Постанова № 73496005, 18.04.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/1603/17 22-ц/774/919/К/18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2018 року м. Кривий Ріг

справа № 182/1603/17

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – судді: Барильської А.П.,

суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,

сторони:

позивач: Публічне акціонерне товариство ОСОБА_1 «ПриватБанк»

відповідач: ОСОБА_2

розглянув у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч.13 ст. 7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «ПриватБанк» на заочне рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2017 року, яке постановлено суддею Кобеляцькою-Шаховал І.О. у м. Нікополі Дніпропетровської області, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2017 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (надалі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 17.01.2006 року, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов’язань за укладеним кредитним договором в частині повернення отриманих в кредит грошових коштів, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі: 60465 грн. 78 коп., яка складається з: 6259,03 грн. – заборгованість за кредитом; 47768,42 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 3082,82 грн. – заборговність за пенею та комісією 500, 00 грн. – штраф (фіксована частина); 2855,51 грн. – штраф (процентна складова).

Заочним рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2017 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.

Стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 банк „Приватбанк” з ОСОБА_2 заборгованість по кредиту в сумі 18956 грн. 39 коп. (яка складається з: 6259,03 грн. – заборгованість за кредитом; 6259,03грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 47768,42 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 3082,82 грн. – заборговність за пенею та комісією 500, 00 грн. – штраф (фіксована частина); 2855,51 грн. – штраф (процентна складова).

В апеляційній скарзі позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» просить змінити рішення суду та задовольнити позовні вимоги про стягнення процентів у повному обсязі, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, а саме ч. 2 ст. 616 ЦК України. Зокрема, вважає, що суд дійшов помилкового висновку, що нараховані проценти є збитками та банк не вчинив дій щодо їх зменшення, оскільки нараховані проценти є складовими кредиту та у жодному разі їх розмір не може бути зменшено на підставі ч. 2 ст. 616 ЦК України.

Відзив на апеляційну скаргу не подавався.

Указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» №452 від 29 грудня 2017 року ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський Апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_3.

Згідно пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до пункту 8 Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційній суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського Апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_3.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи в порядку ч.1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст. 625 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ст. 627 ЦК України зазначає, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно положень ст.ст.526,527,530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Судом встановлено, що 17 січня 2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір б/н, відповідно до якого остання отримала кредит в розмірі 13000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Кредитний договір складають заява, підписана відповідачем, Умови надання і правила банківських послуг, Пам’ятка клієнта та ОСОБА_4 (а.с.8-14).

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_2 зобов’язань за кредитним договором станом на 28 лютого 2017 року утворилася заборгованість за кредитним договором в розмірі 60465 грн. 78 коп., яка складається з: 6259,03 грн. – заборгованість за кредитом; 47768,42 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 3082,82 грн. – заборговність за пенею та комісією 500, 00 грн. – штраф (фіксована частина); 2855,51 грн. – штраф (процентна складова).

Вимоги банку щодо стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором та штрафних санкцій не суперечать умовам договору, які визначені сторонами і погоджені ними.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач не виконував умови договору в повному обсязі і суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про стягнення на користь позивача з відповідача ОСОБА_2 суми заборгованості за кредитом.

При цьому, колегією суддів перевірено висновки суду першої інстанції в частині визначення розміру заборгованості за кредитним договором та з’ясовано, що він визначений у відповідності із умовами кредитного договору б/н від 17.01.2006 року, який підписано сторонами.

Разом з тим, частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що сума нарахованих позивачем процентів, яку вважав неустойкою, перевищує суму основного боргу, у зв’язку з чим, зменшив її розмір.

Колегія суддів не може погодитись з такими висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частини перша, друга статті 1054 ЦК України).

Відповідно до Умов та правил надання банківських послуг, - позичальник зобов'язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Крім того, згідно Умов та правил надання банківських послуг, - у разі невиконання зобов'язань за договором, на вимогу ОСОБА_4 виконати зобов'язання з повернення кредиту, оплати винагороди банку.

