Рішення № 73492278, 18.04.2018, Монастириський районний суд Тернопільської області

Справа № 603/110/18

Провадження №2/603/112/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2018 р. м.Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - судді Іванчука В. М.

за участі секретаря судового засідання Швець Н.С.

розглянувши в підготовчому засіданні в залі суду міста Монастириська цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до Коропецької селищної ради Монастириського району Тернопільської області

про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася в Монастириський районний суд Тернопільської області з позовом до Коропецької селищної ради Монастириського району Тернопільської області в якому просить визначити їй додатковий строк тривалістю в три місяці для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_4 померла її мати - ОСОБА_1. Позивач у позовній заяві зазначає, що після її смерті відкрилась спадщина на спадкове майно до якого входить:

- земельна ділянка площею 1,45 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Садівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2.

Дане спадкове майно прийняв чоловік спадкодавця - ОСОБА_2, оскільки проживав на час смерті із спадкодавцем, ОСОБА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько позивача - ОСОБА_2. Після його смерті відкрилася спадщина на спадкове майно, яке складається з:

- земельної ділянки площею 1,45 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Садівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2

На вказане майно ОСОБА_1, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4, було складено заповіт на її ім'я.

ОСОБА_1 звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2, проте оформити спадщину нотаріус не зміг, в зв'язку з тим, що нею не подано у шестимісячний строк заяву про прийняття спадщини.

В даний час вона не може оформити в нотаріальній конторі спадщину в установленому законом порядку, тобто нотаріально, оскільки у встановлений строк заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори не подавала в зв'язку з тим, що вона не знала про наявність складеного заповіту та у зв'язку з незадовільним станом її здоров'я, що не дало їй можливості вчасно звернутись в нотаріальну контору та подати заяву про прийняття спадщини.

Позивач, посилаючись на ст. 1272 ЦК України, просить суд визначити їй додатковий строк для подання заяви в нотаріальну контору для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2

Позивач - ОСОБА_1 в підготовче засідання не з'явилася, в позовній заяві просить розгляд справи проводити в її відсутності, позовні вимоги підтримує повністю.

Відповідач - представник Коропецької селищної ради Монастириського району Тернопільської області в підготовче засідання не з'явився, суду подав відзив на позовну заяву по суті справи про визнання позову з підстав зазначених в позовній заяві та просить розгляд справи проводити у відсутності їхнього представника.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У випадку визнання позову відповідачем та беручи до уваги те, що визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, суд відповідно до ч. 3 ст. 200, ст. 206 ЦПК України ухвалює рішення за результатами підготовчого провадження.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 в с.Садове Монастириського району Тернопільської області, у віці 73 років померла ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 виданого 18.06.2003 року, копія якого міститься в матеріалах справи.

Ще за життя, згідно матеріалів справи, ОСОБА_1 належала:

- земельна ділянка площею 1,45 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Садівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області, що підтверджується копією Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2.

Як вбачається з заповіту складеного 06.12.2000 року в с.Садове Монастириського району Тернопільської області та зареєстрованого в реєстрі за №32, ОСОБА_1 заповіла на випадок своєї смерті зароблений нею сертифікат на право на земельну частку пай серії НОМЕР_4 від 01.10.1996 року №251 і нараховані дивіденди де б вони не знаходились і з чого б вони не складалися, грошовий вклад в філії ощадбанку №6608/06, рахунок НОМЕР_5, рахунок 7152 з нарахуванням індексації, своїй дочці - ОСОБА_1.

Щодо спадкового майна, яке належало ОСОБА_1, а саме, земельної частки (пай), згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_4 від 01.10.1996 року №251, суд зазначає наступне.

Пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» передбачено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

На підставі рішення V сесії ІV скликання Садівської сільської ради народних депутатів від 25.09.2002 року №20 ОСОБА_1 27.12.2002 року видано Державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2.

Щодо права спадкування за заповітом права на земельну частку (пай) суд зазначає наступне.

За загальним правилом заповітом є особисте розпорядження фізичної особи з повною цивільною дієздатністю здійснене заповідачем особисто на випадок своєї смерті (ст.ст. 1233, 1234 ЦК України).

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України Постанови №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК України (16.01.2003р.), якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року.

Відповідно до ст. 534 ЦК Української РСР в редакції 1963 року кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Як встановлено з матеріалів справи заповіт був складений на земельону частку (пай) проте в 2002 році ОСОБА_1 був виданий Державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2.

Відповідно до ст. 544 ЦК Української РСР в редакції 1963 року, заповідач вправі в будь-який час змінити або скасувати зроблений ним заповіт, склавши новий заповіт. Заповіт, складений пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або в частині, в якій він йому суперечить.

Даним правом спадкодавець ОСОБА_1 за життя не скористалася, а тому належне їй майно в частині відкриття спадщини на земельну ділянку згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 підлягає спадкуванню за законом.

Як вбачається з матеріалів справи вказане майно ОСОБА_1 фактично успадкував її чоловік, як спадкоємець першої черги - ОСОБА_2, що підтверджується довідкою №118/10-07 від 28.07.2017 року, виданою виконкомом Коропецької селищної ради Монастириського району Тернопільської області.

Також судом з матеріалів справи встановлено, що на час смерті ОСОБА_1, тобто на час відкриття спадщини, був чинним ЦК Української РСР 1963 року, тому при вирішенні питання про прийняття ОСОБА_2 спадщини у вигляді земельної ділянки згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 та визнання за ним права власності на це майно в порядку спадкування необхідно керуватися ст. 549 ЦК Української РСР в якій зазначено, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління та володіння спадковим майном.

Шлюбні відносини між померлою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтверджуються наступними документами:

-Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя №00019503280 сформованого 02.02.2018 року, згідно якого ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2.

Відповідно до ст. 529 ЦК Української РСР в редакції 1963 року, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Згідно ст. 549 ЦК Української РСР в редакції 1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Беручи до уваги вищевказане суд приходить до переконання, що ОСОБА_2, фактично є спадкоємцем за законом та прийняв спадщину, що залишилася після смерті ОСОБА_1, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4.

В зв'язку з тим, що ОСОБА_2 за життя не оформив спадкових прав на спадкове майно після смерті ОСОБА_1, але фактично вступив у володіння та користування даним майном як спадкоємець за законом першої черги суд визначає, що власником даного майна після смерті ОСОБА_1 був іі чоловік ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_3 в м.Бучач Тернопільської області, у віці 78 років помер ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 виданого Садівською сільською радою Монастириського району Тернопільської області 24.02.2006 року, копія якого міститься в матеріалах справи.

Ще за життя, як встановлено судом, ОСОБА_2 фактично належала:

- земельна ділянка площею 1,45 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Садівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2, виданого на ім'я ОСОБА_1.

Як вбачається з матеріалів справи вказане майно ОСОБА_2 успадкувала його дочка, як спадкоємець першої черги - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Родинні відносини між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підтверджуються:

- Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_7 виданого повторно 20.08.1963 року, згідно якого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є дочкою ОСОБА_2;

- Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб №00018962211 сформованого 02.11.2017 року, згідно якого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, змінила своє дошлюбне прізвище «ОСОБА_1» на «ОСОБА_1»;

- Свідоцтвом про переміну прізвища, імені, по батькові серії НОМЕР_8, виданого відділом реєстрації актів громадянського стану управління юстиції Бучацького району 14.07.2000 року, зроблено запис за №136, згідно якого ОСОБА_1 змінила своє прізвище «ОСОБА_1» на «ОСОБА_1», ім'я «ОСОБА_1» на «ОСОБА_1», по батькові «ОСОБА_1» на «ОСОБА_1».

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки, а тому ОСОБА_1 має право на спадкове майно після смерті ОСОБА_2, як дочка спадкодавця та спадкоємець першої черги за законом.

Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 2 ст. 1269 ЦК України, заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Приписами ст. 1270 ЦК України передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Частиною 3 ст. 1272 ЦК України визначено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Згідно п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Відповідно до вищевказаного пункту зазначеної постанови, додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини, не може перевищувати шестимісячного строку, встановленого статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини.

Позивач у своїй позовній заяві зазначає, що пропустила встановлений у шість місяців строк для подання заяви про прийняття спадщини та не подала вказаної заяви, оскільки після смерті спадкодавця в неї були відсутні достатні кошти для оформлення спадщини та стан її здоров'я був незадовільний, що не дало їй можливості вчасно звернутись в нотаріальну контору та подати заяву про прийняття спадщини.

Пропущення встановленого законодавством строку для подання заяви до нотаріальної контори для прийняття спадщини в зв'язку з незадовільним станом здоров'я та тяжким матеріальним становищем, що підтверджується матеріалами справи, суд вважає об'єктивними труднощами, через які позивач не змогла реалізувати своє право на подачу заяви до нотаріальної контори для прийняття спадщини в установленому законом порядку.

З врахуванням вищевикладеного та беручи до уваги те, що позивач пропустила строк для подачі заяви про прийняття спадщини з причини незадовільного стану здоров'я та тяжкого матеріального становища, що не дало об'єктивної можливості позивачу для звернення до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та враховуючи термін пропущеного строку для прийняття спадщини, суд дійшов висновку, що позивач є спадкоємцем за законом і причини пропуску строку прийняття спадщини є поважними, а тому слід визначити позивачу ОСОБА_1 додатковий строк - три місяці на подання заяви до нотаріальної контори для прийняття спадщини.

Керуючись статтею 124 Конституції України, ст.ст. 1268, 1269, 1270, 1272 Цивільного кодексу України, ст. ст. 12, 81, 263-265, 268, 354 Цивільного процесуального кодексу України суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ІПН НОМЕР_1, паспорт серія НОМЕР_9), проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 до Коропецької селищної ради, (код ЄДРПОУ 04396242), юридична адреса місцезнаходження: вул.М.Каганця №10 смт.Коропець Монастириського району Тернопільської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 додатковий строк терміном в три місяці для подання заяви про прийняття спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Тернопільської області через Монастириський районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В. М. Іванчук