Постанова № 73491924, 18.04.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2018 року

м.Суми

Справа №592/1759/18

Провадження № 22-ц/788/588/18

Апеляційний суд Сумської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Біляєвої О.М. (суддя-доповідач),

суддів: Криворотенка В.І., Хвостика С.Г.,

за участю секретаря судового засідання Назарової О.М.,

сторони:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Сумська міська рада,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми у складі судді Котенко О.А. від 26 лютого 2018 року, постановлену в м. Суми,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402 VIII «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Пунктом 8 частини першої розділу ХIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, також визначено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У лютому 2018 року ОСОБА_1 пред'явив позов до Сумської міської ради про визнання незаконною відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Позов мотивований тим, що листом від 09 жовтня 2017 року відповідач повідомив його, що рішенням Сумської міської ради від 27 березня 2013 року № 224-МР «Про заходи щодо впорядкування роботи деяких управлінь міської ради в період розробки детальних планів територій житлових районів, мікрорайонів та кварталів нової забудови міста Суми», яке є чинним, призупинено надання у власність вільних від забудови земельних ділянок комунальної власності для індивідуального житлового будівництва, а тому з проекту рішення ХХХ сесії Сумської міської ради VІІ скликання (27 вересня 2017 року) виключено питання «Про надання у власність земельних ділянок», у тому числі про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки біля будинку 34 по пров. Кленовий у м. Суми та надання її у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

ОСОБА_1 вважає, що такі дії Сумської міської ради порушують його законні права, а тому просив визнати відмову відповідача у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність позивача для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за вище вказаною адресою; зобов'язати Сумську міську раду винести на розгляд сесії питання щодо затвердження проекту землеустрою з відведення земельної ділянки та надання її йому у власність.

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 26 лютого 2018 року відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України.

Ухвала мотивована тим, що заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства тому, що земельна ділянка у власність конкретній особі не передавалася, позивач оскаржує рішення суб'єкта владних повноважень, при винесенні якого відповідач здійснював владні управлінські функції. Отже, спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

У березні 2018 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги він зазначив, що спір між сторонами у даній справі стосується надання у власність земельної ділянки, а тому є цивільно-правовим, згідно з постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» (пункти 6, 7) та правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 04 листопада 2015 року у справі №21-3296а15, від 29 березня 2017 року у справі № 21-3412а16, які не були враховані судом при вирішенні питання про відкриття провадження у справі.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просив залишити скаргу без задоволення з тих підстав, що Сумська міська рада не приймала рішення про відмову позивачеві в затвердженні проекту землеустрою, отже, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 01 квітня 2010 року у справі № 1-6/2010 в спірних правовідносинах діє як суб'єкт владних повноважень.

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу з наведених у ній мотивів.

Сумська міська рада про дату, час і місце розгляду справи повідомлена в установленому порядку (ас. 62-63).

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (ч. 1 ст. 19 ЦПК).

Підстави відмови у відкритті провадження у справі визначені частиною 1 статті 186 ЦПК України. Зокрема, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (п. 1).

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що спір є публічно-правовим і не стосується права власності, а тому належить до юрисдикції адміністративного суду.

На думку суду апеляційної інстанції, такий висновок ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права з огляду на нижченаведене.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, у тому числі, шляхом визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Юрисдикція адміністративних судів, згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС, поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Вжитий у цій процесуальний нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 частини першої статті 4 КАС).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України передача у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Частиною першою статті 122 ЗК передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону (частина перша статті 116 ЗК).

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянко у власність або надання їх у користування (ч. 2 ст. 116 ЗК).

Особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд подає клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК (друге речення частини шостої статті 118 ЗК).

Згідно з частинами сьомою, восьмою ст. 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК, у двотижневий строк з дня отриманого погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність ( ч. 9 ст. 118 ЗК).

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (ч. 10 ст. 118 ЗК).

Аналіз наведених норм права у взаємозв'язку дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони, передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені в статті 118 ЗК органи приймають одне з відповідних рішень. Право особи замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 07 червня 2016 року у справі № 820/2507/15.

Згідно з матеріалами справи, орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування рішення про відмову ОСОБА_1 у передачі земельної ділянки у власність або рішення про відмову Сумської міської ради у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не приймав (ас. 27зв.).

Ці обставини підтверджені ОСОБА_1 під час апеляційного перегляду справи.

Отже, висновок у справі, що переглядається, предметом якої є перевірка законності бездіяльності суб'єкта владних повноважень при здійсненні владних управлінських функцій з затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а також зобов'язання Сумської міської ради вчинити владні управлінські функції (внести питання затвердження проекту землеустрою на розгляд сесії), ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права, оскільки в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

Конституційний Суд України у рішенні № 10-рп/2010 від 01 квітня 2010 року у справі № 1-6/2010 за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України дійшов висновку, що положення частини першої статті 143 Конституції України, згідно з якими територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування "вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції", слід розуміти так, що при вирішенні цих питань органи місцевого самоврядування діють як суб'єкти владних повноважень. Положення пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб'єкти владних повноважень. Положення пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на "спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності" слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору.

Таким чином, суд попередньої інстанції, враховуючи суть спірних правовідносин, відсутність спору про право цивільне та суб'єктний склад, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження у справі у зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

При цьому суд апеляційної інстанції відхиляє довід скарги щодо неврахування судом першої інстанції висновків, що викладені Верховним Судом України у постановах від 04 листопада 2015 року у справі №21-3296а15, від 29 березня 2017 року у справі № 21-3412а16, оскільки спір у цих справах стосувався права власності третіх фізичних осіб на земельні ділянки, яке підтверджується державними актами на право власності на земельні ділянки.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 26 лютого 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий О.М.Біляєва

Судді: В.І.Криворотенко

С.Г.Хвостик

Дата складення повного судового рішення - 19 квітня 2018 року

Суддя-доповідач О.М.Біляєва