Таким чином, умовами договору, укладеного між сторонами, чітко передбачено обов’язок боржника сплачувати чергові платежі, відсотки за користування кредитом у визначені строки та відповідальність за порушення умов договору.

Відповідно до абз. 1, 3 п. 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.03.2012р. № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», судам роз’яснено, що проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054, 1056-1 ЦК України, у такому порядку не підлягають зменшенню через неспівмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.

При цьому, вирішуючи питання щодо одночасного стягнення процентів, визначених статтями 536, 1048, 1056-1, 1061 ЦК України і трьох процентів річних від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, слід мати на увазі, що проценти, визначені статтями 536, 1048, 1056-1, 1061 ЦК України, є платою за користування чужими грошовими коштами, яка, за відсутності іншої домовленості сторін, сплачується боржником за весь період користування грошовими коштами, у тому числі після настання терміну їх повернення. Поряд з цим, за порушення виконання грошового зобов’язання на боржника покладається відповідальність відповідно до ст. 625 ЦК України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового обов'язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Беручи до уваги різну правову природу процентів, передбачених статтями 536, 1048, 1056-1, 1061 ЦК України, і процентів, що стягуються відповідно до ст. 625 ЦК України, а також відсутність у чинному законодавстві обмежень, одночасне стягнення процентів, передбачених ст. 536 ЦК та іншими статтями, і відшкодування інфляційних збитків за весь час прострочення, а також сплата трьох процентів річних від простроченої суми, передбачених ст. 625 ЦК, є правомірним.

Відповідно до статті 616 ЦК України якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, суд відповідно зменшує розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника. Суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

Отже, положення статті 616 ЦК України дійсно передбачають право суду, за певних умов, зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника. Зазначене стосується цивільно-правової відповідальності боржника, а не сплати ним основного грошового боргу за кредитним договором, що суд на підставі вказаної норми закону змінити не може.

Зменшуючи розмір нарахованих ПАТ КБ «ПриватБанк» відсотків за користування кредитним коштами із 47768,42 грн. до 6259,03 грн. з підстав значного перевищення суми основного боргу, суд першої інстанції помилково керувався статтею 616 ЦК України та виходив з того, що ці відсотки за своєю правовою природою є збитками.

Виходячи з того, що нараховані ПАТ КБ «ПриватБанк» проценти є платою за користування кредитними коштами, отриманими за договором, а не мірою відповідальності за порушення зобов’язання, колегія суддів вважає що на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягають стягненню із ОСОБА_2 відсотки за користування кредитними коштами за кредитним договором № б/н від 17.01.2006 року станом на 28.02.2017 року в сумі 47768,42 грн.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду – зміні в частині визначеного судом розміру відсотків, на підставі п.1, п.4 ст. 376 ЦПК України, та загального розміру заборгованості, який стягнуто з ОСОБА_2 на користь ь ПАТ КБ «Приватбанк».

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Тому, відповідно до ст. 141 ЦПК України, колегія суддів стягує з ОСОБА_2 на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2400 грн. (а.с.56).

Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 банк «ПриватБанк» - задовольнити.

Заочне рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2017 року змінити, збільшивши розмір заборгованості по процентам за користування кредитом, стягнутий з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 банк «ПриватБанк» з 6259 гривень 03 копійок до 47768 (сорок сім тисяч сімсот шістдесят вісім) гривень 42 копійок, у зв’язку з чим збільшити розмір заборгованості по кредиту № б/н від 17 січня 2006 року станом на 28.02.2017 року, який стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 банк «ПриватБанк», з 18956 гривен 39 копійок до 60465 (шістдесят тисяч чотириста шістдесят п’ять) гривен 78 копійки.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 банк «ПриватБанк» судові витрати понесені на сплату судового збору у розмірі 2400 (дві тисячі чотириста) грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 18 квітня 2018 року.

Головуючий:

Судді: