Ухвала суду № 73493136, 17.04.2018, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 663/221/17 Головуючий в 1 інстанції: Ширінська О.Х.

Провадження № 11-кп/791/342/18 Доповідач: Гемма Ю.М.

Категорія: ч.2 ст.286 КК України

У Х В А Л А

іменем України

17 квітня 2018 року м. Херсон

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючого Гемми Ю.М.,

суддів Калініної О.В., Коломієць Н.О.,

секретаря Божко В.Ю.,

за участю прокурора Безушко Т.Г.,

потерпілого ОСОБА_1,

представників потерпілого – захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3,

захисника ОСОБА_4,

обвинуваченого ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження № 12016230230001619 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 на вирок Голопристанського районного суду Херсонської області від 30 січня 2018 року, яким:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, проживаючого та зареєстрованого: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого;

засуджено: за ч.2 ст.286 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

Запобіжний захід не обирався.

На підставі п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» ОСОБА_5 звільнено від відбування призначеного покарання.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь потерпілого ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди - 50 749,19 грн., витрати на правову допомогу – 3650 грн., моральної шкоди - 50 000 грн..

Вирішено питання про процесуальні витрати та речові докази.

в с т а н о в и л а:

Вироком суду ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за те, що він 14.10.2016 р. близько 09.00 год., керуючи технічно справним автомобілем «ВАЗ 2104», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по вул. Гагаріна в м. Скадовськ Херсонської області в напрямку вул. Шмідта, біля будинку № 182, зневажив безпекою дорожнього руху, не переконавшись перед зміною напрямку руху в подальшій його безпеці, проявив неуважність та безпечність до дорожньої обстановки, яка склалася, грубо порушуючи вимоги п. 10.1 та п. 10.4 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 р. (із змінами та доповненнями), а саме: п. 10.1, відповідно до якого перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; п. 10.4 відповідно до якого водій, що виконує поворот ліворуч, поза перехрестям, повинен дати дорогу попутним транспортним засобам, які рухаються попереду нього і виконують розворот, не надав перевагу в русі мопеду «Есперо», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1, який рухався по вул. Гагаріна в зустрічному напрямку, здійснив лівий поворот, перетинаючи смугу зустрічного руху, в результаті чого відбулося зіткнення вказаних транспортних засобів. Внаслідок даного зіткнення потерпілому ОСОБА_1 було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження за критерієм небезпеки для життя.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5, не погоджуючись з вироком суду першої інстанції в частині вирішення цивільного позову, посилається на те, що рішення суду щодо розміру стягнутих з ОСОБА_5 витрат на лікування потерпілого ОСОБА_1 є необґрунтованим та невмотивованим. Свої доводи мотивує тим, що стягненню підлягають саме конкретні суми придбаних медикаментів, які безпосередньо використовувалися для лікування та підтверджені довідками медичних закладів, де проходив лікування потерпілий. Вважає, що додані до позовної заяви копії чеків та інших квитанцій не є належними та допустимими доказами, оскільки невідомо, чи використовувались вони саме на цілі лікування, завданого наслідками злочину. Посилаючись на отримані за запитами листи медичних закладів, апелянтом викладено перелік медикаментів та їх вартість, які були застосовані для лікування потерпілого і відповідно до вказаних відомостей загальна вартість витрат на лікування потерпілого становила 34 321,80 грн.. ОСОБА_5 сплатив потерпілому на лікування 10 000 грн., тому він повинен відшкодувати ОСОБА_1 витрати на лікування в розмірі 24 431,80 грн. Просить змінити вирок суду першої інстанції в частині вирішення цивільного позову та зменшити суму стягнення витрат на лікування з 50 749,19 грн. до 24 431,80 грн..

У запереченнях потерпілий ОСОБА_1 вказує на необґрунтованість апеляційної скарги захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5. Вважає, що суд правильно вирішив цивільний позов про відшкодування витрат на лікування, просить вирок щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а апеляційну скаргу без задоволення.

Іншими учасниками судового провадження вирок щодо ОСОБА_5 не оскаржується.

Заслухавши доповідача, доводи захисника ОСОБА_4 та обвинуваченого ОСОБА_5, які підтримали апеляційні вимоги, наведені захисником, просили їх задовольнити, потерпілого ОСОБА_1 та його представників – захисників ОСОБА_2 і ОСОБА_3, які просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, думку прокурора про залишення вироку без зміни, у дебатах сторони залишилися на своїх попередніх позиціях, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_5 у порушенні правил безпеки дорожнього руху, внаслідок чого ОСОБА_1 були заподіянні тяжкі тілесні ушкодження, за встановлених та викладених у вироку обставин, та правильність кваліфікації його дій за ч.2 ст.286 КК України, обґрунтовані дослідженими під час судового розгляду доказами, яким дано належну оцінку, і відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, і такі висновки суду ніким не оспорюються.

Відповідно до ст. 404 КПК України апеляційний суд не перевіряє законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції щодо фактичних обставин вчиненого злочину, доведеності вини ОСОБА_5 та правильності кваліфікації його дій, які учасниками судового провадження не оспорюються.

Що стосується доводів захисника ОСОБА_4 про неправильне вирішення цивільного позову про відшкодування матеріальної шкоди (витрат на лікування), які було понесено потерпілим, та необхідність зменшення суми, яка підлягає стягненню, то вони були предметом розгляду в суді першої інстанції та не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до ч.1 ст.1195 ЦК України у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я фізична особа має право на відшкодування їй заробітку (доходу), втраченого нею внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодування додаткових витрат, викликаних необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, судом частково задоволено позов ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров’я внаслідок ДТП, що сталася з вини ОСОБА_5.

Задовольняючи позовні вимоги потерпілого про відшкодування витрат на лікування на суму 60 749,19 грн., з відрахуванням з неї 10 000 грн., які надав обвинувачений на лікування ОСОБА_1, суд виходив із того, що факт отримання ним внаслідок ДТП тілесних ушкоджень підтверджується медичними документами, а розмір шкоди — чеками, квитанціями, накладними на придбання медикаментів.

Зокрема, суд прийняв до уваги та визнав належними та допустимими доказами у справі касові чеки, квитанції, накладні, якими підтверджено понесені потерпілим витрати на лікування, оскільки перелік таких ліків зазначений у листах лікарських призначень, тобто витрати на придбання таких ліків визнано судом виправданими та такими, що підтверджені лікарською документацією, а відтак, задовольнив позов в цій частині, що стосується відшкодування матеріальної шкоди.

Під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у медичних закладах: в Скадовській ЦРЛ Херсонської області з 14.10.2016 року по 17.10.2016 року, тричі в КЗ «Херсонський обласний госпіталь інвалідів та ветеранів війни» з 17.10.2016 року по 28.10.2016 року, з 14.11.2016 року по 21.11.2016 року, з 24.01.2017 року по 01.02.2017 року, у військово-медичному клінічному центрі південного регіону в м. Одесі з 16.02.2017 року по 27.02.2017 року.

(т.1 а.п. 58 - 62, т,2 а.п. 53, 54, т.3 а.п. 55, 56)

В результаті отриманої травми потерпілий ОСОБА_1 проходив тривалий курс лікування в медичних закладах. Відповідно до наявних в матеріалах провадження епікризів, йому були проведені ряд операцій, а саме встановлено АЗФ на ліву гомілку, демонтаж, перемонтаж встановленої АЗФ лівої гомілки, проведено ряд аналізів за призначенням лікарів щодо використання препаратів, витрати та проведення операцій, що підтверджується наявними в матеріалах провадження квитанціями, чеками, видатковими накладними. (т.1 а.п. 58-62, 66 -71, 74 -82, 85 -103, 105)

За загальним підрахунком, доданих до позовної заяви доказів потерпілим, судом першої інстанції встановлено розмір витрат на лікування у сумі 60 749, 19 грн., з відрахуванням з нею 10 000 грн., які надав обвинувачений на лікування потерпілому, та визначено остаточно розмір заподіяної матеріальної шкоди в сумі 50 749, 19 грн., яка підлягає стягненню з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1, і доводи, наведені захисником в апеляційній скарзі, цей висновок суду першої інстанції не спростовують.

