлаштування у відповідності до ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів України», колегією суддів до уваги не беруться, оскільки, передбачені цією нормою права соціальні гарантії для інвалідів в Україні, жодним чином не компенсують позивачу шкоду, завдану втратою професійної працездатністю у зв’язку з професійним захворюванням, та не знімають з роботодавця обов’язку з відшкодування такої шкоди.

Посилання відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком» на практику розгляду аналогічних справ є безпідставними та суперечать чинному законодавству, згідно якого суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України ( ч.3 ст. 10 ЦПК України).

Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховано характер отриманих професійних захворювань, стаж роботи позивача в умовах впливу шкідливих факторів, відсоток втрати ним професійної працездатності, стан здоров’я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, та взагалі можливість його відновлення, зважаючи на встановлення ступеню втрати професійної працездатності у розмірі 60% та третьої групи інвалідності безстроково.

У зв’язку з чим доводи апеляційної скарги відповідача про необґрунтованість розміру моральної шкоди колегія суддів вважає безпідставними.

Доводи апеляційної скарги щодо розгляду спору з порушенням правил підсудності є надуманими та суперечать ч. 3 ст. 110 ЦПК України, в редакції від 18.03.2004 року, яка була чинною на час подання позову, згідно якої позови про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я, можуть пред’являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача, або за місцем завдання шкоди, а не виключно за місцезнаходженням відповідача, як зазначає останній в апеляційній скарзі.

Доводи апеляційної скарги про те, що спір не є малозначним та не може бути розглянутий у порядку спрощеного позовного провадження колегією суддів не приймаються до уваги, як такі, що зводяться до невірного трактування норм статті 274 ЦПК України.

Так, згідно ч. 2 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком випадків, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Тобто, у порядку спрощеного позовного провадження підлягають розгляду не лише малозначні справи та, оскільки до даного спору не застосовуються заборони перелічені у ч. 4 ст. 274 ЦПК України, суд першої інстанції мав повноваження на розгляд даного спору у порядку спрощеного позовного провадження.

Не можна погодитися й з доводами апеляційної скарги щодо невірного розподілу судом судових витрат у справі, оскільки, вимога про стягнення моральної шкоди є немайновою та за подання позову в даній категорії справ судовий збір справляється зі фіксованою ставкою (пп. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»), а не пропорційно до розміру суми грошового відшкодування моральної шкоди, заявленого позивачем.

Фактично всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, ч. 1 ст. 369, ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» - залишити без задоволення.

Рішення Тернівського районного суду м.Кривого Рогу від 08 листопада 2017 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 19 квітня 2018 року.

Головуючий:

Судді: