Рішення № 73494482, 19.03.2018, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 209/3450/17

Провадження № 2/209/338/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2018 року Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Байбари Г.А.,

при секретарі Герасимчук І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кам'янське Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 04 грудня 2008 року в розмірі 12382,75 грн., яка складається з наступного: 2002,24 грн. – тіло кредиту, 3371,20 грн. - відсотки за користування кредитом, 6181,56 грн. – пеня, 250,00 грн. - штраф (фіксована частина), 577,75 грн. – штраф (процентна складова), а також сплачений судовий збір.

На обґрунтування позову зазначено, що 04 грудня 2008 року ПАТ КБ "ПриватБанк", який є правонаступником ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір б/н, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 3800,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Правилами користування платіжною карткою" і "Тарифами Банку" складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується його підписом у заяві. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 договору, на підставі яких відповідач при укладенні договору надав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. Пунктом 1.1.7.11 договору було передбачено, що договір діє на протязі 12 місяців з моменту його підписання, і якщо на протязі цього строку жодна із сторін не проінформує другу сторону про розірвання даного договору, він автоматично лонгується на той же строк. В порушення умов кредитного договору та законодавства України, ОСОБА_1 свої зобов'язання не виконав, а саме не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановленому договором порядку та строки. У зв'язку із зазначеними порушеннями зобов'язань ОСОБА_1 станом на 15 листопада 2017 року має заборгованість в розмірі 12382,75 грн., яка складається з наступного: 2002,24 грн. – тіло кредиту, 3371,20 грн. - відсотки за користування кредитом, 6181,56 грн. – пеня, 250,00 грн. - штраф (фіксована частина), 577,75 грн. – штраф (процентна складова.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, надав суду заяву, в якій просить розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з’явився, надав суду заяву, в якій просить розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги визнає частково. Також надав відзив на позовну заяву, де зазначив, що просить зменшити розмір пені до 500,00 грн., враховуючи його скрутне матеріальне становище, оскільки розмір його щомісячної заробітної плати становить 4000,00 грн., за рахунок якої він повинний жити та сплачувати комунальні послуги за житло. Також вважає, що штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошового зобов’язання за кредитним договором, порушує положення ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності. Тому просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог про стягнення з нього штрафів.

Виходячи з наведеного, відповідно до ч. 2 ст. 211 ЦПК України, суд ухвалив розглядати справу у судовому засіданні за відсутності сторін на підставі наявних у справі письмових доказів.

Встановивши фактичні обставини, зміст спірних правовідносин та дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, 04 грудня 2008 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк", яке є правонаступником ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір б/н, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 3800,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом із Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», складає між ним та банком кредитний договір (а.с. 12-28).

Пунктами 2.1.1.2.3 та 2.1.1.2.4 Умов надання банківських послуг було передбачено, що позичальник надає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і він дає право банку в будь-який моменту змінити (зменшити, збільшити або анулювали) кредитний ліміт, а підписання цього договору є прямою та безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.

Згідно пунктів 2.1.1.5.5, 2.1.1.5.6, 2.1.1.5.7 Умов та прави надання банківських послуг відповідач зобов’язався погашати заборгованість за кредитом, процентами за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених кредитним договором; у разі невиконання зобов’язань на вимогу банку виконати зобов’язання з повернення кредиту; слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту.

На підставі п. 2.1.1.12.9 Правил користування платіжною карткою відповідач доручив банку списувати з будь-якого її рахунку грошові кошти для здійснення платежу з метою повного або часткового погашення боргових зобов’язань, у томі числі й мінімального обов’язкового платежу, якщо мінімальний обов’язковий платіж вказаний у заяві клієнта та і пам’ятці клієнта.

Згідно п. 2.1.1.3.5 Умов та правил надання банківських послуг відповідач доручив банку здійснювати списання грошових коштів з її рахунків, відкритих у валюті кредитного ліміту, в межах суми, що підлягає сплаті банку за даним договором, при настанні строків платежів, а також списання грошових коштів з картрахунку у разі настання строків платежів за іншими договорами клієнта в межах, встановлених договорами (договірне списання), в межах платіжного ліміту картрахунку.