Що стосується посилання захисника на інформацію, отриману з Скадовської ЦРЛ від 27.11.2017 року, КЗ «Херсонський обласний госпіталь інвалідів та війни» від 04.08.2017 року, військового медичного клінічного центру Південного округу від 31.08.2017 року, про те, що враховуючи перелік медикаментів та лікарських засобів, їх вартість, потерпілий ОСОБА_1 поніс витрати на лікування у цих медичних закладах на суму 1096, 80 грн., 5972,53 грн., 27 252, 47 грн. відповідно, що складають на загальну суму 34 321, 80 грн., з відрахуванням з неї 10 000 грн., які надав обвинувачений на лікування потерпілому, стягненню підлягає матеріальна шкода на суму 24 431, 80 грн.

Ці доводи захисника колегія суддів не приймає до уваги, оскільки в листі Скадовської ЦРЛ Херсонської області від 27.11.2017 року №2/14-1064 вказано лише загальну інформацію щодо використаних медикаментів на лікування ОСОБА_1 без визначення вартості цих придбаних медикаментів і зазначено, що медикаменти потерпілим було придбано за власний рахунок. З цих підстав, надані потерпілим чеки, квитанції, накладні, є належними та допустимими доказами його витрат на лікування, а захисником не підтверджено жодними доказами вартість медикаментів на суму 1096, 80 грн..

Крім того, при посиланні на лист КЗ «Херсонський обласний госпіталь інвалідів та війни» від 04.08.2017 року та здійсненні переліку медикаментів, вартість яких становить 5972, 53 грн., вказаний документ захисником не долучено, в матеріалах провадження він відсутній, а під час прослуховування аудіо запису судових засідань кримінального провадження в суді першої інстанції встановлено, що такий документ як доказ не досліджувався, про його дослідження сторонами не заявлялось, предметом розгляду були копії епікризів, надані вказаним медичним закладом і співставлення доказів, наданих потерпілим, відповідно до яких чеки та квитанції затрат на лікування, відповідають інформації, викладеній в епікризах.

Інформація стосовно проходження лікування ОСОБА_1 у військовому медичному клінічному центрі Південного округу від 31.08.2017 року, відповідно до якої затрати на лікування з 16.02.2017 року по 27.02.2017 року складають 27 252, 47 грн., а також відомості про затрати на проведення операції 17.02.2017 року були предметом перевірки в суді першої інстанції та враховані при визначенні розміру загальної вартості матеріальної шкоди, завданої злочином.

Згідно наданого листа, комплект медикаментів та виробів медичного призначення для проведення анестезії та оперативного втручання, металоконструкція – були придбані за рахунок потерпілого ОСОБА_1 і підтверджуються наданими ним квитанціями.

З огляду на викладене, підстави для зменшення суми, яка підлягає стягненню у відшкодування витрат на лікування, відсутні, оскільки жодним чином не спростовують докази, надані потерпілим, про понесені ним витрати на лікування. Навпаки, наявною інформацією в листах медичних установ підтверджено, що лікування ОСОБА_1 після ДТП здійснювалось за його власний рахунок і підтверджується наданими ним доказами.

Даних, які б свідчили про те, що у провадженні неправильно застосовано кримінальний закон чи допущено істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які можуть бути підставами для скасування чи зміну вироку, під час апеляційного розгляду не встановлено.

Виходячи з наведеного, підстави для задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_4 відсутні.

Керуючись ст.ст.404, 407, 419 КПК України колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 - залишити без задоволення, а вирок Голопристанського районного суду Херсонської області від 30 січня 2018 року щодо ОСОБА_5 - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і може бути оскаржена учасниками судового провадження в касаційному порядку протягом 3 місяців з дня проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: (підпис) ОСОБА_6

Судді: (підпис) ОСОБА_7 (підпис) ОСОБА_8

Згідно з оригіналом

Копія ухвали оформлена 19 квітня 2018 року

Ухвала набрала законної сили 17 квітня 2018 року

Суддя Апеляційного суду

Херсонської області ОСОБА_6