При порушенні клієнтом строків платежів по будь-якому із грошових зобов’язань, передбачених договором більше ніж на 30 днів, відповідач зобов’язався, згідно п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, сплатити банку штраф в розмірі 250 грн. + 5% від заборгованості за кредитним договором.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, який перевірений судом (а.с. 7-11), станом на 15 листопада 2017 року прострочена заборгованість ОСОБА_1 перед ПАТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором № б/н від 04 грудня 2008 року становить: 2002,24 грн. – тіло кредиту, 3371,20 грн. - відсотки за користування кредитом, 6181,56 грн. – пеня, 250,00 грн. - штраф (фіксована частина), 577,75 грн. – штраф (процентна складова).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України. Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу України.

З урахуванням викладеного вище, суд вважає, що з відповідача на користь позивача має бути стягнута заборгованість за тілом кредиту - 2002,24 грн. та за відсотки за користування кредитом –, 3371,20 грн.

У статті 610 ЦК України зазначено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України однією з форм відповідальності за порушення зобов’язання є сплата неустойки у вигляді штрафу або пені.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

За порушення зобов'язаннь відповідачем позивач, на підставі п.2.1.1.12.6.1 Умов та правил надання банківських послуг просить стягнути з відповідача нараховану пеню в сумі 6181,56 грн., а також, на підставі п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, просить стягнути: 250,00 грн. - штраф (фіксована частина), 577,75 грн. – штраф (процентна складова).

Відповідач звернувся до суду з заявою, в якій просить зменшити розмір нарахованої позивачем неустойки, вважаючи, що в разі стягнення з нього тіла кредиту та нарахованих процетнів, банк не зазнає жодних збитків. Крім того, при вирішенні питання про стягнення неустойки просить врахувати його скрутне матеріальне становище, оскільки його заробіток складає приблизно 4000 грн., за які він повинен жити та сплачувати комунальні послуги по житлу.

Згідно ч. 1, 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Суд вважає, що розмір пені в сумі 6181,56 грн. за порушення відповідачем своїх зобов’язань за кредитним договором необхідно зменшити до 2000,00 грн., оскільки з урахуванням нарахованих процентів за користування кредитом, які підлягають стягненню з відповідача, розмір пені перевищує можливий розмір збитків, завданих позивачу невиконанням зобов’язань відповідачем за кредитним договором. Крім того при визначенні розміру пені, яка підлягає стягненню, суд також враховує скрутний матеріальний стан відповідача, який отримує зарплату 4000 грн. на місяць, не маючи інших джерел доходу.

Крім того відповідач в своїй заяві зазначив, що штраф і пеня є одним видом цивільно-правовой відповідальності, а тому їх застосування за одне і те саме порушення, яким є порушення строків виконання грошового зобов'язання за кредитним договором, не може застосовуватися.

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Згідно статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення, яким є порушення строків виконання грошового зобов’язання за кредитним договором, суперечить положенням статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Зазначене узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладений у постанові від 21.10.2015 року у справі № 6-2003цс15.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 250,00 грн. - штрафу (фіксована частина), 577,75 грн. – штрафу (процентна складова) не підлягають задоволенню.

Отже з відповідача на користь банку необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором в розмірі 7373,44 грн., яка складається з наступного: 2002,24 грн. – тіло кредиту, 3371,20 грн. - відсотки за користування кредитом, 2000,00 грн. – пеня.

Відповідно ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача має бути стягнуто сплачений судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам (59,55% від ціни позову).

Керуючись статтями 10, 12, 13, 141, 259, 263-265, 280- 282 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», ЄДРПОУ 14360570, заборгованість за кредитним договором б/н від 04 грудня 2008 року в розмірі 7373,44 грн., яка складається з наступного: 2002,24 грн. – тіло кредиту, 3371,20 грн. - відсотки за користування кредитом, 2000,00 грн. – пеня, а також 952,80 грн. сплаченого судового збору, а всього 8326,24 грн. ( вісім тисяч триста двадцять шість грн. 24 коп.).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.А. Байбара.